Усі уроки до курсу «Екологія». 11 клас

УРОК 21. ЛАНДШАФТИ Й РЕКРЕАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ

Цілі уроку: ознайомити учнів зі впливом рекреаційної діяльності на ландшафти; розвивати навички порівняння й аналізу на основі фактів; виховувати бережливе ставлення до природи.

Обладнання й матеріали: таблиці або слайди презентації із зображенням антропогенних і природних ландшафтів.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний етап

II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів

  • 1. Що таке ландшафт?
  • 2. Які бувають ландшафти?
  • 3. Які фактори впливають на формування ландшафтів?
  • 4. Які ландшафти можна назвати антропогенними?

III. Вивчення нового матеріалу

У понятті ландшафту виражена певна пізнавальна воля бачити на земній поверхні не звалище предметів, якою вона постала в сучасній культурі, а певну закінчену цілісність, аж до гармонії.

Види ландшафтів:

  • природні;
  • культурні.

Культурним ландшафтом доцільно називати, з одного боку, будь-який освоєний людиною земний простір. І тоді все просто: уся поверхня Землі, що зазнає впливу людської діяльності, — культурний ландшафт. Культурний ландшафт — це, дійсно, освоєний людиною простір земної поверхні. Та з іншого боку, це простір, освоєний не тільки прагматично, але й семантично, що проживається із сенсом, освоєний символічно. І, нарешті, це не лише простір, освоєний культурно й символічно, але й у якому досить тривалий час може жити достатньо велика група людей.

Розуміючи культурний ландшафт широко, просто як освоєний простір, ми не бачимо зараз на земній поверхні нічого, окрім культурного ландшафту.

Заповідниками в наш час оголошуються території, що мають загальнодержавне значення. Національна екологічна мережа включає частину земель країни, на яких збереглися майже незмінені чи частково змінені природні ландшафти. Крім того, до складу екологічної мережі входять окремі прибережні ділянки акваторії Азовського й Чорного морів.

Ландшафти спостерігаються майже на 40 % території України. У найменш зміненому вигляді вони збереглися на землях, зайнятих лісами, чагарниками, болотами, на відкритих землях, площа яких становить близько 19,7 % території країни. Враховуючи, що лише 44 % лісів виконують захисні та природоохоронні функції, можна вважати, що стан, близький до притаманного природного, мають ландшафти на площі майже 12,7 % території країни.

Рекреаційні ресурси України — рівнинні та гірські рекреаційні ландшафти, річкові та морські пляжі, мінеральні води (понад 400 джерел), лікувальні грязі (майже 100 родовищ). Лікувальні мінеральні води різного хімічного складу є майже в усіх областях лісостепу; із 400 джерел для бальнеологічних цілей і промислового розливу використовують лише 34. Зі 104 відомих в Україні родовищ лікувальних торфових і мулових грязей нині застосовують з метою лікування лише 26. Найбільше рекреаційне навантаження характерне для берегової смуги Азово-Чорноморського узбережжя, де загальна довжина пляжів становить 1160 км, або 47 % морських берегів. До речі, цього досить, щоб одночасно оздоровити 4,1 млн осіб. Загалом в Україні, де розміщені рекреаційні ресурси всіх видів, мають змогу одночасно оздоровитися майже 48 млн осіб.

Рекреаційно-туристичні ресурси — об’єкти та явища природного, природно-антропогенного та соціального походження, які використовуються для туризму, лікування, оздоровлення та впливають на територіальну організацію рекреаційної діяльності, формування рекреаційних центрів, їх спеціалізацію й економічну ефективність. Це сукупність природних, природно-технічних і соціально-економічних комплексів, що сприяють відновленню й розвитку фізичних і духовних сил людини та її працездатності. У структурі рекреаційних ресурсів виокремлюють дві основні складові — природну та соціально-економічну (природні й історико-культурні ресурси рекреаційної діяльності). До характеристики рекреаційних ресурсів належать дані про якість природних умов; площу (або обсяг), на яку вони поширюються; тривалість періоду, протягом якого певні якості виявляють свої дії.

Найбільша концентрація оздоровчо-рекреаційних ресурсів у Карпатському й Поліському регіонах (відповідно 34 і 21 % загальної площі), проте саме тут рівень їх використання найменший (8 і 9 % порівняно з 14,4 % пересічних в Україні). Найменше цих ресурсів зосереджено у високоурбанізованих регіонах: Донецькому (4,6 %) та Придніпровському (3,5 %), які, навпаки, мають досить високий рівень їх застосування (відповідно 46,8 і 39,4 %).

Територіальні рекреаційні системи (ТРС) — це складна сукупність соціальних, природних і технічних підсистем, яким властива єдина цільова функція, вони мають територіальну цілісність. Множина ТРС може бути представлена низкою типів за функціями рекреаційної діяльності: 1) за ступенем співвідношення в організації відпочинку незміненої природи й технічних систем; 2) за територіальною орієнтацією.

За функцією рекреаційної діяльності, яка переважає, виділяють такі підтипи рекреаційних систем:

  • лікувальний, що формується на базі використання комплексу високоякісних природних факторів, таких як мінеральні води, лікувальні грязі, клімат. Це, наприклад, Трускавець, багато курортів в Українських Карпатах тощо;
  • оздоровчий. Такий підтип характеризується проведенням фізичних занять із тренувальним режимом (прогулянки, екскурсії, спортивні ігри, купання та ін.). Прикладом може бути Південний берег Криму. Сюди також належать зони відпочинку великих міст, дачні селища, дитячі табори;
  • спортивний. Для цього підтипу головними є спортивні ігри, змагання, альпінізм, туризм, полювання, рибальство. Для їх проведення цінними є малозмінені природні комплекси, що відрізняються екзотичністю, унікальністю, наявністю природних перешкод, а також специфічних інженерних споруд. На такі умови багаті Українські Карпати та Кримські гори;
  • пізнавальний, для якого необхідною умовою є збереженість якомога більшого різноманіття найменш змінених ландшафтів та історичних пам’ятників, наприклад, історичні центри міст, меморіальні комплекси тощо.

За ступенем співвідношення у ТРС незміненої природи та технічних систем розрізняються урбанізовані (міста-курорти, міста — екскурсійні центри) та неурбанізовані (прогулянкові, спортивні, мисливські, рибальські, архітектурно-історичні парки) території. Технічна насиченість урбанізованих територій супроводжується високими вимогами до чистоти природних компонентів та естетичної цінності рукотворних ландшафтів.

IV. Узагальнення, систематизація й контроль знань і вмінь учнів

  • 1. Яку діяльність можна назвати рекреаційною?
  • 2. Чи впливає рекреаційна діяльність на ландшафти?
  • 3. Чому рекреаційна діяльність є важливою для людини?

V. Домашнє завдання

Опрацювати теоретичний матеріал за відповідною темою.