Розробки уроків. Історія України. 10 клас. Суспільно-гуманітарний профіль

УРОКИ № 53—54 (78—79)

Тема. Боротьба за владу в Україні в другій половині 1919 р.

Мета: визначити причини війни між українськими арміями і денікінцями; дати оцінку денікінському режиму; розкрити хід збройної боротьби в Україні у другій половині 1919 р.; розвивати в учнів уміння аналізувати та зіставляти історичні явища і факти; виховувати їх у дусі поваги до історії свого та інших народів.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручник, хрестоматія, стінна карта «Наступ білогвардійців в Україні. Контрнаступ об'єднаних українських армій та їхня поразка (липень—жовтень 1919 р.)», атлас.

Основні терміни і поняття: «трикутник смерті», денікінський режим, «білий терор».

Основні дати: травень—листопад 1919 р. — наступ денікінців в Україні, денікінський режим; серпень 1919 р. — похід на Київ об'єднаних українських армій, «Київська катастрофа».

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель повідомляє учням тему й основні завдання уроку.

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

• Запитання і завдання

1. Які причини поразки вдруге більшовиків в України?

2. Поясніть, чому відступ українських армій із Києва наприкінці серпня 1919 р. називають «Київською катастрофою».

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ □ Війна з денікінцями.

• Розповідь учителя

Відійшовши на околиці Києва, українські армії продовжували збройну боротьбу. До середини вересня 1919 р. тривали жорстокі бої українських частин із більшовиками за Житомир. Підтягнувши значні сили, червоні примусили українські війська відступити. Лише після цього на українсько-більшовицькому фронті запанувало затишшя — більшовики перекидали сили проти білогвардійців, що саме у цей час наступали на Москву. Стосунки між урядом УНР і білими також були ворожими. Незважаючи на готовність українського керівництва до порозуміння з білогвардійцями задля спільної боротьби проти більшовиків, Денікін відкидав таку можливість. Він відмовлявся визнати право України на незалежність. («Самостійної України не визнаю»,— заявляв Денікін.)

У цих умовах деякий час існувала навіть можливість укладення військової конвенції між командуваннями української та Червоної армій для спільної боротьби проти білогвардійців. Однак керівництво ЗУНР та командування УГА зволікало з проголошенням війни Денікіну, якого підтримувала Антанта. Лише після того, як 22 вересня 1919 р. українськими вояками було перехоплено наказ білогвардійського командування про перехід у наступ проти українських військ, диктатор ЗУНР Є. Петрушевич дав згоду на відкриття бойових дій проти білих. 24 вересня Директорія УНР оголосила війну білогвардійським Збройним силам Півдня Росії. Білогвардійці зосередили проти армії УНР та УГА понад 17 тис. багнетів і шабель.

Єдиною допомогою армії УНР став перехід на її бік загонів Махна. Між сторонами була укладена угода, за якою УНР надавала загонам Махна зброю, боєприпаси, медичну допомогу. У свою чергу Махно зобов’язувався не вести анархістську агітацію в армії УНР і утримувати ділянку фронту проти білих. У разі перемоги частині Запорожжя надавалась автономія для здійснення експерименту з будівництва суспільних відносин згідно з баченнями анархістів.

Упродовж жовтня 1919 р. на українсько-білогвардійському фронті тривали жорстокі бої. З’єднання українських армій відбивали всі атаки ворога, поки вистачало набоїв й амуніції.

• Робота з документами

Зі спогадів А. Денікіна

Самостійної України не визнаю... Петлюрівці можуть бути або нейтральними — тоді вони повинні негайно скласти зброю й розійтися по домівках, або — приєднатися до нас, визнавши наші гасла. Якщо петлюрівці не визнають цих умов, то їх належить вважати за таких же супротивників, як і більшовиків...

З відозви Денікіна «До населення Малоросії»

(12 серпня 1919 р.)

