Серія «Конструктор уроку». «Всесвітня історія». 10 клас

Урок 17. Революція в Німеччині та Угорщині

Мета: сформувати уявлення учнів про революційні події в Німеччині та Угорщині; створити умови для розуміння учнями причин та наслідків революцій цих країнах; проаналізувати дії комуністичних партій в Німеччині та Угорщині; навчити учнів визначати особливості революцій Німеччини та Угорщини; розглянути перебіг подій революції 1918 р. в Німеччині та Угорщині; охарактеризувати діяльність Б. Куна, Р. Люксембург, К. Лібкнехта, Ф. Еберта; навчити учнів порівнювати характер та наслідки революцій в Росії та Німеччині та висловлювати свою думку щодо доцільності революційних перетворень.

Обладнання: підручник, атлас, стінні карти світу, Європи, Америки.

Тип уроку: комбінований.

Основні поняття: Листопадова революція, Веймарська республіка, Баварська республіка, Національна рада, «нота Вікса».

Історичні постаті: Ф. Еберт, Ф. Шейдеман, К. Лібкнехт, Вільгельм II, Р. Люксембург, Карл І, М. Карої, Б. Кун, М. Ракоші.

Основні дати та події: 28 жовтня 1918 р. — повстання моряків у Кілі, 9 листопада 1918 р. — зречення Вільгельмом II влади, січень 1919 р. — повстання спартаківців у Берліні, убивство К. Лібкнехта та Р. Люксембург, вибори до Законодавчих зборів, лютий—квітень 1919 р. — повстання в Баварії, Баварська радянська республіка, 16 листопада 1918 р. — проголошення Угорщини республікою, червень—серпень 1919 р. — Угорська радянська республіка.

Очікувані результати: учні навчаться:

І. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань і вмінь

Перевірка творчого домашнього завдання

Учитель пропонує двом-трьом учням виступити із підготовленими рефератами.

Експрес-контроль

Виконати тест 10 посібника.

Історичний диктант

  • 1. Хто був останнім російським царем? (Микола II)
  • 2. У якому місяці почалися революційні події в Росії? (У лютому 1917 р.)
  • 3. Хто отримав владу після зречення царя? (Тимчасовий уряд)
  • 4. Хто захопив владу в жовтні 1917 р. в Росії? (Більшовики)
  • 5. Хто очолив Раду Народних Комісарів? (В. Ленін (Ульянов))
  • 6. Чим завершилися Установчі збори? (Розігнані більшовиками)
  • 7. Які події в Росії тривали у 1918—1922 рр.? (Громадянська війна)
  • 8. Назвіть керівників «білого» руху. (О. Колчак, А. Денікін, П. Врангель, М. Юденич)
  • 9. Чим завершилася Громадянська війна в Росії? (Перемогою більшовиків)

IIІ. Вивчення нового матеріалу

План вивчення нового матеріалу

  • 1. Революція в Німеччині.
  • 2. Революція в Угорщині.

Вступне слово вчителя.

Події Першої світової війни змінили облаштування світу. Результатами революцій, які прокотилися Європою, стало виникнення тоталітарних держав, наприклад Німеччини та Угорщини.

Словничок

Революція (від латин. revolutio — обертання, розвертання) — швидка зміна встановленого політичного, соціального чи економічного порядку суспільства здебільшого насильницьким способом.

Веймарська республіка — історична назва німецької держави на честь конституційного Національного зібрання, що засідало у Веймарі. Офіційно держава продовжувала називатись «Німецькою державою». Виникла в 1918 р. в результаті Листопадової революції.

Баварська республіка — республіка, проголошена 13 квітня 1919 р. в Баварії революційним пролетаріатом у ході німецької буржуазно-демократичної революції; була спробою здійснити її переростання в соціалістичну революцію. Уряд Баварської Республіки розпочав націоналізацію банків, запровадив робітничий контроль на підприємствах, озброїв робітників і створив надзвичайну комісію для боротьби з контрреволюцією.

Робота в групах

Опрацювати відповідний матеріал підручника і схарактеризувати події: перша група — у Німеччині, друга — в Угорщині. Результати роботи оформити у вигляді порівняльної таблиці. с. 53

IV. Узагальнення й систематизація знань

Робота за завданнями підручника

Бесіда

  • 1. Назвіть спільні риси в революційних подіях у Німеччині та Угорщині.
  • 2. Чому в цих країнах комуністи не змогли утриматися при владі?

V. Підсумки уроку

Основні висновки

  • У результаті Листопадової революції в Німеччині було повалено монархію й встановлено Веймарську республіку.

VI. Домашнє завдання

1. П: ____ .

2. ТЗ: Скласти історичний портрет одного з політичних діячів часу революційних подій Німеччини або Угорщини.

