Розробки уроків. Історія України. 10 клас. Суспільно-гуманітарний профіль

УРОКИ № 45—46 (66—67)

Тема. Директорія УНР.

Мета: визначити причини падіння влади гетьмана П. Скоропадського і приходу Директори; охарактеризувати політику Директорії УНР; розповісти про Другу війну Радянської Росії проти УНР; формувати вучнів навички аналітичного мислення; пояснити терміни і поняття «Директорія», «Трудовий конгрес», «УСРР», «Друга війна Радянської Росії проти УНР», «продрозкладка», «військово-політичний союз радянських республік»; виховувати в них інтерес до історичного минулого своєї держави.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник, стінні карти «Українська Держава. Утворення Директорії та відновлення УНР (травень—листопад 1918 р.)» і «Друга війна Радянської Росії проти УНР. Встановлення в Україні більшовицького режиму (грудень 1918 — червень 1919 р.)», атлас, ілюстративний і дидактичний матеріал.

Основні терміни і поняття: Директорія, Трудовий конгрес, УСРР, Друга війна Радянської Росії проти УНР, продрозкладка, військово-політичний союз радянських республік.

Основні дати: серпень 1918 р. — утворення Українського національного союзу (УНС); 13 листопада 1918 р. — анулювання Радянською Росією Брест-Литовського мирного договору; 13—14 листопада 1918 р. — утворення Директорії; 28 листопада 1919 р. — створення Тимчасового робітничо-селянського уряду України; кінець листопада 1918 — квітень 1919 р. — інтервенція військ Антанти на Півдні України; 14 грудня 1918 р. — зречення П. Скоропадським влади, перехід влади до Директорії; 3 січня 1919 р. — вступ більшовицьких військ до Харкова. Проголошення Української Соціалістичної Радянської Республіки (УСРР); 16 січня 1919 р. — Директорія УНР офіційно оголосила війну Радянській Росії; 22 січня 1919 р. — Акт злуки УНР і ЗУНР; 23—28 січня 1919 р. — Трудовий конгрес; 5 лютого 1919 р. — вступ більшовицьких військ до Києва; березень 1919 р. — прийняття Конституції УСРР.

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель повідомляє учням тему й основні завдання уроку.

II. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

• Запитання і завдання

1. Якими були причини швидкого усунення УЦР від влади і встановлення влади гетьмана П. Скоропадського?

2. Чому на чолі Української Держави став саме П. Скоропадський?

3. Охарактеризуйте внутрішню політику гетьмана П. Скоропадського.

4. Визначте основні напрямки зовнішньої політики гетьмана. Дайте їм характеристику.

5. Які причини зумовили видання гетьманом «федеративної грамоти»?

• Письмова робота

Як характеризують політику П. Скоропадського його заяви: «...моя Батьківщина не повинна стати ґрунтом для соціалістичних експериментів»; «Будуча політика України йтиме у дусі самостійності і відсутності великоросійських або польських тенденцій»? Як реалізовувався проголошений курс?

III. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

• Запитання і завдання

1. Коли відбувалася Перша війна Радянської Росії проти УHP? Визначте її результати.

2. Що викликало невдоволення населення у діяльності гетьмана П. Скоропадського?

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Падіння гетьманського режиму. Прихід Директорії до влади.

І варіант

• Розповідь учителя

В умовах кризи гетьманського режиму П. Скоропадського, що особливо загострилася восени 1918 р., в Україні активізувалися сили, які виступали за відновлення УНР. У серпні 1918 р. в Києві було створено Український національний союз (УНС) на чолі з В. Винниченком. Поміркована частина членів УНС схилялася до легальної діяльності, порозуміння з гетьманською владою, опозиційна — наполягала на повстанні. На середину жовтня 1918 р. переважив вплив опозиційних гетьманові сил.

Створення 24 жовтня 1918 р. коаліційного уряду, до якого ввійшло п’ять представників УНС, не сприяло руху Української Держави шляхом консолідації суспільства. Більше того, невдовзі П. Скоропадський зробив остаточний вибір між двома протилежними політичними таборами на користь консервативних проросійських сил. 14 листопада 1918 р. гетьман опублікував грамоту про федерацію України з небільшовицькою Росією. Був призначений новий уряд проросійської орієнтації без представників УНС, почалося формування офіцерських загонів. Отже, із незалежною Україною було покінчено.

