Розробки уроків. Історія України. 11 клас. Рівень стандарту. Академічний рівень

УРОК № 45

Тема. Демографічні зміни. Соціальна диференціація суспільства. Міжнаціональні відносини. Масова еміграція.

Мета: розкрити основний зміст етносоціальних процесів за роки незалежності. Дати оцінку державній політиці в даному питанні. Схарактеризувати стан навколишнього середовища та його вплив на демографічні процеси. Закріплювати навички роботи з несистематизованим історичним матеріалом. Сприяти вихованню неупередженого, толерантного і доброзичливого ставлення до інших людей, народів.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник, хрестоматія, стінна карта «Україна незалежна», атлас.

Основні поняття і терміни: середній клас, маргінальні прошарки суспільства, національні меншини, міжнаціональні відносини.

Основні дати: 1989 р. — Всесоюзний перепис населення; 1 листопада 1991 р. — Верховна Рада прийняла Декларацію прав національностей України; 5—14 грудня 2001 р. — Всеукраїнський перепис населення.

Хід уроку

І. ПЕРЕВІРКА ЗНАНЬ

• Фронтальне опитування.

1) Коли Україна вийшла з рубльової зони?

2) Який уряд започаткував у країні «шокову терапію»?

3) За якого уряду розпочалися радикальні ринкові перетворення?

4) У який період в Україні спостерігалася гіперінфляція?

5) Коли в Україні було закріплено приватне право на землю?

6) Як називається національна грошова одиниця України? Коли вона була запроваджена?

7) Якими були основні підсумки економічного розвитку України в 1991—1994 рр.?

8) Чому, на ваш погляд, у перші роки незалежності економічні зміни значно відставали від політичних?

9) Чим була зумовлена криза 2008—2009 рр.?

10) Які особливості властиві розвитку економіки України на сучасному етапі?

• Завдання.

1) Виділіть причини економічної кризи, що охопила Україну в перші роки незалежності.

2) Схарактеризуйте аграрну політику України на початку 1990-х рр. та розкрийте її наслідки.

3) Використовуючи текст підручника та матеріали, дібрані вдома, з’ясуйте, як були реалізовані заходи, передбачені президентською програмою розвитку економіки в період 1994— 2004 рр. Чи була досягнута мета реформ? Чи ефективними виявилися засоби її досягнення? Відповідь подайте у вигляді таблиці.

(Заслуховування кращих творчих письмових завдань.)

II. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Зміни у складі населення України, соціальні проблеми.

• Розповідь учителя.

Глибока економічна криза 1990—1999 рр. викликала серйозні зрушення у складі населення України й загострення соціальних проблем. У першу чергу слід відзначити стрімке падіння життєвого рівня населення.

Звичні за радянських часів гарантії з боку держави — надання роботи, стабільної зарплати, пенсії, матеріальної підтримки — поступилися незвичним і не прийнятним для більшості колишніх радянських громадян завданням щоденної боротьби за виживання.

Економічний спад суттєво обмежив можливості державного бюджету для виконання соціальних зобов’язань (виникали затримки з виплатою заробітної плати, пенсій, стипендій тощо), стрімко впали реальні доходи працюючих. Обсяги зарплати, пенсійних виплат суттєво відставали від темпів зростання цін на товари та продукти споживання. Якщо до 1992 р. середня пенсія за віком дещо перевищувала розмір мінімальної заробітної плати, то в грудні 1997 р. вона становила не більше ніж 40—50 % від цього показника. Із покращенням економічної ситуації розміри пенсій були збільшені, але в переважній більшості вони ледь покривали прожитковий мінімум пенсіонерів.

Особисті заощадження громадян, що були зроблені за часів СРСР, були знецінені й фактично втрачені. У 1992 р. поточне споживання населення (їжа, послуги, транспорт, житло) скоротилося до рівня кінця 1950-х рр.

Гострі проблеми назріли у справі охорони здоров’я. На початок 1990-х рр. Україна була забезпечена медикаментами лише на 30—40 %, медичною апаратурою — на 30 %. Зріс рівень серцево-судинних, онкологічних та інших захворювань. Знову набули загрозливого масштабу хвороби, які начебто були викорінені, зокрема туберкульоз. Відбулося стрімке поширення ВІЛ-СНІДу. Невпинно зростала категорія населення, яка потребувала соціального захисту з боку держави.

