Розробки уроків. Історія України. 10 клас. Суспільно-гуманітарний профіль

УРОК № 31 (48)

Тема. Початок Української революції.

Мета: охарактеризувати події, які започаткували революцію в Наддніпрянській Україні; пояснити, як було створено Українську Центральну Раду; визначити особливості складу Центральної Ради та її політичної програми; охарактеризувати загальноросійські політичні партії, які розгорнули боротьбу за вплив на населення на початку революції; пояснити терміни і поняття «Тимчасовий уряд», «Тимчасовий український революційний комітет», «Українська Центральна Рада», «федерація»; розвивати вміння учнів визначати причинно-наслідкові зв'язки між подіями; виховний аспект уроку реалізується на підставі знайомства учнів з активізацією суспільно-політичного життя в тогочасній Україні.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник, стінна карта «Початок Української революції», атлас, ілюстративний і дидактичний матеріал.

Основні терміни і поняття: Тимчасовий уряд. Тимчасовий український революційний комітет, Українська Центральна Рада, федерація.

Основні дати: 15 березня 1917 р. — створення Тимчасового українського революційного комітету; 20 березня 1917 р. — заснування Української Центральної Ради.

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель повідомляє учням тему й основні завдання уроку.

II. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

• Запитання і завдання

1. Визначте особливості встановлення більшовицької диктатури в Росії.

2. Чому і на яких умовах Радянська Росія підписала Брест-Литовський договір?

3. Як і чому розпочалася громадянська війна в Росії?

4. Порівняйте наміри й потенціал білих і червоних у громадянській війні.

5. Які заходи включала політика воєнного комунізму?

6. Охарактеризуйте розгортання бойових дій на фронтах громадянської війни влітку 1918 — у 1920 р.

7. Назвіть основні події, пов’язані зі встановленням радянської влади на Далекому Сході, у Закавказзі та Середній Азії.

8. Охарактеризуйте підсумки громадянської війни в Росії.

9. Революцію 1917 р. і громадянську війну вважають грандіозним за своїми масштабами переломом в історії Росії. Висловте свою думку стосовно його основних підсумків та історичного значення.

III. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

• Запитання і завдання

1. Поясніть, що таке революція.

2. Коли утворилося Товариство українських поступовців? Якої політичної програми воно дотримувалося?

3. Поясніть, що таке національно-територіальна автономія.

4. Які загальноросійські партії існували в Наддніпрянщині після революції 1905—1907 рр.?

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

• Випереджальне завдання

Учитель доручає учням із цього уроку розпочати складання хронологічної таблиці «Події Української революції й українського державотворчого процесу 1917—1921 рр.».

1. Російська революція та Україна.

• Розповідь учителя

На початку 1917 р. Перша світова війна стала викликати незадоволення широких верств населення Російської імперії. У минулому залишилося патріотичне піднесення, що охопило російське суспільство в 1914 р. Війна виявила нездатність царизму ефективно управляти державою. Поступове погіршення соціально-економічної ситуації, військові поразки та кризові явища в політичному житті призвели до того, що Росію охопила загальнонаціональна криза, яка спричинила революційний вибух. 8 березня 1917 р. в Петрограді розпочалася революція, у результаті якої в Росії було повалено самодержавство. 12 березня повсталі створили Петроградську раду робітничих і солдатських депутатів, а 15 березня за її згодою сформувався Тимчасовий уряд — орган виконавчої влади, що повинен був управляти Росією до скликання Установчих зборів, які мали визначити форму її державного ладу. У країні виникло двовладдя.

В Україні Тимчасовий уряд передав виконавчу владу повітовим і губернським комісарам, якими стали голови земських управ. Поряд із органами Тимчасового уряду формувалася система Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів, яких в Україні в цей період налічувалося близько 250—300. Із них 180 було зосереджено в Донбасі та великих промислових центрах. За партійним складом у них переважали російські ліві — есери та меншовики. Однак поступово, у міру погіршення ситуації, в них зростав вплив більшовиків.

15 березня в Петрограді місцеві українці утворили Тимчасовий український революційний комітет, провели демонстрацію під національними прапорами й оприлюднили відозву до українського громадянства, студентства, робітництва й українських офіцерів зі своїми вимогами.

• Робота з документом

З відозви Тимчасового українського революційного комітету від 15 березня 1917 р.

