Розробки уроків. Історія України. 10 клас. Суспільно-гуманітарний профіль

УРОКИ № 37—38 (55—57)

Тема. Проголошення незалежності Української Народної Республіки.

Мета: визначати причини Першої війни УНР з Радянською Росією і що стало приводом до неї; розповісти про перебіг подій війни; розкрити зміст Четвертого універсалу УЦР і дати йому оцінку; пояснити і поняття «агресія», «ультиматум», «війни Радянської Росії з УНР», «національно-персональна автономія»; розвивати вміння учнів визначати причинно-наслідкові зв'язки між історичними явищами та подіями; виховувати в них патріотичні почуття на прикладах історичного минулого України.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник, стінна карта «Початок визвольних змагань українського народу. Утворення Української Народної Республіки (березень 1917 — березень 1918 р.)», атлас, ілюстративний і дидактичний матеріал.

Основні терміни і поняття: агресія, ультиматум, війни Радянської Росії з УНР, національно-персональна автономія.

Основні дати: 17 (4) грудня 1917 р. — ультиматум Раднаркому Росії за підписом Леніна і Троцького УЦР; 22 (9) грудня 1917 р. — захоплення більшовицькими військами Харкова; 24—25 (11—12) грудня 1917 р. — І Всеукраїнський з'їзд Рад у Харкові, який проголосив встановлення радянської влади в Україні (проголошення радянської УНР, створення радянського уряду — Народного Секретаріату); грудень 1917 — травень 1918 р. — Перша війна Радянської Росії з УНР; 7 січня 1918 р. (25 грудня 1917 р.) — початок загального наступу більшовицьких військ в Україні; 29 (16) січня 1918 р. — бій під Крутами; 22 січня 1918 р. — проголошення незалежності УНР (Четвертий універсал УЦР); 29 січня — 4 лютого 1918 р. — більшовицькі повстання в Києві (завод «Арсенал»); 8 лютого 1918 р. — вступ більшовицьких частин до Києва.

Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель повідомляє учням тему й основні завдання уроку.

II ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

• Бесіда за запитаннями

1. Які наслідки для України мало повалення Тимчасового уряду Росії більшовиками?

2. З якою метою до тексту Третього універсалу було внесено обіцянки проведення цілої низки соціально-економічних реформ?

3. Якою була реакція населення на Третій універсал?

III. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

• Запитання і завдання

1. У якому універсалі УЦР проголошувалося створення Української Народної Республіки? Який статус мала УНР?

2. Визначте основні положення Третього універсалу УЦР.

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Початок війни Радянської Росії з УНР.

І варіант

• Розповідь учителя

Третій універсал і державотворчі потуги УЦР призвели до стрімкого розгортання конфлікту з Раднаркомом Росії, який Центральна Рада не визнавала урядом усієї Росії. У свою чергу Раднарком не визнавав УЦР на тій підставі, що та не проголосила радянську владу в Україні. Також віддані Центральній Раді військові частини активно роззброювали і висилали до Росії загони Червоної гвардії та збільшовизовані частини російської армії, небезпідставно вбачаючи в них загрозу. УЦР надала наказ українізованим частинам колишньої російської армії перебазуватися в Україну, де був створений Український фронт у Першій світовій війні, а донським і кубанським козачим частинам дозволила перебазуватися додому. Упевненості УЦР додавало і те, що вибори до Всеросійських Установчих зборів, які відбулися наприкінці листопада — на початку грудня 1917 р., засвідчували підтримку тих українських сил, що були представлені у Центральній Раді — за них проголосувало 75% виборців (за більшовиків — лише 10%).

Але більшовики не вгамовувалися. 6 грудня 1917 р. об’єднаний виконком київських Рад робітничих і солдатських депутатів офіційно оголосив про скликання Всеукраїнського з’їзду Рад. На з’їзд запрошувалися представники губернських, міських і повітових Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів. На той час в Україні діяло понад 300 рад. Норми представництва було розроблено так, що найбільше делегатів мали надіслати ради промислових районів і великих міст, які перебували під впливом більшовиків. Представництво селян всіляко обмежувалося.

