Розробки уроків. Історія України. 10 клас. Суспільно-гуманітарний профіль

УРОК № 57 (84—85)

Тема. Україна у 1920 р. Радянсько-польська війна і Україна.

Мета: з'ясувати суть і наслідки Варшавської угоди С. Петлюри і Ю. Пілсудського; розповісти про події радянсько-польської війни і місце в них України; пояснити терміни і поняття «Варшавська угода», «радянсько-польська війна», «диво на Віслі», «Ризький мир»; розвивати в учнів уміння аналізувати та зіставляти історичні явища і факти; виховувати їх у дусі поваги до історії свого та інших народів.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручник, стінна карта «Радянсько-польська війна і Україна. Розгром військ Врангеля і загонів Махна (квітень 1920 — листопад 1921 р.)», атлас, ілюстративний і дидактичний матеріал.

Основні терміни і поняття: Варшавська угода, радянсько-польська війна, «диво на Віслі», Ризький мир.

Основні дати: 21 квітня 1920 р. — Варшавська угода між Польщею і УНР про спільну боротьбу проти більшовиків; 6 травня 1920 р. — вступ польських військ до Києва; травень—серпень 1920 р. — наступ Червоної армії проти Польщі; липень—вересень 1920 р. — проголошення Галицької Соціалістичної Радянської Республіки; 11 липня 1920 р. — ультиматум Керзона; 16—25 серпня 1920 р. — «диво на Віслі».

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель повідомляє учням тему й основні завдання уроку.

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

• Запитання і завдання

1. Яким було становище України на весну 1920 р.?

2. Визначте відмінності у політиці більшовиків наприкінці 1919 — на початку 1920 р. і навесні—улітку 1919 р.

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Варшавська угода С. Петлюри і Ю. Пілсудського.

І варіант

• Розповідь учителя

Після розгрому Денікіна війна з Радянською Росією, на думку польського керівництва, була неминучою. Польща претендувала на значні території колишньої Російської імперії. Польське керівництво прагнуло відновити Річ Посполиту в її кордонах 1772 р. «від моря до моря», тобто від Балтики до Чорного моря. У цю федеративну державу мали увійти Литва, Білорусія й Україна. Також Польське керівництво розуміло, що більшовики після перемоги над внутрішніми ворогами неодмінно повернуться до реалізації ідеї світової революції, а Польща стоїть на їхньому шляху. Спочатку радянське керівництво намагалося не загострювати відносини, те саме робила і польська сторона, щоб не створювати ще одного фронту боротьби. На початку 1920 р. польське керівництво вирішило, що ситуація сприятлива для силового розв’язання проблеми на свою користь.

Вторгненню польських військ передувало укладення представниками УНР і Польщі 21—24 квітня 1920 р. у Варшаві загальної, торговельно-економічної та військової конвенцій, які відомі під узагальнюючою назвою «Варшавська угода». Документи містили такі основні положення:

1. Польський уряд визнавав існування УНР в межах, які мали бути означені договорами із суміжними країнами.

2. Кордон між Польщею і УНР встановлювався по лінії, яка була вже зайнята польськими військами.

3. До Польщі відійшли Холмщина, Підляшшя, Посяння, Лемківщина, Західна Волинь, частина Полісся по Збруч і Горинь, уся Галичина.

4. Польща відмовлялася від подальших територіальних претензій.

5. Польща зобов’язувалася озброювати війська УНР.

а) Уряд УНР заявив про відсутність претензій на західноукраїнські землі.

б) Збройні сили С. Петлюри підпорядковувалися польському командуванню.

в) Українські залізниці підпорядковувалися польському управлінню.

г) УНР погоджувалася на спільну валюту.

д) Український уряд повинен був утримувати польські війська на території України.

Укладення Варшавської угоди та участь УНР у радянсько-польській війні на боці Польщі були актом відчаю. Цим кроком Петлюра відмовився від ідеї соборності України, бажаючи в черговий раз відновити УНР.

Договір між С. Петлюрою і керівником Польщі Ю. Пілсудським був засуджений багатьма українськими політичними діячами. Проти Варшавської угоди виступили не тільки М. Грушевський, В. Винниченко, які відійшли від Петлюри й перебували в еміграції, а й люди з найближчого оточення головного отамана — подав у відставку прем’єр-міністр І. Мазепа. Особливо гнітюче враження справив цей договір на населення Галичини, для якого він перекреслював надії на національне визволення.

