Розробки уроків. Історія України. 10 клас. Суспільно-гуманітарний профіль

УРОКИ № 48—49 (70—73)

Тема. Західноукраїнські землі в боротьбі за національне визволення 1918—1919 рр.

Мета: розкрити процес створення ЗУНР; охарактеризувати причини і перебіг україно-польської війни; визначити історичне значення Акта злуки УНР і ЗУНР; показати, що міжнародні умови для об'єднання українського населення в єдину державу були несприятливі; з'ясувати причини поразки ЗУНР; пояснити терміни і поняття «Листопадовий зрив», «україно-польська війна», «ЗУНР», «ЗоУНР», «УГА», «Акт злуки», «Чортківська офензива», «армія Галлера»; формувати вміння учнів аналізувати, узагальнювати та критично оцінювати історичні процеси; виховувати в них почуття патріотизму та громадянської свідомості.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручник, хрестоматія, стінна карта «Західноукраїнська Народна Республіка», атлас. Основні терміни і поняття: «Листопадовий зрив», україно-польська війна, ЗУНР, ЗоУНР, УГА, Акт злуки, Чортківська офензива, армія Галлера.

Основні дати: 1 листопада 1918 р. — «Листопадовий зрив», повстання українців у Львові; 13 листопада 1918 р. — проголошення ЗУНР; 22 січня 1919 р. — Акт злуки УНР і ЗУНР; червень—липень 1919 р. — Чортківська офензива; 17 липня 1919 р. — перехід УГА за р. Збруч, завершення окупації ЗУНР польськими військами.

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель повідомляє учням тему й основні завдання уроку.

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

• Запитання і завдання

1 Коли було створено Українську Народну Республіку?

2. Охарактеризуйте політику лідерів УЦР щодо західноукраїнських земель у березні 1917 — березні 1918 р.

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. «Листопадовий зрив». Проголошення ЗУНР. Є. Петрушевич.

І варіант

• Розповідь учителя

Західноукраїнські землі до закінчення Першої світової війни входили до складу Австро-Угорської імперії. Це такі етнічні українські території: Східна Галичина (центр — Львів), Буковина (Чернівці), Закарпаття (Мукачево), Холмщина і Підляшшя. Поглиблення кризи Габсбурзької імперії супроводжувалося зростанням національного руху українців. Українські політичні діячі розпочали підготовку до створення власної держави. Про це було зроблено заяву 18 жовтня 1918 р. Цей день вважається днем проголошення на західноукраїнських землях держави, що пізніше дістала назву Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР).

Наміри українських політиків суперечили намірам поляків щодо утворення «великої» польської держави, до складу якої планували включити західноукраїнські землі. Щоб не допустити захоплення поляками влади, яку українці збиралися одержати мирним шляхом із рук австрійців, група молодих українських офіцерів на чолі з Д. Вітовським перехопила ініціативу. У ніч із 31 жовтня на 1 листопада 1918 р. українські військові з’єднання взяли під контроль Львів, а наступного дня інші міста Галичини. Ці події отримали назву «Листопадовий зрив».

• Постать в історії

Дмитро Вітовський (1887—1919) — військовий і державний діяч, полковник УГА. У студентські роки брав активну участь у національно-визвольній боротьбі. Був одним з організаторів товариства «Січ». У роки Першої світової війни воював у складі УСС. Був організатором «Листопадового зриву» у Львові, який призвів до утворення ЗУНР. Активно створював УГА. Брав участь у Паризькій мирній конференції 1919—1920 рр. як член делегації УНР. Загинув у авіакатастрофі.

Обіцянка демократичних прав, реформ, 8-годинного робочого дня забезпечила новій владі широку підтримку населення.

5 листопада 1918 р. на сторінках газети «Справа» з’явилася програмна декларація Національної Ради, згідно з якою ЗУНР проголошувалася демократичною республікою, соціальну основу якої становили робітники. 9 листопада було призначено тимчасовий уряд — Генеральний Секретаріат на чолі з Костем Левицьким, згодом — Сидором Голубовичем. Факт проголошення республіки оприлюднили лише 13 листопада 1918 р., після зречення імператора престолу.