Реакцією УНС на новий державний курс було оголошення повстання проти влади гетьмана. Для керівництва повстанням із метою відновлення У HP у ніч із 13 на 14 листопада 1918 р. на засіданні УНС було створено тимчасовий орган — Директорію.

• Робота з термінами і поняттями

Директорія — 1) тимчасовий революційний орган, створений у ніч із 13 на 14 листопада 1918 р., для керівництва антигетьманським повстанням; 2) верховний державний орган УНР. Сформована у складі п’яти осіб: В. Винниченко, С. Петлюра, А. Макаренко, Ф. Швець, П. Андрієвський. Фактично припинила існування у листопаді 1919 р.

До складу Директорії ввійшли представники різних політичних напрямків. Від українських соціал-демократів були В. Винниченко (голова Директорії), С. Петлюра, А. Макаренко; від українських есерів — Ф. Швець; від соціалістів-самостійників — П. Андрієвський. У своєму зверненні до українського народу Директорія закликала до повстання проти гетьмана. Крім того, вона заручилася нейтралітетом з Великою солдатською радою німецьких військ.

Центром антигетьманського повстання стала Біла Церква, а головною ударною силою — січові стрільці. Вирішальною подією у боротьбі Директорії з П. Скоропадським став бій 18 листопада 1918 р. біля станції Мотовилівка, де війська гетьмана зазнали поразки.

Після цієї перемоги антигетьманські сили, що нараховували понад 100 тис. осіб, оточили Київ.

13 грудня 1918 р. П. Скоропадський зрікся влади і виїхав до Німеччини. УНР було офіційно відновлено. 14 грудня воєнні частини Директорії вступили до Києва.

Директорія з блискавичною швидкістю встановила свою владу на всій території України. Але, захопивши владу, вона виявилася безпорадною у вирішенні ключових завдань, що стояли перед Україною.

• Цікаво знати

Перші дні перебування Директорії в Києві показали, що до влади прийшла сила, набагато радикальніша за Центральну Раду. У місті була проведена перевірка сейфів і конфіскація цінностей. Звісно, значна частина конфіскованого не потрапила до державної скарбниці. До повстанської армії приєдналися авантюристи і просто грабіжники, які хотіли поживитися, скориставшись ситуацією. Він імені Директорії вони здійснювали відверті грабунки. Повна державна скарбниця, що дісталася новій владі у спадок від Скоропадського, була розкрадена у перші ж місяці.

II варіант

• Колективна робота в підручником

Учні самостійно опрацьовують відповідний матеріал параграфа, визначаючи події, які супроводжували падіння гетьманського режиму і прихід Директорії до влади, і складають хронологічну таблицю. Учитель систематизує й уточнює результати роботи учнів.

Після завершення роботи таблиця матиме такий вигляд:

Боротьба проти гетьманського режиму та його повалення

Дата

Подія

Липень 1918 р.

Страйк залізничників

Серпень 1918 р.

Селянське повстання на Київщині, інспіроване більшовиками

Літо—осінь 1918 р.

Селянський повстанський рух проти німецької окупації та гетьманського режиму

14 листопада 1918 р.

Видання П. Скоропадським грамоти про федеративний зв'язок України з майбутньою небільшовицькою Росією. Створення Українським національним союзом (УНС) Директорії

15 листопада 1918 р.

Заклик Директори до збройної боротьби проти гетьманату

17 листопада 1918 р.

Угода Директори з Великою солдатською радою німецьких військ про нейтралітет

18 листопада 1918 р.

Розгром військами Директорії гетьманських військ під Мотовилівкою

19 листопада 1918 р.

Директорія оголосила загальну мобілізацію, а головний отаман С. Петлюра видав наказ, у якому обіцяв надати додаткові земельні ділянки всім, хто «своєчасно стане до війська»

14 грудня 1918 р.

Вступ до Києва військ Директорії. П. Скоропадський зрікся влади

2. Трудовий конгрес.

