Розробки уроків. Історія України. 11 клас. Профільний рівень

УРОКИ №63—66

Тема. Розгортання національно-визвольного руху. Культурницький етап. Політичний етап національного руху.

Мета: розкрити сутність процесу розгортання національно-демократичного та національно-культурницького руху, з'ясувати причини виникнення молодіжних неформальних організацій, формувати критичне мислення, виховувати повагу до борців за незалежність України.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: підручник, карта «Україна в період боротьби за незалежність (1985—1991 рр.)», дидактичні матеріали, мультимедійне обладнання.

Основні терміни і поняття: неформальні організації, Українська Гельсінська спілка, лібералізація, легальна опозиція.

Основні дати і події: лютий 1989 р. — установча конференція Товариства української мови ім. Т. Г. Шевченка; жовтень 1989 р. — Закон «Про мови в УРСР»; 6—10 вересня 1989 р. — установчий з'їзд Народного руху.

Очікувані результати: після цього уроку учні зможуть: характеризувати процес розгортання національно-демократичного руху; визначати причини активізації національно-визвольного руху; на основі різних джерел інформації визначати і характеризувати основні чинники формування Народного руху України.

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА

Учитель оголошує учням тему й основні завдання уроку.

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

• Бесіда

1. Які політичні реформи були здійснені за роки перебудови?

2. Поясніть зв’язок між «гласністю» та зростанням політичної активності.

3. Охарактеризуйте результати і наслідки політичних реформ.

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Причини активізації національного руху, форми його проявів

• Розповідь учителя

Після невдалих спроб реформування економіки М. Горбачов та його однодумці визнали за необхідне реформування політичної системи СРСР. Для обговорення основних напрямків такої реформи було скликано XIX Всесоюзну конференцію КПРС, яка відбулася 18 червня — 1 липня 1988 р.

На конференції йшлося про необхідність реформи політичної системи. Рішеннями конференції передбачалося перетворення найголовніших складових політичної системи — партії та держави. Планувалося поступове формування правової держави, створення професійного постійно діючого парламенту, запровадження принципу розподілу влади між її гілками (законодавчою, виконавчою, судовою). Наголошувалося на розширенні лібералізації і гласності суспільного життя, забезпеченні гарантій громадянських прав кожної особи.

Під гласністю малася на увазі можливість одержання достовірної інформації про те, що відбувається в країні та світі, пом’якшення цензури, можливість критики державних і партійних органів, можливість говорити, писати і знати правду, не боячись наслідків, дізнаватися про історичне минуле свого народу, розкрити все те, що від людей приховували можновладці.

На думку реформаторів, значення гласності полягало в тому, що люди почали мислити по-новому, без усталених догм і стереотипів, одержувати об’єктивну інформацію, мати власну думку і робити власні висновки.

Під лібералізацією розумілося якісне «оновлення» політичної системи СРСР на основі: панування закону, дотримання прав людини, забезпечення індивідуальної свободи особистості; скорочення бюрократичного управлінського апарату; зміцнення місцевого самоврядування та децентралізації влади.

Створювався новий орган радянської влади — з’їзд народних депутатів, який обирав зі свого складу професійний, постійно діючий двопалатний парламент. Ці органи влади мали бути сформовані в результаті проведення перших у радянській історії альтернативних виборів. Для цього Верховна Рада затвердила Закон СРСР «Про вибори народних депутатів», на підставі якого кількість висунутих на одне місце кандидатів не обмежувалася. Водночас КПРС отримала право направляти на з’їзд без виборів 100 делегатів. Аналогічні права отримали комсомол, профспілки та інші організації.

У серпні 1989 р. у пресі було опубліковано проекти законів Української РСР «Про зміни і доповнення до конституції Української РСР», «Про вибори народних депутатів до місцевих рад народних депутатів Української РСР». Ці закони були затверджені Верховною Радою УРСР у жовтні 1989 р. Вищим законодавчим органом УРСР оголошувалася Верховна Рада, яка обиралася в кількості 450 депутатів терміном на 5 років.