Зразок таблиці

Революційні події в Німеччині та Угорщині

Критерії для порівняння

Німеччина

Угорщина

Причини

Поразка німецької армії на фронтах; відсутність реальних демократичних прав і свобод; виснаження мілітаризованої економіки; поширення комуністичних (соціалістичних) поглядів; дискредитація влади імператора; революційні події в Росії; загострення соціальних проблем; масове незадоволення населення; антивоєнні виступи

Поразка Австро-Угорщини в Першій світовій війні; національно-визвольні рухи народів імперії; розпад Австро-Угорщини; поширення комуністичних (соціалістичних) поглядів; складне соціально-економічне становище країни; прагнення до відновлення національної угорської держави в межах «історичної Угорщини»

Політичні партії

Соціал-демократична партія Німеччини, Незалежна соціал-демократична партія Німеччини, «Союз Спартака» (від 1919 р. — Комуністична партія Німеччини)

Партія незалежності, Соціал-демократична партія Угорщини (СДПУ), Комуністична партія Угорщини (КПУ, листопад 1918 р.)

Політичні діячі

Ф. Еберт, Ф. Шейдеман, К. Лібкнехт, Р. Люксембург

М. Карої, Б. Кун, М. Ракоші, М. Хорті

Привід до революції

Від листопада 1918 р. — повстання військових моряків у Кілі

Демонстрація 26 жовтня 1918 р.

Проголошення республіки

11 листопада 1918 р.

16 листопада 1918 р.

Зречення монархів

Вілвгелвм II зрікся престолу і втік до Нідерландів

Франц Йосиф зрікся влади

Влада після повалення монархії

Велика Рада, Уряд на чолі з Ф. Ебертом — «Рада Народних Уповноважених», Берлінська Рада робітничих і солдатських депутатів

Національна Рада, Уряд на чолі з М. Карої

Дії урядів

Угода з командуванням німецької армії про допомогу з її боку в наведенні порядку в державі, боротьбі з анархією; роззброєння робітничих дружин, вилучення зброї у населення під приводом завершеності революції; установлення контактів із країнами Антанти; відмова від співробітництва з радянською Росією; укладення з ініціативи уряду угоди між робітниками і підприємцями колективних договорів, про утворення фабрично-заводських комітетів, установлення 8-годинного робочого дня; скликання Установчих зборів, прийняття конституції

Уведення загального виборчого права; прийняття закону про свободу союзів і зборів, створення політичних організацій; запровадження 8-годинного робочого дня; заява про надання автономії національним меншинам, яка не була реалізована; розроблення проекту закону про земельну реформу, який не був прийнятий

Встановлення радянської влади

Січень 1919 р. — повстання в Берліні, яке було розгромлено урядовими військами та «Вільними корпусами»; убивство Р. Люксембург та К. Лібкнехта; лютий—квітень 1919 р. — повстання в Мюнхені, проголошення Баварської радянської республіки, яка була розгромлена урядовими військами

21 березня 1919 р. — створення революційного уряду на чолі з О. Грабарем; проголошення Угорської радянської республіки; прийняття Конституції, створення Червоної армії, вторгнення до Словакії, спроба комуністичних перетворень; інтервенція держав Антанти

Результати

Веймарська республіка

Установлення режиму М. Хорті

Роздавальний матеріал

Роздавальний матеріал

Фрідріх Еберт (1871—1925) був одним із лідерів Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН), а з 1912 р. — депутатом рейхстагу. Із 1913 р. очолював СДПН. Був противником насильницьких революційних дій. У період Листопадової революції 1918 р. був одним із керівників тимчасового революційного уряду — Ради народних уповноважених. Еберт постійно лавірував між революцією та контрреволюцією. Так, він уклав таємну угоду з генштабом німецької армії про допомогу в придушенні комуністичного руху (повстання «спартаківців» у 1919 р. та комуністів у 1923 р.). У той же час за допомогою армії були ліквідовані заколоти правих сил (Каппівський путч 1920 р., «Пивний путч» 1923 р.).

Після прийняття Веймарської конституції Еберт став першим президентом (1920—1925 рр.) Німецької республіки. Після розправ над комуністами втратив підтримку лівих сил, а після підписання Версальського мирного договору — правих.

Еберт займав посаду канцлера лише один день. 10 листопада разом з незалежним соціал-демократом Г. Гаазе він був обраний на загальних зборах Рад Берліна співголовою тимчасового уряду — Ради народних уповноважених (РНУ). Серед перших заходів, здійснених РНУ, були скасування надзвичайних законів, встановлення 8-годинного робочого дня, зобов’язання підприємців укласти колективні трудові угоди з профспілками. Саме від її імені було підписано Комп’єнське перемир’я з державами Антанти.

Міхай Карої (1875—1955) дотримувався ліберальних поглядів. Він виступав за менш прогерманську політику Австро-Угорщини і за рівні права для всіх націй в її складі. У період Першої світової війни Карої створив опозиційну Партію незалежності, орієнтовану на Антанту. Вимагав розриву з Німеччиною, укладання сепаратного миру і демократизації країни з метою недопущення перемоги «санкюлотів», тобто більшовиків, висував гасло незалежності Угорщини в її історичних кордонах. Під час Угорської революції 1918 р. Карої очолив перший уряд проголошеної Національною радою республіки. У березні 1919 р., коли держави Антанти ультимативно зажадали від Угорщини погодитися на значні територіальні поступки на користь сусідніх країн, Карої подав у відставку. У січні—березні 1919 р. був президентом Угорської республіки. Після проголошення Угорської Радянської Республіки емігрував із країни. Проживаючи за кордоном, виступав проти режиму М. Хорті, очолював Рух за демократичну Угорщину. Повернувся на батьківщину в 1946 р., працював на дипломатичній роботі.