Серія «Конструктор уроку». «Всесвітня історія». 10 клас

Урок 24. Франція

Мета: сформувати уявлення учнів про Францію після Першої світової війни; створити умови для розуміння учнями причин та наслідків політичних криз у Франції; проаналізувати передумови світової економічної кризи; описати політику «уряду національного порозуміння» у Франції; розглянути реформи, які проводили французькі уряди; охарактеризувати діяльність уряду Картелю лівих сил та коаліції «Національна єдність»; навчити учнів порівнювати дії правих та лівих і висловлювати свою думку щодо відповідності демократії та колоніальної системи.

Обладнання: підручник, атлас, стінні карти світу, Європи, Азії, Америки.

Тип уроку: комбінований.

Основні поняття: Національна економічна рада, Національний блок, Картель лівих сил, коаліція «Національна єдність», Мала Антанта.

Історичні постаті: Ж. Клемансо, О. Мільєран, П. Дешанель, Р. Пуанкаре, Е. Даладьє.

Основні дати та події: 1919, 1924, 1926, 1928 рр. — парламентські вибори, 1920 р. — президентські вибори, 1920—1921 рр. — утворення Малої Антанти, 1923 р. — окупація Руру, 1924 р. — франко-чехословацький договір, 1925 р. — війна в Марокко, придушення повстання в Сирії.

Очікувані результати: учні навчаться:

І. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань і вмінь

Перевірка творчого домашнього завдання

Учні презентують результати роботи.

Експрес-контроль

Виконати тест 14 посібника.

Робота з таблицею

Заповнити таблицю, указавши у відповідних стовпчиках порядкові номери прізвищ політичних діячів, термінів і назв.

1) В. Вільсон, 2) В. Гардінг, 3) С. Болдуїн, 4) Д. Макдональд, 5) К. Кулідж, 6) «проспериті», 7) республіканці, 8) лейбористи, 9) королева, 10) «сухий» закон, 11) страйк гірняків, 12) сенат, 13) тред-юніони.

Зразок відповіді

США

Велика Британія

1, 2, 5, 6, 7, 10, 12, 13

3, 4, 8, 9, 11

III. Вивчення нового матеріалу

План вивчення нового матеріалу

  • 1. Франція після Першої світової війни.
  • 2. Соціально-економічний розвиток у 1920-х рр.
  • 3. Політична боротьба.
  • 4. Початок світової кризи у Франції.

Робота з підручником

Опрацювати відповідний матеріал підручника і роздавальний матеріал, охарактеризувати наслідки Першої світової війни для Франції і узагальнити результати роботи.

Зразок відповіді

Наслідки Першої світової війни для Франції

  • 1,4 мли загиблих, 2,8 мли поранених, 750 тис. інвалідів, кілька мільйонів загинуло в 1918—1919 рр. від грипу «іспанка».
  • Загальні витрати на війну — 134 млрд золотих франків (понад 60 млрд золотих франків зовнішнього боргу). В 11 північних районах знищено близько 10 тис. підприємств, 900 тис. житлових будинків, 200 шахт. Потоплена половина торговельного флоту. 2 мли га землі стали непридатними для сільськогосподарського використання.
  • Зростання питомої ваги воєнної економіки. Посилення державного втручання в економіку.
  • Приєднання областей Ельзас і Лотарингія. Зростання колоніальних володінь: підмандатні території Ліван, Сирія, Камерун, Того.
  • Погіршення матеріального становища населення. Збільшення прошарків суспільства, що потребують соціального захисту (інваліди, біженці, безробітні, демобілізовані з армії тощо).
  • Зростання кількості робітників найманої праці. Скорочення кількості сільського населення. Нестача робочої сили, особливо кваліфікованої.

Метод «Мозковий штурм»

Методика проведення — див. урок № 5.

Визначити заходи, яких потрібно було вжити уряду Франції для вирішення проблем, що постали після Першої світової війни.

Робота з підручником

Опрацювати відповідний матеріал підручника і знайти факти, які б вказували на вирішення першочергових проблем урядом Франції.

Робота в групах

Опрацювати відповідний матеріал підручника і скласти тези доповіді про політичні сили Франції: перша група представляє праві сили Франції, друга — ліві сили. Після підготовки матеріалу представники груп виступають із доповідями, а учні з іншої групи ставлять запитання. Результати узагальнюються в таблиці (див. с. 69).

Дискусія

Представникам груп пропонується довести, що їх курс був «найбільш правильним».

Додаткова інформація

Францію не оминула світова економічна криза 1930-х рр. («велика депресія»), але вона мала свої особливості.

Робота з підручником

Опрацювати матеріал підручника і підтвердити конкретними фактами особливості кризи у Франції.

Зразок відповіді

Особливості кризи у Франції

  • Розпочалася пізніше, ніж в інших європейських країнах (1931 р.);
  • найбільше позначилася на нових галузях промисловості, масових банкрутств не було;

Зразок відповіді

«Національний блок» (1919—1923 рр.)

Партія «Національної єдності» (1926—1928 рр.), праві партії (1928—1932 рр.)

• Зменшення втручання держави в економічне життя (ліквідація системи прямого державного регулювання, що застосовувалася в роки війни).

• Уникання соціальних реформ.

• Придушення страйкової і революційної боротьби (боротьба із «соціальним безладом»).

• Закріплення за Францією домінуючого становища в Європі.

