Розробки уроків. Історія України. 11 клас. Профільний рівень

УРОК №16

Тема. Політичні процеси в СРСР і Україні.

Мета: проаналізувати систему влади на межі 1940—1950-х рр., особливості ідеологічних кампаній; формувати вміння висловлювати власні судження, власну точку зору щодо оцінки політичних процесів в УРСР, узагальнювати, робити висновки.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: підручник, карта «Україна в період повоєнної відбудови» (1945—1953 рр.).

Основні терміни і поняття: «буржуазний націоналізм», космополітизм, антисемітизм, «ждановщина».

Основні дати і події: серпень 1946 — березень 1947 р. — призначення М. Хрущова на посаду першого секретаря ЦК КП(б)У; березень 1947 р. — призначення Л. Кагановича на посаду першого секретаря ЦК КП(б)У; червень 1953 р. — призначення О. Кириченка на посаду першого секретаря ЦК КП(б)У.

Очікувані результати: після цього уроку учні зможуть: характеризувати політичні процеси в період повоєнної відбудови; формувати вміння аналізувати політичний портрет діяча; висловлювати власну точку зору щодо політичних процесів у СРСР і Україні.

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА

Учитель оголошує учням тему й основні завдання уроку.

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

• Бесіда

1. Розкрийте історичне значення об’єднання українських земель.

2. Які договори розв’язали проблеми західних кордонів УРСР?

• Завдання

Поясніть зміст понять «націоналізм» і «космополітизм».

• Робота з поняттями

Націоналізм — рух та ідеологія, які визнають націю найвищою цінністю, що має бути вільною.

Космополітизм — ідеологія світового громадянства, низькопоклонства перед Заходом, відмова від національної традиції і культури.

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Система влади на межі 1940—1950-х рр.

• Розповідь учителя

Питання добору, підготовки та розстановки кадрів у повоєнні роки набувало особливої гостроти. Існували серйозні недоліки щодо кадрової політики, зокрема тоді, коли секретарем ЦК КП(б)У з кадрів був О. Кириченко. Відвертий прихильник «призначенства», він часто припускався помилок щодо призначення керівників у західних областях України. Після війни їм особливо бракувало фахівців, тому сюди направлялися великі групи інженерно-технічних працівників, учителів, лікарів, зоотехніків зі східних областей. ЦІ люди часто не знали ні мови, ні звичаїв, ні настроїв місцевого населення, що негативно позначалося на їхніх стосунках із корінними жителями. Ситуацію ускладнювала й недовіра до тих, хто перебував під окупацією з боку партійних, радянських, профспілкових і комсомольських органів.

Постанова ЦК ВКП(б) від 26 липня 1946 р. про кадрову роботу в Україні поставила вимогу ретельно добирати керівні партійні та радянські кадри й уважно ставитися до їх розстановки. У цьому документі Центральний комітет КП(б)У зазнав досить серйозної критики. Мабуть, це стало однією з причин переміщення секретаря ЦК КП(б)У О. Кириченка на посаду секретаря Одеського обласного комітету партії. Щоправда, це було тимчасово, адже такі «перевірені» кадри, як Кириченко, були вкрай необхідні партійно-державній системі. Уже в грудні 1949 р. його обирають другим секретарем і членом президії ЦК КП(б)У, а в червні 1953 р. — першим секретарем ЦК Компартії України.

Серпневий (1946 р.) пленум ЦК КП(б)У розглянув питання роботи з кадрами, але жодних позитивних зрушень у цьому напрямку не відбулося. Пленум обрав Голову Ради міністрів УРСР М. Хрущова одночасно першим секретарем ЦК КП(б)У.

• Постать в історії

Микита Хрущов (1894—1971 рр.) народився в сім’ї шахтаря. Із 1908 р. працював на заводах і шахтах Донбасу робітником. 1918 р. вступив до РСДРП(б). Брав участь у громадянській війні, працював на партійній, господарчій роботі. У 1929 р. був направлений на навчання в Промислову академію.

Повоєнні роки в історії України тісно пов’язані з діяльністю цього керівника. До березня 1947 р. Хрущов обіймав посаду першого секретаря ЦК, а потім очолив уряд України. Із кінця 1947 р. він знов перший секретар ЦК КП(б)У, а з грудня 1949 р. працює в Москві секретарем ЦК ВКП(б) та одночасно секретарем московської міської та обласної парторганізації.

