Розробки уроків. Історія України. 11 клас. Профільний рівень

УРОКИ №81—84

Тема. Політичні процеси 1991—1992 рр. Політичні процеси 1993—1994 рр. Л. Кучма — Президент України.

Мета: розкрити зміст поняття «парламентсько-президентська республіка»; проаналізувати політичні процеси 1991—1994 рр.; розкрити причини наростання протидії процесам оновлення суспільства; розвивати вміння порівнювати республіканські форми правління держави, складати політичний портрет, аналізувати підсумки виборів до Верховної Ради та президентських виборів; виховувати почуття патріотизму на основі особистісного усвідомлення досвіду історії.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: підручник, карта «Україна в період незалежності», дидактичні матеріали (слайди), портрет Л. Кучми.

Основні терміни і поняття: парламентсько-президентська та президентсько-парламентська республіки; вибори Президента України, об'єднання громадян.

Основні дати і події: 5 травня 1992 р. — Закон «Про представників Президента України»; 1992 р. — Закон «Про об'єднання громадян»; 1993 р. — відновлення компартії України; 1994 р. — дострокові вибори до Верховної Ради, президентські вибори.

Очікувані результати: після цього уроку учні зможуть: усвідомлювати причини наростання протидії процесам оновлення держави та хід політичних процесів в Україні в 1991—1994 рр.; аналізувати суперечливий характер взаємовідносин між гілками влади; порівнювати республіканські моделі правління: парламентсько-президентську та президентсько-парламентську; аналізувати статистичні дані підсумків виборів, складати діаграми, аналізувати джерела; складати політичний портрет Президента Л. Кучми.

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА

Учитель оголошує учням тему й основні завдання уроку.

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

• Бесіда

1. Що включає в себе державотворчий процес?

2. Перелічіть основні напрямки державотворчого процесу в 1991—1992 рр.

3. Визначте здобутки та наслідки державотворчого процесу 1991—1992 рр.

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Взаємовідносини між президентською і парламентською гілками влади

• Робота з таблицею

Ознайомтеся з наведеною таблицею, порівняйте президентсько-парламентську та парламентсько-президентську моделі влади.

Зразок таблиці

Критерії для порівняння

Президентсько-парламентська модель

Парламентсько-президентська модель

Верховенство влади

Президент, голова держави

Парламент, президент, при значній ролі парламенту

Участь у формуванні уряду

Формує уряд, який затверджується парламентом

Парламент формує уряд із призначенням прем'єр-міністра та затверджує склад уряду

Звітність уряду

Уряд звітний перед президентом, який може використовувати «вето» (заборону) в актах парламенту

Уряд звітний перед парламентом і президентом

Затвердження законів та нормативних актів

Затверджує закони, які приймає парламент

Парламент приймає закони, нормативні акти, які підписує президент

Інші повноваження

Право розпуску парламенту президентом

Усунення президента від влади (імпічмент)

• Розповідь учителя

Перехід до ринкових відносин викликав загострення соціально-економічної ситуації в країні, що, у свою чергу, потягло за собою політичні проблеми. Населення висловлювало невдоволення діяльністю Верховної Ради і Президента України. Зрештою було прийнято рішення провести дострокові вибори Президента і Верховної Ради України в 1994 р.

2. Закон «Про представників Президента України».

• Розповідь учителя

5 березня 1992 р. Верховна Рада прийняла Закон «Про представників Президента України», згідно з яким на рівні виконкомів обласних рад були сформовані органи влади — місцеві адміністрації на чолі с представниками Президента, яких призначав Президент особисто.

До повноважень представників Президента належали функції розподілу державного управління та самоврядування на місцевому рівні. 26 березня 1992 р. Законом України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» було визначено території базового рівня, населені пункти — місто, селище, село. У березні 1993 р. Верховна Рада визнала, що вищою особою в регіоні є голова обласної чи районної ради. Але реальна влада належала представникам Президента. Прокомуністична більшість Верховної Ради та місцеві ради вимагали ліквідувати інститут представників Президента. Цього було досягнуто в 1994 р. Повноваження виконавчої влади в областях, містах, регіонах переходили до виконкомів рад.

3. Взаємовідносини між Президентом і урядом

• Розповідь учителя

Питання взаємовідносин між першим Президентом України Л. Кравчуком, Верховною Радою та урядом, а також їх повноваження законодавчо не були урегульовані, тому відносини між гілками влади були складними. Рівень впливу Президента України на внутрішні процеси у парламенті був незначним, тому відбулося послаблення позицій Президента Л. Кравчука.

За цей час постійно змінювався склад уряду: уряд В. Масола змінився урядом В. Фокіна (квітень 1991 — жовтень 1992 р.), урядом Кучми (27 жовтня 1992 — вересень 1993 р.). Урядам не вдалось реформувати економіку, яка перебувала у стані кризи. Це викликало невдоволення, зокрема були проведені страйки шахтарів 1992 р. Під час прем’єрства Л. Кучми Верховна Рада надала голові уряду повноваження — права видавати декрети із законодавчо неврегульованих економічних питань. Але втручання Президента Л. Кравчука в роботу уряду, його намагання безпосередньо керувати Кабінетом Міністрів викликало урядову кризу. Кабінет Міністрів Л. Кучми у вересні 1993 р. припинив свою діяльність. Повноваження Кабінету Міністрів за рішенням Верховної Ради перейшли до Президента. Виконуючим обов’язки прем’єр-міністра став Ю. Звягільський.