Намагання відокремити від Росії малоросійську гілку руського народу не облишені і сьогодні... Колишні ставленики німців — Петлюра та його спільники — продовжують і сьогодні творити свою чорну справу створення «Української держави» всупереч відродження єдиної Росії. ...Самоуправління буде покладене в устрій областей Півдня Росії... Уважаючи неприпустимим, забороняю переслідування малоросійської мови... Кожен у суді може говорити малоросійською мовою. Приватні школи, що утримуються з місцевих коштів, можуть вести викладання будь-якою мовою...

• Запитання до документів

1) Чим була зумовлена така позиція А. Денікіна щодо України?

2) Які наслідки вона мала?

3) На які поступки українцям був готовий піти А. Денікін?

Але хронічна нестача воєнних припасів та епідемія тифу (у результаті чого склад армії скоротився на 70 %) підірвали боєздатність українських армій. Далася взнаки й політична неблагонадійність частини старшин — офіцерів колишньої царської армії, які не бажали воювати з росіянами.

У результаті залишки українських армій опинились у вкрай складних умовах, контролюючи невелику територію на Поділлі. У спогадах учасників тих подій цей регіон отримав назву «трикутника смерті».

• Робота з термінами і поняттями

«Трикутник смерті» — історичний термін, яким характеризують ситуацію, що склалася навколо українських національних сил у 1919 р., коли Українська Народна Республіка опинилася в оточенні більшовицьких, білогвардійських та польських військ.

У цих умовах командувач УГА генерал Тарнавський, щоб зберегти свою армію, у складі якої залишалося лише 10 тис. боєздатних бійців, пішов на порозуміння з Денікіним. Головний лікар УГА Бурячинський звітував: «Наша армія вже не схожа на військо, це вже й не лікарня, але мандруючий склад трупів». Згідно з угодою Галицька армія припиняла боротьбу проти денікінської Добрармії.

Дії Тарнавського поставили Українську Народну Республіку перед катастрофою. Один із командувачів армії УНР змушений був констатувати: «Ми переможені ворогами, а вороги ті: тиф, голод, незабезпеченість армії, без якої ніяка армія не в силі боротися...»

Зраджені бойовими побратимами, частини армії УНР мусили відступити на Волинь, ближче до Польського фронту.

• Цікаво знати

Коли почалися бої між білогвардійцями й армією УНР, загони Махна опинилися на вістрі наступу білих. Розуміючи неможливість утримувати фронт, Махно вдався до нестандартних дій. Несподівано 27 вересня 1919 р. махновці, які пересіли всі на коней, підводи, тачанки, завдали контрудару, розгромили частини білих під Уманню і рушили у їх запілля. Літописець махновщини Петро Аршинов-Марін писав: «Рух армії назад до Дніпра йшов з казковою швидкістю. На другий день після розгрому денікінців під Перегонівкою Махно перебував за 100 з лишком верст від місця бою». Перша у світі рухлива армія діяла блискавично. Махновці захопили Кривий Ріг, Нікополь, Олександрівськ (Запоріжжя) і через два тижні вступили в Гуляйполе, потім захопили Бердянськ, Мелітополь, Маріуполь, Юзово (Донецьк) і на 40 км наблизилися до ставки Денікіна в Таганрозі. Армія Махна, яка нараховувала 80 тис. осіб, контролювала територію з населенням у 3 млн осіб. Цей рейд Махна зруйнував запілля армії Денікіна, позбавив її резервів, перерізав їй постачання через чорноморські порти країнами Антанти. На звільненій території Махно проголосив створення Південноукраїнської трудової федерації, що проіснувала від жовтня 1919 до січня 1920 р. На чолі держави стояв Махно і воєнно-революційна рада. На місцях діяли вільні ради і коменданти.