22—26 листопада 1918 р. відбулися вибори депутатів Української Народної Ради, наділеної представницькими й законодавчими функціями. Більшість депутатів стояла на національно-ліберальних позиціях, надаючи перевагу будівництву державності перед радикальними соціально-економічними перетвореннями. Президентом ЗУНР став Є. Петрушевич. Рада прагнула забезпечити права національних меншин, яким було віддано 30 % депутатських місць.

• Постать в історії

Євген Петрушевич (1863—1940) — політичний і державний діяч. Відігравав провідну роль у політичному житті на західноукраїнських землях. Юрист за освітою, доктор права. Займався адвокатською практикою. У 1908—1918 рр. посол австрійського парламенту, заступник голови. Від 1910 р. член Галицького сейму. Перебуваючи на чолі Української парламентської репрезентації у Відні, він рішуче обстоював українські інтереси в сеймі та парламенті. У роки Першої світової війни був членом ГУР і ЗУР. У 1917 р. став речником прагнень галицьких українців до національного самовизначення. Для вирішення долі українських земель Австро-Угорщини скликав 18 жовтня 1918 р. до Львова Українську Конституанту (загальні збори українських суспільно-політичних діячів Галичини і Буковини), що перетворилася на очолену ним Українську Національну Раду, яка 13 листопада 1918 р. проголосила створення на українських землях Австро-Угорщини незалежної держави — Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР). Президентом ЗУНР і став голова Національної Ради Євген Петрушевич. 1 грудня 1918 р. державний секретаріат ЗУНР уклав із Директорією УНР договір про злуку обох українських держав в одну державну одиницю. 22 січня 1919 р. було проголошено акт об’єднання століттями відірваних одна від одної частин єдиної України. 9 червня 1919 р. отримав диктаторські повноваження. Після державної катастрофи у листопаді 1919 р. Є. Петрушевич оселився у Відні. У 1920—1923 рр. був головою створеного ним уряду диктатора в екзилі (у вигнанні), який при підтримці краю боровся на міжнародній арені за успішне вирішення галицької справи. У 1923 р. він виїхав до Берліну, щоб вести дипломатично-пропагандистську працю на користь Галичини перед міжнародними колами вже особисто. Не зрікаючись своїх поглядів, Є. Петрушевич провів останні роки життя в скрутних матеріальних обставинах у Берліні, де й помер у 1940 р.

II варіант

• Робота зі структурно-логічною схемою

Створення ЗУНР

Закінчення схеми

2. Злука УНР і ЗУНР.

• Розповідь учителя*

У результаті революції в Росії та розпаду Австро-Угорської імперії утворилися дві українські держави — Українська Народна Республіка та Західноукраїнська Народна Республіка. Вони відрізнялися політичними, економічними, соціальними і міжнародними орієнтирами. Це було зумовлено як історичною долею цих земель, так і обставинами, що склалися.

УНР основну увагу приділяла соціальним питанням, правам національних меншин, у той час як для ЗУНР головним питанням було національне. Суттєво різнилася у правах політична еліта цих держав. Так, при владі в УНР були молоді урядовці, які у своїй діяльності виявляли переважно революційний романтизм. Уряд ЗУНР складався з представників української аристократії та інтелігенції, які мали великий досвід парламентської боротьби й у своїй діяльності виходили з потреб часу.

Незважаючи на розбіжності й власні амбіції лідери двох українських держав перед загрозою смертельної небезпеки дійшли згоди щодо об’єднання. Здійснювалася мрія багатьох поколінь борців за незалежність і соборність України.

Ініціатором об’єднання виступила ЗУНР, яка опинилась у тяжкому становищі перед обличчям польської та румунської агресії. 6 листопада 1918 р. до Києва прибула делегація Української Національної Ради з проханням воєнної та морально-політичної підтримки в гетьмана П. Скоропадського. Останній пообіцяв підтримку. До Львова було відправлено спеціальну комісію, а також незначну кількість зброї. 10 листопада 1918 р. Українська Національна Рада ЗУНР прийняла резолюцію: «Державному Секретаріатові проробити потрібні заходи до з’єднання всіх українських земель в єдину державу». Але ця резолюція не була реалізована.

