Історія України. 8 клас: розробки уроків до підручника О. В. Гісема та О. О. Мартинюка

Урок № 51 (95*). Узагальнення знань до курсу «Україна в Ранньомодерну добу та її внесок у загальноєвропейську спадщину»

Мета: повторити, узагальнити та закріпити знання, набуті учнями впродовж вивчення курсу; розвивати вміння та навички, які формувалися на попередніх уроках; сприяти осмисленню учнями подій минулого своєї Батьківщини й формуванню позитивного емоційно-особистісного ставлення до них; спонукати учнів до подальшого поглиблення знань; продовжити формувати в учнів уміння аналізувати та зіставляти історичні явища і факти; виховувати інтерес до національної історії.

Тип уроку: повторювально-узагальнюючий.

Обладнання: підручник, атлас.

ХІД УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Оголосити учням тему уроку та його завдання.

II. УЗАГАЛЬНЕННЯ ЗНАНЬ

Розповідь учителя

У 8 класі в курсі історії України ви вивчали події, що відбувалися на українських землях у XVI—XVIII ст. Цей період української історії традиційно називають козацькою добою. Таке трактування періоду значно звужує його розуміння, обмежуючи добу лише подіями, пов’язаними з козацтвом. Український історик І. Лисяк-Рудницький запропонував вивчення цієї доби узгодити з європейською історією. Згідно із загальноєвропейською періодизацією історії XVI—XVIII століття зазвичай називають раннім Новим часом, або Ранньомодерною добою. Європейські історики, досліджуючи цю епоху, головну увагу зосереджують на індустріальному розвитку, становленні ринкових відносин (системи капіталізму), появі нових суспільних груп і класів, поширенні політичних прав, утвердженні демократії, зародженні нових явищу мистецтві тощо.

Підбиваючи підсумки курсу, чи можемо ми назвати період XVI—XVIII ст. Ранньомодерною добою української історії? Безперечно, так. Саме в цей період в Україні, як і в інших країнах Європи, спочатку в середовищі привілейованих верств суспільства, а потім у народних масах сформувалося усвідомлення належності до народу, який має спільну мову та історичне минуле. Наприкінці XVIII ст. це розуміння сприяло початку українського національного відродження.

Церковні рухи та козацькі війни кінця XVI — XVII ст. є українською аналогією загальноєвропейського процесу виникнення нової форми колективної ідентичності — національної свідомості. Головним проявом цього процесу стала Національно-визвольна війна в Україні під проводом Б. Хмельницького та виникнення Української козацької держави — Війська Запорозького (1649—1764 рр.). Саме це стало важливим аргументом українського національного відродження XIX ст.

Також у ранній Новий час українські землі стали частиною економічного простору, що формувався в Європі на основі капіталістичних ринкових відносин. Українські землі перетворилися на головного постачальника продовольчих ресурсів і сировини на європейські ринки. Поява фільваркових господарств і поширення кріпацтва — прояви цього процесу. Водночас на українських землях набули розвитку форми господарювання, які тотожні фермерському господарству. Саме завдяки їм українські селяни й козаки здійснювали активне господарське освоєння земель Дикого Поля (Запорожжя, Слобідська Україна), згодом й інших земель.

Україна не залишилася осторонь поширення ідей прав людини та демократичного устрою державних інститутів. Демократичний устрій Запорозької Січі, виборність козацької старшини, запозичення елементів шляхетської демократії й особливо Конституція Пилипа Орлика є вагомими прикладами цього.

Як частина християнської цивілізації, українські землі не оминули й процеси Реформації та Контрреформації. Під впливом цих ідей завдяки церковним православним братствам і реформаторській діяльності митрополита П. Могили було започатковано зміни церковного життя, які впорядкували Українську православну церкву та зробили її ближчою до народу. У цей період також виникла ще одна українська церква — греко-католицька.

Одним із найбільших здобутків українців цієї доби було створення оригінального мистецького стилю — козацького бароко. Він мав яскравий прояв в архітектурі, образотворчому мистецтві, літературі. Його розквіт припадає на період гетьманства І. Мазепи та його наступників.

Таким чином, у XVI—XVIII ст. українські землі активно охопили процеси модернізації, які стали підвалинами формування сучасної української нації.

III. ПІДСУМКИ УРОКУ

Бесіда

1. Який період історії називають раннім Новим часом?

2. Як процеси модернізації вплинули на розвиток українського суспільства?

3. Складіть перелік досягнень українського народу в XVI—XVIII ст. Який здобуток, на вашу думку, є найважливішим?

4. Як на процес модернізації України вплинуло приєднання її земель до Московської держави?

5. Якою є роль козацтва в історії України?

Попередня
Сторінка
Наступна
Сторінка