Гасло демократичної республіки, виставлене російською демократією, забезпечує громадянські права кожної окремої людини... Але українська демократія, українські маси потребують забезпечення не лише своїх загальногромадських прав, але й своїх окремих прав національних, тих прав, які російський нарід має вже віддавна.

Найповнішим висловом ідеї національного визволення є національно-державна самостійність і лише створення власного суверенного державного організму може забезпечити якнайширший культурний розвиток українського народу. У світлі сього ідеалу, як найближчий етап до нього, як практичне завдання сьогоднішнього дня українська маса в Петрограді повинна виставити, вкупі з демократією інших народів Росії, льозунг перебудови Російської держави на федеративну демократичну республіку з якнайширшими правами окремих націй і спеціяльно з якнайширшою національною територіяльною автономією України.

Отже, широка національно-територіяльна автономія України — се практичний льозунг, під яким кличемо вас усвідомляти й організувати українську масу.

• Запитання до документа

1) Як ставилися автори відозви до гасел, висунутих російською демократією?

2) Яке гасло, на їхню думку, було найважливішим для українців?

3) Що автори відозви вважали практичним завданням сьогодення, а що — кінцевою метою в боротьбі українців за національне звільнення?

13—17 березня в Києві відповідно до отриманих інструкцій Тимчасового уряду про створення на місцях рад об’єднаних громадських організацій як представницьких органів влади сформувалася Губернська рада об’єднаних громадських організацій із представників міської, земської та губернської управ, Земського союзу, Союзу міст, Військово-промислового комітету та інших організацій. У руках утвореного нею Виконавчого комітету протягом перших трьох місяців революції перебувала влада в Києві.

2. Утворення Української Центральної Ради.

• Розповідь учителя

16—17 березня члени Товариства українських поступовців також скористалися інструкціями Тимчасового уряду й стали формувати за зразком міських або губернських рад представницький орган київських українських громадських організацій — Українську Центральну Раду (УЦР). 20 березня 1917 р. було сформовано керівництво УЦР. Ця дата була визнана засновниками Ради днем її створення. Головою УЦР заочно обрали М. Грушевського, який за кілька днів повернувся до Києва із заслання. До Української Центральної Ради увійшли представники ТУП, українських політичних партій, православного духовенства, кооперативних, студентських, наукових і культурно-освітніх організацій.

УЦР одразу надіслала телеграму Тимчасовому уряду, де повідомила про свою появу та висловила надію, що у вільній Росії будуть поважати права українського народу. На початку своєї діяльності Центральна Рада була лише об’єднанням відомих українських громадсько-політичних діячів, однією з-понад 50 організацій, що виникли в Києві у цей період. З часом вона перетворилася на справжній представницький орган народу України. Уже на першому засіданні УЦР, що відбулося під головуванням М. Грушевського, він запропонував зібрати Всеукраїнський національний конгрес і обрати на ньому новий склад Ради з представників усіх регіонів України. 22 березня Українська Центральна Рада звернулася з відозвою до українського народу, де було сформульовано її тогочасну політичну програму.

• Робота з документом

З відозви Української Центральної Ради до українського народу від 22 березня 1917 р.

Народе Український!

...Уперше, Український тридцятип’ятимільйонний Народе, Ти будеш мати змогу сам за себе сказати, хто Ти і як хочеш жити, як окрема нація. З цього часу в дружній сім’ї вільних народів могутньою рукою зачнеш сам собі кувати кращу долю.

Впав царський уряд, а тимчасовий оголосив, що незабаром скличе Установчі Збори (Учредительное Собрание) на основі загального, рівного, прямого й таємного виборчого права... До того часу ми закликаємо спокійно, але рішуче домагатися від нового уряду всіх прав, які тобі природно належать і які Ти повинен мати, Великий Народе, сам хазяїн на Українській землі. А в найближчім часі права на заведення рідної мови по всіх школах, од нижчих до вищих, по судах і всіх урядових інституціях. З таким же спокоєм, але рішуче домагайся, Народе, того ж права для української мови від пастирів церкви, земств і всіх неурядових інституцій в Україні...

• Запитання до документа

1) Яке твердження документа свідчить, що УЦР була прибічницею автономії України?

2) Які основні завдання для українського народу висуваються у відозві?

3) Порівняйте вимоги у відозві УЦР із тими, що висунув Петроградський тимчасовий український революційний комітет.

