Усі уроки до курсу «Екологія». 11 клас

Тема. ПРОБЛЕМА ЗБАЛАНСОВАНОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

УРОК 30. КАТЕГОРІЯ «ЗБАЛАНСОВАНИЙ РОЗВИТОК», ЇЇ ЕВОЛЮЦІЯ. НАЙВАЖЛИВІШІ БАЛАНСИ У СФЕРІ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

Цілі уроку: ознайомити учнів з категорією «збалансований розвиток», розглянути найважливіші баланси у сфері користування; розвивати логічне мислення; виховувати бережливе ставлення до природи.

Обладнання й матеріали: таблиці або слайди презентації із зображенням процесів природокористування, схеми біогеохімічних циклів.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний етап

II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів

  • 1. Що таке кругообіг речовин та енергії?
  • 2. Які елементи беруть участь у кругообігу на нашій планеті?
  • 3. Як впливають антропогенні фактори на кругообіг Нітрогену?
  • 4. Як впливають антропогенні фактори на кругообіг Карбону?

III. Вивчення нового матеріалу

Збалансований розвиток (англ. sustainable — підтримуючий, тривалий, безперервний і development — розвиток) — 1) Розвиток, що задовольняє потреби нинішнього покоління, не ставлячи під загрозу можливість майбутніх поколінь задовольняти свої потреби. 2) Такий розвиток країн і регіонів, коли економічне зростання, матеріальне виробництво і споживання, а також інші види діяльності суспільства відбуваються в межах, які визначаються здатністю екосистем відновлюватися, поглинати забруднення і підтримувати життєдіяльність теперішніх і майбутніх поколінь.

У 50-60-х рр. XX ст. розвиток пов’язували лише з економічним прогресом та зростанням економічної ефективності. На початку 70-х рр. у зв’язку з несправедливим розподілом прибутків та зі зростанням кількості бідних у країнах, що розвиваються, питання соціальної справедливості були визнані такими самими важливими, як і питання зростання економічної ефективності. Проте зростаюче споживання природних ресурсів призвело до деградації довкілля й негативно вплинуло на здоров’я людей. Реальною загрозою стала проблема «меж зростання», на яку 1972 року звернув увагу світової громадськості Римський клуб. Щоб уникнути екологічної кризи, до концепції розвитку необхідно було включити третю мету — збереження довкілля. Вперше це питання було порушено на Конференції ООН з довкілля людини (1972, м. Стокгольм).

Термін «збалансований розвиток» з’явився 1980 року, коли вийшла «Всесвітня стратегія охорони природи» (ВСОП), підготовлена Міжнародною спілкою охорони природи (МСОП). Ця стратегія висунула принципово нове положення: збереження природи нерозривно пов’язане з питаннями розвитку. Розвиток суспільства має відбуватися за умови збереження природи. Поняття «збалансований розвиток» почали широко застосовувати після публікації 1987 року звіту Міжнародної комісії з довкілля та розвитку «Наше спільне майбутнє», підготовленого під керівництвом Г. X. Брундтланд. Концепція збалансованого розвитку набула провідного статусу після Конференції ООН з довкілля та розвитку (1992 рік, м. Ріо-де-Жанейро) і була відображена в прийнятому на конференції Порядку денному на XXI століття. Світове співтовариство визнало, що збалансований розвиток «має стати пріоритетним питанням порядку денного міжнародного співробітництва».

Загальновизнаним є розуміння збалансованого розвитку як гармонійного поєднання економічних, соціальних та екологічних складових розвитку. Лише досягнення збалансованості між ними забезпечить можливість перейти до такого суспільного розвитку, який не виснажуватиме природні та людські ресурси, а тому матиме можливість тривати досить довго. В українській мові популярності набув термін «сталий розвиток», який з’явився внаслідок перекладу терміна «устойчивое развитие» з російської мови, а не безпосереднього перекладу цього терміна з англійської.

Важливим завданням науковців є складання балансу між господарськими потребами суспільства та природними можливостями їх задоволення. Маючи такий баланс і озброївшись принципово новою безвідходною технологією, можна буде зняти антагоністичне протиріччя між суспільством і природою. Для цього необхідно враховувати таке: економіко-географічне положення певного регіону; мінерально-сировинний, земельний, водний, рекреаційний потенціал та його просторовий розвиток; соціальний (демографічна ситуація, якісна та кількісна структура населення, соціальна інфраструктура); економічний (сільське та водне господарство, промисловість) і природоохоронний потенціал.

IV. Практикум

Тема дискусії. Існуюча й оптимальна структури природокористування в Україні

Мета дискусії: провести аналіз існуючої структури природокористування в України та можливості її оптимізації.

Обладнання й матеріали: карти України з указаним розміщенням природних ресурсів і виробництв, робочий зошит.

Хід дискусії

  • 1. Визначити, які напрямки природокористування переважають у різних регіонах України.
  • 2. Вказати й обговорити негативні наслідки для цих регіонів, спричинені нераціональним природокористуванням у цих напрямках.
  • 3. Запропонувати можливі рішення, які дозволять оптимізувати природокористування в регіонах України.

V. Домашнє завдання

Опрацювати теоретичний матеріал за відповідною темою.