Розробки уроків. Історія України. 10 клас. Суспільно-гуманітарний профіль

Тема 3. УКРАЇНА В ПЕРШІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ (1914—1917 рр.)

УРОК № 21 (31)

Тема. Українські землі на початку війни.

Мета: порівняти плани Антанти і Троїстого союзу щодо України; охарактеризувати становище українців під владою Російської й Австро-Угорської імперій на початку війни; проаналізувати ставлення громадсько-політичних діячів Наддніпрянської України до війни; пояснити терміни і поняття «геополітика», «репресії», «концентраційний табір», «Карпато-Русский освободительный комитет»; розвивати вміння учнів порівнювати історичні процеси і явища, визначати спільне і відмінне у їхньому перебігу; виховний аспект уроку реалізується на підставі формування в учнів уявлення про загарбницькі наміри держав — учасниць війни стосовно українських земель.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручник, стінна карта «Українські землі напередодні Першої світової війни», атлас, ілюстративний і дидактичний матеріал.

Основні терміни і поняття: геополітика, репресії, концентраційний табір, «Карпато-Русский освободительный комитет».

Основні дати: 1 серпня 1914 р. — початок Першої світової війни; 10 серпня 1914 р. — створення «Карпато-Русского освободительного комитета»; 11 серпня 1914 р. — опубліковано статтю С. Петлюри «Війна та українці».

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель інформує учнів про початок вивчення теми «Україна в Першій світовій війни (1914—1917 рр.)», повідомляє тему й основні завдання уроку.

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

• Запитання і завдання

1. Коли утворилися Антанта і Троїстий союз?

2. Назвіть держави, які входили до цих блоків.

3. Якою була мета створення Антанти і Троїстого союзу?

4. Схарактеризуйте ставлення російської й австро-угорської влади до українського руху напередодні війни.

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Україна в геополітичних планах країн Антанти і Троїстого союзу.

• Колективна робота з підручником

Учні самостійно опрацьовують відповідний матеріал параграфа, виконуючи завдання.

1. Складіть таблицю «Україна в планах держав Антанти і Троїстого союзу».

Держава

Плани стосовно українських земель

2. Покажіть на карті «територіальні зазіхання» воюючих держав на українські землі на початку війни.

Учитель систематизує й доповнює результати роботи учнів, використовуючи наведений нижче матеріал.

• Додаткова інформація

1 серпня 1914 р. розпочалася перша в історії людства світова війна. Її спричинило непримиренне протистояння держав — учасниць двох військових блоків — Троїстого союзу (Австро-Угорщина, Німеччина, Італія) і Антанти (Велика Британія, Франція, Росія). Кожна з країн прагнула досягти своїх геополітичних інтересів. Україна в них також посідала досить помітне місце через своє вигідне географічне положення, великий економічний і людський потенціал.

• Робота з термінами і поняттями

Геополітика — політологічна концепція, за якою зовнішня політика держав визначається географічними факторами (місцеположенням країни, природними ресурсами, кліматом тощо). Термін «геополітика» використовується для характеристики певного впливу географічних чинників на зовнішню політику.

Німеччина, намагаючись послабити Росію, сподівалася розділити її на частини і оволодіти Польщею, Литвою, Прибалтикою, Білорусією та Україною. Особлива роль у цих планах відводилася українським землям, оскільки саме вони мали стати відправним пунктом для подальшого завоювання Німеччиною світового простору. Територію України верховне командування німецької армії вважало одним із головних театрів воєнних дій у війні. Прагнення ослаблення Росії в геополітичному плані спричиняло поширення серед німецьких політиків прихильного ставлення до можливої незалежності України. Останню вони вважали плацдармом для здійснення Росією зовнішньополітичної експансії на Балкани й до Передньої Азії. Отже, втрата України приведе до краху великодержавницької політики російського самодержавства. Україна також приваблювала Німеччину своїм економічним потенціалом: вона могла стати для неї постачальницею продовольства і сировини.

• Робота з документом

З таємної доповідної записки Генерального штабу Німеччини від 1 грудня 1915 р.

Кожний, хто насправді знає і розуміє географічне та економічне положення, у яких перебуває Росія, є свідомий того факту, що Велика Росія може існувати тільки через посідання багатої України. Якщо ми зуміємо змінити стан України, зробивши її незалежною державою, і утримати незалежну Україну при житті, то з певністю завдамо смертельного удару Великій Росії. Тому Україну слід вважати серцем Великої Росії. В оцінці всіх експертів це володіння Україною робить Росію великою європейською потугою. Україна, відділена від Росії, створить мур між властиво Росією, Центральними державами та Балканами, закриваючи доступ до Чорного моря.

• Запитання до документа

1) У чому автор документа вбачав значення володіння Україною для Росії?

2) Чому існування незалежної України відповідало інтересам Німеччини?

