Розробки уроків. Історія України. 11 клас. Рівень стандарту. Академічний рівень

УРОК № 6

Тема. Початок визволення України від нацистських загарбників (1943 р.).

Мета: схарактеризувати бойові дії в Україні в 1943 р. Показати героїзм визволителів. Розкрити значення битви за Дніпро. Закріплювати навички самостійної роботи. Виховувати учнів у дусі патріотизму, національної свідомості та гідності.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник, хрестоматія, стінна карта «Україна в роки Другої світової війни», атлас.

Основні поняття і терміни: Сталінградська битва, Курська битва, «Східний вал», битва за Дніпро. Основні дати: 18 грудня 1942 р. — визволення радянськими військами першого населеного пункту на території України; 2 лютого 1943 р. — капітуляція німецьких військ у Сталінграді; 5 липня — 23 серпня 1943 р. — Курська битва; серпень 1943 р. — III Надзвичайний Великий Збір ОУН(Б); 21 вересня — 6 листопада 1943 р. — битва за Дніпро. Визволення Києва.

Хід уроку

І. ПЕРЕВІРКА ЗНАНЬ

• Робота з поняттями й термінами.

Дайте визначення понять.

1) Колабораціонізм — це...

2) Партизанський рух — це...

3) Рух Опору — це...

4) УПА — це...

5) Підпілля — це...

6) Похідні групи — це...

7) «Новий порядок» — це...

8) Голокост — це...

• Історичний диктант.

1) Назвіть імена трьох найвідоміших командирів радянського партизанського руху в Україні.

2) У 1941 р. радянський партизанський рух був успішним чи ні?

3) У формуванні УПА вирішальну роль відіграла ОУН(Б) чи ОУН(М)?

4) «Поліську Січ» очолював...

5) Похідні групи формували:

А загони УПА;

Б ОУН;

В радянські партизани;

Г загони УПА і ОУН.

6) Назвіть течії руху Опору, що утворилися в Україні після окупації гітлерівськими військами.

7) Акт відновлення української державності було проголошено ... р.

8) Якою була головна мета діяльності айнзацгруп?

9) Основний регіон діяльності УПА:

А західноукраїнські землі та Волинь;

Б Правобережна Україна;

В Лівобережна Україна;

Г степова частина України.

10) Хто був командувачем УПА?

11) Які польські збройні формування руху Опору діяли в Україні? 12) Український штаб партизанського руху було створено в ... р. Його очолив...

• Заслуховування та обговорення кращих рефератів.

II. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Цей етап уроку можна провести за одним із варіантів.

Варіант І

1. Визволення Донбасу, Лівобережної України. Битва за Дніпро.

• Розповідь учителя.

Після розгрому гітлерівців у битві під Сталінградом почалося їх вигнання з України. Першим населеним пунктом, звільненим наприкінці грудня 1942 р. від німецьких військ, було село Півнівка Міловського району Луганської області. Війська Воронезького і Південно-Західного фронтів звільнили більшу частину Харківщини разом із Харковом і частину Донбасу. Передові частини радянських військ навіть підійшли до Дніпропетровська і Запоріжжя, таким чином просунувшись на 700 км углиб окупованої території України. Однак невдовзі стрімке просування радянських військ було зупинено. У лютому 1943 р. німці завдали відчутних контрударів, у результаті яких радянським військам довелося знову залишати територію України. 15 березня 1943 р. німецькі війська знову захопили Харків, а 18 березня — Бєлгород. Під контролем радянських військ залишилися лише північ Ворошиловоградської області і східна частина Харківської. У результаті німецьких контрударів утворився Курський виступ, так звана Курська дуга, де від квітня до липня 1943 р. панувало відносне затишшя. Обидві сторони готувалися до рішучих боїв.

Курська битва розпочалася 5 липня 1943 р. наступом німецьких військ і тривала 50 днів. Унаслідок важких кровопролитних боїв кращі танкові дивізії нацистів були знищені. Склалися сприятливі умови для наступальних операцій Червоної Армії, у тому числі й в Україні.

Німецьке командування, реально оцінюючи свої можливості, вирішило перейти до оборони. 11 серпня було віддано наказ про будівництво на річках Дніпро і Молочна системи укріплень, яка одержала назву «Східний вал».