II варіант

• Практикум

• Робота з документами

Політична конвенція між Польською Республікою і Українською Народною Республікою (Варшава, 21 квітня 1920 р.)

Уряд Речі Посполитої Польської, з одного боку, і уряд Української Народної Республіки, з другого, у глибокому переконанні, що кожний народ має природне право на самостійне вирішення своєї долі та визнання своїх відносин із сусідами, однаково натхненні бажанням утвердити принцип миролюбного, дружнього співіснування з метою благополуччя і розвитку обох народів, погодилися на такі рішення:

1. Визнаючи право України на незалежне державне існування в кордонах, які на півночі, сході і півдні визначаються на основі договорів між Українською Народною Республікою і відповідно сусідами, що з нею межують, Річ Посполита Польська визнає верховною владою Української Народної Республіки Директорію незалежної Української Народної Республіки з Головним отаманом паном Симоном Петлюрою на чолі.

2. Кордони між РПП* і УНР визначатимуться таким чином: на півночі від Дністра вздовж р. Збруч, а далі вздовж колишнього кордону між Австро-Угорщиною та Росією до Вижгрудку, а від Вижгрудку на північ по Кременецьким пагорбам, а потім по лінії на схід від Здолбуново, вздовж східних адміністративних кордонів Ровенського повіту, а далі на північ вздовж кордону колишньої губернії Мінської до перетину його р. Прип’ять, а потім Прип’яттю до її гирла. Що стосується Ровенського, Дубенського і частини Кременецького повітів, які тепер належать РПП, то щодо них пізніше буде укладено більш точну угоду...

3. Уряд польський визнає за Україною території на схід від кордону, зазначеного в §2 цього договору, до кордонів Польщі 1772 року (до поділів), яку Польща вже займає або здобуде від Росії шляхом збройним або дипломатичним.

4. Український уряд зобов’язується не укладати будь-яких міжнародних договорів, спрямованих проти Польщі. Ці ж зобов’язання бере на себе уряд Речі Посполитої Польської стосовно Української Народної Республіки.

5. Національно-культурні права, які польський уряд надає своїм громадянам української національності, які мешкають на території РПП, будуть тією ж мірою надані громадянам польської національності, які мешкають у межах Української Народної Республіки, і навпаки. [Йдеться про польські маєтки на Правобережній Україні.]

6. Аграрна справа на Україні буде розв’язана Установчими Зборами. До часу скликання Установчих Зборів становище землеробів польської національності визначається угодою між РПП і УНР...

8. Договір залишається таємним...

З військової конвенції між Польщею та УНР (Варшава, 24 квітня 1920 р.)

1. Ця військова конвенція є інтегральною частиною політичного договору...

2. Польські і українські війська діють разом як війська союзні...

6. З моменту початку спільних дій проти більшовиків український уряд зобов’язується постачати продукти польській армії, яка оперує на українській території... У разі ненадання українським урядом необхідної продукції цивільний комісар України за домовленістю з інтендатурою дивізії (армії) здійснює реквізицію продуктів у місцевого населення...

11. На польській території продовжується організація українських частин... до того часу, поки це не буде можливим на власній території.

* РПП — Річ Посполита (Республіка) Польська.

12. Командування польських військ зобов’язується постачати українські війська зброєю, амуніцією, спорядженням і одягом у кількості, необхідній для трьох дивізій... [Після початку бойових дій Ю. Пілсудський не виконав цього пункту.]

З мирного договору між РСФРР та УСРР, з одного боку, і Польщею — з другого (Рига, 18 березня 1921 р.)

...Ст. 1. Обидві договірні сторони оголошують стан війни між ними припиненим.

Ст. 2. Обидві договірні сторони, згідно з принципом самовизначення народів, визнають незалежність України і Білорусії, а також погоджуються і постановляють, що східний кордон Польщі, тобто кордон між Росією, Білорусією та Україною, з одного боку, і Польщею — з другого, становить лінію... [Далі йде детальне описання лінії кордону, згідно з яким до Польщі відходили такі українські землі: Холмщина, Підляшшя, Західна Волинь і Західне Полісся. Східна Галичина залишалася за Польщею.]

Ст. 3. Росія та Україна відмовляються від усяких прав і претензій на землі, розташовані на захід від кордону, описаного вст. 2... З свого боку Польща відмовляється на користь України та Білорусії від усяких прав і претензій на землі, розташовані на схід від цього кордону...

Ст. 5. Обидві договорні сторони взаємно гарантують повну повагу державного суверенітету другої сторони і утримання від усякого втручання в її внутрішні справи, зокрема, від агітації, пропаганди і всяких інтервенцій або їх підтримки.

