Розробки уроків. Історія України. 11 клас. Рівень стандарту. Академічний рівень

УРОК № 10

Тема. Відбудовчі процеси в господарстві. Голод 1946—1947 рр. Зміни в житті та побуті населення.

Мета: розкрити зміст процесу відбудови та його складність, нові злочини сталінського режиму. Показати героїзм українців у відбудові народного господарства. Прищеплювати навички порівнювати і зіставляти однотипні історичні події, процеси, виділяючи на цій основі головні ознаки певного історичного періоду. Виховувати в учнів інтерес та повагу до своєї історії.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: підручник, хрестоматія, стінна карта «Україна в період повоєнної відбудови (1945—1953)», атлас.

Основні поняття і терміни: відбудова, грошова реформа, карткова система, голодомор.

Основні дати: 1945 — початок 1950-х рр. — період відбудови; 1946—1947 рр. — голод; 1947 р. — грошова реформа, скасування карткової системи.

Хід уроку

І. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Перехід до мирного життя.

• Розповідь учителя.

Звільнення території республіки від німецько-фашистських загарбників поставило на порядок денний питання про відбудову народного господарства. Україну необхідно було піднімати з руїн і попелу. Наслідки війни були жахливими. Демографічні втрати становили 17—18 мли осіб, матеріальні втрати — 1,2 трлн крб (прямі збитки — 285 млрд крб), катастрофічний спад виробництва (порівняно з 1940 р. в республіці було вироблено лише 20 % електроенергії, видобуто 36 % вугілля, виплавлено 17 % чавуну, 15,4 % сталі, валовий збір усіх зернових становив 531 млн пудів, що в 3,5 разу менше, ніж у 1940 р.). Позначилося зменшення трудових ресурсів, адже на війні загинула найбільш працездатна частина населення. Основною робочою силою стали жінки і підлітки.

На звільнених від загарбників територіях розпочалася відбудова народного господарства. До кінця 1945 р. було відновлено 44 % довоєнних потужностей машинобудівної і 30 % легкої промисловості, уведено в дію 123 великі та 506 дрібних шахт Донбасу. Проводились певні роботи і по відновленню житлового фонду, відновлено роботу значної частини шкіл, вузів, медичних закладів.

Однією з визначальних рис політичного життя України було зміцнення адміністративно-командної системи, стрижнем якої була комуністична партія. На 1 січня 1946 р. КП(б)У налічувала 320 тис. членів, і кількість її неухильно зростала. Партійний апарат постійно прагнув до того, аби забезпечити свій тотальний контроль над усіма сферами суспільного життя.

На звільнених територіях відновлювалась діяльність органів радянської влади. У лютому 1947 р. були проведені вибори до Верховної Ради, унаслідок чого відновилась традиційна для мирного часу структура вищих органів державної влади. У грудні 1947 р. відбулись вибори до місцевих рад.

Водночас було скасовано органи управління воєнного часу. Реорганізовувалась система управління промисловістю і сільським господарством. У 1946 р. Раду Народних Комісарів було перейменовано у Раду Міністрів УРСР.

Підприємства й установи переходили на нормальний режим роботи: відновлювалися 8-годинний робочий день, відпустки, скасовувалась понаднормова неоплачувана праця. Скорочувалися асигнування на оборону. Промисловість переходила на випуск мирної продукції.

2. Відбудова та її особливості в Україні.

• Робота з документом.

Учитель передає зміст ключових положень документа.

На зустрічі з виборцями сталінського округу Москви 9 лютого 1946 р. Сталін у своїй промові виділив чотири основні позиції економічного розвитку СРСР: метал — для виробництва озброєння і обладнання підприємств; паливо — для підтримки роботи заводів, фабрик, транспорту; бавовна — для виробництва обмундирування; хліб — для забезпечення армії продовольством.

• Запитання до документа.

Як ви вважаєте, після визначення такого курсу яким чином мала відбуватися відбудова?

• Розповідь учителя.

