Розробки уроків. Історія України. 10 клас. Суспільно-гуманітарний профіль

УРОК № 24 (35)

Тема. Воєнні дії на території України навесні—восени 1915 р.

Мета: пояснити, які поди Першої світової війни відбувалися на українських землях у квітні—жовтні 1915 р.; проаналізувати політику австро-угорської влади після повернення до Західної України; охарактеризувати участь у бойових діях 1914—1915 рр. Українських січових стрільців; пояснити терміни і поняття «тактика "спаленої землі"»,«Маківський бій», «Семиківський бій»; розвивати вміння учнів порівнювати, оцінювати і пояснювати історичні факти на основі здобутих із різних джерел знань; виховний аспект уроку реалізується на підставі знайомства учнів з участю в бойових діях вояків легіону Українських січових стрільців. Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник, стінна карта «Україна в Першій світовій війні (1914—1915 рр.)», атлас, ілюстративний і дидактичний матеріал.

Основні терміни і поняття: тактика «спаленої землі», Маківський бій, Семиківський бій.

Основні дати: 2—10 травня 1915 р. — Горлицький прорив; 28 квітня — 2 травня 1915 р. — участь Українських січових стрільців у Маківському бою; 9 жовтня — 9 листопада 1915 р. — участь Українських січових стрільців у Семиківському бою.

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель повідомляє учням тему й основні завдання уроку.

II. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

• Запитання і завдання

1. Охарактеризуйте перебіг подій Першої світової війни на українських землях у серпні 1914 — березні 1915 р.

2. Відомий український громадський діяч Д. Дорошенко назвав російську політику на окупованих територіях Західної України «тріумфом російського націоналізму», а російський політик П. Мілюков — «європейським скандалом». Чи відповідала реаліям така оцінка подій? Поясніть свою точку зору.

3. Здійснюючи свою русифікаторську політику в Галичині, російська влада звертала особливу увагу на греко-католицьку церкву, яку вважали опорою «мазепинства» в краї. Чи було виправданим, на вашу думку, таке ставлення до церкви? Відповідь обґрунтуйте.

III. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

• Запитання і завдання

1. Яким було ставлення українців Галичини й Буковини до Російської і Австро-Угорської імперій на початку Першої світової війни?

2. Чим було викликане утворення легіону УСС?

3. Опишіть, як розгорталися воєнні дії на Східному фронті навесні— восени 1915 р.

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Воєнні дії на українських землях навесні—восени 1915 р.

• Розповідь учителя

Німецьке й австро-угорське командування, плануючи розгромити Росію, навесні 1915 р. перекинуло із Західного на Східний фронт значні військові сили. Головний удар повинен був відбутися в Галичині. 30 квітня 1915 р. в районі міст Горлице та Громник німецько-австрійська армія розпочала масову артилерійську підготовку, яка тривала майже добу, а після цього перейшла в наступ. У результаті Горлицького прориву 2—10 травня 1915 р. російські армії, не витримавши натиску ворога й потерпаючи від нестачі озброєння і боєприпасів, відступили. Протягом травня 1915 р. вони залишили Перемишль і відступили за Дністер, у червні втратили Львів, а на кінець місяця — більшу частину Галичини.

У жовтні 1915 р. відступ російської армії завершився на лінії Чернівці—Тернопіль—Дубно—Пінськ—Барановичі—Двінськ—Рига. Австро-німецьке командування не змогло досягти своєї мети й вивести Росію з війни, однак завдало їй відчутних утрат. Російська армія втратила 150 тис. убитими, 700 тис. пораненими і 900 тис. полоненими. Водночас вона залишила Північну Буковину, Східну Галичину, Підляшшя, Холмщину, Берестейщину й Західну Волинь. Відступаючи російська армія дотримувалася тактики «спаленої землі» — мости, будівлі, залізниці руйнувалися. На Схід вивозилися матеріальні й культурні цінності. Найцінніші експонати за розпорядженням російської адміністрації було вивезено з Наукового товариства імені Шевченка та Народного дому у Львові. Значна кількість населення вимушена була залишити свої оселі. Так, лише в Київському комітеті допомоги біженцям у 1915 р. було зареєстровано 12 тис. біженців із Галичини.

• Робота з документом

Зі спогадів українського громадсько-політичного діяча Д. Дорошенка про дії російської влади під час відступу з Галичини в 1915 р.

