Розробки уроків. Історія України. 10 клас. Суспільно-гуманітарний профіль

Тема 1. ЄВРОПА І СВІТ НА ПОЧАТКУ XX ст.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВИВЧЕННЯ ТЕМИ

Відповідно до програми вивчення курсу розпочинається темою «Європа і світ на початку XX ст.». У зв’язку з тим, що вона передбачає розгляд матеріалу, який вивчатиметься також зі всесвітньої історії, на думку авторів, із метою уникнення повторів доцільно розглядати їх спільно. При цьому під час роботи вчителю необхідно акцентувати увагу учнів на тих тенденціях і явищах, які будуть важливими для подальшого розуміння подій, що розгорталися на українських землях.

Для зручності вчителя наводимо розробки уроків за матеріалом всесвітньої історії.

УРОК № 3*

Тема. США на початку XX ст.

Мета: визначати особливості імперіалізму як нової стадії в розвитку провідних країн світу; характеризувати соціально-економічний розвиток і політичне життя США на початку XX ст.; пояснити терміни і поняття «імперіалізм», «трест», «прогресизм», «Справедливий курс», «політика "великого дрючка"», «дипломатія долара»; розвивати вміння учнів аналізувати історичні події; виховувати в учнів повагу до історичного минулого різних народів.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручник, стінна карта «США на початку XX ст.», атлас, ілюстративний і дидактичний матеріал.

Основні терміни і поняття: імперіалізм, трест, прогресизм, «Справедливий курс», політика «великого дрючка», «дипломатія долара».

Основні дати: 1900—1914 рр. — період «прогресивної ери» в історії США; 1913 р. — обрання президентом США В. Вільсона*.

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель інформує учнів про те, що вони приступають до вивчення теми «Європа і світ на початку ХХ ст.». Після цього повідомляє тему й основні завдання уроку.

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

• Запитання і завдання

1. Якими були особливості державного устрою США в другій половині XIX ст.?

* Тут і далі дати надано відповідно до логіки викладення подій у посібнику.

2. Назвіть характерні риси політичного життя США в 1870—1890-х рр.

3. Як відбувався економічний розвиток США в останній третині XIX ст.?

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

• Випереджальне завдання

Розпочніть складання таблиці «Розвиток держав Європи і світу на початку XX ст.».

Держава

Соціально-економічне життя

Внутрішньополітичний розвиток

Зовнішньополітичний курс

1. Імперіалізм.

• Розповідь учителя

Наприкінці XIX — на початку XX ст. в розвитку провідних країн світу означилися помітними нові явища. Вони стали основою для появи теорії про вступ капіталізму в стадію імперіалізму.

• Робота з термінами і поняттями

Імперіалізм — монополістична стадія розвитку капіталізму. У провідних країнах світу імперіалізм виникає на межі XIX—ХХ ст. з появою монополій. У період імперіалізму в політичному та економічному житті суспільства панує фінансова олігархія (невелика група людей), що концентрує у своїх руках банківський та промисловий капітал.

Нові особливості капіталізму одним із перших описав у 1902 р. британський економіст Дж. А. Гобсон у праці «Імперіалізм». Він дійшов висновку, що тогочасна Велика Британія стала отримувати прибуток від вивозу капіталу в 5 разів більший за експорт товарів. Також він дійшов висновку, що фінансисти прагнули до політичного диктату в країнах, де розміщувалися їхні основні капіталовкладення. Банки, не докладаючи зусиль для розвитку промисловості, отримували значні прибутки з відсотків за кредитами, надаючи їх іноземним державам. Зовнішня політика Великої Британії та Франції сприяла забезпеченню ринків для вигідного вкладання капіталів. Фактично колоніальна експансія цих країн була безпосередньо пов’язана з інтересами їхніх фінансових і промислових груп.

Розуміння сутності імперіалізму поглибив російський соціал-демократ В. Ленін, що сформулював його основні ознаки:

• концентрація виробництва і капіталу, яка дійшла до такого високого ступеня розвитку, що виникли монополії, які почали відігравати вирішальну роль у господарському житті;

• злиття банківського капіталу з промисловим і створення на основі цього «фінансового капіталу» — фінансової олігархії;

• вивіз капіталу, на відміну від вивозу товарів, набуває особливо важливого значення;

• утворення міжнародних монополістичних союзів, що ділять світ на свої сфери впливу;

• завершення територіального поділу світу провідними державами. У повному обсязі всі наведені ознаки були притаманні лише групі великих держав.

