Розробки уроків. Історія України. 11 клас. Профільний рівень

УРОКИ №61—62

Тема. Економічні реформи.

Мета: розкрити спроби економічних реформ, причини та наслідки Чорнобильської катастрофи, їх глобальний характер; сформувати вміння визначати відмінності між ринковою і адміністративно-командною економікою; виховувати повагу до історичного минулого, відповідальність за свої вчинки.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: підручник, карта «Україна в період боротьби за незалежність (1985—1991 рр.)», дидактичні матеріали, слайди (мультимедійне забезпечення).

Основні дати і події: квітень 1985 р. — квітневий пленум ЦК КПРС; лютий 1986 р. — постанова «Про подальше вдосконалення економічного механізму господарювання в агропромисловому комплексі країни»; травень 1986 р. — постанова ЦК КПРС про посилення боротьби з нетрудовими доходами; листопад 1986 р. — Закон «Про індивідуальну трудову діяльність»; червень 1987 р. — пленум ЦК КПРС «Про корінну перебудову управління економікою»; 30 червня 1987 р. — Закон «Про державне підприємство»; 3 серпня 1990 р. — Закон УРСР «Про економічну самостійність»; осінь 1990 р. — запровадження продажу продовольчих і промислових товарів в УРСР за картками споживача з купонами.

Основні терміни і поняття: ринкова економіка, конкуренція, інфляція, прискорення соціально-економічного розвитку, бартер.

Очікувані результати: після цього уроку учні зможуть: аналізувати, порівнювати, робити висновки щодо погіршення економічної ситуації, спроб економічних реформ; усвідомлювати глобальний характер та економічні наслідки чорнобильської катастрофи; порівнювати адміністративно-командну та ринкові економіки; на основі інформаційного матеріалу формувати власну точку зору щодо економічних проблем.

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА

Учитель оголошує учням тему й основні завдання уроку.

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

1. Які кризові явища спостерігалися в економіці України наприкінці 1980-х рр.?

2. На що тривалий час історично була зорієнтована економіка України?

3. Які завдання слід було виконати для реалізації економічних реформ в Україні?

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Україна в умовах перебудови. Гасло «прискорення»

• Розповідь учителя

1) Основні етапи економічних реформ

На квітневому (1985 р.) пленумі ЦК КПРС було проголошено стратегію прискорення соціально-економічного розвитку, яка передбачала розв’язання нагальних проблем економіки. Але продуманих заходів щодо подолання економічної кризи визначено не було. У зв’язку з цим в економіці й далі наростали негативні явища, усе відчутнішим ставав дефіцит товарів першої необхідності, погіршувався фінансовий стан підприємств і держави. За інерцією функціонували малоприбуткові трудо- та енергомісткі паливні й сировинні галузі, які працювали переважно на військово-промисловий комплекс. Значні кошти витрачалися на масштабне виробництво військової техніки, чому не змогло протидіяти запровадження у 1980—1990-х рр. конверсії.

Усе це в комплексі спричинило деградацію економічної системи країни.

На квітневому пленумі ЦК КПРС 1985 р. (XXVI з’їзд КПРС) було прийнято програми прискорення соціально-економічного розвитку господарства.

За нею передбачалося:

• до 2000 р. створити виробничий потенціал, що дорівнював би вже створеному за попередні 70 років;

• розв’язати традиційні соціальні проблеми — продовольчу, житлову, забезпечення населення товарами повсякденного вжитку;

• технічно переозброїти машинобудування на основі останніх досягнень НТР, активізації «людського чинника».

Ця програма була утопічною. Вона свідчила про нерозуміння керівництвом глибини соціально-економічної кризи, у якій перебувало радянське суспільство.

Із червня 1987 р. розпочалася реалізація реформи Рижкова—Абалкіна.

Сутність реформ виражалася в трьох «С»: самостійність, самоокупність, самофінансування. Були прийняті закони: «Про державне підприємство», «Про кооперацію», «Про індивідуальну трудову діяльність» тощо.

Реформа Рижкова—Абалкіна передбачала:

• переведення підприємств на госпрозрахунок;

• залежність заробітної плати від результатів господарської діяльності;

• сприяння запровадженню досягнень НТР;

• розвиток кооперативної форми власності й індивідуальної трудової діяльності та ін.

Проте непослідовність реформ призвела до їх краху.

У червні 1990 р. Верховна Рада СРСР прийняла програму переходу до регульованої ринкової економіки, за якою передбачалося: запровадження елементів ринкових механізмів і збереження значної частини державного сектору економіки.