Обидві договірні сторони зобов’язуються не створювати і не підтримувати організацій, що мають метою збройну боротьбу з другою договірною стороною, або зазіхають на її територіальну цілістність, або підготовляють повалення її державного чи суспільного ладу шляхом насильства, так само як і організації, що приписують собі роль уряду другої сторони або частини її території. З огляду на це сторони зобов’язуються не дозволяти перебування на своїй території таких організацій, їх офіційних представників та інших органів, заборонити вербування, так само як і ввезення на свою територію збройних сил, зброї, бойових припасів, амуніції і різних воєнних матеріалів, призначених для цих організацій.

Ст. 7. Польща надає особам російської, української і білоруської національності, які перебувають в Польщі, на основі рівноправності національностей, всі права, що забезпечують вільний розвиток культури, мови і виконання релігійних обрядів. Взаємно Росія та Україна забезпечують особам польської національності, які перебувають в Росії, Україні і Білорусії, всі ті ж права.

Особи російської, української і білоруської національності в Польщі мають право, в межах внутрішнього законодавства, культивувати свою рідну мову, організовувати і підтримувати свої школи, розвивати свою культуру і створювати з цією метою товариства і спілки. Цими ж правами, в межах внутрішнього законодавства, користуватимуться особи польської національності, які перебувають в Росії, Україні і Білорусії.

Обидві договірні сторони взаємно зобов’язуються ні прямо, ні посередньо не втручатися в справи, які стосуються устрою і життя церкви та релігійних громад, що перебувають на території другої сторони...

Ст. 13. В силу визнаної Договором про прелімінарні умови миру від 12 жовтня 1920 р. активної участі земель Польської Республіки в господарському житті Російської Імперії,— Росія і Україна зобов’язуються сплатити Польщі тридцять мільйонів золотих карбованців...

Ст. 24. Дипломатичні відносини між договірними сторонами встановлюються негайно після ратифікації цього Договору...

• Запитання і завдання до документів

1) Що це за документи і з якого приводу вони з’явилися?

2) Що спільного і відмінного у цих документах? (Відповідь можна оформити у вигляді порівняльної таблиці.)

3) Дайте історичну оцінку документам.

В Радянсько-польська війна і Україна.

• Розповідь учителя* (або колективна робота з підручником)

Маючи потрійну перевагу у військовій силі, польські війська 25 квітня 1920 р. розпочали інтервенцію. Разом із ними наступали і частини армії УНР (кількістю близько 30 тис. осіб). С. Петлюра сподівався на антибільшовицьке повстання селян.

Ефект несподіваності, перевага в живій силі й техніці дали змогу полякам захопити Житомир, Бердичів, Козятин і вже 6 травня здобути Київ.

Однак поляки на українських землях поводилися як окупанти. До Польщі вивозилися промислове устаткування, товари та сировина, і головне — відновлювалося поміщицьке землеволодіння. Повернення поміщикам землі й маєтків супроводжувалося репресіями проти українського населення і викликало сплеск селянських повстань.

Спостерігаючи грабунки, репресії, погроми, населення не пішло за Петлюрою, і очікуваного антибільшовицького повстання в Україні не відбулося.

Успіх поляків на початку воєнної кампанії виявився короткочасним. Поступово співвідношення сил змінювалося на користь радянських військ. Більшовики у своїй пропаганді використали гасла російських націоналістів, закликали всіх до оборони Росії проти іноземних загарбників. На ці заклики відгукнулося багато колишніх російських офіцерів, які зміцнили командний склад Червоної армії. 5 червня 1920 р. вона прорвала фронт противника. Бої йшли в декількох напрямках. Червона армія захопила Житомир, Бердичів, бої йшли і в Київському напрямку.

12 червня Київ було звільнено. Наприкінці червня армії Ю. Пілсудського залишили Мінськ, бої перейшли на територію Польщі. Наступ розвивався у двох напрямках — на Варшаву і Львів. Польща звернулася до держав Антанти за допомогою. Англія, США і Франція допомогу обіцяли за умови визначення статусу Східної Галичини. Польща дала на це згоду.

* Супроводжується роботою зі схемою.

Британський міністр іноземних справ лорд Дж. Керзон звернувся з нотою до Росії, у якій вимагав зупинити радянські війська на лінії, що була визначена декларацією країн Антанти від 8 грудня 1919 р. як східна межа розселення поляків («лінія Керзона»).

