Розробки уроків. Історія України. 11 клас. Профільний рівень

Тема 3. Україна в умовах десталінізації (1956—1964 рр.)

УРОК №25

Тема. Міжнародне становище.

Мета: проаналізувати міжнародну діяльність України, вплив визвольної боротьби в Польщі та Угорщині на Україну; поглибити знання учнів про поняття «холодна війна»; формувати вміння аналізувати документи; виховувати в учнів інтерес до історії'.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: підручник, атлас, карта «Україна в період десталінізації (1956—1964 рр.)».

Основні терміни і поняття: «холодна війна», РЕВ, ООН, країни «третього світу».

Очікувані результати: після цього уроку учні зможуть: визначати місце України в міжнародному співтоваристві; пояснювати зміст понять «холодна війна», РЕВ, ООН, «третій світ»; аналізувати документи зовнішньої політики України.

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА

Учитель оголошує учням тему й основні завдання уроку.

II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Період десталінізації в Україні характеризується наявністю міжнародних зв’язків із країнами РЕВ, країнами «третього світу», лібералізацією суспільно-політичного життя, спробами проведення економічних реформ, зародженням дисидентського руху.

III. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

• Бесіда

1. Пригадайте зміст поняття «холодна війна».

2. Які країни почали проводити цю політику?

3. Назвіть основні напрямки міжнародних відносин під час «холодної війни».

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. «Холодна війна»

• Розповідь учителя

Міжнародний авторитет Української РСР посилився внаслідок підписання і ратифікації країною Статуту Організації Об’єднаних Націй. Делегація республіки брала участь у головних комітетах і комісіях ООН, зокрема в найголовнішому її органі — Раді Безпеки. За умов різкого загострення міжнародної напруженості українська дипломатична комісія була залучена до переговорів із обмеження озброєнь і збройних сил, заборони атомної зброї. Чимало зроблено і для підтримки національно-визвольної боротьби народів проти колонізаторів.

У середині 1950-х рр. розширилися межі міжнародної діяльності України. Зріс її авторитет серед країн міжнародного співтовариства, виникли нові форми співробітництва. У 1957 р. було відкрито постійне представництво УРСР при ООН. Але на міжнародній арені Україна змушена була йти у фарватері зовнішньої політики Москви. У 1950 р. Україна була членом 20 міжнародних організацій та їх органів, у 1951—1958 рр. приєдналася ще до 16. До 1959 р. вона уклала або приєдналася до 65 міжнародних договорів та інших дипломатичних актів. Головну увагу українська дипломатія приділяла боротьбі за мирне співіснування країн із різним соціальним ладом та заборону випробувань ядерної зброї, хоча ще й ускладнювала гонка озброєнь з обох боків. Представники України регулярно виступали за розширення міжнародних культурних і наукових зв’язків по лінії ЮНЕСКО. Надавалася допомога і країнам, що визволялися з-під колоніального ярма. УРСР брала участь у роботі Міжнародного бюро освіти (МБО), ініціювавши рішення ЮНЕСКО про відзначення 150-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка. У 1957 р. Україну прийнято до Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ). Було налагоджено співпрацю з Міжнародною організацією праці (МОП).

2. Економічні зв'язки України з країнами РЕВ і країнами «третього світу»

• Розповідь учителя

Провідним напрямком розвитку відносин Радянського Союзу із зарубіжними державами ставали економічні зв’язки, передусім із країнами Ради економічної взаємодопомоги (РЕВ), у яких переважала зовнішня торгівля. Вагоме місце тут належало Україні, яка постачала країнам — членам РЕВ вугілля, чавун, продукцію машинобудування, цінну сировину та інші товари. У свою чергу, республіка отримувала з цих країн промислове обладнання, предмети широкого вжитку.

У 1950-х рр. Українська РСР брала активну участь у виконанні Радянським Союзом договірних зобов’язань із надання технічної допомоги в будівництві за кордоном великих промислових та інших народногосподарських об’єктів, надсилала кваліфіковані технічні кадри. Із 1953 р. Україна щороку здійснювала значні грошові внески у фонд ООН для країн, що розвиваються.

Україна підтримувала національно-визвольні рухи народів колоніальних і залежних країн, зокрема виявила свою позицію під час нападу Ізраїлю, Англії та Франції на Єгипет у 1956 р. Складною була роль України у відносинах із країнами Східної та Центральної Європи, Азії, Африки і Латинської Америки, у яких будувалася «демократія по-сталінськи». Витрачені величезні кошти не завжди забезпечували підтримку політики СРСР урядами цих країн.