У березні 1946 р. Верховна Рада УРСР затвердила п’ятирічний план відбудови і розвитку народного господарства на 1946— 1950 рр. Модель відбудови господарства повністю відтворювала етапи індустріалізації з усіма її недоліками. На думку експертів Радянського Союзу, для відбудови буде потрібно декілька десятиліть. Але нехтуючи потребами і можливостями людей, план передбачав менше ніж за п’ять років відбудувати зруйновані райони країни, відновити довоєнний рівень промислового й сільськогосподарського розвитку й навіть його перевищити. Продуктивність праці мала зрости на 36 %. Обсяг капіталовкладень за п’ятирічку становив 65 млн крб, що перевищувало рівень капіталовкладень за три передвоєнні п’ятирічки. Таким чином, виснажене війною населення змушене було працювати на межі фізичних можливостей.

Особливості відбудови в Україні

• Значні масштаби відбудовчих робіт, більше ніж у будь-якій іншій країні Європи.

• Покладання лише на власні сили й ресурси Радянського Союзу, а не на зовнішню допомогу. «Холодна війна» робила неможливим використання західної, перш за все американської, фінансової та технічної допомоги.

• При відбудові пріоритет надавався важкій промисловості та енергетиці (80 % капіталовкладень) за рахунок легкої промисловості, соціальної сфери та сільського господарства (на останнє відводилось лише 7 % капіталовкладень).

• Відбудова здійснювалася централізовано за чітким державним планом.

• Економіка України відбудовувалась і добудовувалась не як самостійний, замкнутий і самодостатній комплекс, а як частина загальносоюзної економічної системи. Крім того, завдяки розвитку нових промислових центрів СРСР за Уралом та в Казахстані доля України в загальносоюзному виробництві знизилася з 18 % у довоєнний період до 7 % у 1945 р.

• Вагома роль належала адміністративно-командній системі. Саме вона давала змогу в стислий термін мобілізувати і зосередити значні матеріальні та людські ресурси на певному об’єкті.

• Непропорційно велика роль ідеології, яка знаходила свій вияв у широкомасштабних мобілізаційно-пропагандистських заходах — соціалістичних змаганнях, рухах передовиків та новаторів.

• Ускладнення відбудовчого процесу голодом 1946—1947 рр.

• Нестача робочої сили, а особливо кваліфікованої, сучасного устаткування, обладнання і технологій.

Результати відбудовчого періоду були неоднозначними. З одного боку, було загоєно рани війни, відбудовано промисловість України, рівень виробництва якої в 1946—1950 рр. збільшився в 4,4 разу і перевищив рівень 1940 р. на 15 %. Проте обсяг виробництва легкої промисловості в 1950 р. складав лише 80 % довоєнного. З іншого — ціна відбудови була дуже високою. Зниження реального рівня життя, тяжкі житлові й побутові умови були характерними для більшості населення.

Скасування карткової системи розподілу продуктів й проведення грошової реформи в 1947 р. посилили тягар відбудови для трудящих.

Іншим негативним наслідком стало остаточне розорення сільського господарства. На селян, що отримували мізерну платню, не поширювались соціальні гарантії, вони були позбавлені права мати паспорт, а відповідно — вільно пересуватися. Також їм доводилося сплачувати великі податки, що були накладені на присадибне господарство. Для інтенсифікації праці колгоспників сталінське керівництво продовжувало використовувати примусові та репресивні методи. Так, 21 лютого 1948 р. Президія Верховної Ради СРСР прийняла таємний Указ «Про виселення з Української РСР осіб, які злісно ухиляються від трудової діяльності в сільському господарстві й ведуть антигромадський паразитичний спосіб життя». За цим Указом було репресовано 12 тис. колгоспників.

Незважаючи на репресії та надлюдські зусилля селян на кінець п’ятирічки так і не вдалося досягти показників довоєнного розвитку. Валовий збір зернових у 1950 р. складав лише 85 % довоєнного.

3. Голод 1946—1947 рр.

• Запитання на повторення.