2. Культурницький етап національного руху

• Розповідь учителя

1) Утворення Товариства української мови ім. Т. Г. Шевченка

У лютому 1989 р. відбулася установча конференція Товариства української мови ім. Т. Г. Шевченка (очолив Д. Павличко). У 1991 р. товариство було перейменовано на Всеукраїнське товариство «Просвіта» ім. Т. Г. Шевченка. Основна мета організації була пов’язана з просвітницькою діяльністю, із поширенням української мови.

У травні 1989 р. на республіканській конференції утворено Українське історико-просвітницьке товариство «Меморіал». Однією з перших акцій товариства став міжнародний симпозіум «Голодомор 1932—1933 рр. в Україні», проведений разом з іншими організаціями. У жовтні 1989 р. створено екологічну асоціацію «Зелений світ» (керівник Ю. Щербак), яка опікувалася покращанням екологічної ситуації в Україні та правовим забезпеченням охорони довкілля.

2) Закон «Про мови в Українській РСР»

• Повідомлення учня

• Додатковий матеріал

Функціонування державної мови — це ознака національного суверенітету, умова вільного розвитку нації. Першим законом, у якому державною мовою визнано українську, був Закон «Про мови в Українській РСР» від 28 жовтня 1989 р. Нині це положення закріплено в ст. 10 Конституції України. Визначимо зміст поняття «державна мова».

Статус державної мови означає, що:

• українська мова повинна функціонувати в усіх сферах суспільного життя на всій території України;

• це мова, якою приймаються акти найвищих органів державної влади та управління;

• це мова роботи, діловодства, документації;

• це мова сесій, конференцій, з’їздів, засідань, зборів, нарад;

• це мова маркування товарів;

• українська мова є обов’язковою в дошкільних, загальношкільних, вищих навчальних закладах.

• Завдання

Проаналізуйте ст. 10 Конституції України і поясніть, чи не заперечує цей перелік права національних меншин і корінних народів України.

3. Перехід до політичного етапу національного руху

• Розповідь учителя

В умовах політизації суспільства зростала активність української інтелігенції. Учені, письменники, митці (Д. Павличко, Ю. Щербак, І. Юхновський, В. Яворівський та ін.) стояли на чолі національного відродження. Вони обиралися народними депутатами, боролися за українську мову, за утвердження суверенітету України, її національної символіки, за розбудову української незалежної держави, протистояли номенклатурі.

У 1987 р. В. Чорновіл відновив видання «Українського вісника», який згодом, після заснування Української Гельсінської спілки (УГС), став її офіційним органом. З’явилися нові періодичні видання (газети, журнали), зокрема «Голос відродження», «Молода Україна», «Дзвін» та ін.

8 вересня 1987 р. було оголошено заяву про створення «Української ініціативної групи за звільнення політичних в’язнів». До неї увійшли І. Гель, М. Горинь, С. Хмара, В. Чорновіл та ін. Група звернулася до уряду СРСР із пропозицією звільнити й реабілітувати всіх політичних в’язнів, вилучити з кримінального кодексу УРСР антиконституційні статті та повернути в Україну тіла політичних в’язнів, які загинули в концтаборах. Упродовж 1987 р. з тюрем, концтаборів повернулося близько 300 політв’язнів.

28 листопада 1987 р. відбувся з’їзд вільних профспілок, де було ухвалено статут цієї організації. Очолив вільні профспілки В. Клебанов, якого раніше переслідували за такі ідеї.

• Повідомлення учня

Тема: «Діяльність В. Чорновола».

1) Поширення неформальних молодіжних організацій

• Завдання

Під час розповіді вчителя складіть конспект.

• Розповідь учителя

В умовах політичних реформ і лібералізації суспільства виникали національні громадські організації та об’єднання. Одним із перших у серпні 1987 р. у Києві був створений Український культурологічний клуб (УКК), який об’єднував представників демократичної інтелігенції, колишніх політв’язнів, дисидентів та ін.

7 грудня 1987 р. у Львові засновано Українську асоціацію незалежної творчої інтелігенції (УАНТТ). Серед її організаторів — О. Заливаха, М. Осадчий, М. Руденко, Є. Сверстюк, І. Світличний та ін. Членами цієї організації були поети, художники, журналісти, яких переслідувала офіційна влада. Друкованим органом асоціації став журнал «Кафедра», перший номер якого вийшов на початку 1988 р.