Підсумки роботи зі скликання Всеукраїнського з’їзду Рад виявилися невтішними для більшовиків. Есеро-меншовицький виконком Рад Донецько-Криворізького басейну скликав власний обласний з’їзд у Харкові й не вислав своїх депутатів до Києва. Він не визнавав належність цього регіону до України. 17 грудня, коли відкрив свою роботу з’їзд у Києві, прихильників більшовиків на ньому виявилося лише 127 із 2,5 тис. депутатів.

• Цікаво знати

Попервах УЦР не виявила інтересу до з’їзду, який організовували більшовики. Але, усвідомивши загрозу, Генеральний Секретаріат ужив заходів, які мало чим відрізнялися від методів дій більшовиків. У найближчі до Києва повіти було розіслано циркуляри з вимогою направити до столиці якомога більше депутатів від селянських спілок і українізованих частин. Прибуло понад 2 тис. депутатів, які усунули мандатну комісію і самочинно стали видавати собі депутатські мандати.

З’їзд висловив цілковиту підтримку Центральній Раді та Генеральному Секретаріату.

17 грудня, у день відкриття з’їзду в Києві, по радіотелеграфу було передано підписаний В. Леніним і Л. Троцьким ультиматум Центральній Раді. (Уперше в історії погроза війни оголошувалася по радіо.) Він складався з двох частин. У першій стверджувалося право націй на самовизначення аж до відокремлення, визнавалися Українська Народна Республіка і все, що стосувалося національної незалежності українського народу. Водночас висувалися ультимативні вимоги, які за своєю суттю були втручанням у внутрішні справи УНР. У відповіді УЦР спростувала всі звинувачення, а також заборонила експорт хліба до центральних районів Росії. Ультимативні вимоги засудив і з’їзд рад у Києві.

(Для подальшого розгляду питання доцільно використати наведену нижче таблицю.)

Ультиматум Раднаркому Росії та відповідь на нього УЦР

Ультиматум Раднаркому 17 (4) грудня 1917 р. (В. Ленін, Л. Троцький)

Відповідь УЦР на ультиматум 20 (7) грудня 1917 р. (В. Винниченко, С. Петлюра)

— Відмовитися від спроб дезорганізації загального фронту (йшлося про утворення Українського фронту)

— Не пропускати військові частини з фронту на Дон або в інші райони

з ворожими Раднаркому урядами

— Пропускати революційні (більшовицькі) війська на Південний фронт (для боротьби з Каледіним)

— Припинити роззброєння радянських полків і червоногвардійських загонів

— У разі невиконання цих вимог оголошується війна

— Неприпустимість втручання Раднаркому у внутрішні справи України

— ГС не збирається повторювати досвід Раднаркому на території України, поширюючи анархію і розруху

— Роззброєння і висилка більшовицьких загонів продиктовані прагненням уникнути громадянської війни. ГС дає росіянам можливість «задовольнити свої національні почуття» на батьківщині

— В умовах повної дезорганізації фронту з країнами Четверного союзу українізовані частини, що ще зберегли боєздатність, не в силі утримувати всю лінію фронту і намагаються врятувати хоча б свої частини

— ГС виступає за право кожної нації на самовизначення, а підтримувати нав'язування однією областю свого розуміння політичного управління іншій, не збирається, тому

і надалі буде пропускати на Дон і Кубань ті підрозділи, які повертаються до дому

— ГС виступає проти більшовицьких методів встановлення і формування влади

— ГС надалі буде роззброювати більшовицькі частини, якщо вони будуть становити загрозу існуючій владі

Радянська сторона наступного дня висловила категоричне незадоволення такою відповіддю, наголосивши, що «порозуміння з Радою можливе тільки за умови, що УЦР відмовиться підтримувати як Каледіна, так і всю контрреволюційну змову буржуазії та кадетів». Проте українське керівництво перебувало на позиції нейтралітету і визнання за козачими урядами південних районів Росії (з якими, до речі, про це було домовлено ще у вересні 1917 р. на київському З’їзді народів Росії) такого самого легітимного статусу, як і за Раднаркомом губерній Великоросії. Це дало привід до агресії російських більшовиків проти України.

