Усі уроки до курсу «Екологія». 11 клас

Тема. ПРОБЛЕМА ЗБЕРЕЖЕННЯ БІОТИЧНОГО Й ЛАНДШАФТНОГО РІЗНОМАНІТЬ

УРОК 32. КАТЕГОРІЯ «БІОРІЗНОМАНІТТЯ». ГЕНЕТИЧНЕ, ВИДОВЕ Й ЕКОСИСТЕМНЕ БІОРІЗНОМАНІТТЯ

Цілі уроку: ознайомити учнів з категорією «біорізноманіття», розглянути генетичне, видове й екосистемне біорізноманіття; розвивати навички порівняння й аналізу на основі фактів; виховувати бережливе ставлення до природи.

Обладнання й матеріали: таблиці або слайди презентації із зображенням процесів природокористування, схеми біогеохімічних циклів.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний етап

II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів

  • 1. Що таке невиснажливе природокористування?
  • 2. Яким чином можна досягти балансу між основними сферами господарської діяльності?
  • 3. Чому так багато уваги приділяють зараз охороні рідкісних видів живих організмів?

III. Вивчення нового матеріалу

У Конвенції про охорону біологічного різноманіття термін «біологічне різноманіття» визначається як різноманітність живих організмів з усіх джерел, включаючи наземні, морські та інші водні екосистеми й екологічні комплекси, частиною яких вони є; це поняття включає в себе різноманітність у рамках виду, між видами й різноманітність екосистем».

Поняття «біорізноманіття» почало широко застосовуватися після того, як 1986 р. у США відбувся Національний форум з біорізноманіття, а 1988 р. відомий американський біолог Едвард Вілсон видав книжку «Біорізноманіття» з матеріалами цього форуму.

Біорізноманіття, яке існує сьогодні, — це продукт еволюції життя впродовж мільярдів років, який визначається природними процесами й на який усе більше впливає людська діяльність. Біорізноманіття — це тканина життя, складовою частиною якої є ми і від якої ми повністю залежимо. Для людей біорізноманіття має економічну, рекреаційну, культурну, екологічну та інші цінності. Наше власне здоров’я, а також здоров’я економіки й суспільства в цілому залежить від безперервного отримання різноманітних «екосистемних послуг», замінити які буде або дуже дорого, або просто неможливо, тобто від тих вигод, які людство отримує від екосистем. Це послуги екосистем із забезпечення людства природними ресурсами, здоровим середовищем існування, іншими екологічно та економічно значущими «продуктами».

Програма Організації Об’єднаних Націй з навколишнього середовища (UNEP) організувала в листопаді 1988 р. Спеціальну робочу групу експертів з метою вивчення необхідності розробки міжнародної конвенції про біорізноманіття (CBD). У травні 1989 р. вона заснувала Спеціальну робочу експертів з технічних і правових питань для підготовки міжнародного правового документа щодо збереження й невиснажливого використання біорізноманіття. З лютого 1991 р. Спеціальна робоча група була перетворена на Міжурядовий комітет з питань ведення переговорів. Результатом його роботи стало проведення 22 травня 1992 р. в Найробі Конференції з прийняття узгодженого тексту Конвенції про біорізноманіття. Конвенція була відкрита для підписання 5 червня 1992 р. на Конференції ООН з питань довкілля та розвитку в Ріо-де-Жанейро (Самміт «Планета Земля»). Друга Конференція про охорону біорізноманіття відбулася у Джакарті, у листопаді 1995 р. Конвенція була підтримана всіма країнами світу, окрім Андорри, Брунею, Ватикану, Іраку, Сомалі, Східного Тимору та США. Всеєвропейська Стратегія збереження біологічного й ландшафтного різноманіття (Pan-European Biological and Landscape Diversity Strategy), прийнята на Конференції міністрів довкілля в Софії (1995), фактично є механізмом упровадження Рамкової Конвенції на Європейському континенті.