Виникали громадсько-політичні об’єднання, які вели агітаційну і пропагандистську роботу серед населення. Серед них — Народний союз сприяння перебудові (Одеса), Нова спілка сприяння перебудові (Київ), Народний фронт України сприяння перебудові (Вінниччина та Хмельниччина), Комітети підтримки перебудови (Ворошиловград).

Того самого року в Києві було засновано Всеукраїнське товариство репресованих. Очолив його колишній політв’язень Є. Пронюк. У 1991 р. розпочалося видання часопису товариства «Зона».

До створення самодіяльних угруповань громадсько-політичних організацій та рухів активно залучалась і молодь України. На основі студентського об’єднання «Громада» в грудні 1989 р. виникла Українська студентська спілка (УСС), а також Спілка незалежної української молоді (СНУМ). У 1990 р. створено Всеукраїнське студентське братство. Утворилися також молодіжні організації Демократична спілка студентів (ДСС), Солдатське братство.

Спілка незалежної української молоді (СНУМ) — самодіяльна громадсько-політична організація молоді. Основна мета — «побудова демократичної Української Самостійної Соборної Держави». Гасло СНУМу — «Україна і Бог». І всеукраїнський з’їзд СНУМу відбувся 26—27 червня 1990 р. в Івано-Франківську.

Установчий з’їзд Української студентської спілки (УСС) відбувся 8—9 грудня 1989 р. в Київському держуніверситеті. На з’їзді схвалено програмну Декларацію та статут УСС. Мета УСС — розширення прав студентів, зокрема забезпечення всіх стипендією на рівні прожиткового мінімуму, надання усім бажаючим гуртожитку, ліквідація пропускного режиму в студмістечках, екстериторіальність та автономія навчальних закладів, прийняття демократичних статутів вузів, добровільність військової та медичної підготовки, забезпечення прав студентів брати участь у вирішенні всіх важливих питань навчального процесу, ліквідація державної монополії на освіту. На початок жовтня 1990 р. Спілка налічувала близько 2 тис. членів.

Ідея створення Студентського братства (СБ) виникла навесні 1988 р. на факультеті журналістики Львівського держуніверситету. Установча конференція Студентського братства Львова пройшла в травні 1989 р., була обрана Рада організації, прийнятий статут. Мета СБ — консолідація студентства для відстоювання своїх прав та інтересів, формування демократичної народної інтелігенції. СБ виступає проти будь-яких порушень соціальних, політичних, національних та релігійних прав студентів і молоді, за розвиток демократизму мислення.

На базі об’єднання руху молодіжних організацій (у тому числі Студентського братства, УСС) утворена Спілка Українського студентства (СУС), яка поєднує в собі функції політичної та профспілкової організації.

1989 р. можна вважати роком другого народження «Пласту». Його опікунську Раду очолив І. Юхновський. Ця організація охоплювала дітей та молодь віком від 6 до 24 років. Членом «Пласту» має право стати лише той, хто визнає християнські цінності, що тисячоліттями плекались українським народом. Найвища мета «Пласту» — Велике Завтра, а безпосередня — вихована людина. У розумінні цієї організації засобами виховання є українознавство, природознавство, релігієзнавство, мистецтво, техніка, спорт.

2) Відновлення діяльності Української Гельсінської групи та її перетворення на Гельсінську спілку

У березні 1988 р. на базі Української Гельсінської групи (УГГ) виникла Українська Гельсінська спілка (УГС). У програмних документах організації проголошувалась головна мета її діяльності — боротьба за незалежну Україну, за громадянські права і свободи.

Очолив УГС колишній політв’язень Л. Лук’яненко. Цього самого року УГС оголосила себе федеративним об’єднанням правозахисник груп та організацій.

Повідомлення учня про Л. Лук’яненка.

3) Утворення Народного руху України

Справді масовою організацією став Народний рух України за перебудову. У лютому 1989 р. в газеті «Літературна Україна» було опубліковано проект програми цієї організації, розроблений ініціативною групою, до якої ввійшли представники Київської організації Спілки письменників України та Інституту ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР. Почалося активне обговорення цього документа. У серпні 1989 р. відбулися крайові конференції Руху, де обиралися керівні органи відповідних організацій і делегати на установчий з’їзд Народного руху України (НРУ). З’їзд відбувся 8—10 вересня 1989 р. у Києві. Склад делегатів був різноманітним як за поглядами, так і за представленими регіонами.