2. Соціально-економічний розвиток США.

• Розповідь учителя

На початку XX ст. економіка США переживала бурхливе піднесення. Країна посіла перше місце у світі за обсягами промислової продукції, виплавки чавуну, видобутку вугілля, промисловим споживанням бавовни тощо. За 1899—1914 рр. кількість підприємств у США збільшилася майже на 70 тис., а кількість робітників — від 4,7 до 7 млн осіб. Продуктивність праці в американській промисловості була в 4 рази більшою, ніж у провідних країнах Європи. Середня заробітна платня американського робітника становила 700 доларів на рік, а прожитковий мінімум не перевищував 150—160 доларів.

Промисловість розвивалася нерівномірно. Старі галузі уповільнювали темпи розвитку, а нові — автомобільна, хімічна, електротехнічна — зростали дуже швидко. Так, виробництво автомобілів компанією «Форд», заснованою в 1903 р., до 1915 р. збільшилося в 160 разів. У 1915 р. з конвеєрів заводів Форда в Детройті зійшло близько 250 тис. автомобілів.

• Робота з документом

Внесок держав у світове промислове виробництво, %

Держава

Роки

1870

1900

1913

США

23,3

30,1

35,8

Велика Британія

31,8

19,9

14,0

Франція

10,3

7,1

6,4

Німеччина

13,2

14,6

15,8

Австро-Угорщина

5,0

4,7

4,4

Росія

3,7

5,0

5,0

Японія

0,6

1,0

• Запитання до документа

1) Яка країна в останній третині XIX ст. посідала перше місце за внеском у світове промислове виробництво?

2) Як змінився внесок держав у світове промислове виробництво на початку ХХ ст.?

3) Які держави складали трійку країн-лідерів за внеском у світове промислове виробництво в 1913 р.?

• Робота з термінами і поняттями

Трест — монополістичне об’єднання, у рамках якого учасники, що входять до його складу, повністю втрачають виробничу, комерційну і юридичну самостійність. Керівництво тресту зосереджується в руках головної компанії або правління. Найчастіше трести створювалися в однорідних галузях промислового виробництва.

Основною формою монополістичних об’єднань у промисловості США залишалися трести. Поряд зі старими виникали нові, які контролювали цілі галузі промисловості,— «Сталевий трест США», «Генеральна електрична компанія», «Амальгамейтед коппер К°» та ін. У 1909 р. трести виробляли понад 40% промислової продукції країни.

• Постать в історії

На початку ХХ ст. перше місце серед фінансових магнатів США посів голова «дому Морганів» Джон Пірпонт Морган (1837—1913). Він уважається наймогутнішим банкіром в історії Америки. Заснований Морганом у 1901 р. «Сталевий трест США» контролював 60% сталеливарної промисловості в країні. У 1902 р. магнат створив міжнародну сільськогосподарську компанію «Інтернешенл харвестер», що контролювала 80% торгівлі зерном. У власності Моргана були залізниці завдовжки 55 тис. миль. Наприкінці життя він разом зі своїми компаньйонами мав 341 директорську посаду в 112 найбільших компаніях США. Ця невелика група осіб контролювала власність вартістю понад 22 млрд доларів.

Економіка США періодично страждала від криз перевиробництва. Найбільша криза охопила країну в 1907—1908 рр. У цей період збанкрутіли багато банків, а безробіття зросло до 16—35% від загальної кількості робітників. У сільському господарстві США працювало близько 60% населення країни. Основною формою господарювання залишалися ферми. Завдяки збільшенню обсягу оброблюваних земель, механізації та спеціалізації продуктивність праці в сільському господарстві постійно зростала.

Становище переважної більшості робітників, незважаючи на вищу порівняно з Європою заробітну платню, залишалося важким. Тривалість робочого тижня в 1900 р. становила 57 годин, у 1915 р. — 53 години. Лише 8 % робітників США, завдяки наполегливій боротьбі, змогли домогтися 8-годинного робочого дня. Основною формою організованого робітничого руху в країні були профспілки. Найбільш впливовою залишалася Американська федерація праці (АФП). У 1914 р. до неї входило близько 2 млн осіб, що становило близько 12—14 % робітників.

