Усі уроки до курсу «Екологія». 11 клас

УРОК 11. НЕСПРИЯТЛИВІ ПРИРОДНО-АНТРОПОГЕННІ ПРОЦЕСИ ДЕГРАДАЦІЇ ҐРУНТОВО-ЗЕМЕЛЬНОГО ПОКРИВУ. ПРОБЛЕМА ОПТИМАЛЬНОГО ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ

Цілі уроку: сформувати поняття «деградація ґрунтів»; актуалізувати знання про процеси ерозії, засолення, заболочування; охарактеризувати процеси деградації ґрунтів, характерні для території України; виявити наслідки радіаційного забруднення земель у країні; дати поняття про проблему оптимального землекористування; розвивати логічне мислення; виховувати дбайливе ставлення до землі.

Обладнання й матеріали: довідники, атласи з географії світу для 10-11 класів, атласи України для 9 класу, настінна карта «Ґрунти України», картосхема радіаційного забруднення земель України, контурна карта України.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний етап

II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів

  • 1. Назвіть ґрунти, які мають найвищі показники родючості. Поясніть фактори їх формування.
  • 2. Які процеси впливають на стан ґрунтів?
  • 3. Поясніть як відбувається процес ерозії.
  • 4. Які області України найбільше постраждали від аварії на ЧАЕС?
  • 5. Чому родючість ґрунтів України поступово знижується?

Ґрунт — охоронець родючості й життя на Землі. Щоб утворився його шар в 1 см, необхідно 100 років. Але він може бути втрачений усього за один сезон бездумної експлуатації землі людиною. За оцінками геологів, до того як людина почала займатися сільськогосподарською діяльністю, річки щорічно зносили в океан 9 млрд т ґрунту. У результаті дій людини цей показник збільшився до 25 млрд тонн за рік. Збереження й раціональне використання земельних ресурсів, як одного з найважливіших елементів природних багатств, має винятково велике значення, у тому числі для розв’язання проблеми продовольчої безпеки. Тому кожне сільськогосподарське підприємство має постійно піклуватися про поліпшення використання закріплених за ним земель.

III. Вивчення нового матеріалу

1. Деградація ґрунтово-земельного покриву

Головна проблема світового земельного фонду — деградація ґрунтово-земельного покриву. Це сукупність несприятливих природно-антропогенних процесів, які призводять до зміни функцій ґрунту, кількісного і якісного погіршення його властивостей, поступового погіршення й утрати родючості. Виділяються такі найбільш істотні типи деградації ґрунтів: технологічна (у результаті тривалого використання), ерозія, засолення, заболочування, забруднення, спустелювання. За деякими розрахунками, людство вже втратило 2 млрд га колись продуктивних земель. Тільки через ерозію, поширену не тільки у відсталих, але й у розвинених країнах, щорічно із сільськогосподарського обігу випадає 6-7 млн га. Приблизно половина зрошуваних земель світу засолена й заболочена. Це призводить до щорічної втрати у 200-300 тис. га земель.

Ерозія характерна й для території України. Активізація цього процесу обумовлена переходом до використання важкої техніки й збільшенням розміру сільськогосподарських полів (це призвело до усунення багатьох природних перешкод для водної й вітрової ерозії). Частка земель, які еродували, в Україні становить 57,4 % площі країни, а щорічний приріст досягає 60-80 тис. га. Головний фактор, який призводить до подальшого розвитку ерозійних процесів, — високий рівень сільськогосподарського освоєння території. Найбільш високим він є у степовій зоні. Так, у деяких районах Херсонської, Запорізької й Дніпропетровської області під сільськогосподарські угіддя зайнято понад 80 % земель. Більш сприятлива ситуація в Карпатах, гірському Криму й на Поліссі, особливо в Рівненській і Житомирській областях.

У степових областях величезної шкоди землеробству завдає вітрова ерозія, яка проявляється у вигляді пилових бур. За останні десятиліття вони знесли мільйони тонн родючих земель у Луганській, Донецькій, Запорізькій, Дніпропетровській, Херсонській областях і в Криму.

Разом із площинною ерозією досить інтенсивно розвиваються процеси лінійного розмиву й утворення ярів. За даними Держкомзему, площа ярів в Україні становить 141,0 тис. га. Найбільші площі еродованих земель в Одеській, Донецькій, Кіровоградській, Харківській і Луганській областях, сприятливіша ситуація в Житомирській, Закарпатській, Івано-Франківській і Чернігівській областях. Особливо турбують масштаби й інтенсивність цих процесів на чорноземах і близьких до них за родючістю ґрунтах.