5 грудня 1917 р. протоколом №19 більшовицький Раднарком ухвалив: «Вважати Раду в стані війни з нами». Для керівництва війною була утворена комісія в складі Леніна, Сталіна, Троцького, уповноважена діяти в «українському питанні» від імені Раднаркому.

6 грудня 1917 р. В. Ленін наказав головнокомандувачу російськими військами М. В. Криленку: «Відповідь Центральної Ради вважаємо недостатньою. Війна оголошена. Відповідальність за долю демократичного миру, який зриває Рада, падає цілком на Раду».

• Робота в термінами і поняттями

Ультиматум — у міжнародних відносинах — категорична вимога, невиконання якої загрожує розривом дипломатичних відносин, застосуванням сили тощо.

Агресія — незаконне застосування збройної сили однією державою проти територіальної цілісності або політичної незалежності іншої держави.

• Запитання до класу

1. Чому УЦР відкликала українські частини з фронту; роззброювала радянські частини; пропускала через територію України козацькі частини до О. Каледіна?

2. Наскільки була обґрунтованою відповідь Генерального Секретаріату на ультиматум Раднаркому?

Коли ж Київський з’їзд Рад відкинув ультиматум Раднаркому Росії, то більшовицькі делегати поїхали до Харкова. У цей час тут зібрався Надзвичайний III з’їзд рад Донецького і Криворізького басейнів. Він був неправомочним, оскільки на ньому зі 140 рад області було представлено 46 (38,2%) у кількості 77 осіб. Але він об’єднався з представниками 49 рад у кількості 127 осіб, які брали участь у І Всеукраїнському з’їзді рад у Києві, і проголосив себе І Всеукраїнським з’їздом Рад робітничих і селянських депутатів.

25 грудня Харківський з'їзд Рад проголосив Україну Республікою Рад і обрав Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет Рад (ВУЦВК) у складі 41 особи (з них 35 — більшовики). Головою ЦВК було обрано українського соціал-демократа Є. Медведева. Саме ВУЦВК створив уряд радянської України (офіційною назвою якої була Українська Народна Республіка) — Народний Секретаріат (НС) у складі 12 секретарів (С. Бакинський, Є. Бош, В. Затонський, Ю. Коцюбинський, Ф. Сергєєв (Артем), М. Скрипник та ін.). Кілька місяців уряд не мав голови. На його засіданнях головувала Є. Боні. За одним винятком, усі члени уряду були більшовиками.

Отже, влада рад була проголошена в Україні від імені 96 рад із 300 функціонуючих.

Створений уряд — Народний Секретаріат В. Затонський характеризував так: «Називали себе урядом та самі до того ставилися трохи гумористично. Та й насправді: який же з нас уряд був без армії, фактично без території, бо навіть Харківська рада нас не визнавала. Апарату жодного». Маріонетковий за характером уряд мав єдине завдання: організувати боротьбу з Центральною Радою.

(Для подальшого розгляду питання доцільно використати наведену нижче схему.)

І Всеукраїнський з’їзд рад у Харкові 24—25 (11—12) грудня 1917 р.

Отже, на кінець 1917 р. тривала боротьба за владу в Україні вилилась у протистояння двох конкуруючих сил: Української Народної Республіки, покликаної до життя Українською Центральною Радою, і радянської Української Народної Республіки, проголошеної на Харківському з’їзді Рад.

