Розробки уроків. Історія України. 10 клас. Суспільно-гуманітарний профіль

УРОКИ № 33—34 (50—51)

Тема. Проголошення автономії України і боротьба за її визнання.

Мета: визначити умови прийняття, основні положення та історичне значення Першого універсалу УЦР; пояснити, як утворився Генеральний Секретаріат — перший уряд автономної України; охарактеризувати Другий універсал УЦР та його наслідки; порівняти «Статут вищого управління України» та «Тимчасову інструкцію Генеральному Секретаріатові Тимчасового уряду на Україні»; пояснити терміни і поняття «універсал», «Генеральний Секретаріат», «Статут вищого управління України», «Тимчасова інструкція Генеральному Секретаріатові Тимчасового уряду на Україні»; розвивати вміння учнів працювати з історичними документами та картою; виховний аспект уроку реалізується на підставі формування в учнів уявлення про самовіддану боротьбу українських громадсько-політичних діячів за права свого народу.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник, стінна карта «Початок Української революції», атлас, ілюстративний і дидактичний матеріал.

Основні терміни і поняття: універсал, Генеральний Секретаріат, «Статут вищого управління України», «Тимчасова інструкція Генеральному Секретаріатові Тимчасового уряду на Україні».

Основні дати: 23 червня 1917 р. — проголошення Першого універсалу Української Центральної Ради; 28 червня 19917 р. — сформовано Генеральний Секретаріат; 16 липня 1917 р. — проголошення Другого універсалу Української Центральної Ради.

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель повідомляє учням тему й основні завдання уроку.

II. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

• Запитання і завдання

1. Які факти свідчать про активізацію процесів трансформації й діяльності українських політичних партій на початку революції?

2. Наведіть факти, що підтверджують підтримку народними масами боротьби за державні права України, яку розпочала УЦР.

3. Проаналізуйте діяльність Українського національного конгресу.

4. Охарактеризуйте особливості початку процесу українізації армії.

5. Оцінюючи результати роботи Українського національного конгресу, В. Винниченко писав: «Конгрес був першим кроком відродження нації по шляху державності. Будучи одночасно сильним організуючим і агітаційним засобом, він став першим підготовчим етапом у творенні як ідеї української держави, так і в частковому переведенні її в життя». Поясніть, як ви розумієте це твердження.

III. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

• Запитання і завдання

1. Якою була мета діяльності УЦР?

2. Яким було ставлення українського населення до визначеного УЦР державотворчого курсу?

3. Коли утворився Тимчасовий уряд?

4. Назвіть українські політичні партії, що діяли в Наддніпрянщині на початку революції.

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Перший універсал Української Центральної Ради. Утворення Генерального Секретаріату.

• Розповідь учителя

26 травня 1917 р. Українська Центральна Рада направила до Петрограда делегацію, очолювану В. Винниченком, для переговорів із Тимчасовим урядом та Радою робітничих і солдатських депутатів. Планувалося вирішити питання про автономію України, утворення на основі УЦР крайового органу влади, заснування посади комісара України при Тимчасовому уряді, українізацію фронтових частин тощо. Шестиденні переговори української делегації з урядовими структурами Росії й головою Ради робітничих і солдатських депутатів завершилися безрезультатно. В. Винниченко вирішив повертатися додому, щоб узяти участь у роботі селянського з’їзду. Відповідь Тимчасового уряду наздогнала делегацію в Києві. Уряд повідомляв, що не може визнати УЦР виразницею волі всього українського народу, а розв’язання питання автономії України належить Всеросійським установчим зборам.

10 червня 1917 р. в Києві розпочався І Всеукраїнський селянський з’їзд. Найбільше уваги його делегати приділили доповіді В. Винниченка про переговори в Петрограді. З’їзд схвалив діяльність УЦР, спрямовану на здобуття автономії України. Було обрано Всеукраїнську раду селянських депутатів, яка увійшла до складу Української Центральної Ради.