За час перебування на посаді першого секретаря ЦК КП(б)У та голови республіканського уряду, в роки безроздільного панування командно-адміністративної системи, Хрущов проявив себе послідовним виконавцем лінії центру. У 1946—1947 рр., коли трудящі України особливо важко переживали посуху і голод, він ставив перед центром питання про допомогу республіці, але великого успіху не мав. Згодом на республіканському активі передовиків сільського господарства України він заявив: «Посуха — вона, як і хвороба: коли з’являється хвороба, вона найбільше приковує до ліжка людей із кволим організмом, вони швидше захворюють, а сильна людина переносить хворобу легше»

2. Розгортання ідеологічних та антисемітських кампаній в Україні

• Розповідь учителя

На початку 1947 р. в Україну було направлено Л. Кагановича, якого у березні цього самого року обрали першим секретарем ЦК КП(б)У. У той час коли населення республіки голодувало й потребувало допомоги, новий керівник зосередив свої зусилля на викоріненні «рецидивів українського націоналізму». За його ініціативи в пресі розгорнулася кампанія критики української інтелігенції, було прийнято постанову «Про політичні помилки і незадовільну роботу Інституту історії України Академії наук УРСР». У цій постанові необґрунтованим нападкам були піддані багато співробітників і особливо — директор Інституту професор М. Петровський. У його працях «Возз’єднання українського народу в єдиній Українській радянській державі» (1944 р.) та «Непохитний дух великого українського народу» (1943 р.) були відшукані «серйозні помилки та перекручення буржуазно-націоналістичного характеру». Як спроби «відродити буржуазно-націоналістичні погляди на питання історії України тією чи іншою мірою» кваліфікувалися роботи Інституту «Короткий курс історії України» (вийшов у світ у 1941 р. під редакцією С. Білоусова, К. Гуслистого, М. Петровськгого, М. Супруненка, Ф. Ястребова), «Нарис історії України» (виданий у 1942 р. в Уфі під редакцією К. Гуслистого, Л. Славіна, Ф. Ястребова) та перший том «Історії України» (надруковано у 1943 р. під редакцією М. Петровського).

Водночас розпочалося цькування М. Рильського за його доповідь «Київ в історії України», що була виголошена в 1943 р. на урочистих зборах Академії наук УРСР, а також за поетичні твори «Подорож у молодість», «Київські октави», статтю «Річниця Шевченка», передмову до першого тому «Поезій» (1946 р.). Впали у немилість також Ю. Яновський через роман «Жива вода», І. Сенченко через повість «Його покоління» та ін.

Протягом 1946—1951 рр. у руслі тогочасної політики в духовній сфері ЦК КП(б)У прийняв низку постанов із питань розвитку української літератури, мистецтва, історичної науки: «Про перекручення і помилки у висвітленні історії української літератури в “Нарисі історії української літератури”» (24 серпня 1946 р.), «Про журнал сатири і гумору “Перець”» (19 вересня 1946 р.), «Про журнал “Вітчизна”» (1 жовтня 1946 р.), «Про репертуар драматичних і оперних театрів УРСР і заходи щодо його поліпшення» (20 жовтня 1946 р.) та ін. Усі вони характеризуються авторитарно-волюнтаристським підходом до творчого процесу, наукових досліджень з історії України. Виконання цих постанов спричинило істотні суб’єктивістські перекручення в культурному будівництві.

У критиці творів значної частини відомих представників української радянської літератури і мистецтва — О. Довженка, М. Вериківського, Б. Лятошинського, С. Маслова, П. Панча, М. Рильського, В. Сосюри, Ю. Яновського, істориків С. Білоусова, К. Гуслистого, М. Петровського, М. Супруненка, Ф. Ястребова та інших, що містилась у цих постановах, переважали трафаретні звинувачення в націоналізмі, космополітизмі, антинародності й формалізмі. Засуджувалися й вилучалися з культурного й наукового обігу твори В. Винниченка, Б. Грінченка, М. Грушевського, П. Куліша, багатьох інших діячів національної культури і науки, які оголошувалися «засновниками» і «провідниками» буржуазно-націоналістичних концепцій та шкіл.

Принципова політична оцінка цих постанов є важливою передумовою повного відновлення історичної справедливості щодо значної кількості митців. Улітку 1990 р. їх було скасовано як політично помилкові.

V. ОСМИСЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ

• Дискусія

1. Як ви вважаєте, репресії другої половини 1940-х — початку 1950-х рр. були логічним продовженням репресій 1930-х рр. чи мали іншу природу і причини? Свою думку обґрунтуйте.

2. Поясніть, про кого та про яку політику написав М. Рильський у 1961 р.

Вратопродавці з білими руками

І з чорними серцями — ось вони,

Що вслали анонімними листами

Дорогу у кар’єри і чини.

І ходять ще і ще — земля їх носить,

І ми їм досі руку подаєм,

І піт кривавий їм чола не росить

Під каяттям нестерпним тягарем.

3. Наприкінці 1947 р. в Україні готувалася масштабна акція боротьби з «націоналізмом», але зняття Л. Кагановича в грудні 1947 р. з посади першого секретаря ЦК КП(б)У завадило її реалізації. Наведіть факти, які свідчать про нападки на українську інтелігенцію.

VI. ПІДСУМКИ УРОКУ

Учитель аналізує й оцінює роботу учнів на уроці.

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацюйте відповідний матеріал підручника.