1) Скільки разів довелося пережити українцям голод за роки радянської влади?

2) Чому голодні роки називають голодоморами?

3) До яких наслідків вони призвели?

• Розповідь учителя.

У повоєнний час на селі склалося вкрай несприятливе становище: за роки війни скоротились посівні площі, зменшилось поголів’я худоби, не вистачало техніки, а особливо робочих рук. Але сталінське керівництво не передбачало якісь зміни на селі, а навпаки — мало стати одним з головних джерел для проведення відбудови. Під тиском Москви уряд УРСР та ЦК КП(б)У планував на 1946 р. форсовано збільшити посівні площі, врожайність і хлібозаготівлю.

Навесні—улітку 1946 р. 16 областей України вразила посуха. Зимові та ярові культури загинули. А там, де вони залишилися, урожайність складала 2—3 ц/га (у 1940 р. —14,6 ц/га, 1944 р. — 10,8 ц/га). Валовий збір зерна був у три рази меншим, ніж у 1940 р. Керівники деяких областей почали наполегливо звертатися до уряду з проханням зменшити планові завдання хлібозаготівлі, які в липні 1946 р. були збільшені з 340 до 360 млн пудів. Відповіддю на звернення про допомогу стали репресивні заходи. У сільські райони виїхали представники вищих органів республіки, областей, суду, прокуратури. Тільки за перший квартал 1947 р. до судової відповідальності було притягнуто 1,5 тис. керівників колгоспів, 6 тис. комуністів було притягнуто до партійної відповідальності за невиконання вказівок партії. Відновив дію «Закон про п’ять колосків», за яким було засуджено й ув’язнено тисячі селян. Селяни почали тікати від голодної смерті в більш благополучні райони (Західна Україна), міста. Щоб уникнути обезлюднення села, каральні органи почали відшукувати і повертати селян назад. Незважаючи на жорстокі репресії вдалося зібрати лише 60 % від плану хлібозаготівлі (вилучено було навіть насіннєвий фонд).

Посуха загострила і проблему кормів, що негативно позначилося на тваринництві. Почався падіж худоби. Щоб цьому запобігти, було дозволено здавати худобу на забій понад норми. Це призвело до того, що в деяких областях план по заготівлі м’яса було перевиконано вдвічі. У результаті тваринництво республіки зазнало величезних втрат, компенсовувати які довелось досить довго.

У той час, коли за межі України ешелонами вивозився хліб (лише в країни Східної Європи та Францію для підтримки режимів, що там установилися, було безкоштовно вивезено 1,7 млн тонн зерна), у країні розпочався голод, жертвами якого стали майже 1 млн осіб.

Опинившись перед загрозою катастрофи, керівництво України на чолі з М. Хрущовим намагалося зменшити її масштаби за рахунок західних областей і звертанням по допомогу до Москви. У відповідь Сталін заявив Хрущову: «Ти м’якотілий! Тебе обдурюють, вони грають на твоїй сентиментальності. Вони хочуть, щоб ми витратили наші державні запаси». У березні 1947 р. недостатньо «твердого» Хрущова було замінено на Кагановича. Проте для проведення посівної кампанії була надана позичка в 35 млн пудів зерна.

Наслідками голоду стало: ускладнення і без того важкого процесу відбудови; скорочення трудових ресурсів села та його можливостей; падіння морального духу населення; невиконання планів п’ятирічки по відбудові сільського господарства.

Отже, головним винуватцем третього голодомору в Україні було сталінське керівництво, яке нехтувало долею мільйонів українців заради імперських інтересів.

Серед інших чинників: утрати у війні, міграції населення, входження до складу УРСР західноукраїнських земель, відбудова — голод 1946—1947 рр. мав значний вплив на демографічне становище України.

4. Рівень життя та побут населення.

• Розповідь учителя.

За роки війни Україна втратила близько 3 млн осіб на фронтах (майже кожен другий призваний до лав армії) і 5,5 млн у зоні окупації. До цього слід додати вивезених на примусові роботи понад 2,2 млн, із яких на батьківщину повернулося лише 800 тис. (200 тис. за різних обставин не побажали повертатись).

