Розробки уроків. Історія України. 10 клас. Суспільно-гуманітарний профіль

УРОК № 52 (77)

Тема. Падіння більшовицького режиму в Україні влітку 1919 р.

Мета: охарактеризувати селянський повстанський рух і визначити причини падіння вдруге більшовицького режиму в Україні; розповісти про наступ об'єднаних українських армій на Київ; розкрити суть «Київської катастрофи»; пояснити терміни і поняття «селянський повстанський рух», «зелені», «ВУНК», «Київська катастрофа»; продовжити формувати в учнів уміння аналізувати та зіставляти історичні явища і факти; виховувати в них інтерес до національної історії.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник, хрестоматія, стінна карта «Наступ білогвардійців в Україні. Контрнаступ об'єднаних українських армій та їхня поразка (липень—жовтень 1919 р.)», атлас.

Основні терміни і поняття: селянський повстанський рух, «зелені», ВУНК, «Київська катастрофа». Основні дати: травень—листопад 1919 р. — наступ денікінців в Україні, денікінський режим; серпень 1919 р. — похід на Київ об'єднаних українських армій, «Київська катастрофа».

I. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель повідомляє учням тему й основні завдання уроку.

II. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

• Письмові завдання

1. Чому прагнення українців на західноукраїнських землях створити власну державу зустріло такий опір із боку Польщі, Румунії та Чехословаччини?

2. Як вплинули революційні події в Росії та Угорщині на долю західноукраїнських земель?

III. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

• Запитання і завдання

1. Назвіть причини, що зумовили Другу війну Радянської Росії з УНР? Чому Директорія УНР зазнала поразки?

2. Поясніть, що таке політика воєнного комунізму. Які її основні заходи?

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Селянський повстанський рух. Падіння більшовицького режиму.

• Розповідь учителя

У той час як армія УНР відступала на Волинь, на окупованих більшовиками теренах Центральної України розгортався селянський повстансько-партизанський рух. Населення відчуло нарешті на собі всі принади «воєнного комунізму» та «червоного терору», і за кілька тижнів невдоволення більшовицьким режимом переросло у відкриті повстання. Передусім заворушення спалахнули на Київщині, поширившись звідти на Полтавщину, а згодом — Чернігівщину та Поділля.

Одним із першим підняв велике повстання на Київщині отаман Зелений (Д. Терпило). На початку квітня 1919 р. повсталі взяли під контроль Південну Київщину і рушили на Київ. Вони зайняли Мотовилівку і Білу Церкву. Тут повстанські загони було реорганізовано у дві дивізії силою в 8—10 тис. бійців. 10 квітня 1919 р. повстанські частини отамана Зеленого спільно із загонами отамана І. Струка зайняли Київ, вибивши більшовицькі частини з міста. Робітники більшості київських заводів перейшли на бік повстанців. Проте під натиском більшовицьких частин партизанські загони того ж дня були змушені залишити Київ. Наприкінці квітня 1919 р. червоні, маючи чисельну перевагу, перейшли в контрнаступ. їм вдалося захопити Васильків, Ржищів, Обухів; деякі села було спалено. З огляду на поразки повстанське командування на початку травня 1919 р. прийняло рішення розпустити загони.

• Постать в історії

Данило Терпило (1886—1919) народився у багатодітній селянській родині у с. Трипілля. Хлопець був тямущим і закінчив церковно-приходську школу та місцеве двокласне земське училище. У тому училищі він і дізнався від учителя — свідомого українця, багато чого про козацьких гетьманів та отаманів, які боролися за волю селян і України.

У революцію 1905—1907 рр. Данило був одним з організаторів Трипільського гуртка соціалістів-революціонерів. За революційну діяльність від 1908 р. перебував у засланні. У 1914 р. був мобілізований на Західний фронт, де провоював до 1917 р.

Повернувшись до села, взяв активну участь у революційних подіях. Був найактивнішим учасником повстання проти гетьмана П. Скоропадського. Був обраний командиром Першої Дніпровської дивізії. Під гаслами «Всю владу Радам!» та «Всю землю без викупу — селянам!» дивізія разом з іншими повстанськими військами вступила у Київ.

На початку 1919 р. отаман Зелений розійшовся з Директорією, бо вважав, що радянську владу треба встановлювати разом із більшовиками. Але вже у березні більшовики оголосили Зеленого поза законом. А у квітні він очолив великий повстанський рух.

Отаман Зелений вважав, що початок занепаду і погибелі України поклала Переяславська рада 1654 р. І от 16 липня 1919 р. на Переяславському майдані перед великим зібранням отаман Зелений в урочистій тиші зачитав маніфест, яким скасовувалися рішення Переяславської ради. Новітня Переяславська рада затвердила той маніфест і гартовані боями козаки плакали з радості, що «нарешті змита ганьба з Богданового чола».