Прихід до влади Директорії і відновлення УНР дали новий поштовх об’єднавчому процесу. 1 грудня 1918 р. у Фастові було укладено попередній договір про об’єднання. 3 січня 1919 р. у Станіславі Українська Національна Рада ЗУНР урочисто проголосила об’єднання ЗУНР і УНР в одну суверенну Народну Республіку. 16 січня 1919 р. делегація ЗУНР відбула до Києва.

Урочистий Акт злуки розпочався 22 січня 1919 р. о 12-й годині. Державний секретар ЗУНР Л. Цегельський зачитав і передав В. Винниченку ухвалу Української Національної Ради від 3 січня 1919 р. Представник Директорії Ф. Швець оголосив універсал, у якому зазначалося: «...Однині воєдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України, Західно-Українська Народна Республіка (Галичина, Буковина і Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які вмирали кращі сини України.

* Супроводжується роботою зі схемою.

Однині є єдина незалежна Українська Народня Республіка. Однині український народ, визволений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднаними дружніми зусиллями всіх своїх синів будувати нероздільну, самостійну Державу Українську на благо і щастя всього трудового люду».

Також в Універсалі зазначалося, що Акт злуки має бути затверджений Установчими зборами, скликаними з території всієї України. До того часу Західна область Української Народної Республіки (ЗоУНР) залишалась окремим державним утворенням.

Рішення про злуку було затверджено на Трудовому конгресі України, який відбувся 22 січня 1919 р. Є. Петрушевича, голову Національної Ради ЗУHP, було обрано до складу Директорії. На допомогу Галичині уряд УНР виділив 500 млн гривень, а також надав військову і продовольчу допомогу.

Проте справжнього об’єднання не відбулося. Через кілька днів після проголошення злуки Директорія під ударами Червоної армії змушена була залишити Київ. На плечі ЗоУНР ліг увесь тягар війни з Польщею. Акт злуки фактично втратив чинність, і наприкінці 1919 р. Є. Петрушевич його денонсував.

Попри все Акт злуки 22 січня 1919 р. має велике історичне значення як факт об’єднання українських земель у єдиній соборній державі.

Акт злуки (22 січня 1919 р.)

Закінчення схеми

• Завдання

Український історик І. Нагаєвський стверджує, що «...Акт соборності 22 січня [1919 р.] не має практичного значення, а був лише маніфестацією єдності народу в дальшій історичній перспективі». Спростуйте або підтвердьте цю думку.

3. Україно-польська війна 1918—1919 рр.

• Розповідь учителя

Поляки, що теж стали на шлях відродження своєї держави, повели боротьбу проти ЗУНР. Спалахнула україно-польська війна (1918—1919 рр.).

Збройні сутички між поляками й українцями почалися у Львові одразу після взяття влади українцями. Польським військам уже 2 листопада вдалося захопити склади зброї й амуніції в районі головного вокзалу, що дало змогу озброїти польських добровольців (орлята) і мобілізованих.

22 листопада, після трьох тижнів боїв за Львів, українські війська, уряд і Національна Рада були змушені залишити місто. У боях за Львів українці припустилися стратегічної помилки — полякам вдалося заволодіти залізницею Львів—Перемишль і отримувати зброю і людей із центральних районів Польщі. Конфлікт набував затяжного характеру. У цей час весь західний світ святкував закінчення Першої світової війни.

• Робота з документом

Зі спогадів одного з учасників подій

Упадок Львова справив як на селянство, так і на інтелігенцію страшне враження. Немов би хто несподівано ударив селянство по голові... І коли перед цим мало хто йшов до Української Армії, а багато з неї й дезертирували, то тепер йшли всі, кого тільки засягнув перший приказ мобілізації.

• Запитання до документа

Чим, на вашу думку, була зумовлена така реакція українського населення Галичини на падіння Львова?

Розуміючи, що захистити молоду державу може лише регулярна армія, керівники ЗУНР прийняли рішення про негайне створення Української галицької армії. Основою її стали підрозділи січових стрільців і частини, що взяли участь у повстанні 1 листопада. Уже в січні, після мобілізації, кількість УГА досягла 100 тис. осіб. У своєму складі вона мала кінноту, артилерію, авіацію (до речі, нею командував син Івана Франка Петро) тощо. Єдиним слабким місцем УГА була нестача командирського складу. Щоб компенсувати цей недолік, на службу наймали офіцерів колишніх австро-угорської та німецької армій. Командувачем УГА став генерал М. Омелянович-Павленко, а начальником штабу — полковник Є. Мишковський (обидва колишні російські офіцери), який і реорганізував УГА в регулярну армію.