Рух об’єднував людей різносторонніх поглядів — від комуністів до членів УГС, що ставили собі за мету створення Української незалежної держави. Кількість первинних осередків Руху, які виникали в усіх областях України, швидко зростала.

У жовтні 1990 р. кількість членів Руху вже становила майже 633 тис. осіб. II Всеукраїнські збори Народного руху України відбулися 25—28 жовтня 1990 р. у Києві, на яких були присутні 2125 делегатів. Збори сформулювали найближчі завдання Руху: створення умов для проведення виборів до рад усіх рівнів на багатопартійній основі; створення коаліційного уряду народної довіри. Як кінцева мета діяльності проголошувалось: вихід України з СРСР; усунення КПРС від влади; повний суверенітет українського народу. Поступово Рух перетворився на правоцентристську антикомуністичну опозицію і вилучив зі своєї назви слова «за перебудову». Участь членів КПРС у Русі була заборонена.

Після утворення Руху радянське партійне керівництво розпочало ідеологічну боротьбу проти організації, яка загрожувала монопольній владі КПУ.

4. Лібералізація церковної політики

• Розповідь учителя

Однією із суттєвих прикмет оздоровлення суспільного життя стало відновлення зв’язків між державою й церквою. Розвивається процес створення організацій релігійного характеру. Віруючим повертають храми, інші культові споруди. Забезпечуються більш сприятливі умови для здійснення свободи слова та віросповідання. Важливою громадською подією стало святкування влітку 1988 р. 1000-річчя прийняття християнства на Русі. Помітно зростає інтерес народу до моральних витоків своєї культури, історії, релігії.

Гострою проблемою для тогочасної України були й міжконфесійні конфлікти, пов’язані, насамперед, із перерозподілом церковного майна. Раніше заборонені й репресовані церкви — Українська автокефальна православна, Українська греко-католицька, протестантська бажали повернути втрачене, і не завжди ці питання розв’язувались цивілізовано. Конфлікти ж призводили до загострення міжнаціональних відносин, розколювали українців за релігійними ознаками.

• Повідомлення учня

Тема: «Діяльність кардинала М. Любачівського».

IV. ОСМИСЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ

• Тестові завдання

1. Не зареєстровані офіційно громадсько-політичні організації називалися:

А підпільні

Б неформальні

В ворожі

Г конформістські

2. Який період перебудови увійшов в історію під назвою «мітингова демократія»?

А 1985—1987 рр.

Б кінець 1987 — початок 1988 р.

В кінець 1988 — початок 1989 р.

Г 1990 — початок 1991 р.

3. Національно-демократичний рух в Україні в роки перебудови очолювався:

А інтелігенцією

Б робітниками

В селянством

Г армією

4. «Демократична платформа» в КПУ утворилась:

А 1988 р.

Б 1989 р.

В 1990 р.

Г 1991 р.

5. Закон «Про мови...» Верховна Рада УРСР прийняла:

А у березні 1987 р.

Б У серпні 1988 р.

В у жовтні 1989 р.

Г у січні 1990 р.

6. Перша українська громадська організація часів перебудови — це:

А Українська гельсінська спілка

Б Український культурологічний клуб

В Народний рух України за перебудову

Г Українське історико-просвітницьке товариство «Меморіал»

7. Першим секретарем ЦК КПУ після звільнення з цієї посади В. Щербицького став:

А В. Івашко

Б Л. Кравчук

В С. Гуренко

Г П. Шелест

• Бесіда

1. Назвіть головну причину виникнення антикомуністичних організацій взагалі та Народного руху України зокрема.

2. Який прошарок суспільства становив соціальну базу НРУ?

3. Назвіть основні риси політичної стратегії неформальних організацій та НРУ.

• Робота з таблицею

За матеріалом уроку заповніть таблицю «Характеристика неформальних організацій».

Дата

Назва організації

Програма діяльності

Кого об'єднувала

• Складання плану

За матеріалом уроку складіть план відповіді «Активізація національно-визвольного руху в Україні».

V. ПІДСУМКИ УРОКУ

Учитель аналізує й оцінює роботу учнів на уроці.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацюйте відповідний матеріал підручника.