В умовах повного розвалу господарського механізму і самого СРСР програма виявилась нежиттєздатною.

2) Основні заходи в економічній сфері

(Матеріал розміщено на слайді або як дидактичний: учні записують, учитель коментує основні заходи.)

Лютий 1986 р. — Постанова «Про подальше вдосконалення економічного механізму господарювання в агропромисловому комплексі країни».

Травень 1986 р. — Постанова ЦК КПРС про посилення боротьби з нетрудовими доходами.

Листопад 1986 р. — прийняття Закону «Про індивідуальну трудову діяльність».

Червень 1987 р. — пленум ЦК КПРС «Про корінну перебудову управління економікою».

30 червня 1987 р. — прийняття Закону «Про державне підприємство».

Березень 1988 р. — прийняття нового положення про колгоспи, що допускало можливість існування орендних відносин.

1988 р. — початок поширення орендних і кооперативних форм господарювання, створення асоціацій, концернів, малих підприємств, спільних підприємств з іноземними фірмами. (У кооперативному секторі було зайнято 700 тис. працівників. Він виробляв продукції і надавав послуг на 5 млрд крб.)

3 серпня 1990 р. — Закон УРСР «Про економічну самостійність».

Осінь 1990 р. — запровадження продажу продовольчих і промислових товарів в УРСР за картками споживача з купонами.

• Додатковий матеріал

Спроби розпочати нову економічну реформу в 1990 р., суть якої полягала в можливості співіснування ринку і соціалістичних засад в економіці, господарської свободи і державного контролю, були заблоковані Верховною Радою СРСР, оскільки реформа передбачала підвищення цін. Не отримала підтримки і реформаторська програма економіста Г. Явлінського під назвою «500 днів». У результаті тривалих дискусій і багатьох компромісів було прийнято основні напрями стабілізації народного господарства і переходу до ринкової економіки, що поєднували ринкові і директивні методи з переважанням директивних. Однак і це не дало сподіваних результатів. Підприємства, як правило, відправляли продукцію туди, звідки надходили матеріали і сировина, а не на підприємства, де вона була необхідна для завершення технологічного циклу. Керівництво республік та областей вимагало від підприємств виконання замовлення передусім свого регіону, що спричиняло зупинення підприємств союзного підпорядкування. У 1990 р. в СРСР відчутно скоротилися обсяги суспільного виробництва, а національний дохід України зменшився на 1,5%. Очікуваного «прискорення» не відбулося.

У 1990 р. були підвищені ціни на м’ясо, це призвело до спустошення продовольчого ринку України. У перше півріччя 1991 р. національний дохід і продуктивність праці в республіці знизилися на 8%, промислове виробництво — більш ніж на 4%. Дефіцит державного бюджету становив 40 млрд крб, що зумовило знецінення і девальвацію грошей. Замість розроблення продуманої стратегії економічного розвитку Верховна Рада України в липні 1991 р. прийняла «Програму надзвичайних заходів по стабілізації економіки та виходу її з кризового стану», зорієнтовану на зростання обсягів промислового виробництва, насичення ринку товарами, подолання кризи в сільському господарстві. Але ця програма не передбачала запровадження ринкових відносин, оскільки ґрунтувалася на адміністративних методах керівництва економікою.

2. Антиалкогольна кампанія

• Розповідь учителя

Антиалкогольна кампанія призвела до зменшення обсягів збору винограду на 20%. В Україні було розкорчовано 60 тис. га виноградників. Збитки господарства становили 900 млн крб.

За 1985—1987 рр. збитки торгівлі від зменшення продажу алкогольних напоїв становили 13 млрд крб.

Щороку бюджет СРСР через антиалкогольну кампанію втрачав 10 млрд крб.

Зменшення виробництва алкогольних напоїв сприяло самогоноварінню, спекуляції горілчаними виробами, поширенню наркоманії і токсикоманії.

• Завдання

Висловіть свою думку щодо прорахунків влади в антиалкогольній кампанії.

3. Чорнобильська катастрофа та її наслідки

• Розповідь учителя

В Україні помітно загострилася проблема екології. Викликано це, насамперед, тим, що на території республіки вона становила лише 2,7% загальної території СРСР, різко зросли техногенні навантаження, оскільки в Україні було зосереджено майже чверть загальносоюзного промислового й аграрного потенціалу.