У грудні 1918 — січні 1919 р. УГА намагалася вибити поляків зі Львова. Коли спроби взяти Львів не увінчалися успіхом, УГА спрямувала удар на Перемишль і майже на місяць припинила рух поїздів на Львів (Вовчухівська операція).

У хід подій втрутилася Антанта. У лютому 1919 р. до Галичини прибула антантівська місія, яку очолював французький генерал Ж. Бартельмі. Місія мала за мету припинити польсько-український конфлікт. Українцям пропонувалося передати полякам Львів і території нафтових родовищ. Про польська орієнтація місії була очевидною.

Так, коли Львів опинився в блокаді і ситуація, здавалося, складалася на користь українців, місія виявила бажання побувати у Львові. Для цього від української сторони вимагали припинення бойових дій для проїзду місії до Львова, що було зроблено. На знак «подяки» полякам до Львова в поїзді делегації провезли 14 тис. гвинтівок із набоями.

За час перемир’я, встановленого з візитом місії Бартельмі, поляки перегрупувалися і несподіваним ударом відкинули українців від Львова, тим самим перехопивши воєнну ініціативу.

Навесні 1919 р. у подіях на фронтах війни стався злам, із Франції прибула 70-тисячна озброєна і навчена армія генерала Галлера з польських військовополонених, які воювали на Західному фронті у складі німецької армії. Командували в армії французькі офіцери. Антанта планувала використати армію для боротьби з більшовиками. Однак польський уряд спрямував армію проти українців.

Польські війська перейшли у загальний наступ і до літа зайняли майже всю Галичину.

Уряд ЗУНР зробив останню спробу виправити складне становище. 9 червня 1919 р. президента Є. Петрушевича було проголошено диктатором. Новим командувачем УГА було призначено генерала О. Грекова. Він розпочав наступальну операцію, яка закріпилася в історії під назвою «Чортківська офензива» (наступ). Українська галицька армія змусила відступати по всьому фронту переважаючу майже в чотири рази польську армію, відвоювала значну територію, захоплену поляками навесні, і дійшла до Львова. Але через нестачу зброї й амуніції наступ не вдалося розвинути. Поляки організували контрнаступ, який відкинув українців на попередні позиції. У липні 1919 р. польські війська захопили всю Східну Галичину. Українські війська перейшли на територію контрольовану військами УНР.

На Паризькій мирній конференції Польща отримала мандат на управління Галичиною на 25 років. Антанта фактично погодилася з польським пануванням у краї.

• Робота з документом

З ноти держав Антанти Польщі від 25 червня 1919 р.

Для захисту осіб і майна населення Східної Галичини від загрози з боку більшовицьких банд Верховна Рада союзницьких та об’єднаних сил дозволяє військам Польської республіки провести операцію на річці Збруч... Цей дозвіл жодним чином не впливає на рішення щодо устрою та політичного статусу Галичини, які Верховна Рада прийматиме пізніше.

• Запитання до документа

1) Чим була зумовлена така позиція держав Антанти?

2) Чому питання устрою Галичини відкладалося на майбутнє?

(Подальшу розповідь учитель будує за матеріалом хронологічної таблиці.)

Україно-польська війна 1918—1919 рр.

Дата

Події

1 листопада 1918 р.

«Листопадовий зрив». Захоплення українськими збройними формуваннями у Львові та інших містах Східної Галичини ключових позицій, урядових установ. Початок україно-польського збройного протистояння, що переросло у війну

Листопад 1918 р.

Початок формування Української галицької армії (УГА). Командувач УГА М. Омелянович-Павленко

11 листопада 1918 р.

Захоплення польськими загонами Перемишля

22 листопада 1918 р.

Залишення УГА Львова. Переїзд уряду ЗУНР до Тернополя

Січень 1919 р.

Переформування УГА в регулярну армію

Січень 1919 р.