Поки тривало спорудження «Східного валу», гітлерівці всіма можливими засобами стримували натиск військ Червоної Армії на Правобережжі й у Донбасі. Але перевага в живій силі й техніці визначила результат воєнних дій на користь Червоної Армії.

ОПЕРАЦІЇ РАДЯНСЬКИХ ВІЙСЬК ЗІ ЗВІЛЬНЕННЯ ЛІВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ І ВИСАДКА В КРИМУ (1943 Р.)

1) Грудень 1942 р. — звільнення першого населеного пункту на території УРСР — село Півнівка Міловського району Ворошиловоградської (тепер Луганської) області.

2) Наступ Південно-Західного і Південного фронтів. Звільнення північної частини Донбасу (29 січня — 18 лютого 1943 р.).

3) Наступ Воронезького і Центрального фронтів. Звільнення Харкова та східної частини Донбасу (2 лютого — 6 березня 1943 р.).

4) Контрнаступ німецьких військ. Утрата Харкова і північно-східної частини Донбасу (19 лютого — 25 березня 1943 р.).

5) Ізюмо-Барвенковська операція (17—25 липня 1943 р.).

6) Міуська операція (17 липня — 2 серпня 1943 р.).

7) Харківсько-Бєлгородська операція (3—23 серпня 1943 р.).

8) Донбаська операція (13 серпня — 22 вересня 1943 р.).

9) Чернігово-Прип’ятьська операція (26 серпня — 1 жовтня 1943 р.).

10) Битва за Дніпро складалася з ряду операцій по форсуванню Дніпра і звільненню Києва (серпень—грудень 1943 р.).

11) Мелітопольська операція (26 вересня — 5 листопада 1943 р.).

12) Запорізька операція (10—14 жовтня 1943 р.).

13) Дніпропетровська операція (жовтень 1943 р.).

14) Керчінсько-Ельтигенська операція (31 жовтня — 11 грудня 1943 р.).

У серпні силами Степового та Воронезького фронтів було проведено Харківсько-Бєлгородську операцію. У ніч на 23 серпня розпочався вирішальний штурм Харкова, а вранці місто було очищене від окупантів.

У вересні-жовтні 1943 р. окупанти залишили Донбас, міста Слобожанщини, індустріальні центри Подніпров’я.

Відступаючи, німці прагнули перетворити Лівобережжя на пустелю. Рейхскомісар України Е. Кох у розпорядженні представникам німецької адміністрації Лівобережжя вимагав знищувати все, що не можна було вивезти в тил.

«...Необхідно добитися того, щоб при відході з районів України не залишилося жодної людини, жодної голови худоби, жодного центнеру зерна, жодної рейки, щоб не зберігся жоден дім, жодна шахта, яка б не була виведена з ладу на довгі роки, щоб не лишилося жодного колодязя, який би не був отруєний. Противник повинен знайти дійсно повністю спалену і зруйновану країну...»

Лише стрімкий наступ радянських військ урятував Лівобережну Україну від повного знищення.

Урешті-решт німці дійшли висновку, що зупинити радянські війська на Лівобережжі неможливо. В умовах наростаючого наступу радянських військ було прийнято рішення про відведення армії за Дніпро. Тепер уся надія покладалася на «Східний вал», для укріплення якого німці зібрали не лише свої кращі інженерні сили, а й радянських військовополонених та місцевих жителів.

Німецьке командування намагалося використати повноводну річку з високим правим берегом як природне укріплення. Населення зганялося з 300-кілометрової смуги уздовж Дніпра. Значна частина міст — Дніпропетровськ, Кременчук, Полтава — була розорена й спалена. На Дніпрові кручі гітлерівці стягли групу армій «Центр» у складі 62 дивізій.

СПІВВІДНОШЕННЯ СИЛ У БИТВІ ЗА ДНІПРО

Назва

Німеччина

СРСР

Солдати, тис осіб

1240 тис. осіб

2633 тис. осіб

Танки, одиниць

2100

2400

Гармати/міномети, одиниць

12 600

51 200

Літаки, одиниць

2100

2850

Наприкінці вересня 1943 р. Червона Армія контролювала територію у 700 кілометрів уздовж лівого берега Дніпра. У планах осінніх операцій 1943 р. першочерговим завданням було захоплення плацдармів на правому березі Дніпра, закріплення там і розгортання наступальних операцій на Правобережжі.