РСФРР відмовилася від посередництва Англії й наголошувала на переговорах із польським урядом.

У цей час кримське угрупування білогвардійців на чолі з бароном П. Врангелем, підтримане Антантою, почало наступ із Криму, сподіваючись прорватися на Правобережжя і Донбас, Дон. Але таких далекосяжних цілей не було досягнуто. Уже наприкінці червня фронт стабілізувався на лінії Херсон—Нікополь—Бердянськ.

Наприкінці липня знову розпочався наступ радянських військ у напрямку на Варшаву і Львів. Напередодні цього наступу командувач радянськими військами, що наступали на Варшаву, М. Тухачевський видав свій знаменитий наказ: «Бійці робітничої революції! Спрямуйте свої погляди на Захід. На Заході вирішується доля світової революції. Через труп білої Польщі лежить шлях до світового пожару. На багнетах понесемо щастя і мир трудовому люду. На Захід!.. На Вільно, Мінськ, Варшаву — марш!»

Навальний наступ Червоної армії завдав поразки полякам. Більшовицькі війська підступили до Варшави і Львова.

На території польських земель було створено Польський ревком на чолі з Ф. Дзержинським, на території Східної Галичини — Галицький ревком на чолі з В. Затонським. Ревкоми видавали декрети про націоналізацію промисловості, банків, конфіскацію поміщицької землі тощо.

• Цікаво знати

У Східній Галичині, у Тернополі, утворився Галицький ревком на чолі з В. Затонським. Це був тимчасовий уряд терміново проголошеної Галицької Соціалістичної Радянської Республіки (ГСРР). Практика створення маріонеткових бутафорних держав стала звичною для більшовиків, які намагалися приховати свої агресивні, загарбницькі цілі.

Але в результаті неузгодженості дій наступ радянських військ на Варшаву поступово згасав (широкий обхід Варшави з півночі за зразком плана Шліффена при наступі на Париж у 1914 р. виявився невдалим), провалилася спроба захопити Львів (Перша Кінна армія більшовиків не мала простору для маневру). Крім того, тили Червоної армії не встигали за передовими частинами; два радянські фронти наступали в різних напрямках (Західний — на Варшаву, Південно-Західний — на Львів), розпорошуючи сили. Велику мужність і стійкість проявили частини армії УНР, які боронили центр Польського фронту в районі Замостя. Загроза втрати державності згуртувала навколо уряду Польщі найширші верстви суспільства, зокрема селянство, яке стало на захист батьківщини. Франція надала суттєву допомогу Польщі зброєю та спорядженням. Усе це зумовило те, що у битві під Варшавою сталося «диво». Радянські війська не змогли подолати опір польських військ і на своїх багнетах понести революцію в Європу. Тим часом польське командування створило шестикратну перевагу сил у місці головного удару і перейшло в контрнаступ. 27 серпня 1920 р. польські війска, завдавши удару з району Любліна у фланг Західного фронту, поставили його на межу повного розгрому. Почався загальний відступ радянських військ. Наприкінці серпня радянські війська були відкинуті за р. Західний Буг. Фронт в Україні стабілізувався на лінії Коростень—Житомир—Бердичів. Обидві сторони були знекровлені. Після тривалих таємних переговорів, що велися з липня, 12 жовтня 1920 р. між Польщею і Радянською Росією було укладено перемир’я і прелімінарний (попередній) мир, у якому визначалися кордони між Україною та Польщею річкою Збручем, далі Волинню через Остріг до впадіння р. Горинь в Прип’ять.

• Робота з документами

В. Ленін про війну з Польщею

Ми вирішили використати наші воєнні сили, щоб допомогти радянізації Польщі... Між собою ми говорили, що ми багнетами повинні перевірити — чи дозріла соціалістична революція пролетаріату в Польщі.

• Запитання до документа

1) Яку мету переслідували більшовики у війні з Польщею?

2) Чому польські робітники і селяни не підтримали більшовицького наступу?

З доповідної записки В. Затонського В. Леніну з приводу відступу радянських військ із Галичини (23 вересня 1920 р.)

Галицьке дійство закінчено... Радянський уряд, який жадає миру і потребує його, буде щоб то не було домагатися самовизначення Галичини у нашому розумінні цього слова. Можливо, що на деякий час Галревкому доведеться затушуватися...

Але як би там не було, рано чи пізно Галичину доведеться радянізувати. Необхідно буде врахувати перший подібний досвід.

