Усі уроки до курсу «Екологія». 11 клас

УРОК 57. ЕКОНОМІЧНЕ СТИМУЛЮВАННЯ ФУНКЦІЙ ЗАХИСТУ СЕРЕДОВИЩА. РИСИ ПОСТІНДУСТРІАЛЬНОЇ ЕКОЦИВІЛІЗАЦІЇ

Цілі уроку: актуалізувати знання про типи країн світу; дати уявлення про економічне стимулювання середовищезахисних функцій; ознайомити з рисами постіндустріальної екоцивілізації; розвивати просторове мислення; формувати інтерес до теми.

Обладнання й матеріали: довідники, атласи з географії світу для 10—11 класів, контурні карти світу.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний етап

II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів

  • 1. Наведіть приклади середовищезахисних функцій.
  • 2. Які види стимулювання господарської діяльності ви знаєте?
  • 3. Які країни належать до постіндустріальних? Назвіть найбільш характерні риси їх економіки та структури зайнятості економічно активного населення.
  • 4. Як ви розумієте поняття «екоцивілізація»?

III. Вивчення нового матеріалу

1. Економічне стимулювання середовищезахисних функцій

З метою економічного регулювання природокористування використовуються платежі й податки за забруднення і використання природних ресурсів. Рівень платежу має відповідати соціально-економічній шкоді, заподіяній забрудненням, або іншому показнику, наприклад вартості природного ресурсу або екологічного оздоровлення природного об’єкта. Ефективність податків і платежів пов’язана з тим, що ця система економічних стимулів надає значної свободи вибору стратегій природокористування.

Податками можуть бути обкладені первинні ресурси, кінцева продукція або технології. Екологічний податок може розглядатися як інструмент обмеження виробництва екологічно шкідливої продукції і, врешті-решт, як економічний інструмент екологізації виробництва. Головне, щоб цей податок не стягувався з усіх природокористувачів, а лише з тих, хто забруднює навколишнє середовище. Є спеціальні екологічні податки, які встановлюються зазвичай на конкретні технології, види продукції, виробництво яких має обмежуватись (екологічно небезпечні технології та продукція), а також тоді, коли утилізація відходів виробництва і споживання будь-якої продукції вимагає певних витрат.

Можливим є встановлення двох видів спеціального екологічного податку: податок на продукцію, що виробляється з використанням екологічно небезпечних технологій (наприклад, виробництво сільськогосподарської продукції з використанням пестицидів); податок на продукцію, потенційно небезпечну в споживанні, зберіганні й захороненні після закінчення терміну її придатності.

Основою для визначення розміру спеціальних податків мають бути витрати на заміну екологічно небезпечних технологій або видів продукції на більш прогресивні, витрати на екологічну модернізацію виробництва, витрати, необхідні для ліквідації шкоди й запобігання їй.

2. Риси постіндустріальної екоцивілізації

Найважливішим показником, за яким визначають, до якої групи країн належить держава за ступенем розвитку суспільства, є частка зайнятих у сільському господарстві (від загальної кількості тих, хто працює). Як правило, чим менша частка населення зайнята в сільському господарстві, тим вищим є рівень розвитку країни.

Ще 150 років тому в більшості країн світу основною галуззю було сільське господарство. У XX ст. за своїм значенням його випередила промисловість. Але в кінці XX — на початку XXI ст. у ряді найрозвиненіших країн і вона поступилася своїм місцем невиробничій сфері — банківському сектору, сфері послуг, туризму. Тому більшість країн у своєму розвитку послідовно проходили кілька стадій: аграрне суспільство — індустріальне суспільство — постіндустріальне суспільство.

Відповідно до цих стадій розвитку країни поділяються на п’ять груп.