Український радянський уряд у Харкові визнав підпорядкування Петрограду та за його підтримки розпочав боротьбу з УЦР. Народний Секретаріат відразу скасував заборону на вивезення хліба до Росії й опублікував постанову про недійсність усіх постанов Генерального Секретаріату. Також Народний Секретаріат звернувся до Раднаркому Росії за воєнною допомогою в боротьбі проти УЦР. Поряд із «війною декретів» розгорталася збройна боротьба. Вирішальним для харківського уряду стало прибуття 25 грудня більшовицьких загонів із Росії на чолі з В. Антоновим-Овсієнком. Разом із місцевими загонами Червоної гвардії ці частини розгорнули наступ на Київ та інші райони України. Більшовицькі сили складалися із частин регулярної армії, червоногвардійських загонів із Росії та України, загонів моряків. їхня тактика полягала в просуванні лініями залізниць і встановленні контролю над великими промисловими й транспортними центрами. Таке ведення бойових дій отримало назву «ешелонна війна». Атакувальні частини розраховували на допомогу робітничих загонів у цих містах.

Безпосередньо на Київ наступали частини, якими командував колишній царський полковник М. Муравйов. Він у своєму наказі відверто говорив: «Цю владу (радянську) ми несемо з далекої півночі на вістрях своїх багнетів, де її встановлюємо, всемірно підтримуємо її силою цих багнетів».

• Постать в історії

Володимир Антонов-Овсієнко (1883—1938) — більшовицький військовий діяч, дипломат. Брав участь у розробці плану бойових дій більшовицьких загонів проти УНР. Командував більшовицькими військами при відступі з України в 1918 р. Був членом Народного Секретаріату. У 1919 р. командував Українським фронтом. Від 1924 р. на дипломатичній роботі. Від 1933 р. нарком юстиції СРСР. Розстріляний НКВС СРСР.

Михайло Муравйов (1880—1918) — воєначальник у роки громадянської війни на теренах колишньої Російської імперії. Походив із бідної селянської родини. Закінчив юнкерське училище. Брав участь у російсько-японській війні 1904—1905 рр. та Першій світовій війні. Улітку 1917 р. став ініціатором створення ударних «батальйонів смерті». Отримав чин полковника. Вступив до партії лівих есерів. У листопаді 1917 р. командував революційним Петроградським гарнізоном, організував розгром наступу Керенського і Краснова на Петроград, тим самим врятував владу більшовиків від поразки. Командував більшовицькими загонами, що наступали на Київ. Командував радянськими військами, що вели боротьбу з румунами у Бессарабії. Був диктатором Одеського району. Улітку 1918 р. призначений командувачем Східним фронтом. Застрелений під час заколоту проти радянської влади.

За свідченням командувача радянськими військами В. Антонова-Овсієнка (у його мемуарах «Записки о гражданской войне»), питання про воєнне вторгнення в Україну було вирішене вже давно. Після відхилення ультиматуму Раднарком дістав привід до вторгнення.

2. Четвертий універсал УЦР. Проголошення незалежності УНР.

• Розповідь учителя

Збройна агресія Радянської Росії, яка прикривалася радянським урядом у Харкові, змусила УЦР до рішучих дій з організації оборони УНР. Було створено Особливий комітет оборони України в складі М. Порша, С. Петлюри і В. Єщенка, полковника Капкана призначено командувачем українським військом, Генеральний Секретаріат ухвалив рішення про створення армії УНР на засадах добровільності та грошового утримання. Але такі дії вже не могли врятувати справу. Лідери УЦР боялися і не розуміли значення організованої збройної сили (регулярної армії), здатної підтримати революцію. Будучи у полоні соціалістичних ідей, що армія є апаратом насилля, вони противилися створенню регулярної армії. Таким чином, перед зовнішньою агресією УЦР виявилася фактично беззбройною. Хоча загальна частина більшовицьких загонів була невеликою і вони наступали лише вздовж основних залізниць, реально протиставити їм не було чого. Тому дійшло до того, що на захист української справи стала національно свідома учнівська і студентська молодь. Майже 300 юнаків на чолі із сотником М. Омельченком під станцією Крути (на шляху з Чернігова до Києва) вступили в нерівний бій (29 січня 1918 р.) з переважаючими більшовицькими загонами. Більшість із захисників Крут заплатили своїм життям за недалекоглядну політику лідерів УЦР, але нічого змінити не змогли. Більшовики невпинно наближалися до Києва.