Через кілька днів після з’їзду УЦР зібралася в поповненому складі й обговорила ситуацію, що склалася після відхилення вимог української делегації Тимчасовим урядом. В ухваленому рішенні зазначалася необхідність «приступити до негайного закладання фундаменту автономного ладу в Україні» й підготувати з цієї нагоди спеціальний універсал. Поки розроблявся його текст, у Києві зібрався II Всеукраїнський військовий з’їзд, що працював 18—23 червня 1917 р. У його роботі взяли участь 2308 делегатів. Вони засудили політику Тимчасового уряду щодо України, запропонували УЦР більше не звертатися до нього й «негайно приступити до твердої організації краю... цебто до фактичного переведення в життя підвалин автономного ладу». З’їзд обрав Всеукраїнську раду військових депутатів, яка увійшла до Української Центральної Ради.

• Робота з термінами і поняттями

Універсал — розпорядчий акт адміністративно-політичного характеру. Кваліфікується також як урочиста грамота, декларація, маніфест. Універсалами також називалися маніфести Української Центральної Ради, що виконували функції основних тимчасових документів конституційного характеру.

23 червня 1917 р., в останній день Всеукраїнського військового з’їзду, В. Винниченко, за дорученням УЦР, оголосив «Універсал Української Центральної Ради до українського народу, на Україні й поза Україною сущого». У ньому явочним порядком проголошувалася автономія України.

• Робота з документом

З Першого універсалу Української Центральної Ради

...Хай буде Україна вільною. Не одділяючись від всієї Росії, не розриваючи з державою Російською, хай народ український на своїй землі має право сам порядкувати своїм життям. Хай порядок і лад на Вкраїні дають вибрані вселюдним, рівним, прямим і таємним голосуванням Всенародні Українські Збори (Сойм). Всі закони, що повинні дати той лад у нас, на Вкраїні, мають право видавати тільки наші Українські Збори. Ті ж закони, що мають лад давати по всій російській державі, повинні видаватися у Всеросійськім Парламенті.

...Ми гадали, що Центральне Російське Правительство простягне нам руку в сій роботі, що в згоді з ним ми, Українська Центральна Рада, зможемо дати лад в нашій землі. Але Тимчасове Російське Правительство одкинуло всі наші домагання... І тепер, Народе Український, нас приневолено, щоб ми самі творили нашу долю. Ми не можемо допустити край наш на безладдя та занепад... І через те ми, Українська Центральна Рада, видаємо сей Універсал до всього нашого народу і оповіщаємо: однині самі будемо творити наше життя...

В городах і тих місцях, де українська людність живе всуміж з иншими національностями, приписуємо нашим громадянам негайно прийти до згоди й порозуміння з демократією тих національностей і разом з ними приступить до підготовки нового правильного життя...

• Запитання до документа

1) Як у документі проголошувалася автономія України?

2) Яким мав стати вищий законодавчий орган в Україні?

3) Яким було ставлення до національних меншин, що проживали на території України?

В Україні Перший універсал УЦР зустріли загалом схвально. До Центральної Ради надходило чимало телеграм із привітаннями з різних кінців України. Його підтримали губернський український з’їзд у Києві, збори службовців і робітників Київського округу шляхів сполучення, повітові земські управи тощо. Однак виконкоми Рад робітничих і солдатських депутатів на спільному засіданні в Києві ухвалили резолюцію, у якій засуджувалося проголошення автономії України до Всеросійських установчих зборів і підкреслювалося, що це є безвідповідальним кроком УЦР, який негативно вплине на розвиток революції. У Петрограді також переважало несприйняття цього кроку. Голова Тимчасового уряду Г. Львов закликав українців: «Не йдіть необачним шляхом розпорошення сил визволеної Росії, не відривайтеся від загальної батьківщини, не розколюйте війська, не завдавайте нетерплячим бажанням зараз же змінити форми державного устрою України смертельного удару всій державі і самим собі!» Петроградська рада робітничих і солдатських депутатів, виступаючи за проголошення автономії України УЦР, закликала її очікувати Установчих зборів. Разом із цим вона вважала, що Тимчасовий уряд повинен порозумітися з Українською Центральною Радою, а не загострювати відносини.

2. Утворення Генерального Секретаріату.