Радянські війська за допомогою партизанів наприкінці вересня 1943 р. у дуже складних умовах форсували Дніпро й створили плацдарми на північ від Києва. Плацдарми були і на ділянках південніше Дніпра.

Увесь жовтень радянське командування вело підготовку до штурму Дніпра. Прагнучи піднести бойовий дух військ, які з виходом на територію України поповнювалися здебільшого за рахунок місцевих жителів, Ставка перейменувала Воронезький, Степовий, Південно-Західний і Південний фронти відповідно в Перший, Другий, Третій і Четвертий Українські фронти.

ФРОНТИ РАДЯНСЬКИХ ВІЙСЬК, ЩО ДІЯЛИ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ В 1943—1944 РР.

Штурм Дніпра супроводжувався надзвичайно великими, часто не виправданими жертвами. Десятки і десятки тисяч новобранців, так званих «піджаків» — неозброєних, ненавчених юнаків, поспіх мобілізованих у придніпровських областях України — стали жертвами штурму (на Лівобережжі до лав Червоної Армії в 1943 р. було мобілізовано близько 1 млн осіб). їх тіла вкривали плацдарми на Правобережжі. Пояснювалося це тим, що в ставленні вищого радянського керівництва і військового командування до визволених від нацистів жителів України відчувалася недовіра. Вона нерідко переростала в мстивість, прагнення примусити жителів республіки «спокутувати кров’ю» своє перебування в окупації. Це був один з виявів жорстокості війни, яка помножувалася на жорстокість й несправедливість тоталітарного режиму, що керував воєнними діями.

Спочатку вирішальний наступ передбачалося розпочати з Букринського плацдарму, але всі спроби вирватися на оперативний простір не мали успіху. Радянські війська втратили близько 250 тис. військових. Тоді головний удар було перенесено на Лютізький плацдарм. Звідси почався наступ танкового угруповання, перекинутого з Букринського плацдарму. Тут радянські війська на ділянці прориву зосередили сили, які переважали ворога за кількостю танків у 4,5 разу, гармат — у 9 разів. Загалом на Лютізькому плацдармі було зосереджено 600 танків, 2,5 тис. гармат та реактивних мінометів.

СПІВВІДНОШЕННЯ СИЛ НА ЛІНІЇ І УКРАЇНСЬКОГО ФРОНТУ НА 3 ЛИСТОПАДА 1943 Р.

Назва

Німеччина

СРСР

Солдати, осіб

500 000

660 000

Танки, одиниць

400

675

Гармати/міномети, одиниць

6360

7000

Літаки, одиниць

665

700

У перші дні листопада розпочалися вирішальні бої за Київ. Сталін віддав наказ узяти Київ до річниці Жовтневої революції. Цей наказ було виконано. 6 листопада 1943 р. Київ було визволено. У звільненні міста брали участь і солдати Першої чехословацької бригади.

Далі радянські війська просунулися на захід й оволоділи Житомиром, але утримати місто не змогли. Німецьке командування, отямившись від поразки й підтягнувши резерви, завдало могутніх контрударів, намагаючись повернути Київ. Але радянські війська відбили контрнаступ німецьких військ й підготували умови для подальшого наступу вглиб української території.

За героїзм, проявлений у битві за Дніпро, 2438 воїнів були удостоєні звання Героя Радянського Союзу, близько 10 тис. одержали бойові ордени — це більше, ніж під час будь-якої іншої операції Другої світової війни.

2. «Рейкова війна», «Концерт».

• Розповідь учителя.

У міру розгортання наступальних операцій радянських військ налагоджується взаємодія з діями партизанів. Силами партизанів було розроблено й здійснено низку заходів, спрямованих на знищення комунікацій ворога, створення перешкод для його просування та підвозу підкріплень тощо. Одна з таких операцій отримала назву «Рейкова війна» і була проведена в 1943 р. під час Курської битви.

Коли розпочався контрнаступ радянських військ на Курській дузі, в ніч на 3 серпня, 167 партизанських загонів на території Росії, Білорусії, України одночасно завдали удару по залізницях. У першу ж ніч було висаджено в повітря 42 тис. рейок, а згодом було завдано ударів по мостах і залізничних станціях. Ця операція порушила роботу залізничного транспорту ворога і створила чимало перешкод і труднощів.