У цій невтішній ситуації керівники УЦР були змушені переглянути свої погляди на статус України і, відмовившись від гасел автономії в складі рівноправної федерації народів, стати на позицію цілковитої незалежності України. В умовах війни 22 січня 1918 р. з’явився Четвертий універсал УЦР, який проголошував Українську Народну Республіку «самостійною, ні від нікого не залежною, вільною, суверенною державою українського народу. Зо всіма сусідніми державами, як-то: Росія, Польща, Австрія, Румунія, Туреччина та інші ми хочемо жити в згоді й приязні, але ні одна з них не може втручатися в життя Самостійної Української Республіки. Власть у ній буде належати тільки народові України, іменем якого, поки зберуться Українські Установчі Збори, будемо правити ми, Українська Центральна Рада... та наш виконуючий орган, який однині матиме назву Ради Народніх Міністрів». Текст універсалу було розроблено на основі проектів М. Грушевського, В. Винниченка, М. Шаповала.

Одним із найголовніших завдань, які потребували вирішення в найближчий час і знайшли своє відображення в Четвертому універсалі, було укладення миру з Німеччиною та її союзниками. Для цього в Брест була відправлена мирна делегація.

Крім того, в універсалі містилася низка соціально-економічних положень. Щодо аграрного питання в універсалі повідомлялося: «Земельна комісія... вже виробила закон про передачу землі трудовому народові без викупу, прийнявши за основу скасування власності й соціялізацію землі...» Проект закону планувалося розглянути і прийняти на найближчому засіданні УЦР, «щоб передача землі в руки трудящих уже до початку весняних робот через земельні комітети неодмінно відбулася». Усі ліси, води і надра конфісковувались у попередніх власників і переходили у власність держави. Уряду приписувалося «негайно приступити до переведення всіх заводів і фабрик на мирний стан, до вироблення продуктів, потрібних насамперед трудящим масам».

У Четвертому універсалі також йшлося про необхідність вжити термінових заходів щодо ліквідації безробіття, матеріального забезпечення інвалідів, сиріт, людей похилого віку і всіх тих, хто потерпів від війни. Проголошувалася націоналізація «найважливіших галузей торгівлі», встановлювалася монополія держави на зовнішню торгівлю. Усі банки мали контролюватися державою.

Підтверджувалися всі демократичні права і свободи громадян, рівність представників різних націй УНР. Усвідомлюючи нестійкість і непевність свого становища, УЦР проголошувала: «Все, чого не встигнемо зробити ми, те довершать, справлять і до останнього порядку приведуть Українські Установчі Збори». УЦР не встигла реалізувати основні положення Четвертого універсалу.

Прийняття Четвертого універсалу стало визначною подією в житті українського народу. Тривалий шлях боротьби завершився логічним результатом — проголошенням незалежності. Хоча в той час не вдалося відстояти самостійну Українську державу і сприятлива нагода відродження і закріплення своєї державності зазнала краху, але ідея самостійної соборної України жила в умах кращих представників українського народу, надихала їх на боротьбу за незалежну Україну. Саме в цьому полягає головне історичне значення Четвертого універсалу Центральної Ради.

У день його проголошення УЦР прийняла закон про національно-персональну автономію. Право на автономію автоматично визнавалося за трьома найбільшими національними групами — росіянами, євреями і поляками. Білоруси, німці, чехи, молдавани, татари, греки і болгари могли одержати це право за умови, якщо їхні петиції у цій справі зберуть щонайменше 10 тис. голосів.