• Колективна робота з підручником

Учні самостійно опрацьовують відповідний матеріал параграфа, визначаючи особливості утворення і складу Генерального Секретаріату.

Учитель систематизує й доповнює результати роботи учнів, використовуючи наведений нижче матеріал.

• Додаткова інформація

28 червня 1917 р. на засіданні Комітету УЦР, створеного для розв’язання поточних питань після Українського національного конгресу, було сформовано перший уряд автономної України під назвою Генеральний Секретаріат. Його очолив В. Винниченко. До складу уряду входили генеральний писар П. Христюк і сім генеральних секретарів: X. Барановський (фінанси), С. Єфремов (міжнаціональні справи), М. Стасюк (продовольчі справи), Б. Мартос (земельні справи), С. Петлюра (військові справи), В. Садовський (судові справи), І. Стешенко (народна освіта). За партійною приналежністю в складі першого уряду Центральної Ради переважали соціал-демократи, за професійною підготовкою до його складу увійшли кооператори, письменники, учені, журналісти, партійні діячі. Жодного професійного адміністратора в ньому не було.

9 липня 1917 р. було прийнято першу декларацію Генерального Секретаріату, яка проголосила його виконавчим органом УЦР. У цьому документі визначалися обсяги повноважень генеральних секретарів. Так, генеральний секретар внутрішніх справ, яким був по сумісництву голова уряду В. Винниченко, мав займатися агітацією, пропагандою та організацією мас, які, на думку Генерального Секретаріату, були найголовнішими підвалинами подальшого державотворення. Генеральний секретар у міжнаціональних справах мав сприяти об’єднанню всіх національностей Росії в боротьбі за її перебудову в автономно-федеративну республіку й порозумінню українців на цих засадах із представниками інших національностей. Головним завданням генерального секретаря в судових справах було формування в Україні таких правових інституцій, які мали існувати в національно-територіальній автономії.

3. Другий універсал Української Центральної Ради та його наслідки.

• Розповідь учителя

Улітку 1917 р. російська армія здійснила наступальну операцію на Південно-Західному фронті, яка завершилася повним провалом. Російська армія втратила близько 150 тис. осіб і відступила з Галичини. Це спричинило поглиблення політичної кризи в країні. Тимчасовий уряд, шукаючи підтримки, спробував урегулювати відносини з Українською Центральною Радою. 11—12 липня в Києві відбулися переговори делегації Тимчасового уряду у складі О. Керенського, М. Терещенка, М. Некрасова та І. Церетелі з керівництвом УЦР із приводу ситуації, що склалася після проголошення Першого універсалу.

Досягнутий компроміс був оформлений двома документами різної форми, але майже однакового змісту — постановою Тимчасового уряду «Про національно-політичне становище України» та Другим універсалом Української Центральної Ради. За ними Тимчасовий уряд, не очікуючи Установчих зборів, визнавав УЦР крайовим органом влади за умови її поповнення представниками національних меншин, а Центральна Рада зобов’язувалася самочинно не проголошувати автономії України. Разом із представниками національних меншин УЦР мала підготувати закон про автономію України, який буде затверджений Установчими зборами. Російські представники погодилися, що Центральна Рада виділить зі свого складу Генеральний Секретаріат, який буде затверджений Тимчасовим урядом як вищий орган виконавчої влади в Україні. Здійснення українізації військових частин не заперечувалося, однак вона мала відбуватися під контролем російського командування.

• Робота з документом

З Другого універсалу Української Центральної Ради від 16 липня 1917 р.

Представники Временного Правительства повідомили нас про ті певні заходи, яких Временне Правительство має вжити в справі Управління на Україні до Учредительного Зібрання... Ми, Центральна Рада, яка завжди стояла за те, щоб не одділяти Україну од Росії, щоб вкупі з усіма народами її прямувати до розвитку та добробуту всієї Росії і до єдності демократичних сил її, із задоволенням приймаємо заклик Правительства до єднання і оповіщаємо всіх Громадян України:

Українська Центральна Рада, обрана Українським народом через його революційні організації, незабаром поповниться на справедливих основах представниками інших народів, що живуть на Україні, від їх революційних організацій, і тоді стане тим єдиним найвищим органом революційної демократії України, який буде представляти інтереси всієї людності нашого краю.