15 листопада (за іншими даними — 14 листопада) 1919 р. на спільній нараді членів Директорії та уряду УНР було прийнято рішення про скасування повноважень Ф. Швеця і А. Макаренка, які виїжджали для проведення роботи закордон. У постанові наради визначалося, що на час їх відсутності «керування справами Республіки покладається на Голову Директорії пана головного отамана Симона Петлюру, який іменем Директорії затверджує всі закони і постанови, ухвалені Радою Народніх Міністрів». Правовий статус існування Директорії як найвищої влади в УНР у складі однієї особи регулював закон «Про тимчасове верховне управління та порядок законодавства в Українській Народній Республіці», ухвалений урядом 12 листопада 1920 р. На основі цього закону Директорія УНР в особі Голови Директорії мала затверджувати: ухвалені Державною Народною Радою закони; прийняті Радою Народних Міністрів призначення та звільнення; ухвалені Державною Народною Радою умови з іноземними державами та ін. Закон передбачав, що при неможливості виконання Головою Директорії своїх обов’язків влада передавалася заступникові Голови Державної Народної Ради, а до її скликання — Колегії (мала складатися з трьох членів: голови Ради Народних Міністрів, порядкуючого в Найвищому суді УНР і представника всіх політичних партій). До початку роботи Колегії Голову Директорії заступав у випадку необхідності Голова Ради Народних Міністрів.

Армія УНР вже не могла продовжувати війну регулярним фронтом. 4 грудня 1919 р. на державній нараді УНР було прийнято рішення про перехід до партизанських форм боротьби. Командувачем армії було призначено генерала М. Омеляновича-Павленка. Голова Директорії й головний отаман військ УНР С. Петлюра виїхав до Варшави. У цей момент корпус січових стрільців, як і деякі інші українські частини, що були в районі Чорториї, поляки несподівано роззброїли і перевезли їх як інтернованих до Луцька.

У таких умовах залишки армії УНР (до 10 тис. старшин і вояків) 6 грудня 1919 р., залишивши частину хворих старшин і вояків у «трикутнику смерті», вирушили в партизанський похід на захоплені білими і червоними українські землі. Цей рейд згодом отримав назву Перший «зимовий похід».

2. Денікінський режим в Україні і його падіння.

І варіант

• Розповідь учителя

Наприкінці літа 1919 р. денікінці окупували майже всю Україну і поділили її на три області — Харківську, Київську та Новоросійську. На чолі кожної стояв губернатор із необмеженими повноваженнями. Резиденцією денікінців в Україні стало м. Катеринослав, де діяв уряд — Особлива нарада. Політика денікінців в Україні проводилася під гаслом відновлення «єдиної і неподільної Росії» і мала на меті реставрацію імперських порядків у трохи зреформованому вигляді. Український національний рух був проголошений зрадницьким і зазнавав переслідувань. Назва «Україна» була заборонена — замість неї вживали «Південь Росії» або «Малоросія».

У промисловості стали відроджуватися старі порядки: на підприємствах скасовувався 8-годинний день, запроваджувалися значно більші норми виробітку, незгодних піддавали покаранням. Так, у Юзівці за звинуваченням у співробітництві з більшовиками білогвардійці вішали місцевих робітників. Без суду і слідства відбулися розстріли тисяч підозрюваних в Одесі, Харкові, Катеринославі. Репресії денікінців та інших білих генералів, урядів прийнято називати «білим терором». І хоча репресивні акції супроводжували встановлення будь-якої влади, населення реагувало на заходи білогвардійців особливо боляче, оскільки вони сприймалися як повернення у минуле. Попри репресії робітники України саботували заходи денікінської влади, виводили з ладу обладнання, зривали виконання військових замовлень, проводили страйки.