29 січня 1918 р. в столиці розпочався збройний виступ окремих частин міського гарнізону і робітників заводу «Арсенал», спрямований проти УЦР. Протягом п’яти днів війська УНР під командуванням С. Петлюри та Є. Коновальця придушили повстання в Києві. Однак це вже не мало стратегічного значення.

Наступ більшовицьких військ тривав. 7 лютого 1918 р. вони ввійшли в Київ. Члени Малої Ради й Ради Народних Міністрів перебралися спочатку до Житомира, а потім — до Сарн.

• Робота з документами

З доповіді Муравйова про штурм Києва

Я наказав артилерії стріляти по висотних і багатих палацах, по церквах і попах... Я спалив великий будинок Грушевського, і він упродовж трьох діб горів яскравим полум’ям.

Зі спогадів Муравйова

Ми йдемо огнем і мечем встановлювати радянську владу. Я зайняв місто, бив по палацах і церквах... бив, нікому не даючи пощади! 28 січня Дума (Києва) просила перемир’я. У відповідь я наказав їх душити газами*. Сотні генералів, а може і тисячі, було вбиті без жалю...** Так ми помстилися. Ми могли зупинити жагу помсти, але ми не робили цього, бо наше гасло — бути безпощадними.

• Запитання до документів

1) Завдяки чому більшовикам вдалося захопити Київ?

2) Яку політику проводив Муравйов у захопленому місті?

Українські соціал-демократи (ліві) про політику більшовиків в Україні наприкінці 1917 р. — на початку 1918 р.

Ми саме на практиці знаємо, що є завоювання України Совітською Росією. Ми пережили цілу вакханалію нищення всіх ознак української нації, топтання портретів Шевченка, розстрілів за українське посвідчення і за українську мову.

Ми добре пам’ятаємо плакати з написом «смерть буржуям і українцям», ми знаємо факти, як місцеві совдепи закликали до себе вчителів українознавства в середніх школах і обвинувачували їх в тому, що вони викладають «контрреволюційну дисципліну».

• Запитання до документа

1) Чи можна дії більшовиків в Україні характеризувати як окупацію?

2) Які факти антиукраїнської політики наведено в документі?

Причинами поразки військ УЦР слід вважати: ослаблення соціальної опори УЦР (повільність, нерішучість у здійсненні соціально-економічних перетворень відштовхнули селянство, у той час як більшість робітників підтримувала більшовиків); відсутність належної уваги до воєнної політики, збройного захисту державності, що виявилось у відсутності регулярної та централізованої армії; високий ступінь організованості та боєздатності більшовицьких військ, успішна тактика боротьби за владу; уміла соціальна демагогія рад.

* Завдяки газовій атаці червоним вдалося оволодіти переправами і мостом через Дніпро.

** За приблизними підрахунками у Києві було знищено понад тисячу офіцерів.

• Додаткова інформація

Склад Ради Народних Міністрів (24 (11) січня 1918 р.)

В. Винниченко

голова РНМ, міністр внутрішніх справ

І. Красковський, О. Карпинський, Л. Абрамович

заступники голови РНМ

Міністри:

О. Шульгін

закордонних справ

М. Порш

військових справ і праці

М. Ткаченко

судових справ

М. Ковалевський

продовольчих справ

В. Єщенко

шляхів сполучення

М. Шаповал

пошти й телеграфу

Д. Антонович

морських справ

І. Стешенко

освіти

В. Толубович

торгу й промисловості

Д. Одинець

великоруських справ

М. Міцкевич

польських справ

М. ЗІльберфарб

єврейських справ

О. Золошарьов

заступник міністра фінансів

І. Мірний

державний писар

Від 31 (18) січня 1918 р. головою уряду став В. Голубович.

До 29 квітня 1918 р. відбулося декілька реорганізацій уряду. (У лютому—березні 1918 р. кількість міністрів в уряді було значно скорочено.)

II варіант

• Колективна робота в підручником

Учні самостійно опрацьовують відповідний матеріал параграфа, визначаючи причини, привід і хід Першої україно-радянської війни, та оформлюють опрацьований матеріал на зразок структурно-логічної схеми. Учитель систематизує і доповнює результати роботи учнів.