Особлива ситуація склалася після придушення радянськими військами демократичних виступів в Угорщині 1956 р. Аби відвернути неминучу поразку комуністичних сил, радянський уряд на початку листопада 1956 р. ввів туди війська, дислоковані в Україні, якими командував генерал А. Бабаджанян. Безпосередній наказ військам віддав маршал Г. Жуков. Проти країни, у якій 23 жовтня 1956 р. на мирну демонстрацію з вимогою демократизації суспільного ладу вийшли студенти Будапештського технічного університету і десятки тисяч трудящих, було кинуто регулярну армію: п’ять дивізій, загалом 31 550 осіб, 1130 танків і САУ, 615 гармат і мінометів, 185 зенітних гармат, 380 бронетранспортерів, 3930 автомашин, 159 винищувачів і 122 бомбардувальники. Це тільки загострило напружену ситуацію. 24 жовтня загинуло більш ніж 40 радянських солдатів і офіцерів, а в наступні два дні 338-ма механізована дивізія втратила в Будапешті 130 військовослужбовців. Становище загострилося після того, як керівництво Угорщини на чолі з Імре Надем розпустило війська державної безпеки, звільнило понад 8 тис. політичних в’язнів і кримінальних елементів і взяло курс на вихід із Варшавського договору. Після цього радянські війська, які були виведені з Будапешта, знову туди повернулися. На цей раз ними командував Верховний Головнокомандувач Об’єднаних збройних сил Варшавського договору маршал І. Конєв. Із 4 по 11 листопада радянські війська подолали опір повстанців. Під час цих подій загинув 181 воїн, із них — 171 українець. Такою була для України ціна міжнародної діяльності радянських політиків (М. Хрущова, а особливо М. Суслова й А. Мікояна, які спеціально виїздили до Угорщини для координації дій).

Українські паливно-сировинні ресурси експортувалися на невигідних для країни умовах, за дуже низькими цінами. Трактувалося це як «інтернаціональний обов’язок». За період семирічки частка України в загальносоюзному експорті становила: машин і устаткування — 10,4%, чавуну — 96%, прокату — 66%, залізної руди — 99,7%, цукру-піску — 74,4%. Експортувались літаки ТУ-124 та АН-24, магістральні тепловози з Луганська, обладнання хімічної промисловості Сумського машинобудівного заводу ім. Фрунзе.

Отже, за панування в СРСР жорстокого централізму зовнішньополітична діяльність України мала обмежений характер.

3. Міжнародні зв'язки

• Розповідь учителя

Повоєнний період відкрив нову сторінку міжнародних культурних і наукових зв’язків УРСР із зарубіжними країнами. Розвиток цих зв’язків мав суперечливий характер. У роки сталінщини, коли в міжнародних відносинах широко культивувалися шпигуноманія та відчуженість між народами, зв’язки в галузі культури і науки всіляко обмежувалися. Проте остаточно контакти не припинялися.

У перші повоєнні роки зв’язки обмежувалися обміном науковою інформацією, літературою, подекуди делегаціями вчених. Хоч і повільно, але все-таки ці зв’язки дедалі більше вдосконалювалися. Зокрема, українські та зарубіжні вчені спільно здійснювали цілу низку наукових розробок.

Розвивався обмін і в галузі культури. Це були і взаємні відвідування театральних, мистецьких колективів, і переклади з подальшим взаємним розповсюдженням творів українських та зарубіжних авторів, і обмін кінофільмами, виставками творів образотворчого мистецтва тощо.

Найзаповітнішим бажанням населення СРСР, яке найбільше постраждало від війни, був мир у всьому світі, і воно проявлялося в русі прихильників миру, що розгорнувся з другої половини 1940-х рр. 20 млн трудящих Української РСР підписали відозву до народів світу про заборону атомної зброї, прийняту сесією постійного комітету Всесвітнього конгресу прихильників миру, що відбулась у Стокгольмі в березні 1950 р. Можливо, деякі з цих людей знали, що Радянський Союз, який уже мав атомну зброю, активно конструював ще страшнішу бомбу — водневу. У вересні 1951 р. в Києві відбулася Перша Українська республіканська конференція прихильників миру. Звернення Всесвітньої Ради Миру до урядів п’яти країн про укладення Пакту миру жваво обговорювалося в республіці. Масовим був і рух громадськості республіки на підтримку Конгресу народів на захист миру, що відбувся у грудні 1952 р.

V. ОСМИСЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ

• Складання плану

Складіть план розповіді на тему «Основні напрямки зовнішньополітичної діяльності України наприкінці 1940-х — на початку 1950-х рр.». Розкрийте один із пунктів плану.

• Бесіда

1. Яким було міжнародне становище в 1950-х рр.?

2. Що таке біполярність світу?

3. Яку зовнішню політику здійснювали провідні країни світу щодо СРСР?

4. Розкажіть, коли і за яких обставин завершилося возз’єднання всіх українських земель.

5. Визначте ступінь самостійності зовнішньополітичної діяльності України.

6. Висловіть власне ставлення до придушення радянськими військами демократичних виступів в Угорщині 1956 р.

7. Визначте наслідки для України прорахунків радянського керівництва під час подій в Угорщині.

VI. ПІДСУМКИ УРОКУ

Українська РСР у 1950-х — на початку 1960-х рр. проводила самостійну зовнішньополітичну діяльність: брала участь у міжнародних організаціях, розвивала економічні зв’язки з країнами РЕВ, розвивала культурні та наукові зв’язки із зарубіжними країнами.

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацюйте відповідний матеріал підручника.



Підтримати сайт і наші Збройні Сили можна за посиланням на Buy Me a Coffee.