Завершення бойових дій дало поштовх значним міграційним процесам. Поверталися до мирної праці демобілізовані з лав Радянської Армії, близько 2,2 млн осіб. Поверталися й ті, хто був вивезений під час евакуації на Схід, і ті, що перебували на примусових роботах або в полоні за межами України. Значно впливала на міграційні процеси депортація (примусове виселення з міст постійного проживання осіб, що були визнані соціально небезпечними). Також в Україну прибули працівники, партійні діячі з інших республік СРСР для здійснення відбудови й радянізації західних областей.

На демографічному становищі України відбились етнічні чистки, що їх проводило сталінське керівництво (виселення кримських татар, німців, поляків, угорців та інших народів) та польський уряд. У результаті проведення операції «Вісла» 520 тис. українців переселилися з території Польщі в Україну.

Таким чином, через демографічні зміни 1940-х рр. населения республіки в 1951 р. становило 37,2 млн осіб, це на 4,1 млн менше, ніж у довоенному 1940 р.

Значно змінився й етнічний склад УРСР. Зменшилась кількість таких національних меншин, як євреї, поляки, німці та інші, натомість збільшилась частка росіян.

Суттєвий вплив на демографічні процеси мали відбудова та подальший розвиток промисловості, які прискорили процес урбанізації і сприяли скороченню кількості сільських жителів.

Війна і повоєнна розруха призвели до катастрофічного падіння рівня життя населення. Не вистачало продовольства і найнеобхідніших речей. Гостро постали проблема безпритульних дітей, злочинності, житлова проблема тощо. Але на вирішення цих питань за планом четвертої п’ятирічки виділялись незначні ресурси. Це призвело до того, що на кінець п’ятирічки рівень розвитку легкої промисловості досяг лише 80 % рівня 1940 р. Це зумовило гостру нестачу наприкінці 1940-х рр. найнеобхідніших товарів. Значна частина жителів міст змушена була вести підсобне господарство, щоб забезпечити сім’ю продуктами харчування.

Як не важко було жити в містах, це не йшло в ніяке порівняння із селом. Лише у кожному п’ятому колгоспі праця на полях і фермах оплачувалася, у більшості інших колгоспів за відроблені трудодні селяни отримували мізерну плату, прожити на яку було неможливо. Єдиним засобом виживання для селян були присадибні ділянки. Але в повоєнні роки розпочався наступ і на них. Ділянки врізалися, запроваджувалися нові податки на плодові дерева. Зі свого господарства селянин мав віддати певну кількість молока, м’яса, шерсті, яєць тощо. І тільки після сплати податків він міг продати залишки. У 1947 р. був збільшений податок із ринкової торгівлі, а в 1948 р. у 2,5 разу був збільшений податок із присадибного господарства. Таким чином, на 1950 р. селянин сплачував податків у 4,3 разу більше, ніж у 1940 р.

Крім того, державна влада «порекомендувала» колгоспникам «продати» державі їхню власну дрібну худобу: кіз, свиней, овець. Не бажаючи віддати за безцінь своє майно, селяни влаштували масовий забій худоби (на всій території СРСР було забито 2 млн голів дрібної худоби).

Виїхати із села до міста було неможливо: селяни не мали паспортів. Єдиний вихід був у молодих хлопців, які відслужили армію: вони могли влаштуватися на роботу в місті.

У грудні 1947 р. була прийнята постанова Ради Міністрів СРСР та ЦК ВКП(б) про відміну карток на продовольчі й промислові товари та перехід до продажу їх у відкритій торгівлі за єдиними державними роздрібними цінами. Водночас зі скасуванням карткової системи було проведено грошову реформу, що мала на меті ліквідувати наслідки війни в фінансово-грошовій сфері та упорядкувати всю фінансову систему. Ці реформи мали неоднозначні наслідки. З одного боку, скасування карткової системи було явищем позитивним, яке свідчило про певну стабілізацію народного господарства, з іншого — ця акція, яка мала засвідчити як населенню, так і всьому світу переваги соціалізму, носила більше пропагандистський характер. Проте після 1947 р. заробітна плата більшої частини населення суттєво відставала від нових державних цін, які майже втричі перевищували довоєнний рівень. Унаслідок цього склалась парадоксальна ситуація: післявоєнні прилавки ломилися від делікатесів (ікра, риба, м’ясопродукти тощо), але ні черг, ні особливого попиту на ці товари не було.