Після завершення роботи схема матиме такий вигляд:

Перша війна Радянської Росії з УHP (грудень 1917 — березень 1918 р.)

Причини поразки УЦР

Ослаблення соціальної бази УЦР (повільність, нерішучість у здійсненні соціально-економічних перетворень відштовхнули селянство, у той час як більшість робітників підтримувала більшовиків)

Відсутність належної уваги до воєнної політики, збройного захисту державності, що виявилося у відсутності регулярної та централізованої армії

Високий ступінь організованості та боєздатності більшовицьких військ, успішна тактика боротьби за владу; уміла соціальна демагогія Рад

3. Перша спроба радянізації України.

• Розповідь учителя

Претендуючи на роль загальноукраїнського уряду, більшовицький Народний Секретаріат одразу після захоплення радянськими військами Києва переїхав туди. Проте здобути авторитет і налагодити ефективну систему влади так і не зміг.

• Цікаво знати

Місцева влада Києва пішла на співпрацю з Народним Секретаріатом, сподіваючись, що з його переїздом до міста припиниться терор радянських військ під командуванням М. Муравйова. Після засудження Київською радою терору Народний Секретаріат був змушений заборонити самочинні обшуки і самосуди. У реальній цінності заборони пересвідчувалися самі народні секретарі. В. Затонського мало не заарештували по пред’явленні документа члена НС. Його врятувало лише посвідчення члена Раднаркому РСФРР за підписом В. Леніна. Іншого народного секретаря — М. Скрипника червоноармійці ледь не розстріляли, прийнявши за колишнього полковника царської армії.

НС безуспішно вимагав від Муравйова припинити терор в Києві та відвести його загони на фронт. Тільки коли Раднарком Росії відкликав війська Муравйова з міста, ситуація стабілізувалася.

Перший прихід більшовиків до влади в Україні супроводжувався масовим «червоним терором». Лише в Києві радянські війська знищили від 3 до 5 тис. осіб. Це, зрозуміло, не викликало прихильності народу України до нової влади. Непопулярними були й інші заходи більшовиків, які супроводжувалися реквізиціями, конфіскаціями, експропріаціями майна громадян. Крім того, повсюдно змінювалася влада, розганялися місцеві Ради, а на їх місце призначалися спеціальні комісари.

• Робота з термінами і поняттями

Радянізація — процес встановлення радянської влади, насадження її у всіх сферах життя суспільства.

«Червоний терор» — арешти або знищення більшовиками своїх потенційних противників.

Реквізиція — примусове вилучення державою майна у власника (приватної або юридичної особи) в державних інтересах із виплатою або без виплати йому вартості майна.

Конфіскація — безоплатне вилучення майна, цінностей.

Експропріація — примусова конфіскація незаконно отриманої власності. Цей термін використовувався більшовиками як виправдання пограбування заможних верств суспільства, які нагромадили свої багатства начебто незаконно, грабуючи (експлуатуючи) трудові прошарки суспільства.

Націоналізація — перехід приватних підприємств та іншої приватної власності у власність держави як шляхом експропріації, так і на основі викупних операцій.

(Для подальшого розгляду питання доцільно використати наведену нижче таблицю.)

Складові першої радянізації України (січень—березень (квітень) 1918 р.)