Падіння життєвого рівня громадян, фактичне припинення державного житлового будівництва загострило житлову проблему. Досить сказати, що 13 % жителів республіки проживали в гуртожитках, майже 3 млн сімей потребували поліпшення житлових умов. Розвал житлово-комунального господарства призвів до зростання кількості аварійного житла.

Щоб хоч деякою мірою розв’язати житлову проблему, в Україні з 1998 р. розпочалася реалізація програми довгострокового фінансування будівництва житла для молодих громадян. Населенню почали надаватися кредити на будівництво житла. Але економічна криза 2008—2009 рр. фактично зупинила житлове будівництво. Обсяг боргів населення за кредитами перевищує державний бюджет України в кілька разів.

Негативно вплинула на рівень життя населення України гостра екологічна криза, що вразила більшу частину території республіки. В атмосферу викидаються тонни шкідливих речовин. У багатьох містах забрудненість повітря в 15 разів перевищує гранично допустимі норми. Такий стан екології погіршує здоров’я жителів України: багато дітей народжується нездоровими, посилюється захворюваність населення.

Падіння життєвого рівня, соціальні негаразди безпосередньо вплинули на зниження природного приросту населення України. Смертність почала перевищувати народжуваність. В Україні щорічно помирає на 150 тис. осіб більше, ніж народжується. Особливо ця тенденція стала проявлятися після Чорнобильської катастрофи. Дитяча смертність в Україні виявилась однією з найвищих у Європі.

За роки незалежності населення України скоротилося від 52 до 45 млн осіб.

Різке зменшення народжуваності означало гостру кризу сім’ї як соціального інституту. Кількість розлучень стала перевищувати кількість шлюбів.

Помітне зменшення народжуваності підвищує показник старіння нації, свідчить про збільшення питомої ваги старших поколінь порівняно із середніми та молодшими. У державі співвідношення працюючої молоді (віком до 30 років) і літніх людей становить 20 до 80. А для нормальної передачі професійного досвіду й водночас збереження необхідного динамізму інноваційних змін у виробничій діяльності співвідношення має бути 40 до 60.

У цілому в Україні частка людей пенсійного віку становить 23 %, а в сільській місцевості — навіть 29 %, молоді — 22,9 % від загальної кількості населення країни. Водночас стрімко скоротилася середня тривалість життя. Для чоловіків вона становить навіть менше за пенсійний вік.

На ситуацію у складі населення впливають міграційні процеси. Україна стала відкритою в межах існуючого права для в’їзду, перебування й пересування через її територію іноземних громадян.

У перші роки незалежності на батьківщину почали повертатися колишні її жителі, які з різних причин опинилися за її межами. Серед них — колишні військовослужбовці Збройних Сил СРСР, репресовані українці, що перебували на засланні, депортовані народи. У 1991—1996 рр. в Україну з колишніх республік Союзу прибуло 1,2 млн осіб. Надалі цей потік значно скоротився.

Водночас з України стали більше виїжджати, і, як правило, — найбільш дієздатні й освічені люди. За останніми оцінками, за кордоном перебуває 6,6 млн громадян України. Здебільшого вони є трудовими мігрантами. Переважна більшість їх зосереджена в Росії, Польщі, Італії, Іспанії, Португалії тощо.

Значна частина міграційних потоків пішла в Україну з країн близького та далекого зарубіжжя. Україна вперше за всю свою історію зіткнулася з такою проблемою, як масовий в’їзд іноземних громадян. За останні роки в Україні щорічно оселяється на постійне проживання близько 200 тис. осіб, серед них чимало біженців. Першими почали подавати заяви на отримання статусу біженців представники афганської діаспори. Згодом основну масу біженців становили люди, які тікали з районів збройних конфліктів на території країн СНД. Найбільший приплив біженців був пов’язаний із воєнними діями в Придністров’ї. У серпні 1992 р. Україна прийняла понад 60 тис. осіб, половину з яких становили діти. Протягом 1995—1996 рр. дозвіл на тимчасовий притулок в Україні отримали 1883 біженці, що прибули із зони російсько-чеченського конфлікту. Крім того, близько 2,5 тис. біженців з Абхазії звернулися до української влади з проханням розв’язати питання про їхнє перебування в Україні.