• Розповідь учителя

Захопивши владу, Директорія поспішила надати їй легітимного характеру. З цією метою було скликано Трудовий конгрес, щось на кшталт Установчих зборів чи парламенту, але з обмеженнями для певних категорій виборців під час виборів до нього. Виборчі права надавалися «трудовим верствам» населення. У результаті права голосу було позбавлено промисловців, поміщиків, комерсантів, частину інтелігенції (міську), духовенство та інші «нетрудові» прошарки суспільства.

У роботі Трудового конгресу брало участь 400 делегатів (з яких 36 із Західноукраїнської області). Конгрес засідав 23—28 січня 1918 р. і прийняв такі рішення:

• вища влада передається Директорії;

• виконавчі функції має здійснювати Рада Народних Міністрів, яка підзвітна Трудовому конгресу, а в перервах між його засіданнями — Директорії;

• влада на місцях переходила під контроль губернських і повітових трудових рад, що обиралися пропорційно від селянства і робітництва;

• підготовка до роботи наступної сесії Трудового конгресу покладалося на комісії: з оборони республіки, земельну, освітню, бюджетну, закордонних справ, харчових справ.

Уряд і комісії мали виробити інструкцію про вибори до трудових рад і закон про вибори Всенародного парламенту Незалежної соборної Української Республіки.

Конгрес доручив Директорії та Раді Народних Міністрів працювати в напрямі вирішення таких завдань: а) здійснення земельної реформи шляхом передачі землі трудящим селянам без викупу; б) ліквідації безробіття серед пролетарських верств шляхом відновлення роботи промислових підприємств; в) оборони незалежності республіки.

Під час роботи Конгресу між його учасниками були серйозні розбіжності, які зрештою і призвели до фактичного провалу роботи органу.

Так, керівники січових стрільців запропонували замість Директорії організувати військовий тріумвірат (С. Петлюра, С. Коновалець, А. Мельник) і встановити військову диктатуру.

Один із лідерів українських соціал-демократів — М. Порш, висловився проти диктатури як пролетарської, так і військової та відстоював парламентський шлях розвитку.

Представник есерів М. Шаповал вважав, що в Україні необхідно встановити радянську владу.

(Учитель привертає увагу учнів до схеми.)

Структура влади Директорії УНР

Крім вирішення питання легітимності влади, Директорія скасовувала всі закони і постанови гетьманського уряду у сфері робітничої політики; відновлювала 8-годинний робочий день, робітничий контроль на підприємствах, право на укладання колективних договорів, на створення коаліцій і проведення страйків.

У земельному питанні Директорія передбачала конфіскацію поміщицьких земель. Землі площею до 15 десятин не конфісковувались. Не підлягали конфіскації землі промислових підприємств, цукрових заводів, а також іноземців. На малоземельному Правобережжі Польща домоглася визнання за поміщиками польського походження статусу іноземних громадян, у зв’язку з чим їхня власність оголошувалася недоторканною. Строки і порядок розподілу землі не визначалися; лишалося непорушним дрібне селянське землеволодіння.

Для національних меншин відновлювалася національно-персональна автономія.

Важливим здобутком Директорії стало проголошення 22 січня 1919 р. Акта злуки Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки. ЗУНР перетворилася на ЗоУНР (Західну область Української Народної Республіки). Проте реальне об’єднання двох держав відкладалося. Кожна з держав проводила самостійну внутрішню і зовнішню політику.

Директорія зуміла за короткий час розширити міжнародні зв’язки України. Дипломатичні відносини було встановлено з Угорщиною, Чехословаччиною, Нідерландами, Італією, Ватиканом. Однак їй не вдалося налагодити необхідний рівень зв’язків з тими країнами, від яких значною мірою залежала доля України, тобто країнами Антанти, Польщею та Радянською Росією.

Але головною турботою для Директорії стала війна з Радянською Росією і необхідність створити боєздатну регулярну армію.

• Самостійна робота за завданням

Заповніть таблицю «Внутрішня і зовнішня політика Директорії УНР».

Політика

Позитивний результат

Негативний результат

Внутрішня

Зовнішня

• Творче завдання

Чому Директорія під час виборів до Трудового конгресу виборчим законом фактично виключила з виборчого процесу національно свідому і заможну частину населення?

3. Друга війна Радянської Росії проти УНР.