У вересні 1919 р. Зелений з одним із загонів відбув до Кам’янця-Подільського, де зустрічався з урядовцями Директорії й особисто із Симоном Петлюрою. Після цього отаман Зелений провів у своїх військах нараду, де було ухвалено визнання Української Директорії за верховну владу.

Взяв активну участь у боротьбі з денікінцями. 11 жовтня 1919 р. загонам Зеленого вдалося на деякий час захопити Київ. Але вже незабаром під час одного бою отаман осколком снаряда був тяжко поранений неподалік Канева і згодом помер.

Саме за прізвиськом отамана Зеленого за радянських часів весь селянський антибільшовицький повстанський рух називали «зеленим», а повстанців «зеленими».

Незважаючи на поразки повстанський рух в Україні розростався далі. Так, лише впродовж квітня — першої половини червня 1919 р. в Україні відбулося 328 збройних виступів проти більшовицької влади. Повсталі здебільшого виступали під гаслом «За радянську владу без комуністів!». На придушення повстанства більшовиками було кинуто, як свідчив у спогадах командувач радянським Українським фронтом В. Антонов-Овсієнко, до 21 тис. бійців. Повстанський рух був визначений більшовиками як «бандитизм», «куркульська контрреволюція», з якими потрібно нещадно боротися. Всеукраїнську надзвичайну комісію (ВУНК), на яку поклали обов’язок боротьби із селянами, очолив М. Лацис. Згідно з партійною постановою «Про придушення куркульської та білогвардійської контрреволюції на селі» від 17 липня 1919 р. впроваджувалися кругова порука, взяття заручників, військова блокада сіл тощо. Але незважаючи на жорстокі каральні заходи селянський рух наростав.

Наймасштабнішим був виступ отамана М. Григор’єва, який відмовився виконувати наказ йти на допомогу Угорській Радянській Республіці.

7 травня 1919 р. в Єлизаветграді (нині Кіровоград) М. Григор’єв підняв антибільшовицьке повстання і звернувся з універсалом «До українського народу», у якому закликав до боротьби проти російських продзагонів і комісарів НК, та створення Рад без більшовиків. За декілька днів загони повстанців здобули Черкаси, Кременчук, Золотоношу. Григор’єв вирішив швидким маршем пройти Лівобережну Україну й оволодіти Харковом. Проте його подальшим успіхам перешкодили амбіції деяких керівників повстанських загонів, що не дозволило йому об’єднати всі антибільшовицькі сили. Наприкінці травня проти повстанців було кинуто добірні більшовицькі військові частини. Повсталі були змушені відійти на Херсонщину.

Улітку 1919 р. війська Григор’єва об’єднались із загонами Нестора Махна, сам він був обраний командиром об’єднаної армії, а Махно — головою реввійськради. Проте два амбітні отамани не могли порозумітися. Григор’єв був звинувачений у єврейських погромах та зв’язках із денікінцями та застрелений.

Деякі загони військ Григор’єва приєдналися до повстанців Махна, а більшість під ударами більшовиків і денікінців розсіялись.

• Цікаво знати

Григор’євське повстання спонукало більшовиків до ліквідації відносної незалежності українських військових формувань. Було ліквідовано Український фронт, усунуто від командування В. Антонова-Овсієнка, три українські армії переформовано в дивізії, а їхніх командирів усунуто, більшість — знищено. Так, без суду і слідства розстріляно командира Придніпровської бригади А. Богунського. За загадкових обставин загинули популярні радянські командири М. Щорс, В. Боженко, Т. Черняк, А. Железняков та ін.

Незважаючи на поразки двох найбільших повстань Зеленого і Григор’єва селянський рух не вщухав і став головним фактором падіння вдруге радянської влади в Україні.

• Робота з документом

Голова уряду Директорії УHP І. Мазепа про селянський повстанський рух в Україні в 1918—1919 рр.

...Це був рух, що виріс із стихійного пориву українських мас в боротьбі насамперед за свої найжиттєвіші матеріальні інтереси, які були для них ближчі й зрозуміліші, ніж інтереси національні. Земельна справа була основною пружиною масових селянських повстань на Україні. Поміщицька реставрація за Скоропадського, потім за Денікіна, воєнний комунізм за більшовиків разом з їх грабіжницькою політикою — це були ті причини, що відігравали головну роль в притягненні селянства до збройної боротьби з окупантами...

Українські робітники й селяни, що творили основну масу повстанців, ішли на повстанську боротьбу проти тих сил, що нищили їх господарський добробут, перетинали їм шлях до землі, забирали їх хліб та інше майно, зазіхали на їхню працю і свободу. Отже, в своїй основі це був рух соціальний. Мотиви національні, особливо в кінці 1918 р. і на початку 1919 р., грали у повстанців другорядну роль...