Крім вихідців із близького зарубіжжя, в Україні перебувають біженці з багатьох країн Африки, Південно-Східної Азії та Близького Сходу. Частина з них на законних підставах перебуває в Україні і з різних причин не хоче або не може повернутися додому, проте багато іноземців прибуває до України нелегально й «осідає» в різних містах. Але більшість використовують територію України як транзитну, для того щоб потрапити в країни Європейського Союзу. Потік емігрантів став серйозною проблемою й у відносинах України з ЄС.

Крім того на динаміку змін населення впливають такі чинники, як нещасні випадки невиробничого характеру, травматизм на дорогах, злочинність. Через них Україна втрачає на рік від 10 до 20 тис. осіб.

Економічна криза призвела до зміни структури зайнятості населення. У 1990 р. основна частина населення України на відміну від європейських країн, була зайнята у виробничій сфері — 53,8 % населення, у Великій Британії — 29,6 %, у Франції — 30,3 %. У сфері обслуговування в Україні було зайнято 26,4 % населення, у Великій Британії — 68,1 %, у Франції — 62,9 %.

Упродовж 1992—2010 рр. в Україні кількість населення, зайнятого у сфері матеріального виробництва, значно скоротилася. Проте це відбулося не тому, що розширилася сфера послуг, а через спад виробництва.

Вище зазначені зміни зумовили постановку на порядок денний негайного розв’язання таких питань: забезпечити зростання народжуваності, реформу пенсійної системи й соціального забезпечення, реформування системи охорони здоров’я. Але всі заходи в соціальній сфері мають відповідати одному критерію — орієнтації на людину, її запити та потреби.

Цікаво знати

Результати Всеукраїнського перепису населення 5—14 грудня 2001 р.

Попередні підсумки перепису оприлюднені 29 травня 2001 р. Загальна кількість населення становить 48 млн 416 тис. осіб (у 1989 р. — 51,54 млн осіб). Населення міст — 32 млн 538 тис. осіб (67 % від загальної кількості населення). Порівняно з 1989 р. кількість міського населення скоротилася на 2,3 %. Сільське населення складає 15 млн 878 тис. осіб (32 %), порівняно з 1989 р. зросло на 1,8 %. Перепис засвідчив значне зниження кількості окремих національних меншин: євреїв, німців, угорців, росіян. Натомість зросла кількість кримських татар, вірмен, грузинів тощо.

Чинники, які зумовили зменшення кількості населення:

• Перехід в Україні до моделі однодітної сім’ї, що склалася в усіх розвинених країнах.

• Несприятлива економічна ситуація впродовж останніх 10—20 років.

• Погіршення ситуації, пов’язаної з охороною здоров’я.

• Старіння нації. Чверть населення — люди похилого віку. Висока смертність.

• Перевищення еміграції над імміграцією тощо.

2. Загальна характеристика соціальних зрушень в українському суспільстві.

• Розповідь учителя.

Перехід до ринкової економічної системи, докорінна зміна принципів соціальної політики призвели до значних перетворень у соціальній структурі українського суспільства.

Найпомітнішим стає значне майнове розшарування. Якщо в 1990 р. середній дохід найзаможніших громадян України (10 %) в чотири рази перевищував відповідний показник найбідніших (10 %), то в 1999 р. цей показник зріс у три рази та продовжував стрімко збільшуватися. За оцінками експертів, 10 % населення України концентрують 40 % доходів, причому 3/4 цих доходів мають кримінальне походження.

За дослідженнями соціологів, такий розрив у доходах може призвести до соціальних вибухів (межею є десятикратне перевищення). Проте слід відзначити, що прошарок заможних людей є незначним і складає 2—4 % населення.

Одночасно з цим суттєво зросли масштаби бідності, яка охопила всі верстви населення, незалежно від професій, освітніх і демографічних ознак. Якщо раніше бідними були переважно люди з низьким рівнем освіти, поганим здоров’ям або такі, що з різних причин не працювали, багатодітні родини тощо, то протягом останніх років до розряду бідних потрапили й ті верстви, які за своїми соціально-демографічними ознаками були найбільш захищені від такого ризику: молодь із високою професійно-освітньою підготовкою, люди 30—50 років, що мали високу кваліфікацію й роботу, пенсіонери, які отримували максимальну пенсію, діти.