За оцінкою Л. Ройстона, директора Міжнародного Інституту менеджменту навколишнього середовища (Швейцарія), щорічні витрати України від погіршення її екологічного стану становлять 15—20% валового національного прибутку і є найбільшим у світі. За кількістю технологічного бруду на душу населення Україна посідає перше місце не тільки серед держав колишнього СРСР, а й у всій Європі, зони екологічного лиха охопили понад 15% її території.

Однією з головних проблем України залишається, звісно, Чорнобиль. Аварія на цій атомній станції стала великим лихом, торкнулася доль мільйонів людей. Економіка зазнала величезних збитків. Досить сказати, що з господарського обігу вилучено близько 190 тис. га земель. Для евакуйованих із Київської та Житомирської областей були збудовані тисячі будинків садибного типу, півтори тисячі квартир, багато об’єктів соціального призначення. Переселенцям була надана допомога в господарському і побутовому влаштуванні. На все це, ясна річ, необхідні були значні кошти.

Крім економічних негараздів на початку 1980-х рр. в Україні загострилася екологічна ситуація. У 1980 р. на території республіки діяли дев’ять енергетичних об’єктів, які давали електроенергії більше, ніж вся дореволюційна Росія. Але кожна з електростанцій мала не зовсім досконале технологічне обладнання, рівень техніки безпеки був не досить високим. Хижацьке ставлення до видобутку нафти і газу призвело до того, що з середини 1980-х рр. видобуток газу зменшився удвічі, нафти — утричі, хоча в 1970-х рр. Україна повністю забезпечувала себе власним природним газом, на 50 % — нафтою. УРСР стала повністю залежати від постачання енергоносіїв із Росії.

Безгосподарність у сільському господарстві вела до руйнування природного середовища. Орні землі в Україні становили 81% (при збитковості аграрного сектору).

За рішенням центру в ці роки в Україні споруджувалися гіганти індустрії, що були зорієнтовані на випуск продукції для Союзу.

Чимало підприємств, у тому числі гіганти металургії, гірничі та хімічні комбінати, споруджували з орієнтацією на старі технології та проекти. їх експлуатація надзвичайно погіршувала екологію довкілля, а за забрудненістю повітря Україна посідала одне з перших місць серед регіонів колишнього Союзу. Кожне п’яте з найбільш забруднених міст було в Україні, серед них вирізнялися Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Запоріжжя, Маріуполь, Горлівка, Нікополь та ін.

Проте особливо страшною виявилася аварія на Чорнобильській АЕС, що сталася в ніч із 25 на 26 квітня 1986 р. Причиною катастрофи став вибух на четвертому реакторі, в результаті якого завалилися дах і стіни верхньої частини будівлі. На момент аварії в реакторі містилося 200 тонн радіоактивного урану і плутонію. 3% радіоактивних матеріалів потрапило в навколишнє середовище. Вибух викликав велику пожежу, на гасіння якої були направлені пожежники. Тільки завдяки їхньому подвигу, ціною їхнього життя вдалося уникнути більшої трагедії. Налякана влада спочатку намагалася приховати ці події. 1 травня 1986 р. у Києві навіть було влаштовано демонстрацію.

• Робота з документом

Повідомлення Ради Міністрів СРСР про аварію на ЧАЕС (1 травня 1986 р.)

На Чорнобильській атомній електростанції тривають роботи з ліквідації наслідків аварії, яка сталася. У результаті вжитих заходів за минулу добу виділення радіоактивних речовин зменшилося, рівні радіації в районі АЕС і селищі станції знизилося.

Здійснювані спеціалістами з допомогою контрольної апаратури вимірювання свідчать про те, що реактор перебуває в заглушеному стані.

Розгорнуто роботи з очищення забруднених ділянок прилеглої місцевості, до їх виконання залучено спеціалізовані підрозділи, оснащені після аварії потрібного сучасною технікою та ефективними засобами. Деякі агентства на Заході поширюють чутки про те, що нібито під час аварії на АЕС загинули тисячі людей. Як уже повідомлялося, фактично загинуло 2 особи, госпіталізовано всього 197, з них 49 залишили госпіталь після обстеження. Робота підприємств, колгоспів, радгоспів і установ іде нормально.

• Запитання до документа

Чому влада приховувала дійсне становище у зв’язку з аварією на ЧАЕС?