З часу підписання Конвенції термін «біорізноманіття» широко використовується науковцями, урядами, засобами масової інформації. Фактично він застосовується для позначення всіх проявів життя й акцентування на необхідності їх збереження, наголошує на одній з головних ознак життя — наявності великої кількості різноманітних живих форм. На Всесвітньому Самміті з невиснажливого розвитку, який відбувся в Йоганезбурзі 26 серпня — 4 вересня 2002 р., збереження й невиснажливе використання біорізноманіття та впровадження екосистемного підходу до збереження природи було включено до п’яти пріоритетних проблем людства (інші чотири — вода, енергія, здоров’я та атмосфера).

Біорізноманіття України налічує понад 72 тис. видів флори, мікробіоти та фауни. Флора й мікробіота налічує понад 27 тис. видів, у тому числі: гриби і слизовики — 15 тис., водорості — 5 тис., лишайники — 1,2 тис., мохи — 800 і судинні рослини — 5,1 тис. видів, включаючи найважливіші культурні види. Фауна налічує понад 45 тис. видів, у тому числі: комахи — 35 тис., членистоногі без комах — 3,4 тис., черви — 3,2 тис.; хребетні представлені рибами і круглоротими (170 видів і підвидів), земноводними (17 видів), плазунами (21 вид), птахами (близько 400 видів), ссавцями (108 видів). За оцінками експертів, ще не описано одну третину видів, здебільшого грибів і членистоногих.

До першого видання Червоної книги України (1980) було занесено 151 вид вищих рослин і 85 видів тварин. До другого, діючого й нині, видання Червоної книги України (тваринний світ — 1994, рослинний світ — 1996) включено вже 541 вид рослин і грибів і 382 види тварин. Істотне збільшення — у 4,5 рази — кількості рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, рослин і тварин зумовлене збільшенням антропогенного тиску на природні екосистеми та свідчить про збереження тенденції до втрати живої компоненти природи в її цілісності та стає загрозою для національної безпеки.

Поняття «різноманіття» часто плутають з «багатством», проте це різні терміни. Багатство (наприклад, видове багатство) означає кількість об’єктів певного класу (наприклад, кількість видів в угрупованні або складі певної родини). Натомість різноманіття означає не тільки кількість об’єктів, але й розподіл їх ряснотою (наприклад, за частотою трапляння, за часткою).

Різноманіття дорівнює багатству тільки у випадку повної вирівненості елементів різноманіття за частотою або часткою. Цей стан носить назву «ноїв ковчег» (усіх складових порівну). В арифметичному виразі максимальна вирівненість досягається за умови рi = 1/S, де — число елементів (наприклад, коли в угрупованні з S = 5 видів, частка кожного з них становить рi = 1/5, або 20 %). Відповідно, будь-яке зміщення розподілу елементів у бік домінування одного з них означає зниження показника різноманіття незалежно від способу його обчислення.

Високе біорізноманіття забезпечує стабільність і продуктивність екосистем. Різні види, займаючи відповідні екологічні ніші, забезпечують повніше використання ресурсів, що протидіє біологічному вторгненню. Конкуренція за ресурси між видами сприяє ефективнішому природному добору.

Говорячи про генетичне, видове й екосистемне біорізноманіття, розглядають різні рівні організації живої матерії. Поняття «генетичне біорізноманіття» відносять до стану генофонду популяції певного виду. «Видове біорізноманіття» характеризує кількість видів та їх чисельні співвідношення в певному біоценозі. «Екосистемне біорізноманіття» свідчить про наявність і розподіл різних типів екосистем у межах великих територій.

IV. Узагальнення, систематизація й контроль знань і вмінь учнів

  • 1. Що таке біорізноманіття?
  • 2. Чим між собою відрізняються генетичне, видове й екосистемне біорізноманіття?
  • 3. Чому треба зберігати біорізноманіття?

V. Домашнє завдання

Опрацювати теоретичний матеріал за відповідною темою.