Та ось зненацька наступила евакуація. Галицькі інтелігенти і селяни, що прилучилися до православ’я, спровоковані нашими душохапами, цілком резонно боялись тепер репресій з боку австро-польсько-мадярської влади. І от десятками тисяч людей (по приблизному підрахунку самих селян було понад 100 000) нічого іншого не залишалось, як покинути свої хати й ниви і обернутись на біженців, тікаючи за московським військом на схід. До цього їх спонукували й представники церковної адміністрації, агенти Антонія і Євлогія (єпископи-чорносотенці), обіцяючи їм в братній Росії дарові наділи землі разом з садибами й цілим господарським реманентом. Певна річ, що нещасні біженці дуже скоро переконались, що в Росії вони можуть дістати не більше, як... миску юшки і шматок хліба, та й то поки йшли повз харчові пункти. Отже, не диво, що настрій цієї категорії біженців й був особливо сумний і безнадійний. При зустрічі з ними вражав якийсь повний одчай і тупа покірливість своїй нещасній долі.

• Запитання до документа

1) Які факти наводить Д. Дорошенко?

2) Які висновки можна зробити на підставі інформації автора про становище в Галичині під час відступу російської армії в 1915 р.?

2. Політика австро-угорської влади після повернення до Західної України.

• Розповідь учителя

Австрійська влада після повернення до Західної України за розпорядженням віденського уряду мала з’ясувати ступінь співробітництва місцевих українців із російською окупаційною адміністрацією та дослідити утиски населення росіянами. Намісник Галичини доповів про порушення росіянами прав українців під час окупації: закриття культурних і громадських організацій, заборону використання української мови, депортації українців і переслідування греко-католицької церкви. Одночасно з цим австрійські урядовці поновили переслідування москвофілів й тих, кого підозрювали в симпатіях до них.

На Буковині переслідування австрійськими й угорськими каральними загонами українців, яких вважали потенційними зрадниками, набули значних масштабів. При цьому до інших національних груп австрійська адміністрація ставилася досить поблажливо. У краї здійснювалися масові арешти й страти українців. Узагалі з Буковини до австрійських концентраційних таборів було вивезено 30 тис. осіб усіх національностей.

Таким чином, у період Першої світової війни українці Галичини й Буковини були національною спільнотою, яка опинилася, умовно кажучи, між молотом і ковадлом. З одного боку, українці зазнавали репресій від російської влади, яка намагалася викорінити в них так зване «мазепинство», з іншого — австро-угорська влада звинувачувала їх у русофільстві й вважала потенційними зрадниками. У той самий час українці воювали за тих, хто знущався над ними. Мобілізації, здійснювані владою на українських землях, приналежність яких до Австро-Угорщини або Росії змінювалася у зв’язку з пересуванням лінії фронту, спричиняли ситуації, коли близькі родичі опинялися у ворогуючих арміях. Усе це перетворювало війну на національну трагедію для галицьких і буковинських українців.

3. Участь Українських січових стрільців у воєнних діях 1914—1915 рр.

• Колективна робота в підручником

Учні самостійно опрацьовують відповідний матеріал параграфа, прослідковуючи бойовий шлях вояків УСС у 1914—1915 рр. Учитель систематизує й доповнює результати роботи учнів, використовуючи наведений нижче матеріал.

• Додаткова інформація

Незважаючи на нечисленність Українських січових стрільців їхня участь у бойових діях Першої світової війни була досить помітною. Командування австро-угорської армії використало їх в осінній кампанії 1914 р. в кровопролитних гірських боях на перевалах Карпат. 25 вересня в районі Сянок у бою за Ужоцький перевал прийняв бойове хрещення перший із підрозділів легіону — сотня О. Семенюка. У бою з кубанськими козаками загинули 22 січові стрільці. Командування австро-угорської армії, не враховуючи думки українських старшин, поділило решту легіону на окремі розвідувальні групи по 20 стрільців у кожній і наказало їм збирати інформацію в тилах російської армії. Після невдалих спроб перетнути лінію фронту більшість груп, зазнавши втрат, повернулися назад. Після провалу цього плану 7 жовтня всі сотні УСС зайняли лінію оборони на Бескидах.

У першій половині жовтня січові стрільці брали участь у контрнаступі австро-угорської армії через Карпатські перевали в напрямку на Стрий, Миколаїв і Львів. Заступник начальника Генштабу австро-угорської армії генерал-майор Гефер повідомляв до Відня, що «українські стрільці відзначилися при витісненні російських військ із Карпат». На початку листопада російська армія перейшла в контрнаступ, намагаючись прорватися в Закарпаття.