І варіант

• Розповідь учителя

Революція в Німеччині та її поразка у Першій світовій війні дала змогу Раднаркому РСФРР 11 листопада 1918 р. скасувати умови Брестського миру і видати директиву про надання військової допомоги «трудящим України» силами українських повстанських дивізій, сформованих у нейтральній зоні між Україною та Росією. Було утворено Укрреввійськраду у складі В. Антонова-Овсієнка, В. Затонського, Й. Сталіна та Г. П’ятакова.

• Цікаво знати

5—12 липня 1918 р. у Москві відбувся І з’їзд Компартії більшовиків України. На ньому розгорілася дискусія про статус КП(б)У. Частина делегатів на чолі з М. Скрипником виступала за створення окремої, організаційно самостійної компартії, яка входила б до III Інтернаціоналу (Комінтерну). Після напруженої дискусії було прийнято рішення про створення автономної в місцевих питаннях КП(б)У зі своїм ЦК і своїми з’їздами. Ця партія оголошувалася складовою частиною РКП(б) із підпорядкуванням у програмних питаннях з’їздам РКП(б), а в питаннях загальнополітичних — ЦК РКП(б).

28 листопада 1918 р. на території РСФРР створено Тимчасовий робітничо-селянський уряд України (голова уряду: Г. П’ятаков, від 29 січня 1919 р. — X. Раковський; члени уряду: В. Аверін, Артем (Ф. Сергєєв), К. Ворошилов. В. Затонський, Є. Квірінг, Ю. Коцюбинський, М. Подвойський, О. Шліхтер). Наступного дня цей уряд видав маніфест про відновлення радянської влади в Україні. У грудні 1918 р. Перша і Друга повстанські дивізії в Україні під загальним командуванням В. Антонова-Овсієнка, що були сформовані в нейтральній зоні між Україною та Росією, розпочали наступ. Уже 3 січня 1919 р. радянські війська зайняли Харків, куди і переїхав Тимчасовий робітничо-селянський уряд України. А 6 січня 1919 р. тут було проголошено створення Української Соціалістичної Радянської Республіки (УСРР).

• Робота з документом

З телеграми В. Леніна головнокомандувачу Й. Вацетісу від 29 листопада 1918 р.

З просуванням наших військ на Захід і на Україну створюються обласні тимчасові радянські уряди, покликані зміцнити Ради на місцях. Ця обставина має ту хорошу сторону, що позбавляє змоги шовіністів України, Литви, Латвії, Естляндії розглядати рух наших частин як окупацію і створює сприятливу атмосферу для дальшого просування військ. Без цієї обставини наші війська були б поставлені в окупованих областях у неможливе становище, і населення не зустрічало б їх як визволителів.

• Запитання до документа

1) З якою метою створювалися «обласні тимчасові радянські уряди»?

2) Порівняйте більшовицьку агресію проти України наприкінці 1917 — на початку 1918 р. з подіями кінця 1918 — початку 1919 р.

Україна знову опинилася перед лицем агресії Радянської Росії. Неспроможність Директорії створити авторитетний і сильний політичний режим мала свій відбиток і на армії. Створити боєздатну армію із збройних формувань, що виникли під час антигетьманського повстання, не вдалося. Директорія фактично залишилася без армії.

Ішов процес більшовизації збройних сил Директорії. Так, «збільшовизувалася» Дніпровська дивізія на чолі з отаманом Зеленим (Д. Терпило), частини Задніпровської дивізії у складі отаманів М. Григор’єва, Ю. Тютюнника, С. Савицького. Останні вийшли з підпорядкування Директорії та під радянськими гаслами розпочали бойові дії проти білогвардійців і військ Антанти на фронті від Бессарабії до Перекопу. Про підтримку Рад оголосили загони «батька» Махна у Гуляйполі.

