Усі уроки до курсу «Екологія». 11 клас

УРОК 59. ЕКОЛОГІЧНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ І АУДИТ В УПРАВЛІННІ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯМ

Цілі уроку: поглиблювати знання про екорозвиток; ознайомити з основними принципами системи екологічного менеджменту; дати уявлення про види екологічного аудиту й сучасні системи управління охороною та використанням природних ресурсів; розвивати вміння виявляти головне у вивченому матеріалі; формувати відповідальне ставлення до використання природних ресурсів.

Обладнання й матеріали: довідники, схема «Цикл Демінга», таблиця «Принципи формування системи екологічного менеджменту».

ХІД УРОКУ

I. Організаційний етап

II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів

  • 1. Як ви розумієте термін «менеджмент»?
  • 2. Які існують підходи до керування екорозвитком?
  • 3. Чим відрізняється раціональне й нераціональне природокористування?
  • 4. Наведіть приклади нормативно-правових актів, які регулюють природокористування в Україні.

Екологічний менеджмент — це загальноекономічна наука, яка застосовує дані конкретних економічних, а також природничих наук — геології, біології, ґрунтознавства, лісознавства, метеорології, демографії, необхідні для обґрунтування найбільш ефективних методів використання природних умов і природних ресурсів.

Екологічний менеджмент має як теоретичне, так і практичне значення. Так, в умовах функціонуючого господарства він покликаний давати конкретні рекомендації з вибору шляхів використання природних ресурсів.

III. Вивчення нового матеріалу

1. Системи екологічного менеджменту та їх основні принципи

Усвідомлення споживачами потреби в якісній продукції та підвищенні попиту на екологічно чисті товари й послуги заохочує виробників до екологічно свідомої діяльності. Важливим кроком у цьому напрямку є екологічний менеджмент, який набуває дедалі більшого поширення на території Східної Європи, зокрема України.

Система екологічного менеджменту передбачає сучасний підхід до врахування пріоритетів охорони навколишнього середовища під час планування та реалізації діяльності підприємства. Впровадження цієї системи підвищує інвестиційну привабливість підприємств, дає змогу знизити страхові витрати й вартість кредитів, послідовно зменшувати негативний вплив продукції на навколишнє середовище і здоров’я людини впродовж усього життєвого циклу, підвищити якість не тільки продукції та послуг, а й підприємства в цілому, тим самим розширюючи його конкурентні можливості.

Рішення про розробку серії міжнародних стандартів системи екологічного менеджменту ISO 14000 було результатом Уругвайського раунду переговорів зі Всесвітньої торгової угоди та зустрічі на вищому рівні з проблем навколишнього середовища й розвитку в Ріо-де-Жанейро в 1992 р. Стандарти ISO 14000 розробляються Технічним комітетом 207 (ТС 207) Міжнародної Організації Стандартизації (ISO) з урахуванням уже зарекомендованих міжнародних стандартів із систем менеджменту якості продукції (ISO 9000). Документи, що входять до серії ISO 14000, можна умовно поділити на три групи: принципи створення й використання систем екологічного менеджменту; інструменти екологічного контролю й оцінювання; стандарти, зорієнтовані на продукцію.

Усі сучасні моделі систем менеджменту базуються на циклі Демінга (циклічно повторюваний процес ухвалення рішення, використовуваний у керуванні якістю — PDCA). Його суть полягає у плануванні, впровадженні, оцінюванні й коригуванні не тільки недоліків, а й ефективних дій для подальшого вдосконалення механізмів планування з метою усунення помилок та досягнення нових цілей (схема «Цикл Демінга»).

Ця методологія являє собою найпростіший алгоритм дій керівника щодо керування процесом і досягнення його цілей. Цикл керування починається із планування.

Планування: установлення цілей і процесів, необхідних для досягнення цілей, планування робіт з досягнення цілей процесу й задоволення споживача, планування виділення й розподілу необхідних ресурсів.

Виконання: виконання запланованих робіт.

Перевірка: збір інформації й контроль результату на основі ключових показників ефективності (КРІ), який отримано в ході виконання процесу, виявлення й аналіз відхилень, установлення причин відхилень.

Вплив (керування, коректування): уживання заходів щодо усунення причин відхилень від запланованого результату, зміни в плануванні й розподілі ресурсів.

Принципи формування системи екологічного менеджменту викладено в Державних стандартах України ISO 14004. Це зобов’язання й політика; планування; впровадження; вимірювання та оцінювання; аналіз і вдосконалення.

Принципи формування системи екологічного менеджменту

Принцип

Сутність принципу

Зобов’язання й політика

Організація має визначити свою екологічну політику й забезпечити виконання зобов’язань по відношенню до функціонування системи екологічного менеджменту (EMS)

Планування

Організація має розробити план (програму) досягнення цілей і виконання завдань екологічної політики

Впровадження

Для ефективної реалізації екологічної програми організація має визначити й відшукати можливості й механізми, необхідні для досягнення цілей і виконання завдань екологічної політики

Вимірювання та оцінювання

Організація має забезпечити необхідну оцінку, моніторинг і вимірювання екологічних показників своєї діяльності. У цьому сенсі систему екологічного менеджменту варто розглядати як організуючу структуру, що має знаходитися під постійним спостереженням

Аналіз і вдосконалення

Організація має перевіряти й постійно поліпшувати свою систему екологічного менеджменту

Екологічний менеджмент тісно пов’язаний з економікою країни й формує вихідну інформацію про необхідність використання природних ресурсів під час виконання завдань ефективного розвитку виробництва. Виникнення нових завдань раціонального використання природних ресурсів і охорони навколишнього середовища обумовлене відчутною потребою практики господарювання. Комплексний програмно-цільовий підхід до розвитку нових форм власності й ринкової економіки відбиває взаємозв’язок усіх розділів програми природокористування. Розвитку наукових основ екологічного менеджменту сприяє розробка генеральних схем розміщення продуктивних сил, що включають регіональні аспекти, виробничі особливості, ресурсні потенціали.