• Запитання до документа

1) Які передумови масового повстанського руху виділяє І. Мазепа?

2) Чи згодні ви з думкою І. Мазепи про соціальні мотиви у повстанському русі?

(Особливості воєнно-політичної ситуації в Україні в розгляданий період учитель пояснює за наведеною схемою.)

Воєнно-політична ситуація в Україні у 1919 р.

2. Наступ об'єднаних українських армій на Київ. «Київська катастрофа».

• Розповідь учителя

Скориставшись тим, що більшість більшовицьких військ були зайняті боротьбою з повстанським рухом, у травні 1919 р. Добровольча армія генерала Антона Денікіна, яка разом з Донською і Кубанською арміями контролювала Дон, Кубань і Північний Кавказ, перейшла в рішучий наступ. Подолавши опір Південного фронту Червоної армії, основу військ якого складали загони Махна. (Коли останній зрозумів, що більшовики кинули його напризволяще, перейшов до партизанських дій проти більшовиків і денікінців, здійснивши рейд степовою частиною України.) Вона оволоділа Донбасом і майже всією Лівобережною Україною і рухалася далі на Київ. У той час інші частини армії Денікіна, згідно з директивою від 25 червня 1919 р., розгортали наступ на Москву.

• Робота з термінами і поняттями

Добровольча армія — військове формування, створене під час громадянської війни у 1918 р. на добровольчій основі з офіцерів, юнкерів, студентів та ін. Від 1919 р. увійшла до складу Збройних сил Півдня Росії. Поширеним у літературі є інша назва цих формувань — «Біла армія» або «Біла гвардія». У жовтні 1919 — березні 1920 р. розбита радянськими військами під командуванням М. Фрунзе. Залишки Добровольчої армії були ізольовані в Криму, а згодом реформовані під командуванням барона П. Врангеля.

Одночасно на Правобережній Україні проти більшовиків розгорнули наступ частини армії УНР. Сталося це після того, як 17 липня Українська галицька армія (УГА) та керівництво ЗУНР під тиском польських військ залишили Східну Галичину і переправилися на правий берег р. Збруч. Згідно з угодою між урядами УНР і ЗУНР, УГА влилася в армію УНР для продовження спільної боротьби за незалежність України під гаслом «На Львів через Київ!».

Спочатку командування УГА пропонувало йти походом на Одесу, щоб встановити зв’язки з Антантою, а вже тоді рушити на Київ. Цей план не визнало командування армією УНР, яке вважало, що обстановка вимагає передусім заволодіти Києвом. Було прийнято компромісне, але не найкраще рішення — одночасно йти і на Одесу, і на Київ.

Кількість об’єднаної армії становила 80 тис. осіб, із яких 50 тис. були галичани. Об’єднана армія розгорнула наступ у двох стратегічних напрямках: на Київ та Одесу. На Київ наступали галичани, а на Одесу — частини армії УНР. Спочатку наступ розвивався успішно.

Марно більшовицькі війська намагалися зупинити просування українських армій на Київ — під час запеклих боїв їхній опір було зламано. Унаслідок переможного наступу у серпні 1919 р. українські частини остаточно зайняли Поділля та значну частину Волині й Київщини. «Після довгої і впертої боротьби українського народу з російськими окупантами-комуністами, наше славне козацтво рішучим наступом звільнило від більшовицького гніту велику територію України. Уряд Український має певність в тому, що в скорому часі при спільній допомозі повставшого робітництва і селянства буде очищена вся територія України»,— йшлося у декларації уряду УНР, виданій із нагоди військових успіхів об’єднаних українських армій.

30 серпня 1919 р. з’єднання армії УНР та УГА під командуванням генерала А. Кравса здобули Київ. Однак скористатися наслідками цієї перемоги українським військам не довелося — одночасно з лівого берега Дніпра до Києва вступили російські білогвардійські частини під командуванням генерала Бредова. Оскільки білі армії також билися проти більшовиків, частинам армії УНР й УГА було заборонено вступати у бій із білогвардійцями. Спроба знайти порозуміння з денікінцями не мала успіху, і українські частини змушені були відійти до Василькова. Відступ із Києва дорівнював поразці. Ця подія увійшла в історію під назвою «Київська катастрофа». Українці втратили символ незалежної держави. До морально-психологічної поразки незабаром додалися й інші негаразди.

• Додаткова інформація

Бойові дії за контроль над Україною (кінець 1918 — початок 1920 р.).

Хронологія подій

Дата

Подія

14 грудня 1918 р.

Перехід влади до Директорії УНР

15 грудня 1918 р.

Невдала спроба укладення союзу між С. Петлюрою і Н. Махном

Грудень 1918 р.