Польсько-українські переговори за посередництвом Англії

22 січня 1919 р.

Акт злуки

Лютий—березень 1919 р.

Вовчухівська операція УГА

Лютий 1919 р.

Місія Антанти на чолі з генералом Ж. Бартельмі

22 березня 1919 р.

Вимоги Антанти до УГА припинити бойові дії

Квітень 1919 р.

Прибуття у Східну Галичину з Франції 70 тис. польської армії генерала Ю. Галлера

15 травня 1919 р.

Початок наступу польської армії по всьому фронту

Закінчення таблиці

Дата

Події

24 травня 1919 р.

Початок наступу румунських військ, які окупували Покуття

9 червня 1919 р.

Надання Є. Петрушевичу диктаторських повноважень. Командувачем УГА призначено О. Грекова

Червень 1919 р.

Чортківська офензива

25 червня 1919 р.

Рада міністрів закордонних справ Англії, Франції, Італії, США уповноважила Польщу окупувати Східну Галичину до р. Збруч

28 червня 1919 р.

Контрнаступ польських військ

Липень 1919 р.

Завершення окупації ЗУНР польськими військами. Перехід залишків частин УГА за р. Збруч

21 листопада 1919 р.

Верховна рада Антанти надала Польщі 25-річний мандат на управління Східною Галичиною

10 грудня 1919 р.

Протест Польщі, яка заявила що Східна Галичина — невід'ємна частина Польщі

22 грудня 1919 р.

Підтвердження Антантою свого рішення

4. Внутрішня і зовнішня політика ЗУНР.

Українська Народна Рада у своїй програмній декларації, оприлюдненій 5 листопада 1918 р., проголошувала народовладдя, гарантувала права і свободи громадян, їх національну та соціальну рівність.

(Учитель звертає увагу учнів на схему.)

Місця перебування уряду ЗУНР

Львів —> Тернопіль —> Станіслав —> Бучач —> Заліщики —> Чортків —> Відень

Законодавчим органом Української Народної Ради стала Рада Державних Секретарів, створена 10 листопада 1918 р.

Найбільшою турботою Секретаріату внутрішніх справ було забезпечення населення й армії продуктами харчування. У Галичині не вистачало продовольства та промислових товарів. Тому Державний секретаріат внутрішніх справ змушений був здійснити ряд радикальних заходів. Усі запаси продуктів харчування та речей першої потреби Секретаріат зосередив у своїх руках і налагодив їх розподіл.

Чималу роботу провів Секретаріат залізниць, пошт і телеграфів. Йому вдалося налагодити рух поїздів. Для підготовки нового залізничного персоналу Секретаріат подбав про залізнично-технічні курси. Від січня 1919 р. налагодилася робота пошт.

З найбільшими труднощами зіткнулися секретаріати фінансів і торгівлі та промислу. Не вистачало фахівців. Прибутки державної скарбниці були мінімальними. З огляду на повне зубожіння населення надходження від податків були незначні. З великими зусиллями уряд вишукав кількасот тисяч крон, щоб виплатити «добове» фронтовикам. 4 квітня 1919 р. було введено в обіг власну валюту — гривні (дорівнювала 1 австрійській кроні) і карбованці (дорівнював 2 австрійським кронам). Було підвищено платню кваліфікованим робітникам.

Секретаріат громадських робіт здійснював нагляд за використанням корисних копалин (нафти, вугілля, солі), а також за шляхами і державними пилорамами. Узимку 1919 р. йшла заготівля лісу для відбудовчих робіт, які планувалося розпочати з настанням весни.

Секретаріат земельних справ займався реалізацією земельного закону, який був ухвалений 14 квітня 1919 р.

Закон передбачав конфіскацію всіх монастирських і церковних земель, ділянок, які власники не обробляли своїми силами, та площ, які перевищували максимум землеволодіння. У державну власність переходили ліси.

З цих земель утворювався земельний фонд області, і з нього мали наділювати безземельних та малоземельних громадян, дотримуючи черги: вояки, які втратили здоров’я у війнах; вдови й сироти померлих внаслідок війни; вояки-інваліди світової війни 1914—1918 рр.; сироти і вдови невоєнні; нарешті, інші безземельні селяни.