Проте сучасні дослідники стверджують, що ця операція не мала для ворога катастрофічного характеру. Ремонтні бригади спрацювали досить чітко, і рух транспорту було швидко відновлено. Крім того, на їх думку, удар по рейках був помилкою, бо ворог мав великий запас рейок (11 млн). Удар слід було наносити по ешелонах із технікою та військами. Підрив ешелону блокував роботу залізниці на декілька діб, а не годин.

Партизанським загонам було надано честь пройти парадом по Мінську.

Друга велика операція під назвою «Концерт» була проведена партизанами у вересні 1943 р., коли радянські війська підходили до Дніпра. Вона була продовженням «Рейкової війни» і мала такі самі цілі й наслідки.

Також значну допомогу надали партизани наступаючим частинам радянської армії при форсуванні Дніпра й визволенні Правобережної України, а особливо Білорусії.

3. Волинська трагедія.

• Розповідь учителя.

Учитель будує розповідь на матеріалі структурно-логічної схеми.

ТРАГЕДІЯ ВОЛИНІ (1943 р.)

Причини трагедії

Драматична історія польського та українського народів у XVI—XVIII ст., сповнена особливо жорстокими селянськими бунтами й козацькими повстаннями, що придушувалися в потоках крові й залишили у свідомості багатьох поколінь давні незабуті взаємні кривди та почуття соціальної несправедливості.

Продовження таблиці

Дата

Подія

Жовтень 1941 р.

Остаточне формування фашистської адміністративної системи на Волині

Листопад 1941 р.

У Галичині та на Волині поляки почали активно створювати свій рух опору — Армію Крайову (АК). Для утримання цієї партизанської армії поляки часто проводили реквізицію продуктів у місцевого населення. Керівництво АК, подібно до еміграційного уряду, розглядали Волинь як частину «кресов всходніх», тобто польських східних територій, і неодноразово на міжнародному рівні заявляли про необхідність у повоєнний час відтворити Польську державу в межах 1939 р. Створення регулярних загонів АК завершилося до лютого 1942 р.

Грудень 1941 р. — лютий 1942 р.

Перші поодинокі напади польського підпілля на українське населення на території Польщі. Метою нападів на українське населення Холмщини було знищити тих українців, які працювали в фашистській адміністрації. Загинуло близько 400 осіб, серед яких були священники та вчителі

Початок 1942 р.

Польські антиукраїнські акції у Володавському, Грубешівському, Томашівському та Холмському повітах на Холмщині, згідно із заявою Товариства «Холмщина», у роки війни польські бойові формування тільки в одному Грубешівському повіті спалили понад 50 українських сіл

Березень-квітень 1942 р.

Перші напади на польське мирне населення. У Лубенському, Рівненському, Луцькому, Здолбунівському, Кременецькому повітах і на Поліссі було вбито близько 2 тис. поляків

Квітень 1942 р.

На II конференції ОУН(Б) заявлено про необхідність поліпшення українсько-польських відносин на базі незалежності держав. Проголошено необхідність визнання права українського народу на західноукраїнські землі. Засуджено шовіністичні настрої серед поляків та їхні спроби захопити адміністративно-господарський апарат західноукраїнських земель. Разом із тим було ухвалено рішення про посилення революційної діяльності і підготовку до утворення повстанської армії. Поряд із діючими на теренах Волині відділами «Полісської Січі» М. Боровця (Т. Бульба) організовано відділи, що підпорядковувалися ОУН(Б)

Липень 1942 р.

Відбулися перші українські репресивні акції проти поляків у сільських адміністраціях та лісництвах, що були створені нацистами

14 жовтня 1942 р.

Утворення Української Повстанської Армії (УПА), яку очолив Д. Клячківський (К. Савур)

13 листопада 1942 р.

Перші жертви серед польського мирного населення (с. Обірки Луцького повіту)

24—25 грудня 1942 р.

Напад польського загону на с. Пересоповичі

Продовження таблиці

Дата

Подія

Січень 1943 р.

Польське населення Волині створює загони Селянської оборони

17—23 лютого 1943 р.