4. Закон «Про об'єднання громадян» (1992 р.)

• Повідомлення учня

Тема: «Закон України “Про об’єднання громадян”».

• Додатковий матеріал

Об’єднання громадян являють собою інститути громадського суспільства, за рахунок яких відбувається зв’язок між суспільством та державою. Взаємодія держави з об’єднаннями громадян відбувається на підставі Конституції та законодавства України і включає їх взаємні права та обов’язки.

У взаємодіях із державою об’єднання громадян мають право:

1) представляти та захищати законні інтереси своїх членів у державних організаціях;

2) отримувати від органів державної влади і місцевого самоуправління інформацію, необхідну для реалізації своїх цілей і завдань;

3) вносити пропозиції до органів державної влади та місцевого самоуправління.

Із другого боку, об’єднання громадян виконують певні обов’язки перед державою. Кожне об’єднання громадян повинно бути легалізовано (офіційно визнано) шляхом реєстрації або повідомлення про установу. Політичні партії та міжнародні суспільні організації реєструються Міністерством юстиції України, решта (за вибором засновників) легалізуються Міністерством юстиції або місцевими органами виконавчої влади шляхом повідомлення про установу.

Об’єднання громадян повинні дотримуватися та виконувати вимоги Конституції та законодавства України. Правопорушення, скоєні об’єднаннями громадян, є підставою для юридичної відповідальності у формах: попередження, штрафу, тимчасового припинення діяльності об’єднання громадян у цілому або окремих її видів, примусового розпуску (ліквідації) або заборони.

Держава має право здійснювати контроль за діяльністю об’єднань громадян.

В обов’язки держави входить захист прав та законних інтересів об’єднань громадян.

5. Зростання кількості політичних партій

• Розповідь учителя

Незалежна Україна формувалася як багатопартійна держава, у якій вже в перші роки було зареєстровано понад 40 політичних партій, а навесні 2000 р. їх налічувалося 97.

• Робота з таблицею

За розповіддю вчителя заповніть таблицю, згрупувавши політичні партії за напрямками їх діяльності.

Зразок заповненої таблиці

Національно-демократичні партії

Ліберально-демократичні партії

Комуністичні (соціалістичні) партії

Українська республіканська партія

Українська соціал-демократична партія

Комуністична партія (31 серпня 1991 р. була заборонена, в 1993 р. — відновлена). Голова — П. Симоненко

Українська християнсько-демократична партія

Демократична партія України

Соціалістична партія

Українська селянсько-демократична партія

Об'єднана соціал-демократична партія

Селянська партія України

Народно-демократична партія

Партія зелених

Демплатформа

Народний Рух України (заснований 1989 р., з 1992 р. — політична партія)

Партія демократичного відродження України

6. Дострокові вибори до Верховної Ради України

• Розповідь учителя

18 листопада 1993 р. Верховна Рада прийняла Закон «Про вибори народних депутатів України», який базувався на мажоритарному принципі. Був установлений 50%-й поріг явки виборців на виборчі дільниці — у разі, якщо приходила менш ніж половина зареєстрованих виборців, вибори визнавалися такими, що не відбулися, і мали проводитися нові — з новими кандидатами, передвиборчою кампанією тощо. Для перемоги кандидат повинен був набрати абсолютну більшість голосів виборців (50 % + 1 голос). Одними із головних нововведень закону були положення про допущення політичних партій до виборчого процесу і про роботу нового парламенту на постійній основі із забороною суміщення депутатського мандата з іншою роботою.

Перші в умовах незалежності вибори до Верховної Ради відбулися 27 березня 1994 р. У голосуванні взяли участь близько 28,8 млн громадян, або 75,6% унесених до списків виборців. Загалом весною було заповнено тільки 338 із 450 передбачених депутатських місць. Після останніх довиборів 7 квітня 1996 р. склад ВР налічував 423 депутати.

Серед політичних партій найбільшою підтримкою виборців користувались комуністи (їх фракція склала чверть парламенту). Народний Рух України отримав 5,9% депутатських місць, Селянська партія України — 5,34%, Соціалістична партія — 4,15%. Із часом у парламенті консолідувалися центристські сили, які репрезентували групи «Центр» (38 депутатів), «Реформи» (27), «Єдність» (25), «Державність» (25), Міжрегіональна депутатська група (25).

На посаду голови Верховної Ради було висунуто дев’ять кандидатів. Оскільки в парламенті кількісно переважали ліві групи і фракції, легку перемогу здобув лідер СПУ О. Мороз.