Складові радянізації

Характеристика

Терор

Був безсистемним. Підлягали гайдамаки, офіцери, монархісти, усі «вороги революції» і «ворожі верстви населення». Переважно здійснювався загонами червоноармійців із Росії

Поширення законів Радянської Росії

Усі закони (декрети), які були прийняті або приймалися Радянською Росією, автоматично поширювалися на територію України, контрольовану радянськими військами

Злам старого адміністративного апарату

Уся система управління, що ще залишилася від Тимчасового уряду і УЦР, ліквідовувалася. Розпускалися міські думи, Ради, в яких більшовики не мали більшості. На місцях влада переходила до воєнно-революційних комітетів, Рад, комісарів

Формування армії

У січні 1918 р. створено армію радянської УНР — Червоне козацтво

Націоналізація

Націоналізація великих підприємств (переважно вугільної (50% видобутку), металургійної (80 % виробництва), машинобудівної), частина з яких перейшла безпосередньо у власність РСФРР. Не зачепила харчової та легкої промисловості

Фінанси

Відмова від українських грошей

Аграрні перетворення

Розгром поміщицьких маєтків, стихійний розподіл поміщицьких земель серед селянами, спроба створення комун.

Відновлення постачання хліба до Росії

Розчленування території України

На початку 1918 р. на території України створено ще три радянські республіки: Донецько-Криворізьку радянську республіку, Радянську Соціалістичну Республіку Тавриду, Одеську радянську республіку. Таким чином, територія радянської УНР обмежувалася п'ятьма губерніями, визначеними ще у «Тимчасовій інструкції...» Тимчасового уряду

• Робота з документами

З телеграми В. Леніна В. Антонову-Овсієнку і Г. Орджонікідзе від 15 січня 1918 р. (подаємо мовою оригіналу)

Ради бога, принимайте самые энергичные революционные меры для посылки хлеба, хлеба и хлеба!!! Иначе Питер может околеть. Особые поезда и отряды. Сбор и ссылка. Провожать поезда, извещать ежедневно. Ради бога.

Ленин.

З телеграми В. Леніна В. Антонову-Овсієнку від 17 січня 1918 р. (подаємо мовою оригіналу)

Направьте все усилия для подвоза в Питер хлеба и хлеба.

Ленин.

• Запитання до документів

1) Чому Ленін так настирливо вимагав відправки хліба до Росії?

2) Чи можна вважати однією з причин війни Радянської Росії проти УНР нестачу продовольчих ресурсів?

V. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ

I варіант

• Бесіда за запитаннями

1. Якими були основні положення ультиматуму Раднаркому Росії УЦР?

2. Коли і як було проголошено радянську владу в Україні?

3. Які гасла використовували більшовики для завоювання прихильності населення?

4. Визначте причини Першої війни між Радянською Росією та УНР.

5. Які події спонукали до проголошення Четвертого універсалу УЦР?

6. Що таке радянізація?

7. Якими були складові першої радянізації України?

II варіант

• Творчі завдання

1. Поясніть, чому в грудні 1917 р. на території України одночасно існували дві УНР і два уряди, які називали себе українськими та робітничо-селянськими.

2. Чи можна твердити, що радянська влада на початку 1918 р. встановилася лише силою зброї? Відповідь обґрунтуйте.

VI. ПІДСУМКИ УРОКУ

• Зазнавши в листопаді 1917 р. поразки в боротьбі за владу в Києві, більшовики взяли курс на збройне повалення влади УЦР.

• 25 грудня 1917 р. в Харкові було проголошено встановлення радянської влади в Україні. Одночасно почалася збройна агресія Радянської Росії проти УНР.

• Війна з більшовиками остаточно розвіяла автономістські погляди лідерів УЦР. 22 січня 1918 р. у Четвертому універсалі було проголошено незалежність УНР і підтверджено соціально-економічні реформи.

• Прорахунки політики УЦР призвели до її поразки у війні з більшовиками. Більша частина території УНР опинилася під більшовицькою окупацією.

• Політика, яку проводив Народний Секретаріат, мала вкрай руйнівні наслідки для економічного життя і викликала невдоволення населення.

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1) Опрацювати відповідний параграф підручника.

2) Скласти розгорнутий план за темою «УHP від автономії до незалежності».

3) Записати хронологію основних подій в Україні листопада 1917 — січня 1918 р.

4) Теми для рефератів: «Бій під Кругами», «Перша спроба радянізації України», «Перша війна Радянської Росії з УНР», «Проголошення незалежності УНР».