Серія «Конструктор уроку». «Всесвітня історія». 10 клас

Урок 12. Ліга Націй та проблема репарацій

Мета: сформувати в учнів уявлення про Лігу Націй; створити умови для розуміння учнями причин проблем щодо репарацій; проаналізувати роль Ліги Націй у розбудові світової спільноти; навчити учнів визначати особливості репараційних процесів; розглянути процес створення та дії Ліги Націй; охарактеризувати витоки та природу міжнародних криз і конфліктів 1920-х рр.; навчити порівнювати Лігу Націй та ООН і висловлювати свою думку щодо ролі міжнародних організацій в житті окремої країни.

Обладнання: підручник, атлас, стінні карти світу, Європи, Азії, Америки.

Тип уроку: комбінований.

Основні поняття: Ліга Націй, асамблея, Рурська область, план Дауеса, план Юнга.

Історичні постаті: О. Юнг, Ч. Дауес, Г. Штреземан.

Основні дати та події: 1919 р. — Паризька конференція, 1921 р. — Паризька та Лондонська конференції, 1923 р. — Рурська криза, 1924 р. — Лондонська та Гаазька конференції.

Очікувані результати: учні навчаться:

І. Організаційний момент

Робота за завданнями підручника

II. Актуалізація опорних знань і вмінь

Перевірка творчого домашнього завдання

Учні презентують заповнену таблицю.

Робота з таблицею

Заповнити таблицю, використовуючи наведені назви та дати.

Версальський мирний договір, Австрія, Німеччина, 1920 р., Севрський мирний договір, Болгарія, 1919 р., Угорщина, Тріанонський мирний договір, Нейїський мирний договір, Туреччина, Сен-Жерменський мирний договір, 1919 р., 1919 р., 1920 р.

Зразок відповіді

Назва договору	Рік підписання	Країна
Версальський мирний договір	1919	Німеччина
Сен-Жерменський мирний договір	1919	Австрія
Нейїський мирний договір	1919	Болгарія
Севрський мирний договір	1920	Туреччина
Тріанонський мирний договір	1920	Угорщина

III. Вивчення нового матеріалу

План вивчення нового матеріалу

1. Ліга Націй.
2. Проблема репарацій.

Розповідь учителя

Завершення Першої світової війни поставило перед провідними країнами, крім питань перемоги та відшкодувань, ще й питання створення міжнародної організації для вирішення важливих міждержавних і міжнародних питань. Такою організацією стала Ліга Націй.

Ліга Націй — перша міжнародна міждержавна організація, створена з метою розвитку співробітництва, досягнення миру і безпеки між народами на Паризькій мирній конференції 1919—1920 рр. Згідно зі статутом Ліги Націй її засновниками вважались держави-переможниці у Першій світовій війні, а також новостворені країни Польща, Чехо-Словаччина і Хіджас.

Спочатку членами цієї організації стали 44 країни, пізніше кількість їх збільшилась до 52. Статут Ліги Націй передбачав механізм забезпечення миру, тобто запобігання і вирішення міждержавних конфліктів. У разі конфліктів між членами Ліги Націй ставились питання на розгляд Ради або третейського суду незацікавлених країн. У випадку необхідності всі країни — члени Ліги Націй були зобов’язані розірвати з агресором усі економічні й культурні зв’язки, оголосити йому загальну блокаду. Штаб-квартирою Ліги Націй була обрана Женева (Швейцарія).

Робота в групах

Підготувати за допомогою матеріалу підручника інформацію про діяльність статутних органів Ліги Націй: перша група — Асамблея, друга — Рада Націй (постійні члени); третя — Рада Націй (непостійні члени); четверта — Секретаріат Ліги Націй.

Додаткова інформація

Асамблеї Ліги Націй скликались щорічно. Представники кожної держави мали на засіданнях один голос незалежно від кількості населення і величини території країни. Рішення асамблеї приймались одноголосно, за винятком спеціально обумовлених. Такий підхід приводив до численних безплідних дискусій і компромісів, неефективних рішень і в кінцевому підсумку — до послаблення впливу Ліги Націй на міждержавні відносини і вирішення міжнародних конфліктів.