Поповнена Центральна Рада виділить наново зі свого складу окремий одповідальний перед нею орган — Генеральний Секретаріат, що буде представлений на затвердження Временного Правительства на Україні...

Прямуючи до автономного ладу на Україні, Центральна Рада в згоді з національними меншостями України підготовлятиме проект законів про автономний устрій України для внесення їх на затвердження Учредительного Зібрання.

...Ми рішуче ставимось проти замірів самовольного здійснення автономії України до Всеросійського Учредительного Зібрання.

Що торкається комплектования військових частин, то для сього Центральна Рада матиме своїх представників при кабінеті Військового Міністра, при Генеральнім Штабі і Верховному Головнокомандуючому, які будуть брати участь у справах комплектування окремих частин виключно українцями... без порушення боєспособності армії...

• Запитання до документа

1) Назвіть умови компромісу УЦР і Тимчасового уряду, зафіксовані в документі.

2) Як, відповідно до Другого універсалу УЦР, змінилося бачення її лідерами проголошення автономії України?

3) У чому, на вашу думку, полягає історичне значення прийняття Другого універсалу?

У Петрограді обговорення результатів переговорів у Києві спричинило кризу в Тимчасовому уряді та його відставку. 16—17 липня 1917 р. на вулицях Петрограда відбулися сутички між урядовими силами та прибічниками більшовиків, які спробували захопити владу. Протиборство завершилося перемогою уряду і переходом більшовиків на нелегальне становище. Унаслідок липневої кризи був сформований новий склад Тимчасового уряду, який очолив О. Керенський.

16 липня 1917 р. після отримання Українською Центральною Радою постанови Тимчасового уряду про затвердження Генерального Секретаріату, згідно з попередньою домовленістю, було ухвалено й оголошено Другий універсал. На основі цих документів Україна набула статусу окремого територіально-адміністративного утворення з власним представництвом. Для розв’язання питань, що виникали між сесіями, УЦР утворила Малу Раду, яка складалася із 40 представників від українських та 18 — від неукраїнських організацій. Головою її президії став М. Грушевський.

Досягнутий компроміс між Тимчасовим урядом та Українською Центральною Радою і, як результат, поява Другого універсалу не могли повністю влаштовувати жодну зі сторін. З обох боків на адресу учасників переговорів лунали звинувачення у зраді національних інтересів. У ніч із 17 на 18 липня 1917 р. в Києві підняли повстання прибічники самостійності України. У червні на військовому розподільчому пункті міста близько 5 тис. солдатів-українців проголосили себе «Другим українським полком імені П. Полуботка». Його керівники разом із членами УЦР, незадоволеними діяльністю керівництва, планували збройним шляхом захопити владу в Києві й примусити Українську Центральну Раду проголосити незалежність України. На ранок 18 липня полуботківці роззброїли кілька частин Київського гарнізону, захопили штаб міліції, військову комендатуру, арсенал, банк, скарбницю та інтендантські склади. УЦР та українські політичні партії засудили дії полуботківців і відмежувалися від них. Генеральний Секретаріат разом із військами Київського військового округу придушив виступ полуботківців. Приборкання бунтівників відбувалося досить мирно. Не отримавши підтримки з боку Центральної Ради й визнаючи її, більшість полуботківців склала зброю. Під час придушення повстання Генеральний Секретаріат співпрацював також із Радою робітничих і солдатських депутатів та місцевими більшовицькими організаціями.

4. Прийняття «Статуту вищого управління України» та реакція на нього Тимчасового уряду.

• Розповідь учителя

28 липня 1917 р. УЦР на виконання домовленостей, оформлених у Другому універсалі, затвердила «Статут вищого управління України», що визначав основи діяльності адміністрації краю та її відносини з Тимчасовим урядом. Відповідно до нього повноваження Генерального Секретаріату поширювалися на Київську, Волинську, Подільську, Полтавську, частину Чернігівської, Харківську, Херсонську, частину Таврійської та Катеринославську губернії. Генеральний Секретаріат формувався УЦР, відповідав перед нею, але затверджувався Тимчасовим урядом. Усі урядові установи в Україні підлягали владі Генерального Секретаріату, усі невиборні адміністративні посади в Україні заміщувалися Генеральним Секретаріатом. Він зобов’язувався представляти на затвердження Тимчасового уряду всі законопроекти та обрахунки витрат на потреби України, ухвалені УЦР. Для схвалення Статуту до Тимчасового уряду було відправлено делегацію, очолювану В. Винниченком.