III конференція ОУН(Б). Затверджено рішення про перехід до відкритої форми боротьби з нацистським режимом та радянською владою. Прийнято остаточне рішення про формування УПА. Рішення про етнічні чистки ця конференція офіційно не приймала, проте було зроблено заяву про те, що ОУН та УПА будуть вести боротьбу проти всіх озброєних ворогів Української держави, з радянськими й німецькими військами та польськими військовими формуваннями включно. Згодом районні організації ОУН(Б) отримали свободу чинити стосовно польського населення так, як вважають за потрібне

15 березня — 10 квітня 1943 р.

До УПА приєдналося близько 5 тис. українців, що служили у допоміжній поліції. При переході було захоплено значну кількість німецької зброї. Замість українців, до допоміжної поліції фашисти набирають поляків, які відзначилися у боротьбі з українцями

Березень— квітень 1943 р.

Жертви серед мирного польського населення у Луцькому, Рівненському, Дубнівському та Здолбунівському повітах. Головним виправданням своїх дій здійснювачі операцій називали відплату

Квітень—травень 1943 р.

Масові жертви серед польського населення Сарненського та Костопільського повітів. Перші «відплатні акції» поляків проти українського населення, які проводили загони польської поліції, польські бази самооборони; згодом їх проводили все частіше й за все більшої участі регулярних військових з'єднань

Червень 1943 р.

Масові напади українських загонів на польське населення у Дубнівському та Луцькому повітах

5 червня 1943 р.

Делегат польського уряду видає наказ стосовно координації заходів польського населення Волині з метою самооборони

7 липня 1943 р.

Спроба знайти порозуміння з українськими представниками делегата польського уряду

11 липня 1943 р.

Акція деполонізації Волині, організована керівництвом ОУН(Б). У Володимирському повіті українські загони здійснили напад на щонайменше 99 польських сіл (згідно з польськими джерелами: 167 населених пунктів) і масово винищили польське населення. У результаті акцій проти мирного населення на Волині від рук поліції та українських націоналістів загинуло близько 40 тис. поляків (задокументовано втрати 36 750 осіб, відомі імена та прізвища 19 401 людини). Утрати української сторони на Волині визначають у декілька тисяч. М. Боровець (Т. Бульба) відмовився підкоритися керівництву ОУН(Б). Керівник ОУН(Б) М. Лебідь виступив проти, але гору взяла позиція волинського крайового проводу на чолі з Д. Клячківським (К. Савур)

Закінчення таблиці

Дата

Подія

Серпень 1943 р.

Ускладнення українсько-польських стосунків на Галичині

21—25 серпня 1943 р.

III Надзвичайний Великий Збір ОУН(Б). Підтверджено політику боротьби за Незалежну Соборну Україну. Головою проводу ОУН(Б) було призначено Романа Шухевича (Т. Чупринка) (до нього фактичним лідером УПА був Дмитро Клячківський)

Жовтень 1943 р.

Комюніке ОУН, у якому засуджено українсько-польський конфлікт на Волині

27 жовтня 1943 р.

«Наказ № 1/43» ОУН, який заборонив антипольські дії

Середина грудня 1943 р.

Напередодні католицького свята Різдва Христового на Волині прокотилася нова хвиля антипольських акцій

Січень 1944 р.

Прибуття на Волинь полковника К. Бомбінського. Починається процес створення нової польської дивізії, яка отримала назву 27-ї Волинської дивізії піхоти Армії Крайової. Згідно з планами польського підпілля, головний виступ проти українських збройних формувань мав відбутися з наближенням Червоної Армії

Кінець січня 1944 р.

27-а Волинська піхотна дивізія АК, до складу якої увійшли партизанські загони, частина членів самооборони й підпілля, що діяли в містах (разом близько 7 тис. осіб), здійснила напад на УПА, захопивши території від Ковеля до Турїї та Бугу. Із цих територій було вигнано українське мирне населення

Початок 1944 р.

Переміщення центру антипольських акцій з Волині в Галичину

1 вересня 1944 р.

Офіційна відмова ОУН(Б) від антипольських акцій. ОУН(Б) почала шукати порозуміння з АК з метою спільної боротьби проти радянських окупантів. Головнокомандувач УПА у Східній Галичині Василь Сидор (Шелест) видав наказ, який стримував масові антипольські акції «за винятком польського елементу, що співробітничає з НКВС»

Висновок. Український народ мав повне право прагнути до здобуття незалежності, проте методи й засоби, що застосовувалися ОУН і УПА проти польського населення, не можуть бути виправдані. Не мають виправдання й польські акції проти українського населення.