Незначний вплив на життєвий рівень населення мала і грошова реформа. З одного боку, вона привела грошову масу, що перебувала в обігу, у відповідність до потреб господарства. З іншого — вона призвела до вилучення грошей у тих, хто заощадив певні суми. По вкладах в ощадних касах у розмірі до 3 тис. крб обмін грошових знаків здійснювався 1:1, по вкладах від 3 до 10 тис. крб було проведено скорочення заощаджень на третину, а понад 10 тис. крб — на дві третини. Особливо боляче реформа вдарила по селянству, яке знову було ошукане державою. В умовах повної відсутності установ Ощадбанку на селі обмін грошей, що зберігалися у населення вдома, здійснювався у розрахунку 1:10.

Таким чином, відбудова не сприяла зростанню життєвого рівня населення, відклала вирішення соціальних проблем на наступні десятиліття.

II. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ

• Бесіда за запитаннями.

1) Коли почалася відбудова господарства УРСР?

2) Що ускладнювало процес відбудови?

3) Які галузі господарства відбудовувалися в першу чергу?

4) Чим був зумовлений голод 1946—1947 рр.?

5) Яких демографічних втрат зазнала Україна?

6) Коли в основному було завершено відбудову?

III. ПІДСУМКИ УРОКУ

• Заключне слово вчителя.

Хоча у війні Україна і зазнала значних збитків (зруйнований економічний потенціал, значні людські втрати), завдяки героїчній і наполегливій праці її громадян у стислий термін було відновлено промисловий потенціал. Але українцям, як і в 1930-ті рр., довелося пережити голод, нові експерименти над селом, яке, здавалось, сталінський режим вирішив знищити вщент.

IV. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1) Опрацювати відповідний параграф підручника.

2) Випереджальне завдання. Підготуватися до семінарського заняття за темою «Радянізація західноукраїнських земель».

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

1. Акція «Вісла»: Документи / Упоряд. і ред. Є. Місила. — Львів; Нью-Йорк, 1997. 2. Баран В. К. Україна 1950—1960-х рр.: Революція тоталітарної системи. — Львів, 1996. 3. Баран В. К., Даниленко В. М. Україна в умовах системної кризи (1946—1980 рр.). — К., 1999. 4. Боцюркін Б. Українська греко-католицька церква в катакомбах (1946—1989) // Ковчег. Збірник статей а церковної історії. — Ч. 1. — Львів, 1993. 5. Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної української нації XIX—XX ст. — К., 1996, 2000. 6. Літопис нескореної України: Документи, матеріали, спогади. — Л., 1997. 7. Мірчук П. Українська повстанська армія. 1942—1952: Документи і матеріали. — Львів, 1991. 8. Рубльов О. С., Черненко Ю. А. Сталінщина й доля західноукраїнської інтелігенції (20—50-ті роки XX ст.). — К., 1994. 9. Содоль П. Українська повстанська армія. 1943—1949: Довідник. — Нью-Йорк, 1994. 10. Винниченко І. Україна 1920—1980-х: депортація, заслання, вислання. — К., 1994. 11. Сторінки історії України: XX століття: Посібник для вчителя / За ред. С. В. Кульчицького. — К., 1992. 12. Шаповал Ю. І. Україна в 20—50-х роках: сторінки ненаписаної історії. — К., 1993. 13. Ярош Б. О. Тоталітарний режим на західноукраїнських землях. 30—50-ті роки XX століття (історико-політичний аспект). — Луцьк, 1995.