3—5 листопада 1914 р. в запеклих боях під Синьовидним сотні УСС під командуванням Р. Дудинського, С. Горука, В. Дідушка, К. Гутковського, З. Московського не лише відстояли свої позиції, а й завдали значних втрат противнику. У полон було захоплено 130 російських солдатів. У районі Тухольки відзначилася сотня стрільців, очолювана Д. Вітовським, яка разом з австрійським бронепоїздом утримувала залізничну ділянку Тухолька—Гребенів.

10 листопада січові стрільці отримували перші бойові нагороди — «Медалі хоробрості» II класу. Звертаючись до січовиків, командир 55-ї дивізії генерал Г. Фляйшман сказав: «Українці! Ви гідно і хоробро боретеся з ворогом і дали на це докази».

У грудні 1914 — січні 1915 р. сотні УСС здійснювали охоронно-розвідувальну службу на перевалах Карпат. На початку січня разом з австро-угорськими військами вони перейшли в наступ. У тріскуні морози, долаючи вкриті глибоким снігом круті схили, вони зайняли Славське й Лавочне. На початок березня стрільці вийшли в район гори Маківки. У цей період командування австро-угорської армії здійснило реорганізацію легіону УСС. Тепер він складався з двох куренів, до яких за австрійським зразком входило по чотири сотні.

28 квітня — 2 травня 1915 р. сотні УСС брали участь у бою за гору Маківку поблизу Славського. Це місце було ключовим пунктом оборони австрійської Південної армії, оскільки не давало російським підрозділам пробитися долинами річок до Тухлі та Славського. Січовики в запеклих сутичках захищали свої позиції. Декілька разів гора переходила з рук у руки. 3 травня австрійське командування вивело звідти УСС через отримані ними значні втрати, а наступного дня російська армія захопила гору. У бою за Маківку загинули 42 стрільці, 76 були поранені й 35 потрапили в полон. Полеглих поховали на південних схилах гори, де й сьогодні стоїть пам’ятний знак.

30 травня — 1 червня 1915 р. УСС, беручи участь у наступі німецько-австрійської армії, вели важкі бої з російськими військами під Болеховом. Наприкінці червня вони брали участь у боях за Галич. Улітку 1915 р. керівники Загальної української ради звернулися до імператора Франца Йосифа з пропозицією збільшити кількість УСС до 12 тис. осіб і реорганізувати легіон у бригаду. Імператор пообіцяв розглянути це питання з командуванням армії. 21 серпня 1915 р. Начальна команда австро-угорської армії створила Перший полк УСС як самостійну військову одиницю у складі 55-ї австрійської дивізії. Його командиром став кадровий військовий Г. Коссак.

У вересні—жовтні 1915 р. УСС вели запеклі бої з російськими військами в подільських степах між річками Серет та Стрипа. Запеклий бій, що перевершував всі попередні, відбувся 9 жовтня — 9 листопада 1915 р. поблизу села Семиківці на Стрипі. Саме завдяки героїзму січовиків він завершився перемогою австро-угорської армії. Утрати УСС становили: 40 загиблих, 80 поранених і понад 100 полонених. Це був другий після Маківського великий бій, у якому полк УСС відзначився надзвичайною хоробрістю і стійкістю. В одному зі звітів німецького командування у цей період зазначалося, що українські стрільці — «найкращий відділ з усієї австро-угорської армії». Незабаром після Семиківського бою полк УСС відвели в тил, де він перебував до травня 1916 р.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

• Запитання і завдання

1. Коли розпочався Горлицький прорив?

2. Якими були втрати російської армії на Південно-Західному фронті внаслідок австро-німецького наступу навесні—восени 1915 р.?

3. Якою була кількість вивезених із Буковини до концентраційних таборів після повернення туди австрійців?

4. Де прийняли бойове хрещення бійці УСС?

5. Коли відбувся бій за гору Маківку?

6. Хто став командиром Першого полку УСС у серпні 1915 р.?

VI. ПІДСУМКИ УРОКУ

• Станом на осінь 1915 р. на Південно-Західному фронті Східного фронту Першої світової війни обидві сторони зазнали великих втрат і не могли реалізувати своїх стратегічних планів. Воєнні дії набули позиційного характеру.

• У результаті воєнної кампанії березня—жовтня 1915 р. російська влада втратила переважну більшість окупованих західноукраїнських територій. Повернення під австро-угорську владу мало негативні наслідки для українців, серед яких розпочалися арешти й репресії підозрюваних у співпраці з ворогом.

• Легіон (полк) УСС, який діяв у складі австро-угорської армії на Східному фронті, здобув у командування визнання своєю стійкістю і відвагою в бойових операціях.

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати відповідний параграф підручника.