Старі порядки денікінці намагались відродити і на селі. Тут відновлювалося поміщицьке господарство. За допомогою каральних загонів у селян конфісковували будівлі, реманент, худобу. Згідно із законом про врожай 1919 р. селяни повинні були віддавати третину зібраного врожаю поміщикам. Також був запроваджений податок — 5 пудів зерна з кожної десятини на потреби армії. Затримки й ухиляння каралися смертю. Крім того, до армії Денікіна була проведена насильна мобілізація селян. Денікін передбачав згодом провести аграрну реформу, за якою розмір селянського господарства не повинен був перевищувати 45 десятин, а поміщицького — 400. Надлишок землі, що конфісковувався, передавався селянам за викуп.

У повному обсязі відновлювалося царське законодавство в галузі освіти, українська мова допускалася лише в приватних школах, викладання української мови, історії, географії України скасовувалося.

Закривалися українські газети, журнали, спеціальним розпорядженням в усіх установах було знято портрети Т. Шевченка, а його бюст у Києві було скинуто з п’єдестала та розбито, припинилася діяльність Української академії наук.

• Робота з документом

З наказу А. Денікіна

Відновлюється право на власність: всі захоплені у фабрикантів і заводчиків фабрики і заводи повинні бути повернені власникам. Захоплені селянами землі повертаються поміщикам. Підраховані збитки виплачуються власникам — фабрикантам і заводчикам.

• Запитання до документа

1) Чиї інтереси відстоював А. Денікін?

2) Чи міг він користуватися підтримкою серед населення України?

Ще однією ознакою денікінського режиму стали єврейські погроми.

Було інспіровано близько 400 погромів.

Такі порядки призвели до вибуху народного невдоволення: страйки й повстання робітників, розгортання масового селянського руху (особливо відзначився отаман Махно), із яким денікінці не змогли впоратися. Усі успіхи денікінців на фронтах проти більшовиків зводилися нанівець повним розвалом їхнього тилу. Зрештою, у жовтні 1919 р. Червона армія завдала контрудару по денікінцях. Після запеклих боїв їхні головні сили були розгромлені (кінні корпуси Шкури і Мамонтова) і залишки денікінців стрімко відступали на південь. На початку 1920 р. частини розгромленої білої армії закріпилися в Криму. Денікін склав із себе обов’язки головнокомандувача, передавши їх барону П. Врангелю.

З поразкою Денікіна частини УГА опинились у складній ситуації. У лютому 1920 р. галичани перейшли на бік більшовиків і одержали назву Червоної української галицької армії (ЧУГА). При цьому УГА було реорганізовано, її з’єднання більшовики розкидали по різних дивізіях Червоної армії. Водночас червоні не побоялися піти на репресії проти галицьких старшин, запроваджували виборність командирів, забороняли використання національної символіки. Усі ці заходи дуже швидко викликали невдоволення серед галицьких вояків.

II варіант

• Колективна робота з підручником

Учні самостійно опрацьовують відповідний матеріал параграфа, визначаючи, що являв собою денікінський режим на захопленій території, і порівнюючи його з більшовицьким режимом за такими критеріями: 1) форма правління; 2) мета; 3) шлях встановлення; 4) методи правління; 5) соціальна опора режиму; 6) аграрна політика; 7) політика щодо промисловості, робітнича політика; 8) політика щодо українства.

Результати порівняння зводяться в таблицю, яка матиме такий вигляд:

Денікінський і більшовицький режими в Україні у 1919 р.

Критерії порівняння

Денікінський режим

Більшовицький режим

Форма правління

Воєнна диктатура

Диктатура пролетаріату

Мета

Наведення порядку і запровадження тимчасової воєнної диктатури. Відновлення «єдиної і неподільної» Росії. Боротьба з більшовизмом до переможного кінця

Встановлення радянського ладу; здійснення соціалістичних перетворень; утримання України під владою більшовиків

Шлях встановлення

Репресивна політика проти противників режиму.