За наслідками забруднення Чорнобильська катастрофа була справді світовою катастрофою, особливо для країн Європи. Довкола ЧАЕС створено 30-кілометрову зону відсудження, з якої було переселено всіх жителів. За офіційними даними, в Україні вважають забрудненими території 16 областей, а фактично такими можна вважати всі області республіки, у тому числі й столицю — м. Київ. На ліквідацію наслідків катастрофи тільки в 1988—1990 рр. витрачено понад 20 млрд крб (за тодішнім масштабом цін).

Радіаційне забруднення викликало сплеск онкологічних захворювань серед населення, зокрема дітей дошкільного та шкільного віку, шкідливо позначається на загальному стані здоров’я населення.

Одним із наслідків Чорнобильської катастрофи стало розгортання в Україні антитоталітарних рухів (екологічного, національно-визвольного).

4. Закон «Про індивідуальну трудову діяльність»

• Робота з документом

Опрацюйте текст закону і з’ясуйте, які види індивідуальної трудової діяльності він дозволив.

5. Спроба переходу до ринкових методів регулювання виробництва

• Розповідь учителя

1) Пленум ЦК КПРС «Про докорінну перебудову управління економікою» (червень 1987 р.)

Завдання щодо оновлення всіх сфер життєдіяльності вимагало глибоких зрушень у вирішальній сфері — економіці. Висунута програма перетворень передбачала, зокрема, докорінну перебудову організаційних структур, форм і стилю діяльності органів управління. Важливою ланкою цієї роботи в Україні мали стати реалізація генеральної схеми управління народним господарством республіки, яка була розглянута і в основному схвалена на позачерговій сесії Верховної Ради УРСР у квітні 1988 р. Ця схема забезпечувала організаційні основи для переходу від командно-адміністративних до економічних методів управління, створювала умови для втілення в життя Закону СРСР про державне підприємство (об’єднання).

У ході реалізації цієї схеми було скасовано 103 республіканські органи управління, здійснення передачу багатьох управлінських функцій місцевим органам, підприємствам та об’єднанням.

Було ліквідовано 14 міністерств і відомств, 83 організації середньої ланки, реорганізовано управління галузями важкої промисловості, укрупнено 1500 підприємств, цехів, дільниць та інших структурних підрозділів. Управлінський апарат скорочено майже на 80 тис. осіб із річним фондом заробітної плати 227 млн крб.

2) Закон «Про державне підприємство» (30 червня 1987 р.)

Здійснено низку заходів щодо дальшого підвищення ефективності виробництва, вдосконалення програмно-цільових методів планування, забезпечення управління науково-технічним прогресом, створення міжгалузевих науково-технічних комплексів, опорних пунктів та інженерних центрів. Підприємства й об’єднання всіх виробничих галузей народного господарства республіки були переведені на повний госпрозрахунок і самофінансування. Дедалі ширше застосовувалися орендні відносини, кооперативні форми господарювання. Розгорнулася робота зі створення асоціацій, концернів, малих підприємств та інших незвичних організаційних структур.

Так, у 1988 р. на території України було зареєстровано лише вісім спільних підприємств, у 1989 р. — 75, а в 1990 р. — 156. Найбільша кількість таких підприємств створена з фірмами Німеччини, США, Польщі, Австрії, Угорщини. За даними статистики, випуск продукції і надання послуг розпочалися на 113-ти з них. Спільні підприємства, проте, досі не змогли істотно вплинути на економічну ситуацію в республіці через непослідовність здійснення реформ, недостатність правового забезпечення їхньої діяльності, протиріччя між державами СНД.

Великі надії щодо поліпшення справ на споживчому ринку покладались на кооперативний рух. У 1989 р. кооперативи реалізували товарів і послуг на 5,1 млрд крб, заробітної плати одержали 2,5 млрд крб, а для населення реалізували товарів і послуг лише на 0,9 млрд крб, тобто забрали зі споживчого ринку додатково товарів і послуг на 1,5 млрд крб.

У 1989 р. в нових умовах господарювання працювали всі підприємства та об’єднання виробничої сфери республіки й частково невиробничих галузей народного господарства. На орендний підряд на кінець 1989 р. перейшли 180 підприємств промисловості, 68 будівельних організацій, 41 підприємство роздрібної торгівлі, 35 — громадського харчування, 38 — побутового обслуговування населення.

Історично сформована структура економіки республіки тривалий час залишалася зорієнтованою в основному на виробництво засобів виробництва, добування сировини й палива.