Австро-Угорщина здавна змагалася з Росією за гегемонію (першість) у слов’янському світі. Неодноразово звертаючи увагу на свою, на їхню думку, ліберальну національно-культурну політику стосовно слов’ян, австрійські Габсбурги сподівалися розширити свої володіння за рахунок південнослов’янських країн, а також українських земель Волині й Поділля, які перебували у складі Росії. Міністерство закордонних справ Австро-Угорщини заявляло, що, оскільки головною метою участі країни у війні є послаблення Росії, Австро-Угорщина, у разі перемоги, розпочне створення незалежної від Росії української держави.

Росія, приховуючи свої експансіоністські наміри, заявляла про прагнення захистити Сербію від агресії Австро-Угорщини. Одночасно з цим проголошувалася необхідність звільнення з-під влади Габсбурґів «єдинокровних братів-русинів» Західної України й «возз’єднання уярмленої Русі» з Росією на засадах етнографічної спільності. Завдяки оволодінню Галичиною, Буковиною і Закарпаттям російська влада планувала відсунути кордони імперії за Карпатські перевали.

2. Становище українства в Російській і Австро-Угорській імперіях на початку війни.

• Розповідь учителя

Територія розселення українського народу напередодні війни була розділена між Російською й Австро-Угорською імперіями, які належали до ворогуючих військово-політичних блоків. Обидві держави вважали українців у складі свого населення ненадійним елементом, схильним до підтримки противника, і застосовували щодо них репресії.

• Робота з термінами і поняттями

Репресія — захід державного примусу, покарання, у тому числі й за ідейні переконання, нерідко позасудовим шляхом.

Російська влада вже в перші дні війни стала здійснювати в Наддніпрянщині широкомасштабні акції проти українства, звинувачуючи його в «австрофільстві», «сепаратизмі» та «мазепинстві». Так, у Києві було заборонено випуск газети «Рада», популярного тижневика «Село», місячників «Українська хата» та «Літературно-науковий вісник». Редактора «Української хати» П. Бочацького відправили в заслання до Східного Сибіру. Заарештували М. Грушевського, який на початку війни повернувся зі Львова до Києва, й заслали спочатку до Симбірська, а потім до Казані. У глиб імперії висилалися й інші українські громадсько-політичні діячі.

У Західній Україні австро-угорські урядовці з початком війни також розпочали дії, спрямовані проти українців. За найменшою підозрою в русофільстві їх заарештовували, висилали, а то й піддавали смертній карі. Тисячі українців, звинувачених у нелояльності до влади, були вислані до спеціальних концентраційних таборів Австрії, де їх роками утримували в жахливих умовах без суду і слідства. Найжорстокішим вважався табір Талергоф у Штирії, де в листопаді 1914 р. перебувало 5700 українців. Його називали «українською Голгофою», оскільки тут загинуло близько 2 тис. українців. Табори існували також у Терезієнштадті, Шварці, Нижній і Верхній Австрії та інших місцях.

• Робота з термінами і поняттями

Концентраційний табір — місце для ізоляції реальних або уявних противників держави, політичного режиму. Концентраційні табори створювалися також спеціальними розпорядженнями під час війни.

За далеко не повними даними, 36 тис. цивільних українців, у тому числі стариків і жінок, було розстріляно і повішено та стільки ж українських в’язнів загинуло в австрійських концентраційних таборах у роки війни.

3. Ставлення політиків Наддніпрянської України до війни.

• Розповідь учителя

У Наддніпрянській Україні на початку Першої світової війни російська влада, як і в інших регіонах імперії, розгорнула широку пропагандистську кампанію. Війну оголосили «обороною», що ведеться для захисту вітчизни від «прусських варварів», а також для захисту братів-слов’ян. Ця пропаганда мала позитивні результати. На початку війни значна частина міського населення і селянства Наддніпрянщини підтримували урядову політику, не усвідомлюючи, що на їхні плечі ляже весь тягар війни.

Загальноросійські партії чорносотенців, октябристів, кадетів і права частина соціал-демократів та есерів загалом підтримували офіційний урядовий курс. Ліва частина соціал-демократів (більшовики, очолювані В. Леніним) виступали за поразку Росії у війні, оскільки це мало наблизити революцію і повалення царизму.

Серед громадсько-політичних діячів Наддніпрянщини у ставленні до війни сформувалося три основні орієнтації — поміркована, нейтральна та радикальна. Представники першої займали проурядову позицію. 10 серпня 1914 р. в Києві галицькі та буковинські емігранти-москвофіли та їхні прибічники заснували «Карпато-Русский освободительный комитет». У зверненні до «багатостраждального руського народу Галичини» він закликав зустрічати російську армію, що «несет тебе православную веру твоих предков, несет тебе волю и свободу русского человека на своей родной русской земле», хлібом-сіллю, як визволителів. Офіцерів російської армії комітет забезпечив пропагандистсько-інформаційною брошурою про «етнографічний і культурно-політичний стан Галичини у зв’язку з національно-громадськими настроями».