На половині освоєних схилових площ розвиваються зсувні процеси. Найбільше вони поширені в Закарпатській, Львівській, Івано-Франківській, Чернівецькій, Одеській, Харківській областях, у Криму.

Площа засолених земель за останні десятиліття зросла на 25 %, і на сьогодні процеси засолення характерні для десятої частини території. Вони полягають у накопиченні у верхніх шарах ґрунту легкорозчинних солей (натрій карбонату, хлоридів, сульфатів), які згубно впливають на рослини. Основними причинами засолення є надмірний і безсистемний полив земель за відсутності дренажу, а також порушення водного балансу фільтраційними водами зрошувальних систем.

Найбільш характерними джерелами забруднення ґрунту є мінеральні добрива й отрутохімікати. Протягом десятків років вони у великих кількостях використовувалися на полях. Найчастіше це відбувалося без урахування науково обґрунтованих норм; великими були втрати під час зберігання й транспортування. Тому більшість цих шкідливих для здоров’я людей і тварин речовин змивалося дощовими й поталими водами, здувалося вітрами, а надалі накопичувалося в ґрунтах, а також у річках, водоймищах, озерах. Найбільше забруднення ґрунтів мінеральними добривами й пестицидами в Закарпатській, Львівській, Чернівецькій, Вінницькій областях і в Автономній республіці Крим. Зовсім інакше виглядає забруднення техногенними речовинами (без радіонуклідів), його максимальні показники зафіксовано в Донецькій, Луганській, Дніпропетровській, Хмельницькій, Київській і Чернівецькій областях.

2. Наслідки радіаційного забруднення земель в Україні

Учні виступають з доповідями про наслідки аварії на Чорнобильській АЕС.

Теоретичні відомості

Значно вплинула на землі ряду областей і здоров’я людей аварія на Чорнобильській АЕС. Сумарний викид радіоактивних продуктів у атмосферу оцінюється в 77 кг, для порівняння — під час вибуху атомної бомби над Хіросімою було викинуто 740 г радіонуклідів. До складу радіоактивних опадів увійшло близько 30 радіонуклідів з періодом напіврозпаду від 11 (Криптон-85) до 24100 годин (Плутоній-239). Найнебезпечнішим є викид довгоживучих радіонуклідів: Цезію-137 (137Cs), Стронцію-90, Плутонію-239. Особливо сильний вплив на природу відбувся в радіусі 30 км від реактора, де була припинена діяльність людини. У цій зоні сильно постраждали хвойні ліси із сосни звичайної, які є найбільш чутливими до радіації.

Специфікою тривалого радіологічного впливу наслідків аварії є стійке забруднення ґрунтів і лісової рослинності, надходження радіонуклідів у донні відкладення, насамперед у басейні р. Дніпро. На території України інтенсивне забруднення земель відбулося в західних і південних напрямках активної повітряної міграції радіонуклідів. У результаті приблизно п’ята частина країни є джерелом тривалого прояву малих доз радіації. На сьогодні в ґрунті міститься 110 тис. Кі Цезію-137, 100 тис. Кі Стронцію-90 і близько 1 тис. Кі Плутонію. За цими радіонуклідами зараз установлені такі тимчасові норми вмісту їх у ґрунті: до 15 Кі/км2 — Цезію-137, 3 Кі/км2 — Стронцію-90 і 0,1 Кі/км2 — Плутонію.

Екологічну небезпеку становить ядерне паливо й радіоактивні речовини, які осіли навколо блоку, а потім були закриті піском і бетоном. Небезпеку приховують і десятки тимчасових могильників навколо АЕС, у яких містяться сотні тисяч кубометрів твердих радіоактивних відходів. У них міститься 140 тис. Кі Цезію-137, близько 60 — Стронцію-90 і 1400 Кі Плутонію.

Радіоактивне забруднення території України впливає на здоров’я людей безпосередньо й побічно. Радіація шкідлива як у великих дозах (опромінення людей тягне за собою їх загибель), так і в малих (збільшення рівня захворюваності). Відомо, що 95 % радіонуклідів потрапляють до організму людини через продукти харчування, особливо через молоко, м’ясо, рибу й дарунки лісу. Тому їх необхідно перевіряти на вміст цих речовин, насамперед у забруднених регіонах.