На Україну припадає близько половини всього виробництва чавуну у країнах колишнього Союзу, 40% сталі, прокату, третина видобутку вугілля, близько 60% залізної руди, п’ята частина валового збору зерна, половина виробництва цукру та олії. Питома вага основних виробничих фондів галузей групи «А» становила 70%. Тільки у трьох галузях — вуглевидобувній, чорній металургії та машинобудуванні — зайнято майже 2/3 працюючих у промисловому виробництві. Виробництво національного доходу в цих галузях на одного працюючого в 1,5—2 разу нижче, ніж у цілому по республіці.

3) Закон УРСР «Про економічну самостійність» (3 серпня 1990 р.)

Цей документ проголошував самостійність України у визначенні економічного статусу й стратегії соціально-економічного розвитку, форм і методів господарювання та управління суспільним виробництвом. Суттєво важливими стали положення про самостійне здійснення фінансово-бюджетної, грошово-кредитної, цінової, інвестиційної, науково-технічної і зовнішньоекономічної політики. У законі також були визначені грошові принципи економічної самостійності, які створюють умови для реформування економіки, а саме:

• право народу республіки володіти її національними багатствами та національним доходом;

• різноманітність і рівноправність форм власності та їх державний захист;

• децентралізація власності та роздержавлення економіки;

• повна господарська самостійність і свобода підприємництва всіх юридичних і фізичних осіб у межах законів УРСР;

• самостійність регулювання грошового обігу;

• захист внутрішнього обігу.

• Запитання

Яке значення для України, на ваш погляд, мав цей закон на шляху до незалежності?

6. Причини невдач економічних реформ другої половини 1980-х рр.

• Розповідь учителя

Із початком перебудови одразу ж виникли труднощі на її шляху. У багатьох випадках перешкодою були половинчастість і некомпетентність рішень, що приймалися. Дуже складним виявився процес зміни характеру взаємовідносин підприємств із центральними органами управління. Прийнятий у 1987 р. закон про надання підприємствам самостійності не звільнив остаточно колективи від відомчих економічних обмежень. Продовжували діяти всеохоплюючі держзамовлення, різного роду нормативи тощо. Незадоволення станом розв’язання питань, пов’язаних із розвитком самостійності, самоуправління на рівні трудових колективів поряд із загостренням соціальних проблем було однією з головних причин страйків шахтарів Союзу, в тому числі України.

Водночас уже перші самостійні кроки підприємств призвели до поширення групового егоїзму, заниження виробничих планів, намагання поставити вузьковідомчі інтереси вище за загальнодержавні, загальнонародні. Серйозним гальмом виявилася недосконалість фінансово-кредитного механізму та існуючої системи ціноутворення. Оптові й закупівельні ціни абсолютно не відповідали потребам економічної реформи, жорстким умовам регіонального госпрозрахунку.

Економічна реформа перших років перебудови не дала відчутних результатів. По-перше, тому що сама модель реформи, сконструйована в центрі, об’єктивно вела до розладу економічних відносин. По-друге, переведення підприємств на самофінансування в умовах відомчого диктату стало для економіки руйнівним. Регламентоване згори планування підштовхнуло підприємства до збільшення своїх прибутків не завдяки ефективності та якості роботи, а за рахунок підвищення цін. А це врешті-решт призвело до повного ігнорування інтересів споживача, неконтрольованого зростання грошових виплат на виробництві, порушення договірних зв’язків. Це був один із найсерйозніших прорахунків у здійсненні перебудови.

(Учитель разом з учнями формулюють висновки.)

Причини невдач економічних реформ другої половини 1980-х рр.:

• відсутність послідовної, адекватної, науково обґрунтованої стратегії розвитку;

• непослідовність у здійсненні реформ;

• прагнення поєднати несумісні економічні моделі: адміністративно-командну з повним одержавленням власності й ринкову з приватною власністю та ініціативою;

• некомпетентне керівництво проведення реформ;

• опір консервативних сил;

• засилля військово-промислового комплексу.

IV. ОСМИСЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ

• Запитання

Як ви гадаєте, чому спроби інтенсифікувати економічний розвиток виявились неможливими і мали катастрофічні наслідки для радянської економічної моделі?

• Робота з таблицею

За матеріалом уроку складіть підсумкову таблицю.

Адміністративно-командна економічна модель

Ринкова модель економіки

V. ПІДСУМКИ УРОКУ

Учитель аналізує й оцінює роботу учнів на уроці.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацюйте відповідний матеріал підручника.

2. Підготуйте повідомлення щодо Закону «Про мови в Українській РСР», про діяльність В. Чорновола та М. Любачівського (окремим учням).