Усі уроки до курсу «Екологія». 11 клас

Тема. ЕКОЛОГІЧНА ОБУМОВЛЕНІСТЬ ЕКОНОМІКИ

УРОК 55. ЗМІНА ПАРАДИГМИ ЕКОНОМІКИ: ЕКОЛОГІЗАЦІЯ. ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНІ СИСТЕМИ

Цілі уроку: актуалізувати знання про економіку У країни; ознайомити з екологізацією як новою парадигмою економіки; дати уявлення про еколого-економічні системи; розвивати навички аналізу й синтезу інформації; виховувати любов до рідного краю.

Обладнання й матеріали: довідники, атласи України для 9 класу, таблиця «Типи еколого-економічних систем і територій з різним ступенем господарського освоєння».

ХІД УРОКУ

I. Організаційний етап

II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів

  • 1. Як ви розумієте поняття економіка? економіка країни?
  • 2. Назвіть основні сфери економіки.
  • 3. Які галузі промисловості України найбільше впливають на стан довкілля? Поясніть свою відповідь.
  • 4. Як ви розумієте екологізацію економіки?

Людина, яка озброєна технікою й прямує до максимального споживання, стала найнебезпечнішою живою істотою на планеті Земля. Вона не тільки знищує інші види тварин і рослин, але й винаходить усе більш руйнівні види зброї, включаючи ядерну, бактеріологічну, хімічну, тектонічну, кліматичну.

Необхідність зміни поведінки людства призводить до появи нового «екологічного» стилю мислення й екологізації економіки.

IIІ. Вивчення нового матеріалу

1. Зміна парадигми економіки: екологізація

Парадигмою називається сукупність принципів, мов і методів наукового пізнання, завдяки яким учені поєднуються в наукові співтовариства й вирішують наукові завдання на основі єдиних правил і підходів. Базовими складовими парадигми слугують: методологія (принципи) дослідження, спеціальні наукові терміни (мови), з допомогою яких пояснюються принципи дослідження, методи (способи розрахунків), які відповідають обраним принципам дослідження.

Таким чином, парадигма, у першу чергу, визначається обраними принципами й основними ідеями дослідження.

Тривалий час економічна наука виходила з уявлення про високий рівень забезпечення природними ресурсами. Це була епоха, коли вплив людської діяльності на навколишнє середовище не перевищував межі самовідновлювального потенціалу екологічних систем. Зараз ситуація інша: за багатьма параметрами антропогенне навантаження істотно перевищило межі самовідновлювальних можливостей природних комплексів. Зростання виробництва, засноване на постійному збільшенні попиту, призвело до того, що під загрозою опинився природний базис життєзабезпечення. Людство вийшло на один з найважливіших рубежів у своїй історії, на рубіж, який вимагає зміни парадигми — історико-методологічного образу економіки, переходу до нового ступеня матеріальної культури, сумісної та збалансованої з уже збіднілим природним потенціалом планети. Цей перехід позначають як екологізація економіки.

Екологізація економіки — найважливіша вимога сучасності. Вона означає більш різнобічний і, разом з тим, більш системний підхід до об’єктивної дійсності, що оточує людину, більше усвідомлення ролі природи в її житті. Екологізація економіки — необхідна умова й одночасно найважливіша складова частина подальшого розвитку людського суспільства.

Головними складовими екологізації економіки є:

  • включення природних екологічних умов, факторів і об’єктів, у тому числі ресурсів, що відновлюються, до числа економічних категорій як рівноправних з іншими категоріями багатства й добробуту;
  • підпорядкування економіки виробництва й економіки природокористування обмеженню екологічного імперативу й принципу збалансованого природокористування;
  • відмова від витратного підходу до охорони природи, охорони навколишнього середовища, відновлювального природокористування й включення природоохоронних функцій безпосередньо до економіки виробництва;
  • перехід виробництва до стратегії якісного зростання під еколого-економічним контролем;
  • зміна й еколого-економічна орієнтація структури потреб і стандартів добробуту.

Власне кажучи, екологізація економіки означає екологізацію всього соціально-економічного розвитку суспільства.

2. Еколого-економічні системи

Найбільш повно принципи подальшого розвитку людського суспільства можуть бути реалізовані в межах такого природно-господарського комплексу, який утворює збалансовану еколого-економічну систему. Еколого-економічна система — це певне сполучення спільно функціонуючих екологічних і економічних систем, яке володіє новими властивостями, що не зводяться до суми властивостей складових частин. При цьому екологічна система являє собою угруповання живих організмів, які так узаємодіють один з одним та із середовищем існування, що потік енергії створює чітко визначені біотичні структури й кругообіг речовин між живою й неживою частинами системи. Подібне уявлення не тільки описує біосферну складову середовища існування людини, але й не забороняє включення її самої до «співтовариства живих організмів».

У свою чергу, виробнича економічна система є організованою сукупністю продуктивних сил, яка перетворює вхідні матеріально-енергетичні потоки природних і виробничих ресурсів на вихідні потоки предметів споживання. Таким чином, частина матеріальних елементів екологічної системи, у тому числі й елементів середовища існування людини, використовується як ресурс економічної системи. А оскільки в процесі виробництва лише частина цих ресурсів перетвориться на предмети споживання й, крім того, відбувається більш-менш швидка необоротна заміна предметів споживання, то утворюється значна кількість відходів виробництва й споживання, і постійно існує зворотний матеріальний потік з економічної системи в екологічну.