3. Оптимальне використання земельних ресурсів

Землекористування — це форма використання землі з метою добування з неї корисних властивостей або доходу шляхом вільного господарювання, раціональної організації території, захисту земель від процесів руйнування й забруднення, використання наявних на ділянці загальнопоширених корисних копалин. Такі цілі можуть конкурувати одна з одною. Тому бажано планувати й регулювати всі види землекористування на комплексній основі. Комплексний підхід слід застосовувати на двох рівнях: з одного боку, слід ураховувати всі екологічні й соціально-економічні фактори (у тому числі вплив різних економічних і соціальних секторів на навколишнє середовище й природні ресурси); з іншого боку, усі компоненти навколишнього середовища й ресурсів (як, наприклад, повітря, вода, біота, земля, геологічні й природні ресурси).

Земля — основний ресурс сільськогосподарського виробництва. Від того, наскільки раціонально вона використовується, залежить кількість і якість одержуваної сільськогосподарської продукції. Тому треба сприяти найбільш оптимальному землекористуванню, під яким розуміють забезпечення в процесі виробництва максимального ефекту в здійсненні цілей землекористування з урахуванням охорони земель і оптимальної взаємодії з природними факторами. Для виконання цих завдань фахівці ООН рекомендують: розробити політику, яка стимулює раціональне землекористування й управління земельними ресурсами з урахуванням інтересів місцевого населення; переглянути заходи, необхідні для обмеження передачі продуктивних орних земель під інші види використання; розробити стимули для заохочення найбільш оптимального землекористування.

IV. Практична робота

Тема роботи. Аналіз картосхеми радіаційного забруднення земель України

Мета роботи: провести аналіз картосхеми радіаційного забруднення земель в Україні.

Обладнання й матеріали: картки з теоретичними відомостями для практичної роботи; картосхема радіаційного забруднення земель України.

Хід роботи

  • 1. Ознайомитися зі змістом і легендою картосхеми (карти) «Радіаційне забруднення земель України».
  • 2. Виявити області, які мають надзвичайно високий, дуже високий, високий і середній рівні забруднення.
  • 3. Позначити області, які мають надзвичайно високий, дуже високий, високий і середній рівні забруднення на контурній карті України.
  • 4. Пояснити, які чинники обумовили надзвичайно високий рівень забруднення.

Теоретичні відомості для виконання роботи

Після аварії на Чорнобильській АЕС найбільш радіоекологічно значимим виявився довгоживучий радіонуклід 137Cs, який через свою леткість поширився на величезні відстані від місця аварії. Активність ізотопів Цезію-137 на сьогодні істотно перевищує активність усіх інших ізотопів Чорнобильського походження, тому за ними можна судити про загальне радіоактивне забруднення місцевості.

Найбільш сильного забруднення Цезієм-137 зазнали ґрунти в Київській, Житомирській і Рівненській областях. Значні ділянки забруднення — у Черкаській і Вінницькій областях. Окремі невеликі вогнища забруднення є в Донецькій, Хмельницькій та Івано-Франківській областях.

Карта забруднення території України Цезієм-137. За станом на 1996 рік. Автори А. Табачний та ін. Видано — Мінчорнобиль України. 1996 рік

V. Узагальнення, систематизація й контроль знань і вмінь учнів

А. Дайте відповіді на запитання.

  • Дайте визначення поняттю «деградація ґрунтів».
  • В яких областях України найбільш поширені процеси ерозії? Чому?
  • Які фактори засолення земель ви знаєте?
  • В яких областях України найвищий рівень забруднення ґрунтів техногенними речовинами? Чому?
  • Назвіть основні наслідки радіаційного забруднення земель в Україні.
  • Як ви розумієте проблему оптимального землекористування?

Б. Назвіть основні несприятливі природно-антропогенні процеси деградації ґрунтово-земельного покриву, характерні для вашої області (республіки). Охарактеризуйте один з них за планом: особливості цього процесу, причини прояву у вашій області (республіці), негативний вплив на ґрунтово-земельний покрив, можливі шляхи зниження активності процесу та його наслідків.

VI. Домашнє завдання

Опрацювати теоретичний матеріал за відповідною темою. Зібрати дані про радіаційну обстановку у своєму місці проживання.

Теоретичні відомості

Первинну оцінку радіаційної обстановки у своїй квартирі, на дачі, ділянці або в господарстві можна зробити простим побутовим дозиметром. Для цього, насамперед, необхідно заміряти рівень радіації (фон) у декількох точках досліджуваного об’єкта на висоті приблизно 1 м від підлоги (поверхні землі). За еталон можна прийняти фон м. Києва — 18 мкР/год (0,018 мР/год).

Використовуючи мережу Інтернет, ознайомтеся з основними законодавчими актами, які регулюють земельні відносини в Україні (адреса доступу до Земельного кодексу: http://meget.kiev.ua/kodeks/zemelniy-kodeks/).