• Постать в історії

Нестор Махно (1888—1934) — український повстанський отаман, один із лідерів анархістського руху в Україні. За його прізвищем увесь селянський рух в Україні в 1918—1921 рр. називали махновщиною. Вів тривалу збройну боротьбу проти більшовиків, денікінців, петлюрівців. Укладав ситуативні союзи з більшовиками. Винайшов оригінальну тактику збройної боротьби — глибокі рейди територією противника. Першим застосував легкі кінні тачанки з кулеметом, що стало дієвою зброєю у тих умовах. Відіграв значну роль у розгромі військ білих генералів Денікіна і Врангеля. 28 серпня 1921 р. переслідуваний більшовиками з 77 бійцями перетнув кордон Румунії. Жив в еміграції в Румунії, Польщі, Франції.

У підпорядкуванні С. Петлюри залишився Запорізький корпус (отаман П. Балабачан) і корпус січових стрільців (командир Є. Коновалець). На кінець січня 1919 р. кількість військ Директорії скоротилася до 21 тис. осіб.

Уряд Директорії, зрозумівши безпорадність ситуації, почав шукати вихід із становища. Думки відносно розв’язання цього питання розійшлися. В. Чехівський, М. Грушевський та інші вважали, що необхідно укласти союз із Радянською Росією. Послана в Москву дипломатична місія заявила, що Директорія погоджується на радянську форму влади в УНР за таких умов: пропорційне представництво в рядах селян і робітників; укладення економічного союзу з РСФРР; проголошення нейтралітету України; організація оборони проти армій Денікіна, Антанти, Польщі; припинення наступу військ Радянської Росії на Україну; визнання незалежності УНР.

Але Радянська Росія, ведучи переговори, ні на день не припиняла вторгнення в Україну. І тоді прихильники союзу України з Антантою (С. Петлюра, В. Винниченко) 16 січня 1919 р. оголосили війну Радянській Росії.

Однак це не зупинило наступу радянських військ. На Київ наступали Богунський полк під командуванням М. Щорса і Таращанський полк під командуванням В. Боженка.

• Постать в історії

Микола Щорс (1895—1919) — більшовицький військовий діяч. Брав участь у Першій світовій війні. У 1918 р. вступив до партії більшовиків. У лютому 1918 р. очолював більшовицький збройний загін на Чернігівщині. Згодом командував різними збройними формуваннями більшовиків, що діяли в Україні. У 1919 р. був комендантом Києва. Застрелений за згодою радянського командування під час перебування на передовій.

Василь Боженко (1869—1919) — робітник, червоний командир. У 1917 р. створив більшовицьку організацію в Києві. Член Київської ради робітничих депутатів. Командував загонами Червоної гвардії під час повстань у жовтні 1917 і січні 1918 р. Під час німецько-австрійської окупації в нейтральній зоні сформував партизанські загони для боротьби з окупантами. У вересні 1918 р. став командиром Таращанського полку, згодом бригади, Першої української радянської дивізії, яка здійснювала наступ на Київ під час Другої війни між Радянською Росією і УHP. Помер від запалення легенів.

5 лютого 1919 р. більшовики вступили в Київ. Становище Директорії стало критичним. Вона переїхала до Вінниці й розпочала переговори з Антантою. Перед делегацією Директорії були поставлені ультимативні вимоги: реорганізувати Директорію і її уряд, вивівши з її складу представників соціалістичних партій; відмовитися від «більшовицької» соціально-економічної політики; реорганізувати армію УНР і підпорядкувати її союзному командуванню. Виконання цих вимог, по суті, означало не що інше, як ліквідацію суверенності УНР.

У відповідь В. Винниченко і П. Чехівський подали у відставку, С. Петлюра вийшов із соціал-демократичної партії. Був створеней уряд на чолі з С. Остапенком, прихильним до союзу з Антантою. Але ці кроки нічого не дали. Допомоги з боку Антанти не надійшло. Директорія зазнала поразки і втратила контроль над більшою частиною України.

Причини поразки Директорії

• Директорія не змогла створити життєздатний і стабільний політичний режим;

• у результаті перетворень Директорії ослабла її соціальна опора (інтелігенція, значну частину якої зарахували до «поміщиків і капіталістів»; селянство, особливо біднота, яка звинувачувала Директорію в прокуркульській політиці; робітники, бо Директорія або її отамани придушували страйки, забороняли робітничі організації політичного характеру, розганяли профспілки);

• недооцінка впливу більшовицької агітації та пропаганди на населення;

• широкі маси українського населення, особливо селянство, не зовсім усвідомлювали загальнонаціональні інтереси, необхідність створення й зміцнення власної держави;

• відсутність єдності національно-демократичних сил;

• вкрай несприятливі зовнішньополітичні обставини.