Основна роль в обґрунтуванні ідеї надання Україні національно-територіальної автономії в перебудованій на федеративну демократичну республіку Російській державі належала М. Грушевському. Цьому він присвятив опубліковані в 1917 р. брошури «Вільна Україна», «Якої ми хочемо автономії та федерації», «Хто такі українці і чого вони хочуть», «Звідки пішло українство і до чого воно йде». Грушевський розглядав національно-територіальну автономію України як територіальне об’єднання всіх етнічних українських земель на основі широкого демократичного громадського самоврядування. Це об’єднання самостійно вирішуватиме всі свої справи — економічні, культурні, політичні, утримуватиме військо, розпоряджатиметься своїми дорогами, доходами, землями, природними ресурсами, матиме власне законодавство, адміністрацію й суд. У федерації М. Грушевський убачав об’єднання в одній союзній (федеративній) державі кількох національних. До повноважень федерації він відносив: «...справи війни та миру, міжнародні трактати, завідування воєнними силами республіки, пильнування одностайної монети, міри, ваги, оплат митових, нагляд за коштами, телеграфами... надавання певної одностайності карному й цивільному праву країв, стеження за додержуванням певних принципів охорони прав національних меншин у краєвим законодавстві». Таким чином, М. Грушевський вважав федералізм можливою й реальною формою впорядкування національно-державного розвитку українського та інших народів Російської держави.

3. Політичні партії в боротьбі за вплив на населення.

• Колективна робота з підручником

Учні самостійно опрацьовують відповідний матеріал параграфа, визначаючи особливості боротьби за вплив на населення України політичних партій в період початку революції. Учитель систематизує й доповнює результати роботи учнів, використовуючи наведений нижче матеріал.

• Додаткова інформація

Революція привела до пожвавлення суспільно-політичного життя в Україні. Активізувалася діяльність загальноросійських партій — октябристів, кадетів, соціал-демократів (більшовиків та меншовиків), есерів, чорносотенних організацій. В умовах розгортання революції в їхніх програмах і ставленні до українського руху відбулися певні зміни. Октябристи до надання Україні національно-територіальної автономії ставилися негативно. Кадети також не схвалювали цієї ідеї та підтримували лише надання українцям національно-культурних прав. Представники партії соціалістів-революціонерів у цілому не заперечували автономії України, а меншовики виступали проти неї. Чорносотенні організації, проголошуючи відновлення «єдиної і неподільної самодержавної Росії, узагалі не визнавали існування українського народу і відповідно України.

Політичний курс більшовиків їхній лідер В. Ленін виклав у доповіді «Про завдання пролетаріату в даній революції» («Квітневих тезах»), з якою виступив 4 квітня 1917 р. У ній він закликав до здійснення соціалістичної революції та встановлення «диктатури пролетаріату». Більшовики відмовлялися підтримувати Тимчасовий уряд, мали витіснити меншовиків та есерів із Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів і взяти контроль над ними. Ради, на думку Леніна, повинні були стати формою влади, яка дозволить установити диктатуру пролетаріату. У національному питанні більшовики проголошували право націй на самовизначення, але заявляли про намір створити єдину соціалістичну республіку. Прагнень учасників українського національного руху вони не підтримували.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

• Бесіда за запитаннями

1. Кому передав виконавчу владу в Україні Тимчасовий уряд?

2. Де і коли утворився Тимчасовий український революційний комітет?

3. Яка подія була визнана засновниками УЦР датою її створення?

4. Кого обрали головою УЦР?

5. Як ставилася до надання Україні національно-територіальної автономії партія октябристів?

6. У якому документі виклав політичний курс партії більшовиків їхній лідер В. Ленін?

VI. ПІДСУМКИ УРОКУ

• Після повалення самодержавства в Росії активізувалися національно-визвольні рухи пригноблених імперською владою народів. У Наддніпрянській Україні розпочалася революція.

• В Україні виникла Українська Центральна Рада. Головним змістом її діяльності стало домагання національно-територіальної автономії України у складі демократичної федеративної Російської республіки.

• В умовах активізації суспільно-політичного життя, спричиненої революцією, в Україні пожвавилася діяльність загальноросійських політичних партій.

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1) Опрацювати відповідний параграф підручника.

2) Повторити матеріал про виникнення і діяльність українських політичних партій у Наддніпрянщині.