• Проблемні запитання.

1. Чому стала можливою Волинська трагедія? Свою точку зору обґрунтуйте.

2. Як ви вважаєте, хто винен у цій трагедії?

Варіант II

• Самостійна робота за підручником.

Користуючись текстом підручника, складіть тези згідно з планом уроку.

1) Визволення Донбасу, Лівобережної України.

2) Битва за Дніпро.

3) Особливості діяльності руху Опору в 1943 р.

4) Волинська трагедія.

Варіант III

• Історичний диктант.

1) Перший населений пункт, звільнений на території України — це... (с. Півнівка).

2) Визволення Лівобережної України та Донбасу почалося після перемоги в... (Курській битві).

3) Визволення Лівобережної України та Донбасу відбулось в ... р. (1943 р.)

4) Донбаська операція радянських військ відбулася... (13 серпня — 22 вересня 1943 р.).

5) Відступаючи з Лівобережної України і Донбасу, німці проводили політику... («випаленої землі»).

6) У I, II, III, IV Українські фронти були перейменовані у ... (Воронезький, Степовий, Південно-Західний та Південний фронти).

7) «Східний вал» — це... (система німецької оборони вздовж правого берега Дніпра. Тут передбачалося зупинити наступ радянських військ).

8) Форсування Дніпра радянськими військами почалось... (у ніч на 21 вересня 1943 р.).

9) У вересні радянські війська оволоділи на правому березі Дніпра ... (20-ма) плацдармами.

10) «Сірі піджаки», «чорносвитники» — це... (новобранці, що були поспіхом мобілізовані на Лівобережжі та непідготовленими кинуті в бій при форсуванні Дніпра).

11) Для здійснення вирішального наступу на Київ радянське командування спочатку обрало... (Букринський плацдарм). Проте ця спроба виявилася невдалою.

12) Наступ на Київ, який завершився визволенням міста, здійснювався з... (Лютизького плацдарму).

13) Київ було звільнено від гітлерівських загарбників... (6 листопада 1943 р.).

14) У визволенні Киева разом із радянськими військами брала участь і... (Чехословацька бригада під командуванням генерала Л. Свободи).

15) У 1943 р. рейд у Карпати здійснило партизанське з’єднання під командуванням... (С. Ковпака).

17) III Надзвичайний Великий Збір ОУН(Б) відбувся... (у серпні 1943 р.).

18) «Волинська трагедія» була зумовлена конфліктом між... (українцями та поляками).

III. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ

• Бесіда за запитаннями.

1) Перемога в якій битві дала змогу радянським військам приступити до визволення України?

2) Коли відбувалася битва за Дніпро?

3) Коли було звільнено Київ?

4) Які зміни відбулися в радянському партизанському русі в 1943 р.?

5) Якими були головні рішення III Надзвичайного Великого Збору ОУН(Б)?

IV. ПІДСУМКИ УРОКУ

• Заключне слово вчителя.

Після перемоги радянських військ у Сталінградській та Курській битвах почалося звільнення території України. Гітлерівські війська, що відступали під ударами радянських військ, застосовували тактику «випаленої землі»: знищення всіх промислових об’єктів і матеріальних цінностей на території, із якої передбачався відступ. Щоб зупинити наступ радянських військ уздовж правого берега Дніпра, було споруджено «Східний вал» — систему оборонних споруд. Проте «Східний вал» не стримав радянського наступу. Героїчна битва за Дніпро завершилася форсуванням радянськими військами Дніпра та визволенням Києва.

У діяльності руху Опору 1943 р. відбулися значні зміни. Радянський партизанський рух став більш організованим і почав координувати свої дії з наступаючими військами. Здійснювалися глибокі рейди по тилах німецьких військ.

III Надзвичайний Великий Збір ОУН(Б), який відбувся в серпні 1943 р., засвідчив ідеологічні зміни, що сталися в його організації. ОУН(Б) відмовилася від ідеології «інтегрального націоналізму на користь демократичних ідеалів.

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати відповідний параграф підручника.