• Робота з документом

Командувач Корпусом січових стрільців Є. Коновалець про причини поразки Директорії

Хитання уряду було для нас фатальним. Було і є дві ясні лінії — або більшовизм, або антибільшовизм. У Директорії й Уряду не було ні того, ні другого, а тому в результаті ми опинились майже у безвихідному положенні. Через що кидаємо фронт? Головне через те, що немає резервів, всі стомилися, всяка ідея згасла...

• Запитання до документа

1) На яких причинах поразки Директорії наголошує Є. Коновалець?

2) Чи вичерпною є його оцінка поразки Директорії?

II варіант

• Колективна робота з підручником

Учні самостійно опрацьовують відповідний матеріал параграфа, визначаючи основні події Другої радянсько-української війни і складаючи хронологічну таблицю. Учитель систематизує й уточнює результати роботи учнів.

Після завершення роботи таблиця матиме такий вигляд:

Друга радянсько-українська війна

Дата

Подія

11 листопада 1918 р.

Раднарком РСФРР скасував умови Брестського миру, видав директиву про надання військової допомоги «трудящим України» силами українських повстанських дивізій, що були утворені у нейтральній зоні між Україною та Росією. Було утворено Укрреввійськраду (В. Антонов-Овсієнко, В. Затонський, Й. Сталін, Г. П'ятаков)

28 листопада 1918 р.

На території РСФРР створено Тимчасовий робітничо-селянський уряд України (голова уряду Г. П'ятаков, від 29 січня 1919 р. — X. Раковський; члени уряду: В. Аверін, Артем (Ф. Сергєєв), К. Ворошилов, В. Затонський, Є. Квірінг, Ю. Коцюбинський, М. Подвойський, О. Шліхтер)

29 листопада 1918 р.

Робітничо-селянський уряд видав маніфест про відновлення радянської влади в Україні

Грудень 1918 р.

Початок наступу Першої і Другої повстанських дивізій в Україні під загальним командуванням В. Антонова-Овсієнка

3 січня 1919 р.

Радянські війська зайняли Харків, куди і переїхав Тимчасовий робітничо-селянський уряд України

6 січня 1919 р.

Проголошення Української Соціалістичної Радянської Республіки (УСРР)

16 січня 1919 р.

Директорія УНР офіційно оголосила війну РСФРР

5 лютого 1919 р.

Вступ більшовицьких військ до Києва (Богунський полк під командуванням М. Щорса і Таращанський полк під командуванням В. Боженка)

Лютий 1919 р.

Спроба Директори УНР знайти спільну мову з країнами Антанти для спільної боротьби з більшовизмом. Реорганізація Директори, уряду, відмова від «соціалістичних експериментів» тощо.

Поразка та евакуація військ Антанти з Півдня України

Березень 1919 р.

Втрата Директорією контролю над більшою частиною України

Квітень 1919 р.

Оволодіння Кримом більшовиками.

В Україні (крім Надзбруччя і західних областей) вдруге встановлено радянську владу

V. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ

• Бесіда за запитаннями

1. З якою метою було створено Директорію? Хто входив до її складу?

2. Коли Директорія прийшла до влади?

3. Що таке Трудовий конгрес?

4. Яку внутрішню політику проводила Директорія? Назвіть основні заходи.

5. Якої зовнішньополітичної орієнтації дотримувалася Директорія?

6. Які причини поразки Директорії?

VI. ПІДСУМКИ УРОКУ

• У час приходу Директорії до влади зовнішньополітичне і внутрішнє становище України було вкрай складним. Директорія проголошувала вірність інтересам трудящих селян та робітників, але реально мало що зробила для виконання своїх обіцянок.

• Ускладнювали ситуацію в Україні Друга війна з Радянською Росією і селянська війна за землю.

• Не зумівши впоратися зі складною ситуацією, не знайшовши адекватного рішення, Директорія зазнала поразки.

• Поразка Директорії призвела до встановлення вдруге радянської влади в Україні у формі УСРР.

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати відповідний параграф підручника.