• Вирішення внутрішніх проблем за рахунок Німеччини: «Воші за все заплатять!» (жорстке ставлення до Німеччини під час міжнародних конференцій).

• Використання вигід від перемоги в Першій світовій війні (Ельзас та Лотарингія, експлуатація Саарського вугільного басейну, турецькі та німецькі колонії, поставки матеріальних цінностей (ліс, вугілля, будівельні матеріали — на суму 8 млрд золотих марок))

• Подолання інфляції.

• Скорочення державних витрат за рахунок зменшення бюрократичного апарату.

• Збільшення податків для дрібних власників.

• Надання пільг великим підприємцям.

• Надання соціальної допомоги у зв’язку з безробіттям.

• Упровадження пенсій за віком, допомоги в разі інвалідності, хвороби, вагітності.

• Прийняття Пакту Бріана—Келлога.

• Заходи зі створення єдиної Європи

  • економічна криза переросла в політичну;
  • мала постійний характер, перемежовувалася з короткими періодами незначного зростання виробництва (сплески в 1932 та 1935 рр. — скорочення виробництва на 44 та 46 %).

IV. Узагальнення й систематизація знань

Робота за завданнями підручника

Робота з таблицею

Закінчити заповнення таблиці, яку складали на попередньому уроці.

V. Підсумки уроку

Основні висновки

  • Початок періоду стабілізації в історії Франції збігся з приходом до влади лівих сил.

VI. Домашнє завдання

1. П: ____ .

2. ТЗ: Скласти тестові завдання за матеріалами уроку (10 тестів).

Для нотаток

Роздавальний матеріал

Роздавальний матеріал

Франція

Франція стала однією з країн, що зазнали найбільших утрат від війни, — 1,4 мли осіб убитими та 2,8 мли пораненими. Промислові департаменти північного сходу були зруйновані. Економіка країни опинилася в кризовому стані. У той самий час війна змінила структуру економіки країни, що перетворилася з аграрно-індустріальної на індустріально-аграрну.

Згідно з Версальським мирним договором 1919 р., Франція повернула собі Ельзас і Лотарингію, одержала вугільні шахти Саарської області (на 15 років), право на німецькі репарації, частину колишніх німецьких колоній — Того й Камерун. До Франції перейшли також і провінції Османської імперії — Сирія та Ліван. Франція прагнула використати військову поразку Німеччини для встановлення свого панування в Європі. Зростання податків і цін, безробіття викликали піднесення страйкової боротьби.

Під час Паризької мирної конференції Франція вимагала максимального послаблення Німеччини, приєднання Саарської області та земель на лівому узбережжі Рейну, зміцнення свого панування в Європі. Вона також виступала за створення «санітарного кордону» з Радянською Росією (бар’єра з «малих держав» — Польщі, Чехословаччини, Румунії). Водночас це означало й створення антинімецького блоку під впливом Франції.

У 20-ті рр. XX ст. Франція вимагала збільшення та неухильної виплати Німеччиною репараційних платежів, а також відторгнення від неї низки стратегічно важливих і промислово розвинених територій. Франція сприяла військовому посиленню Польщі та створенню так званої Малої Антанти — союзу Чехословаччини, Румунії та КСХС (згодом — Югославія), спрямованого як проти Німеччини, так і проти СРСР.

Праві кабінети Національного блоку — А. Мільєрана (1920 р.), Ж. Лейга (1920—1921 рр.), А. Бріана (1921—1922 рр.), Р. Пуанкаре (1922—1924 рр.) шукали виходу з кризи шляхом антиробочої політики всередині країни й агресивних авантюр іззовні. У 1920—1921 рр. виникла система союзів із залежними від Франції східноєвропейськими країнами (так звана Мала Антанта). У січні 1923 р. французькі війська разом із бельгійськими окупували Рурську область. Однак у зв’язку з протестом усередині країни й фінансовими ускладненнями уряд був змушений відмовитися від рурської авантюри. Це означало крах усієї політики Національного блоку.

У другій половині 20-х рр. XX ст. промислове виробництво й експорт Франції зросли в 1,3 разу порівняно з довоєнним періодом, золотий запас збільшився в чотири рази. Основою піднесення були відновлення зруйнованих війною областей, будівництво укріплень на східному кордоні («лінія Мажино»), німецькі репарації та експорт.

На парламентських виборах 1924 р. перемогу здобув так званий Лівий блок (радикал-соціалісти, республіканські соціалісти й СФІО). У 1924—1925 рр. уряд очолив лідер радикалів Е. Ерріо; він провів деякі демократичні реформи (часткова амністія політичних ув’язнених, визнання права державних службовців на об’єднання в профспілку).

Уряд Е. Ерріо прийняв американське розв’язання проблеми репарацій (план Дауеса), вивів війська з Руру. Однак його спроби домогтися гарантій безпеки Франції в межах Ліги Націй не мали успіху. У липні 1926 р. до влади прийшов правоцентристський уряд національного єднання на чолі з Р. Пуанкаре (1926—1929 рр.). Тверда податкова реформа, стабілізація франка, проведені Р. Пуанкаре, сприяли відновленню фінансової системи (за рахунок робочих) і реконструкції виробничої бази промисловості. Була продовжена розпочата Лівим блоком політика зближення Франції з Великою Британією та США й пошуків компромісу з переможеною Німеччиною (пакт Бріана-Келлога 1928 р., репараційний план Юнга тощо).