  • 1. Аграрні. Це найменш розвинені країни світу, в основному африканські — Малі, Чад, Мозамбік, Гамбія, Ефіопія. У сільському господарстві таких країн зайнято 60 % і більше працюючого населення.
  • 2. Аграрно-індустріальні. У сільському господарстві цих країн зайнята значна частка працюючих. Але й на промисловість також припадає їх помітна частка (близько 20 %). Прикладами таких країн можуть бути Панама й Домініканська Республіка в Центральній Америці, Індія, Монголія й Пакистан в Азії, Єгипет і Алжир в Африці. Рівень розвитку цих країн також переважно невисокий.
  • 3. Індустріально-аграрні. У сільському господарстві цих країн зайнято 15-30 % працюючих, а найбільша їх частка припадає на промисловість. Рівень розвитку таких країн близький до середнього. До цієї групи, зокрема, належать Бразилія, Аргентина, Венесуела.
  • 4. Індустріальні. Особливістю цих країн є те, що в сільському господарстві зайнята дуже мала частка працюючих — приблизно 10 % і менше. При цьому головні надходження ззовні такі держави отримують від експорту промислових товарів. Серед цих країн Норвегія, Ісландія, Бельгія, Мальта, Данія.
  • 5. Постіндустріальні. Зайнятість у сільському господарстві цих країн теж мала (менше ніж 10 %), але головні зовнішні надходження пов’язані в них уже не з промисловістю, а зі сферою послуг, експортом капіталу, туризмом тощо. Таких країн у світі ще небагато, серед них — США, Велика Британія, Франція, Японія, Німеччина.

Категорія «екоцивілізація» результує сукупність економічних, екологічних, естетичних, духовних, моральних цінностей, які виражаються в системі свідомості й нормативної регуляції життєдіяльності людини. У середовищі прискорюваного науково-технічного прогресу формуються нові форми соціальних відносин, діяльності, впливу на природу, нові типи свідомості й культури, нові екосоціальні простори. Сучасні інформаційні технології проникають в усі механізми масових комунікацій, у сфери освіти, науки, художньої й побутової культури, істотно впливаючи на формування особистості, спосіб життя, систему міжособистісних відносин. Відбувається взаємозбагачення культур, перегляд цінностей і норм. У результаті у свідомості багатьох поколінь людей на тривалий час затверджується та культура, яка є найбільш раціональною, виховною, загальноприйнятою й дозволяє задовольняти вищі духовні потреби.

IV. Узагальнення, систематизація й контроль знань і вмінь учнів

А. Дайте відповіді на запитання.

  • Які засоби використовуються з метою економічного регулювання природокористування?
  • Чим пояснюється ефективність податків і платежів?
  • Як можна економічно простимулювати зменшення викидів забруднюючих речовин?
  • З якою метою використовуються спеціальні екологічні податки?
  • Назвіть риси постіндустріальної екоцивілізації.

Б. Порівняйте галузеву структуру господарства постіндустріальної та аграрної країни. Результати занесіть до таблиці.

Тип країн за структурою зайнятості в галузях господарства

Характерні риси галузевої структури господарства

Постіндустріальні

Більше ніж половина економічно активного населення зайнята в невиробничій сфері. Ця сфера робить основний внесок у ВВП цих країн. Причому її частка продовжує збільшуватися, з’являються нові галузі, наприклад, із надання різних фінансових послуг. У промисловості основну роль відіграють галузі авангардної трійки (електроенергетика, машинобудування, хімічна промисловість), знижується роль гірничодобувної та легкої промисловості.

У сільському господарстві зайнято менше ніж 10 % ЕАН, ця галузь дає менше ніж 5 % ВВП.

Зростає частка тваринництва в загальному обсязі виробленої сільськогосподарської продукції.

Підвищується роль автомобільного, трубопровідного й авіаційного транспорту, зменшується значення залізничного й річкового, а в перевезеннях пасажирів також і морського транспорту

Аграрні

Більшість населення зайнята у виробничій сфері, а частка працюючих у сільському господарстві перевищує 60 %.

ВВП, в основному, створюється в матеріальному виробництві, причому частка сільського господарства часто перевищує 50 %.

У промисловості основну роль відіграють харчова й легка промисловість, за наявності ресурсів їх доповнює гірничодобувна, лісова й деревообробна промисловість.

Формування сучасної транспортної системи тільки починається, велике значення мають архаїчні види транспорту (в’ючний, гужовий), використовується залізничний, автомобільний, водний транспорт

  • Позначте постіндустріальні країни на контурній карті світу.

V. Домашнє завдання

Опрацювати теоретичний матеріал за відповідною темою.