Офіційний Петроград не погодився з цим документом, стверджуючи, що сформульовані в ньому масштабні повноваження місцевого урядового органу значно перевищували загальноприйняті для того часу межі прав органів управління автономних утворень. Не дочекавшись відповіді, українська делегація повернулася до Києва. Через деякий час Тимчасовий уряд, відхиливши Статут, затвердив «Тимчасову інструкцію Генеральному Секретаріатові Тимчасового уряду на Україні», згідно з якою повноваження Генерального Секретаріату поширювалися лише на п’ять губерній: Київську, Волинську, Подільську, Полтавську й частину Чернігівської. Генеральний Секретаріат ставав органом Тимчасового уряду, а не УЦР. З його повноважень вилучалися військові, судові, продовольчі справи, шляхи сполучення, пошта, телеграф, право призначення на урядові посади в Україні. Тимчасовий уряд міг здійснювати зв’язки з місцевими органами влади в Україні, минаючи Генеральний Секретаріат. Кількість генеральних секретарів зменшувалася з 14 до 9. Усі ініціативи Генерального Секретаріату і кандидати на посади в його складі затверджувалися Тимчасовим урядом. Фактично Генеральний Секретаріат мав стати не крайовим урядом, а органом центрального уряду для місцевого управління.

Обговорення «Тимчасової інструкції...» на засіданні Української Центральної Ради було досить бурхливим: лунали суперечливі оцінки й різні заяви на адресу Тимчасового уряду. Прийнятий ним документ розцінили як вияв недовіри українській демократії. Разом із тим більшість депутатів не підтримала пропозиції розриву з Росією. Було вирішено не приймати Інструкцію, а взяти її до відома та чекати подальших подій.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

І варіант

• Бесіда за запитаннями

1. Коли було оприлюднено Перший універсал УЦР?

2. Хто очолив Генеральний Секретаріат?

3. Яку посаду займав у першому складі Генерального Секретаріату С. Петлюра?

4. Коли було оголошено Другий універсал УЦР?

5. Хто був головою президії Малої Ради?

6. На які губернії Наддніпрянщини не поширювалася влада Генерального Секретаріату за «Тимчасовою інструкцією Генеральному Секретаріатові Тимчасового уряду на Україні»?

II варіант

• Самостійна робота за завданнями

1. Продовжте складання хронологічної таблиці «Події Української революції й українського державотворчого процесу 1917—1921 рр.».

2. Розпочніть складання таблиці «Універсали Української Центральної Ради».

Універсал, дата проголошення

Історичні умови, в яких був прийнятий

Основні положення

Історичне значення

VI. ПІДСУМКИ УРОКУ

• Перший універсал УЦР став важливим актом конституційного значення, який утверджував право українського народу на власну державність.

• Після проголошення Першого універсалу УЦР приступила до створення першого уряду відродженої Української держави, який отримав назву Генеральний Секретаріат. Підпорядкований Раді, Генеральний Секретаріат мав завдання реалізовувати принципи, закладені в універсалі.

• Ускладнення соціально-економічної та політичної ситуації в Україні примусило УЦР погодитися на компроміс із Тимчасовим урядом, зміст якого українська сторона оприлюднила в формі Другого універсалу. Фактично досягнутий компроміс не влаштовував обидві сторони й спричинив подальше загострення конфлікту між ними.

• В Україні проявом невдоволення поступками УЦР Тимчасовому урядові, закріпленими в Другому універсалі, стало повстання самостійників у Києві.

• Зростанню напруженості в стосунках між петроградською владою та УЦР сприяла реакція першої на «Статут вищого управління України».

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати відповідний параграф підручника.