Повсякденним стало таке явище, як безробіття. Хоча офіційно зареєстрований показник безробіття невисокий, кілька відсотків працездатного населення, але реально він є значно вищим. Досить поширеним стало приховане безробіття: люди офіційно числяться на якомусь підприємстві, але реальної заробітної плати не отримують через простої на виробництві тощо.

Зростання бідності відбувалося за рахунок «розмивання» середнього класу (люди із середніми доходами, що займають міцне становище в суспільстві). Аналізуючи зміни у складі середнього класу, слід підкреслити, що за радянських часів він включав переважно науково-технічних працівників та службовців. Статус його представників визначався переважно рівнем освіти та способом життя, а не привілейованим економічним становищем. На сучасному етапі основою середнього класу є підприємці, високооплачувані спеціалісти, частина науково-технічних працівників і службовців. Із покращанням економічного становища відбувається зростання середнього класу. Проте він на сьогодні ще не є основою для стабільного розвитку країни.

Аналіз даних про розшарування населення за рівнем доходів, витрат і реального споживання свідчить про те, що переважна частина населення споживає набагато більше, ніж має офіційних доходів. Це свідчить про поширення незареєстрованої зайнятості серед усіх верств населення. Різниця полягає лише в тому, що одні групи вдаються до такої діяльності тому, що це єдине джерело реальних доходів (некримінального походження), яке дає змогу хоч якось прожити, а інші саме за рахунок порушення законодавства отримують високі та надвисокі доходи.

Значні соціальні зрушення сталої соціальної системи призвели до формування досить помітного прошарку людей, яких називають маргіналами (у народі більш поширена назва «бомжі» та ін.). До цієї групи належать особи, які з різних обставин опинилися поза суспільством, утратили або втрачають зв’язок із його основними інституціями, відчувають глибокі деструктивні зміни свого соціального та психологічного стану.

Можна виділити такі головні риси соціальних процесів, що відбулися за роки незалежності:

• Поглиблення соціальної поляризації.

• «Розмивання» середнього класу.

• Зростання бідності.

• Поява безробітних і незареєстрованої зайнятості.

• Зростання кількості маргінальних прошарків та їх впливу на суспільство.

• Завдання.

Визначте, які соціальні прошарки існують у сучасному українському суспільстві. Складіть графічну схему соціальної структури українського суспільства.

3. Міжнаціональні відносини в Україні.

• Розповідь учителя.

Україна — поліетнічна держава. За даними перепису населення 1989 р., в Україні проживало понад 51,4 млн осіб, серед них понад 37,4 млн українців, 11,3 млн росіян, 486 тис. євреїв, 440 тис. білорусів, 324,5 тис. молдаван, 219 тис. поляків, 163,1 тис. угорців, 134,8 тис. румунів і представників інших народів.

Загалом в Україні проживає близько 130 національностей, народностей та інших етнічних груп. Особливістю національного складу України ще з повоєнних років було те, що частка українців у загальній кількості населення зменшилася від 76,8 % у 1959 р. до 72,6 % у 1989 р., тоді як частка росіян за цей період зросла від 16,9 до 22 %.

Збільшилась також кількість молдаван, вірменів, циган в Україні. Водночас кількість деяких національностей зменшилася, особливо євреїв (на 23,2 %).

Верховна Рада прийняла в листопаді 1991 р. Декларацію прав національностей України, у якій проголошено, що держава гарантує всім народам, національним групам, громадянам, що проживають на території України, рівні політичні, економічні, соціальні та культурні права. Цим було підтверджено, що Україна стає батьківщиною для всіх націй і народностей, що зріднилися з українською землею.

Держава гарантує всім національностям право на збереження їх традиційного розселення й забезпечує існування національно-адміністративних одиниць, узяла на себе обов’язок створювати належні умови для розвитку всіх національних мов і культур.

Важливе значення в консолідації українського народу має проголошене державою зобов’язання гарантувати всім громадянам вільно сповідувати свою релігію, використовувати свою національну символіку, відзначати свої національні свята, брати участь у державному житті.