(Учням пропонується проаналізувати підсумки виборів.) Вибори до Верховної Ради другого скликання відбувалися за мажоритарною системою і мали переважно демократичний характер. На початку роботи Верховної Ради були утворені 11 фракцій і депутатських груп за ідеологічними, партійними, регіональними та корпоративними ознаками. Склалися певні умови для покращання роботи Верховної Ради:

а) робота народних депутатів на постійній основі;

б) високий освітній рівень (96% народних депутатів України мали вищу освіту, 20% — вчені ступені кандидата чи доктора наук);

в) професійний рівень депутатів (26,4% — інженерно-технічні працівники, 18,4% — фахівці освіти, 13,95% — фахівці сільського господарства, 8,9% — підприємці).

7. Вибори Президента України 1994 р.

• Розповідь учителя

Дострокові президентські вибори 1994 р. засвідчили різке падіння довіри виборців до націонал-демократичних сил, лідери яких — В. Чорновіл та Л. Лук’яненко — навіть не виставляли свої кандидатури. Кандидатами було зареєстровано семеро осіб. У першому турі виборів, який пройшов 26 червня 1994 р., ніхто з кандидатів не набрав більше половини голосів виборців, як того вимагало виборче законодавство. Найбільше голосів набрали Л. Кравчук (37,68%) та Л. Кучма (31,25%). Зі значним відривом за ними йшли О. Мороз (13,09%) та В. Лановий (9,38%). Решта кандидатів усі разом набрали менше ніж 6% голосів. На 10 липня було призначено другий тур, у якому змагалися чинний на той час Президент Л. Кравчук та Л. Кучма. Передвиборча кампанія Л. Кучми будувалася на різкій критиці «корумпованого режиму» попереднього Президента. Л. Кучма обіцяв запровадити «чесну та порядну владу», припинити розкрадання державного майна та незаконну приватизацію, розорення підприємств банківськими та комерційними структурами, що призвело до різкого зубожіння основної маси населення. Л. Кравчук у ході виборів намагався використати адміністративний ресурс, однак керівники регіонів не надали йому необхідної допомоги.

У другому турі виборів переміг Л. Кучма, який набрав майже 14 млн 660 тис. голосів (52%), у той час як Л. Кравчук — 12 млн 100 тис. голосів (45%).

Кандидатуру Л. Кучми підтримали в Донбасі, східних, південних областях та Криму. 19 липня 1994 р. новообраний Президент України склав присягу.

8. Л. Кучма — Президент України

• Постать в історії

Леонід Кучма народився 1938 р. в Чернігівській області. Закінчив Дніпропетровський університет, 26 років працював у виробничому об’єднанні «Південмаш» (пройшов шлях від посади інженера до генерального директора). «Південмаш» — виробник унікальних та стратегічних бойових ракет, де працювало понад 50 тис. осіб.

У 1992—1993 рр. Л. Кучма перебував на посту прем’єр-міністра, після відставки був народним депутатом та лідером Спілки промисловців і підприємців України. У липні 1994 р. обраний Президентом України на демократичній основі. У 1999 р. його повторно обрано Президентом.

9. Шляхи формування президентсько-парламентської моделі Українською державою

• Розповідь учителя

У політичній боротьбі 1991—1994 рр. парламенту вдалося зберегти свої повноваження. Цей етап може розглядатися як єдиний прецедент розподілу владних повноважень між Президентом і парламентом на користь Президента.

Після виборів Л. Кучми Президентом України в парламенті змінюється структурування не лише на «лівих—правих», а й на «пропрезидентські—антипрезидентські сили». У цей період президентськими структурами активно запроваджується в політичний обіг чинник «лівої загрози». Протистояння новообраного парламенту та Президента України зосереджувалось навколо визначення конституційного обсягу повноважень кожного з цих інститутів влади в державно-політичній системі України. Узгодження цих позицій визначать Договір між Президентом та Верховною Радою 8 червня 1995 р., а потім Конституція, які юридично завершать формування президентсько-парламентської моделі управління державою.

IV. ОСМИСЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ

• Робота за варіантами

Об’єднати учнів за варіантами і запропонувати виконати завдання: І варіант — скласти план до теми «Політичні процеси в 1992—1994 рр.»; II варіант — скласти хронологію подій суспільно-політичного життя.

• Робота з документом

Із дослідження В. Литвина «Політична арена України»

...кандидатура Леоніда Кучми якнайкраще підходила до розв’язання економічних проблем. Крупний господарник, до того ж представник того регіону України, де особливо болісно сприймається зміна політичних орієнтирів. Відповідно робився розрахунок і на те, що він буде сприяти громадському миру в суспільстві... Зарекомендував себе людиною без політичного надриву...

• Запитання до документа

1. Чому кандидатура Леоніда Кучми на посаду прем’єр-міністра України була найбільш вдалою?

2. Як ви гадаєте, які риси характеру Л. Кучми забезпечили йому перемогу на президентських виборах у 1994 р.?

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацюйте відповідний матеріал підручника.

2. Підготуйте повідомлення про історію грошей в Україні.