Висновок учителя

Цій міжнародній організації були притаманні як позитивні, так і негативні риси. І хоча вона виявилася нездатною відвернути Другу світову війну, своєю діяльністю на першому етапі (1920-ті рр.) Ліга Націй сприяла мирному врегулюванню десятків конфліктів.

Учитель зазначає, що одним із пунктів Версальського мирного договору була виплата Німеччиною репарацій.

Словничок

Репарації — повне або часткове відшкодування (за мирним договором або іншими міжнародними актами) державою, що розв’язала агресивну війну, збитків, заподіяних державі, що зазнала нападу.

Метод «Знайди своїх» (робота в групах)

Учитель видає кожному учню картку з інформацією і пропонує об’єднатися в групи відповідно до спроб вирішення питання сплати репарацій Німеччиною.

Учні в групах обговорюють матеріал, потім представники груп представляють інформацію у хронологічному порядку (див. с. 39).

Зразок відповіді

Вирішення сплати репарацій Німеччиною

Назва договору, дата	Основні умови
Паризька конференція (Париж, 1919 р. — Версальський договір)	• Створення репараційної комісії. • Визначення загальних принципів репараційних виплат. • Визначення авансового платежу репарацій у 20 млрд золотих марок до 1 травня 1921 р. • Визначення загального терміну виплати репарацій — 30 років. • Загальна сума репарацій не була визначена.
Конференція у Сан-Ремо (квітень 1920 р.), узяли участь Франція, Англія, Італія та Японія	• Обговорювалися питання Близького Сходу та Німеччини. • Німеччині направлена Декларація, в якій зазначено про затримування репарацій
Конференція у Спа (Бельгія, 1920 р.). Скликана на вимогу Верховної Ради Антанти	• Розгляд виконання умов Версальського договору. • Визначення долі участі країн-переможниць в отриманні репараційних виплат • Репараційні виплати: Франція — 52 % , Англія — 22 % , Італія — 10 % , Японія — 0,75 % , Греція — 6,5 % , Королівство сербів, хорватів, словенців — 6,5 %, Румунія — 6,5 %, Португалія — 0,75 %, Бельгія — 8 %
Паризька конференція (січень 1921 р.)	• Визначення суми виплат (266 млрд золотих марок). • Визначення схеми і часу на виплату репарацій — 42 роки
Лондонська конференція (лютий—березень та квітень—травень 1921 р.).	• Ультиматум Великої Британії та Франції Німеччині про виплату репарацій. • Визначення суми репарацій — 132 млрд золотих марок
Рурська криза 1923 р.	• Репараційна комісія визнала невиконання Німеччиною Версальських угод і оголосила дефолт Німеччини (грудень 1922 р.). • Окупація франко-бельгійськими військами Рура • Велика Британія і США підписали окремі договори про надання Німеччині кредитів (грудень 1923 р.)
Лондонська конференція (липень 1924 р.)	• Прийняття плану Дауеса — створення контрольного механізму для проведення стабілізаційних заходів у фінансовій системі Німеччини. • Надання Німеччині міжнародної позики (800 млн марок). Визначення джерел репараційних виплат. • Зміна порядку репараційних платежів (без зміни загальної суми)
Гаазька конференція (серпень 1929 р.)	• Прийняття плану Юнга — скорочення загальної суми репараційних виплат до 113,9 млрд марок. • Зниження суми щорічних виплат. • Ліквідація механізмів міжнародного контролю над фінансовою системою Німеччини. • Визначення терміну виплат протягом 55 років
Мораторій президента США Г. Гувера (1931 р.)	• Тимчасове припинення репараційних виплат (на 1931—1932 рр.). • Лозаннська конференція (листопад 1922 р. — липень 1923 р.). • Припинення стягнення репараційних платежів. • Визначення остаточної суми (3 млрд марок за 15 років) — сума не була виплачена