Кожна держава піклується про збереження й ощадливе використання і відтворення природних ресурсів, працює над вирішенням протиріччя між потребами суспільства й можливостями природи, займається екологічною освітою й вихованням своїх громадян. Уряди країн виступають як представники народу чи агенти з управління охороною природного середовища. В Україні питаннями управління охороною природного середовища займаються державні, законодавчі, виконавчі й судові гілки влади. Конституцією України законодавчі функції з питань охорони природи покладені на Парламент, що реалізує право власності на землю і її надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ та інші природні ресурси.

За оцінкою науковців Міжнародного інституту менеджменту навколишнього середовища (Швейцарія), щорічні втрати України від погіршення її екологічного стану становлять близько 15-20 % внутрішнього національного доходу і є одними з найбільших у світі. Головною причиною цього є неналежна увага до проблем довкілля.

2. Екологічний аудит в управлінні природокористуванням

Екологічний аудит — це незалежна, комплексна, документована оцінка дотримання суб’єктом господарської та іншої діяльності вимог (включаючи міжнародні) в галузі охорони навколишнього середовища й підготовка рекомендацій з поліпшення цієї діяльності. Зазвичай він припускає процедуру визначення сукупності показників стану природи в конкретному місці в будь-який заданий момент часу й зіставлення цих показників з національними й міжнародними стандартами ISO 14000.

Аудит є видом підприємницької діяльності, який включає в себе комплекс заходів, що забезпечують його проведення. Він носить переважно добровільний характер і з еколого-правовою відповідальністю безпосередньо не пов’язаний.

Екологічний аудит — важливий засіб перевірки екологічної ефективності й надання допомоги в її підвищенні. Він може бути замовлений, наприклад:

  • органами нагляду або владних структур як звичайна контрольна процедура або як відповідь на запит, що надійшов від громадських організацій;
  • власником підприємства як елемент екологічного керування для оцінювання можливих витрат, наприклад, у разі екологічного страхування;
  • інвестором для визначення рівня можливих витрат під час фінансування якогось проекту;
  • банком для розв’язання питання про доцільність і (або) допустимість надання цільового кредиту;
  • страховою компанією перед укладанням договору страхування для уточнення його умов;
  • потенційним покупцем для визначення обсягу витрат і витрат після придбання об’єкта у власність.

Предметом екологічного аудиту є фактична екологічна діяльність економічного суб’єкта (асоціації, концерну тощо), у тому числі: природоохоронні цілі й завдання, екологічна політика об’єкта, який аудується; мінімізація викидів і скидань від виробництва, їх моніторинг і регулювання; розміщення, переробка, ліквідація відходів; екологічне керування споживаними виробництвом природними ресурсами, їх раціональне використання й моніторинг; діяльність щодо забезпечення екологічної безпеки, у тому числі попередження екологічних аварій; діяльність щодо екологічного інформування, освіти персоналу, взаємодії з населенням; узаємодія з органами державного екологічного контролю й керування.

Аудит ґрунтується на цілях, поставлених замовником. Його обсяг, який характеризується глибиною й межами, визначається провідним аудитором.

Екологічний аудит можна розділити на кілька видів залежно від цілей, однак вони не є взаємовиключними. Це значить, що протягом року можна провести кілька різних його видів: аудит управлінської діяльності підприємства, енергозбереження, мінімізації відходів, нерухомості і т. д.

У разі придбання земельної ділянки може виникнути необхідність у проведенні спеціальних досліджень з метою виявлення користувача за останні 50 років, якщо виникають підозри в забрудненні навколишнього середовища.

У сфері діяльності, пов’язаної з мінімізацією відходів, може знадобитися одночасне виконання аудиту і проведення досліджень щодо нових тенденцій і технологій, розроблених і введених у Японії чи Європі, що можуть бути адаптовані для виробничого процесу конкретного підприємства. Це може мати важливе значення для організації управлінського апарату підприємства. Наприклад, до обов’язків персоналу, відповідального за певну діяльність, буде додатково включене проведення огляду й оцінювання нової продукції і технології, що з’являється на ринку, і розробка відповідних заходів для забезпечення їхнього впровадження в діяльність підприємства.

IV. Узагальнення, систематизація й контроль знань і вмінь учнів

А. Дайте відповіді на запитання.

  • Які завдання дозволяє вирішити система екологічного менеджменту?
  • Назвіть групи документів, що входять до серії стандартів ISO 14000.
  • Поясніть особливості циклу Демінга.
  • Охарактеризуйте принципи формування системи екологічного менеджменту.
  • Дайте визначення поняттю «екологічний аудит».
  • Наведіть приклади видів екологічного аудиту.

Б. Сформулюйте основні вимоги до проведення екологічного менеджменту й аудиту в управлінні природокористуванням в умовах України.

V. Домашнє завдання

Опрацювати теоретичний матеріал за відповідною темою.