Масштаби й форми виробництва, їх поєднання з природними умовами дуже різноманітні. Різноманітними є й типи еколого-економічних систем. Це може бути й окреме підприємство із зоною господарських і емісійних впливів, і велике місто з природним оточенням, і аграрний або лісовий ландшафт із різним рівнем техногенного перетворення.

Сформовані в сучасній Європі різні еколого-економічні системи хоч і відрізняються одна від одної, але мають багато спільних рис:

  • 1) уряди вважають однією з головних своїх функцій сприяння економічній діяльності, а не просто її регулювання або контроль. Законодавча й виконавча влади різко не розмежовані, не протистоять одна одній, а отже, законодавство й управління краще узгоджені;
  • 2) уряди, бізнес і робітництво усвідомлюють важливість розв’язання екологічних проблем для своїх економік і держав;
  • 3) групи з різними економічними інтересами добре організовані й усвідомлюють значення національних інтересів;
  • 4) надійно відпрацьований процес консультацій між урядом і бізнесом, бізнесом і робітництвом, який чітко виконується;
  • 5) страйки перестали бути в Європі засобом розв’язання питань між робітництвом і бізнесом (на відміну від США);
  • 6) є компетентна, віддана справі й стійка управлінська еліта.

Життя доводить, що чим більше загальне визнання «справедливості» системи і схильність до співробітництва між урядом, бізнесом і робітництвом, тим ефективнішими є як екологічна, так і економічна підсистеми.

Європейські еколого-економічні системи мають багато спільного, оскільки розвивались у схожих природно-кліматичних та історичних умовах, під однаковим впливом християнства на формування системи національних цінностей тощо. Із сукупності національних еколого-економічних систем для порівняльного аналізу ми вибрали три, що мають окремі специфічні ознаки: німецьку соціальну ринкову економіку, французьке узгоджене вільне підприємництво та шведський розподільчий соціалізм.

IV. Практична робота

Тема роботи. Еколого-економічні системи як прообраз збалансованого природокористування в регіоні

Мета роботи: провести аналіз можливостей і перспектив збалансованого природокористування в регіоні.

Обладнання й матеріали: картки з теоретичними відомостями для практичної роботи; карти регіону, які потрібні для виконання роботи.

Хід роботи

  • 1. Дати визначення поняття «збалансоване природокористування».
  • 2. Виявити особливості природокористування у своєму регіоні.
  • 3. Охарактеризувати еколого-економічні системи як прообраз збалансованого природокористування в регіоні.

Теоретичні відомості для виконання роботи

Збалансоване природокористування визначається оптимальністю ресурсовитрачання господарської й промислової діяльності на території, а також досконалістю застосовуваних технологій. Насамперед, вимога збалансованості природокористування має висуватися до містоутворюючих виробництв, а також до галузей і виробництв, які спеціалізовані на первинній переробці, відтворенні й охороні ресурсів природного середовища. Потенційні можливості збалансованого природокористування визначаються розмірами наявного економічного ресурсу, необхідного для ліквідації техногенного руйнування природного середовища й підготовки природних ресурсів до їх подальшого використання. Таким чином, ключовою в проблемі організації збалансованого природокористування є організація такої системи управлінських і економічних механізмів, яка призвела б наявну в регіоні промислову й технологічну структуру до такого рівня, що забезпечує достатню соціальну стабільність, економічне зростання й прийнятні екологічні умови.

V. Узагальнення, систематизація й контроль знань і вмінь учнів

А. Дайте відповіді на запитання.

  • Як ви розумієте термін «парадигма»?
  • Назвіть базові складові парадигми.
  • Чим обумовлена зміна парадигми в економіці?
  • Розкажіть про головні складові екологізації економіки.
  • Дайте визначення поняття «еколого-економічна система».
  • Чим можна пояснити розмаїтість типів еколого-економічних систем?
  • Поясніть необхідність екологізації економіки на прикладі України.

Б. Використовуючи атлас України для 9 класу, наведіть приклади еколого-економічних систем різного типу.

Типи еколого-економічних систем і територій з різним ступенем господарського освоєння

Тип еколого-економічної системи

Стислий опис територіального комплексу

І

Заповідники, державні природні заказники, національні парки; малонаселені господарсько неосвоєні території

II

Райони без великих населених пунктів, лісове й сільське господарство, є значні площі неперетворених ландшафтів

III

Невеликі міста й селища з переробною промисловістю місцевого значення; на околицях — сільськогосподарські території з переважанням площі агроценозів

IV

Переважно аграрні або лісогосподарські території з наявністю одиничних великих об’єктів енергетики, видобувної або переробної промисловості; вахтові селища

V

Середнє місто з великими промисловими підприємствами невеликої кількості галузей і з виразним функціональним зонуванням території; в оточенні аграрного або аграрно-лісового ландшафту

VI

Велике місто з багатогалузевим промисловим вузлом, інтенсивними транспортними магістралями в оточенні лісового або аграрно-лісового ландшафту

VII

Дуже великий промисловий центр із великою концентрацією різних галузей індустрії й транспорту, без виразного функціонального зонування території та з індустріально перетвореним навколишнім ландшафтом

VI. Домашнє завдання

Опрацювати теоретичний матеріал за відповідною темою.