Наділювання землею мало розпочатися після завершення бойових дій.

Справу відшкодування власникам і орендарям конфіскованих земель закон відкладав до пізнішого вирішення сейму ЗоУНР, який мав бути скликаний на підставі нового виборчого права. Тимчасово конфіскована земля переходила у відання земельних комісій.

• Цікаво знати

Внутрішня політика Національної Ради хоча і підтримувалася більшістю населення, але були і розчаровані нею. Найбільше невдоволених спостерігалося серед робітництва, яке було під впливом соціалістичних партій. Незадоволення серед робітників виливалося в утворення Рад робітничих депутатів. З’явилися комуністичні партійні групи. У лютому 1919 р. в Станіславі було створено Комуністичну партію Східної Галичини, яка не визнала утворення ЗУНР. У квітні 1919 р. комуністи підняли збройне повстання в Дрогобичі, в ході якого було проголошено повалення Національної Ради. Але урядові війська придушили повстання.

Молода українська держава шукала підтримки на міжнародній арені. ЗУНР відкрила посольства в Австрії, Угорщині, Німеччині; заснувала дипломатичні представництва у Чехословаччині, Канаді, Італії, США, Бразилії тощо. Делегація ЗУНР узяла участь у роботі Паризької мирної конференції, де намагалася відстоювати інтереси Української держави. Проте ці зусилля виявилися марними.

Основною причиною загибелі національної державності на західноукраїнських землях була воєнна поразка. Крім того, свою роль зіграли відсутність міжнародної підтримки, міжнародна ізоляція ЗУНР, прихильне ставлення країн Антанти до Польщі. Чималу роль відіграла і поразка Української Народної Республіки.

(Учитель привертає увагу учнів до таблиці.)

Рішення країн Антанти щодо Східної Галичини

Дата

Зміст

25 червня 1919 р.

Антанта дозволила польському війську вести операції до р. Збруч, застерігши, що справа державної приналежності Східної Галичини мас ще вирішуватися

20 листопада 1919 р.

Верховна рада Антанти надала Польщі мандат на Східну Галичину строком на 25 років, після чого долю краю мав вирішувати всенародний плебісцит

22 грудня 1919 р.

Верховна рада Антанти відхилила польські твердження, що Східна Галичина е невід'ємною частиною Польщі, підтвердивши своє попереднє рішення

14 березня 1923 р.

Верховна рада Антанти передала Східну Галичину в управління Польщі

• Завдання

Поясніть, чому на Паризькій мирній конференції західноукраїнські землі і Наддніпрянщина розглядалися попри Акт злуки як окремі території, а не як одна держава.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ

I варіант

• Експрес-опитування

1. Що таке «Листопадовий зрив»?

2. Коли було проголошено створення ЗУНР? На які території вона претендувала?

3. Як називалися збройні сили ЗУНР?

4. Коли було проголошено Акт злуки УНР та ЗУНР?

5. Як розвивалися події україно-польської війни 1918—1919 рр.?

6. Які держави розділили між собою західноукраїнські землі?

II варіант

• Творчі завдання

1. Чому прагнення українців на західноукраїнських землях створити власну державу зустріло такий опір із боку Польщі?

2. Чим було зумовлене те, що країни Антанти в україно-польському протистоянні стали на бік Польщі?

V. ПІДСУМКИ УРОКУ

• ЗУНР стала яскравою сторінкою історії України. Своїм існуванням вона показала незламну волю українського народу до незалежності у власній соборній державі.

• У ЗУНР вдалося уникнути радикальних перегинів у соціально-економічній політиці. На першому місці стояло завдання національного державного будівництва. Своєчасне здійснення соціально-економічних перетворень забезпечувало авторитет ЗУНР в українського населення. Належна увага приділялася створенню боєздатної національної армії.

• Основними причинами загибелі ЗУНР були воєнна поразка, відсутність міжнародної підтримки, міжнародна ізоляція ЗУНР, прихильне ставлення країн Антанти до Польщі. Чималу роль відіграла і поразка УHP.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1) Опрацювати відповідний параграф підручника.

2) Теми для рефератів: «Листопадовий зрив», «Українська галицька армія», «Чортківська офензива», «Є. Петрушевич — президент і диктатор ЗУНР».