Констатую: До такої серйозної справи перенесення соціалістичної революції і радянської влади в Європу, хоча і захудалої, ми вкрай погано підготовлені, а саме: партійного і комуністичного апарату не існує...

Я вважаю, що саме тепер, коли Галичина втрачена, необхідно зайнятися підготовкою повернення туди... Фактичну підготовку необхідно продовжити і вельми енергійно.

• Запитання до документа

1) Яку політику проводили більшовики під час захоплення Галичини?

2) Яка роль відводилася Галичині у експорті соціалістичної революції?

У той час як вирішувалась доля Варшави, складною була обстановка і на Півдні України. Білогвардійці зайняли Синельникове і створили загрозу Катеринославу. З огляду на це було створено Південний фронт на чолі з М. Фрунзе.

Радянський уряд використав перемир’я для підготовки наступу проти Армії УНР, що нараховувала 35 тис. осіб, яка ще утримувала невелику територію між польськими і радянськими військами. 10 листопада радянська кіннота зробила глибокий прорив через Український фронт біля Могилева й примусила українську армію, після тяжких боїв, відступити зар. Збруч. Українська армія була інтернована в польських таборах.

• Робота з документом

З висловлювання Ю. Пілсудського

Можливо, я зміг би дійти до Москви і вигнати більшовиків звідти. Але що потім?.. Місця у них багато. А я Москву ні у Лондон, ні у Варшаву не перероблю. Тільки, мабуть, помщуся за гімназичну молодість у Вільно і накажу написати на стіні Кремля: «Говорить по-русски запрещается».

• Запитання до документа

Чому Ю. Пілсудський не пішов на союз із А. Денікіним і П. Врангелем у боротьбі з більшовиками?

Згодом за підсумками радянсько-польської війни між Польщею, з одного боку, та РСФРР і УСРР, з другого, 18 березня 1921 р. було укладено Ризький мирний договір.

За умовами Ризького миру Польща здійснила значні територіальні придбання. Поряд із західнобілоруськими землями до неї відійшли такі українські землі: Холмщина, Підляшшя, Західня Волинь та Західне Полісся. Також УСРР відмовлялася від своїх претензій на Східну Галичину.

Ризький мир був для України ще тяжчим, ніж Варшавська угода. У результаті Україна знову була розчленована між своїми сусідами: Румунією, Чехословаччиною, Польщею і Радянською Росією. Такий статус України, одна частина якої була під іноземною окупацією, а в другій установився антинаціональний тоталітарний режим, визнавався міжнародним співтовариством і зберігався до Другої світової війни.

Ризький мир розглядався радянською стороною як перемир’я, а кордони, встановлені ним,— як тимчасові. Узагалі більшовики розглядали кордони не як природну межу території країни, а як лінії поширення радянського ладу, які в разі подальших революційних подій буде перенесено далі. У радянському керівництві панували реваншистські настрої, а на війну з Польщею дивились як на неминучу. Як наслідок — постійне напруження на кордоні, періодичні локальні сутички і загроза відкритого збройного конфлікту, обмін погрозливими дипломатичними нотами тощо.

Радянсько-польська війна і Україна

Закінчення схеми

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ

І варіант

• Бесіда за запитаннями

1. За яких умов між С. Петлюрою і Ю. Пілсудським була укладена Варшавська угода у квітні 1920 р.?

2. Коли польські війська захопили Київ?

3. Якою була мета більшовицького походу на Варшаву?

4. Яку назву отримала маріонеткова держава, створена більшовиками у Галичині?

5. Коли регулярні частини української армії припинили збройну боротьбу?

6. Які українські землі ввійшли до складу Польщі за умовами Ризького миру?

II варіант

• Письмові завдання

1. Складіть хронологію подій радянсько-польської війни.

2. Порівняйте умови Варшавської угоди і Ризького миру. Відповідь оформте у вигляді таблиці.

V. ПІДСУМКИ УРОКУ

• Радянсько-польська війна була одним із завершальних етапів у становленні післявоєнного європейського устрою. Участь у ній УНР на стороні Польщі була актом відчаю, який не приніс бажаних результатів. У середині жовтня 1920 р. поляки уклали перемир’я з більшовиками. Залишена напризволяще армія УНР відступила з боями за Збруч, де була інтернована поляками.

• 21 березня 1921 р. Польща і РСФРР уклали в Ризі мирний договір, за яким поляки отримували територіальні здобутки та визнавали більшовицький уряд УСРР. Це означало закінчення доби Директорії й завершення 4-річного періоду визвольних змагань українського народу.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати відповідний параграф підручника.