Українська держава своїм законодавством забороняє дискримінацію громадян за національною ознакою.

У національній структурі особливе місце посідає російськомовне населення країни. Переважна більшість його представників народилася в Україні, соціалізувалася у двомовному середовищі, певною мірою сприйняла цінності української культури.

• Робота з поняттями і термінами.

Соціалізація — процес засвоєння людиною системи цінностей, норм і зразків поведінки, обов'язкових у певному суспільстві, а також навичок, які дають їй змогу увійти у світ суспільних відносин, що здійснюються під впливом середовища, осіб і виховних установ.

Незважаючи на це, Україна створює сприятливі умови для розвитку й функціонування російської мови та культури, а також мов і культур інших народів нашої країни.

Помітну роль у гармонізації національних відносин в Україні відіграють національно-культурні товариства, яких налічується в Україні понад 300.

За їх ініціативою та за підтримки держави створюються національні культурні центри, театри, музеї, школи, факультативи з вивчення рідної мови та історії. В Україні запрацювало вісім редакцій і Головна спеціалізована редакція для випуску літератури мовами національних меншин.

Україна виявляє турботу щодо повернення на землі своїх батьків депортованих у часи сталінщини народів.

З ініціативи України в жовтні 1992 р. голови держав СНД підписали угоду щодо відновлення прав депортованих осіб, національних меншин і народів.

В Україні створено республіканську комісію у справах депортованих народів, існує фонд для депортованих народів Криму.

У січні 1992 р. уряд України розглянув питання, пов’язане з поверненням депортованих кримських татар до Криму та їх життєзабезпеченням. Повернення татар (близько 500 тис. осіб) змінило етнічну структуру півострова. На українську землю повернулося також багато болгар, вірмен, греків (близько 12 тис. осіб).

Нашій державі вдалося створити умови для уникнення проблем на міжетнічному ґрунті.

• Робота з документом.

Витяг із Декларації прав національностей України (1 листопада 1991 р.)

Верховна Рада України, виходячи з Декларації про державний суверенітет України, з Акта проголошення незалежності України, керуючись Загальною декларацією прав людини та ратифікованими Україною міжнародними пактами про права та свободи особистості; прагнучи утвердження в незалежній, демократичній Україні священних принципів свободи, гуманізму, соціальної справедливості, рівноправності всіх етнічних груп народу України; беручи до уваги, що на території України проживають громадяни понад 100 національностей, які разом з українцями складають п’ятдесятидвохмільйонний народ України, приймає цю Декларацію прав національностей України:

Стаття 1. Українська держава гарантує всім народам, національним групам, громадянам, що проживають на її території, рівні політичні, економічні, соціальні і культурні права.

Представники народів та національних груп обираються на рівних правах до органів державної влади всіх рівнів, займають будь-які посади в органах управління, на підприємствах, в установах та організаціях.

Дискримінація за національною ознакою забороняється і карається законом.

• Запитання до документа.

1) Уважно прочитайте уривок із Декларації. Які права держава гарантує національним меншинам?

2) Чому, на вашу думку, після проголошення незалежності України виникла потреба прийняти Декларацію прав національностей України?

III. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ

• Бесіда за запитаннями.

1) Які соціальні зрушення відбулись в українському суспільстві за роки незалежності?

2) Чим вони були спричинені?

3) Чи відбулися демографічні й етнічні зміни за роки незалежності? Якщо так, то які?

4) Яку національну політику проводить Україна?

IV. ПІДСУМКИ УРОКУ

• Заключне слово вчителя.

Україна — багатонаціональна держава, на її території проживають представники майже 100 націй і народностей. Усім громадянам, незалежно від їх національності, гарантуються рівні права й свободи. Держава забезпечує вільний розвиток етнічної, мовної, культурної та релігійної самобутності всіх корінних народів та національних меншин. Створення цивілізованих міжнаціональних стосунків є важливим досягненням Української держави.

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1) Опрацювати відповідний параграф підручника.

2) Підготувати реферати за темами: «Соціальне становище України на сучасному етапі», «Зміни в національному складі населення України за роки незалежності (на основі перепису 2001 р.)», «Проблема повернення кримських татар».