Товариство українських поступовців стосовно війни спочатку посіло помірковану позицію, визначену в статті-відозві «Війна та українці», написаній у серпні 1914 р. С. Петлюрою. У ній запевнялося, що українці «виконають свій обов’язок громадян Росії в цей тяжкий час до кінця», і тому мають право, як і інші народи імперії, на надання їм «відповідних прав». Розгортання війни спричинило зміни в поглядах ТУП: від заяв на підтримку війни воно перейшло на нейтральні позиції, а в 1916 р. виступило проти війни і підтримки будь-якої з воюючих сторін. У декларації «Наша позиція» поступовці заявили, що боролися та боротимуться за «демократичну автономію України, гарантовану такою ж федерацією рівноправних народів, за цілковите забезпечення культурно-національних цінностей».

У відповідь на антиукраїнську політику російської влади частина радикально налаштованих українських політиків емігрувала з Росії до Австро-Угорщини та Львова.

• Робота з документом

Зі статті С. Петлюри «Війна та українці»

...Вороги Росії при переході кордону будуть, звичайно, намагатися прихилити українську людність на свій бік і різними політичними обіцянками та національними принадами посіяти неспокій серед неї. Українці не піддадуться провокаційним впливам і виконають свій обов’язок громадян Росії в цей тяжкий час до кінця і не тільки на полі бою, у шеренгах війська, що бореться проти порушників світового миру і права, але й як громадяни-обивателі, що повинні в міру своїх сил і можливостей сприяти успішному виконанню російською армією виїмково відповідального завдання, що випало на її долю.

...Національна проблема, зокрема українська, вимагає свого невідкладного розв’язання. Такі струси в державному житті, як війна, відкривають очі суспільству державної нації на одну з її помилок у відношенні до недержавних народів. Воно переконується, що ці народи в однаковій мірі з ним відстоюють цілість держави, обороняють її нерозривність та добро, віддають своїх дітей, тратять сили і матеріяльні засоби на оборону від спільного ворога і що відосередність національних прагнень не є тією небезпекою, що в ній дехто вбачає загрозу цілості Росії. Примара цієї небезпеки завжди стояла на дорозі до бажаного розв’язання національного питання Росії, впливаючи на створення тих важливих умов, що ними намагались оточити життя недержавних народів. Якщо в найбільш критичні дні проби народи Росії виконують свої обов’язки у відношенні до неї, то в свідомість суспільства і його керівних кіл повинна просякти думка про надання цим народам і відповідних прав. В цьому відношенні можна завважити вже сприятливі симптоми. Логіка речей промовляє за те, що зміна відношення до інородців торкнеться також і українців, і в перспективах розв’язання національного питання в Росії і українське питання теж буде поставлене на денний порядок. Толерантна постава до українців Австрії, яку диктують обставини часу, відкрила б великі можливості: вона створила б потяг відірваної історичними умовами частини до національного українського цілого, зв’язаного з Росією: у наслідок того сталось би велике діло виправлення історичної помилки, а українському народові, що всі частин його були б з’єднані, відкрилась би можливість розвитку його багатих сил в єднанні з відродженою Росією і народами, що її заселюють.

• Запитання до документа

1) У чому, на думку автора, повинно було полягати ставлення українців — громадян Російської імперії до війни?

2) Як автор пов’язував ставлення українців — громадян Росії до війни й перспективи розв’язання української національної проблеми?

3) Як у статті пов’язується питання об’єднання західних і наддніпрянських українців із війною?

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

• Бесіда за запитаннями

1. Коли розпочалася Перша світова війна?

2. Що таке геополітика?

3. Який австрійський концентраційний табір називали «українською Голгофою»?

4. Що таке репресії?

5. Яка українська політична організація визначила своє ставлення до війни в декларації «Війна та українці»?

6. Коли утворився «Карпато-Русский освободительный комитет»?

V. ПІДСУМКИ УРОКУ

• У геополітичних планах держав — головних учасниць Першої світової війни стосовно України було багато відмінного, але спільним стало те, що жодна з них не цікавилася прагненнями самих українців.

• Спільним у ставленні російської й австро-угорської влади до українців стало те, що, розраховуючи використати людські та матеріальні ресурси українських земель для ведення війни, вони одночасно вважали сам народ ненадійним і здійснювали до нього обмежувальні заходи.

• В умовах нагнітання російською владою воєнного психозу й ініціювання патріотичної кампанії громадсько-політичні діячі Наддніпрянської України сформували власну позицію стосовно війни й участі в ній українців.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати відповідний параграф підручника.