Введення смертної кари за участь в бунтах, більшовицьких організаціях та за дезертирство в армії

Репресивна політика проти противників режиму. Політика воєнного комунізму

Методи правління

Диктаторські, репресивні. «Білий терор»

«Червоний терор»

Соціальна опора режиму

Офіцерство, поміщики, промисловці, націоналісти

Незаможне селянство, робітництво

Аграрна політика

Закон про землю передбачав обмеження поміщицького землеволодіння 400 десятинами і придбання селянами землі за викуп у розмірі до 45 десятин на сім'ю.

За законом про врожай 1919 р., третину зібраного хліба селяни мусили віддати поміщикам і орендарям, а на потребу армії віддавати 5 пудів зерна з кожної десятини землі. У разі несвоєчасної здачі стягувалася подвійна кількість зерна

Роздача землі селянам, ліквідація поміщицького і куркульського господарств.

Запровадження на початку 1919 р. продовольчої розкладки; заборона приватної торгівлі.

Діяльність продзагонів

Політика щодо промисловості, робітнича політика

Відновлення приватної власності; повернення підприємств колишнім власникам; відновлення торгівлі.

На підприємствах фактично запроваджувався 11—12-годинний робочий день

11 січня 1919 р. опубліковано декрет про порядок націоналізації підприємств. Протягом кількох місяців були націоналізовані підприємства цукрової промисловості, великі шахти, металургійні та машинобудівні заводи. Загальне керівництво націоналізованою промисловістю здійснював Укрраднаргосп. Запроваджувалася загальна трудова повинність; мілітаризація праці; «зрівнялівка» в оплаті праці; карткова система постачання міського населення. Бюрократизація державної влади

Закінчення табиці

Критерії порівняння

Денікінський режим

Більшовицький режим

Політика щодо українства

Питання державного устрою відкладалося до кінця громадянської війни.

На території України створено три області — Харківську, Київську та Новоросійську, які очолювали генерал-губернатори з необмеженими повноваженнями.

Велася боротьба з будь-якими проявами українського національного життя. Відновлювалося царське законодавство в галузі загальноосвітньої школи. Фактично заборонялося викладання українською мовою, вивчення українознавства, знищувалися зображення Т. Шевченка, вводилася цензура. Земствам заборонялося надавати підтримки українським школам. На такому фоні проводилися дикунські погроми, які перевершили ті, що були в попередні роки

Боротьба проти «петлюрівців», українських «буржуазних націоналістів» тощо.

Українська мова не заборонялася і не переслідувалася

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ

• Запитання і завдання

1. Назвіть причини і наслідки встановлення денікінського режиму в Україні. Чому денікінський режим не зміг довго протриматись в Україні?

2. Чому між арміями УНР і Денікіна спалахнула боротьба, хоча обидві сили були противниками більшовиків? Що спричинило поразку українських військ у другій половині 1919 р.?

3. Деякі історики стверджують, що в Україні у вказаний період не було громадянської війни, розуміючи під останньою боротьбу між класами і соціальними групами за державну владу. Доберіть аргументи для спростування чи підтвердження цієї думки.

V. ПІДСУМКИ УРОКУ

• У другій половині 1919 р. ситуація в Україні відзначалася запеклою збройною боротьбою.

• Спільний похід армії УHP та УГА на Київ закінчився «Київською катастрофою». Біла армія генерала А. Денікіна під гаслом відновлення «єдиної і неподільної Росії», поряд із боротьбою проти більшовиків, розгорнула боротьбу проти УНР, завдавши її військам поразки.

• На захопленій території України денікінці намагалися відродити старі порядки, які викликали зрив невдоволення. Цим невдоволенням уміло скористався Махно, який своїми діями зруйнував запілля білих.

• Розпиливши свої сили, борючись проти селянського повстанського руху й армії УНР, Денікін сам зазнав поразки від більшовиків. В Україну втретє повернулися більшовики.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1) Опрацювати відповідний параграф підручника.

2) Теми для рефератів: «Київська катастрофа», «Денікінський режим в Україні».

3) Продовжте складання синхроністичної таблиці подій на території України у 1919 р.