Початок наступу Добровольчої (А. Денікін) і Донської (П. Краснов) армій на Донбас. Оголошення Денікіна головнокомандувачем Збройними силами Півдня Росії

Грудень 1918 р.

Початок Другої україно-радянської війни (16 січня 1919 р. Директорія УНР офіційно оголосила війну, беручи до уваги неприховану агресію РСФРР)

Закінчення таблиці

Дата

Подія

3 січня 1919 р.

Радянські війська зайняли Харків, куди і переїхав Тимчасовий робітничо-селянський уряд України, що був сформований на території РСФРР 28 листопада 1918 р.

б січня 1919 р.

Проголошен ня Української Соціалістичної Радянської Республіки (УСРР)

5 лютого 1919 р.

Вступ Червоноїарміїдо Києва

6 квітня 1919 р.

Евакуація військ Антанти з Одеси

Кінець квітня 1919 р.

Встановлення радянського контролю над Україною і Кримом

Травень 1919 р.

Антибільшовицький заколот М. Григор'єва

Травень 1919 р.

Розгром денікінськими військами Червоноїармії в Донбасі

Червень 1919 р.

Захоплення денікінцями Харкова і Катеринослава

Червень 1919 р.

Чортківська офензива УГА

3 липня 1919 р.

Наказ Денікіна про похід на Москву

Липень 1919 р.

Окупація польськими військами ЗУНР. Перехід УГА через р. Збруч. Об'єднання армії УНР і УГА

Липень—серпень 1919 р.

Наступ об'єднаних українських армій на Правобережжі

Серпень 1919 р.

Створення Н. Махном Революційно-повстанськоїарміїУкраїни (махновці)

30 серпня 1919 р.

Залишення Києва Червоною армією. Одночасний вступ до міста української і денікінської армій. «Київська катастрофа» — відступ українських армій із Києва

Вересень 1919 р.

Рейд Південної групи ЧА під командуванням Й. Е. Якіра по Правобережжю

24 вересня 1919 р.

Початок війни між УНР і денікінськими військами

26 вересня 1919 р.

Угода між Махном і Петлюрою в Умані про спільний фронт проти денікінців

Жовтень 1919 р.

Оволодіння махновцями Північною Таврією. Контрнаступ денікінців. Відступ військ Махна на Катеринославщину. Захоплення махновцями Катеринослава, який утримувався ними до початку грудня

Жовтень 1919 р.

Початок контрнаступу Червоної армії проти денікінців. Бої під Кромами. Знищення найбільш боєздатних частин білогвардійців

Листопад 1919 р.

Швидкий відступ денікінців на Ростов, Одесу, Крим

6 грудня 1919 р.

Перехід УГА на бік денікінців. Остаточний розпад Директорії. Початок Першого «зимового походу» армії УНР. Від'їзд С. Петлюри з найближчим оточенням до Варшави

12 грудня 1919 р.

Захоплення Червоною армією Харкова

16 грудня 1919 р.

Захоплення Червоною армією Києва

Січень 1920 р.

Оволодіння Червоною армією Донбасу

7 лютого 1920 р.

Вступ Червоної армії до Одеси

Березень 1920 р.

Завершення розгрому основних сил денікінців. Залишки денікінців, яких очолив П. Врангель, закріпилися в Криму

V. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ

• Експрес-опитування

1. Яка територія була охоплена повстаннями отаманів Зеленого та Григор’єва?

2. Які плани більшовиків зірвало повстання отамана Григор’єва?

3. Чому об’єднані українські війська повели контрнаступ одночасно у двох напрямках (на Київ та Одесу), розпорошивши тим самим сили?

4. Яку подію історики називають «Київська катастрофа»?

5. Коли Денікін почав наступ на Україну?

6. Що стало вирішальним фактором у поваленні більшовицького режиму в Україні: селянський повстанський рух, наступ об’єднаної української армії, наступ білої армії генерала А. Денікіна?

VI. ПІДСУМКИ УРОКУ

• У 1919 р. ситуація в Україні відзначалася складністю і заплутаністю для пересічного громадянина.

• Відчувши на собі всі принади політики воєнного комунізму, селянський повстанський рух змів більшовицький режим. Найбільш могутніми були повстання під проводом отаманів Зеленого та Григор’єва.

• Цією ситуацією вирішили скористатися армія УНР, що об’єдналася з УГА, та біла армія генерала А. Денікіна, які розгорнули наступ із Заходу та Сходу на Київ.

• Спільний похід армії УНР та УГА на Київ, який спочатку розгортався успішно, закінчився «Київською катастрофою». Українські армії опинилися перед новим ворогом — білогвардійцями.

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1) Опрацювати відповідний параграф підручника.

2) Письмове завдання:

1. Почніть складання синхроністичної таблиці подій на території України у 1919 р.

2. Складіть розгорнутий план відповіді «Падіння радянської влади в Україні влітку 1919 р.».