3. Політичне життя США.

• Колективна робота з підручником

Учні самостійно опрацьовують відповідний матеріал параграфа, визначаючи характерні риси тогочасного політичного життя США і продовжуючи роботу з таблицею. Учитель систематизує і доповнює результати роботи учнів, використовуючи наведений нижче матеріал.

• Додаткова інформація

Від останньої третини XIX ст. в США затвердилася президентська республіка з двопартійною системою. Центральною постаттю політичного життя і головою виконавчої влади був президент, якого обирав народ.

Період 1900—1914 рр. у житті країни американські історики визначають як «прогресивну еру». У цей час набув поширення прогресизм — рух за здійснення «прогресивних перетворень», спрямованих проти панування монополій у США. Його виникненню сприяла діяльність великої групи письменників і журналістів (Джек Лондон, Теодор Драйзер, Ептон Сінклер та ін.), яких президент Теодор Рузвельт (1901—1909 рр.) назвав «розгрібачами багна». Вони викривали методи боротьби монополій із конкурентами, змови трестів із суддями, корупцію тощо.

В основі ідеології прогресизму була віра в можливість покращання ситуації в країні шляхом здійснення ліберальних реформ: обмеження конкуренції та свавілля монополій за допомогою державного регулювання і контролю за їхньою діяльністю, покращання становища трудящих тощо. Головна надія у встановленні для всіх «правил чесної гри» покладалася на державу.

Прибічником прогресистів став президент-республіканець Т. Рузвельт. Реформи Т. Рузвельта під назвою «Справедливий курс» започаткували «прогресивну еру» в розвитку США. Провідним напрямком у його перетвореннях стало втручання в життя трестів. Було встановлено жорсткий урядовий контроль за діяльністю трестів і дотриманням ними «антитрестівського закону» Шермана, прийнятого в 1890 р. Уряд організував понад 20 судових процесів проти трестів, висуваючи їм звинувачення у створенні монополій, що порушують свободу торгівлі. За одним із перших судових процесів залізничну компанію, контрольовану Морганом, розділили на дві. Нові закони надали уряду можливість посилити контроль за роботою залізниць. Усі транспортні компанії повинні були дотримуватися затверджених ним тарифів.

У 1906 р. Конгрес прийняв закон про чисті харчові продукти, що забороняв використання будь-яких «шкідливих і небезпечних для здоров’я речовин при виготовленні ліків і продуктів харчування». Одночасно з цим спеціальним законом встановлювався контроль за умовами праці й запроваджувалася федеральна санітарна інспекція в усіх компаніях, що торгували м’ясом.

Особливо ефективною була природоохоронна діяльність Рузвельта. Було прийнято довгострокову комплексну програму збереження природних ресурсів, збільшено площу державних заповідників і парків від 18 млн 800 тис. га до 59 млн 200 га лісу, розпочато систематичні заходи з висадження дерев на оголених землях для запобігання пожежам та іригації засушливих земель на Заході.

Політику прогресистів продовжив президент-республіканець Вільям Тафт (1909—1913 рр.). У період його президентства відбулося 45 судових процесів проти трестів, яких визнали винними в порушенні свободи торгівлі.

На президентських виборах 1912 р. перемогу здобули демократи, їхній кандидат Вудро Вільсон (1913—1921 рр.) був президентом США два терміни. На виборах Вільсон переміг із програмою «Нова свобода», у якій обіцяв звільнити американців від страху перед трестами та революціями. Фактично його діяльність стала продовженням курсу реформ, започаткованого Рузвельтом.

У зовнішній політиці країни на початку XX ст. ізоляціоністи, які, дотримуючись «доктрини Монро», вважали, що необхідно обмежуватися посиленням впливу США в Латинській Америці й визнавати панування провідних держав Європи в Східній півкулі, втрачають позиції. Усвідомлення власної переваги сприяє посиленню ідей експансіоністів. Вони вважали, що США повинні створити могутній воєнно-морський флот, заснувати морські бази в Атлантичному й Тихому океанах і, спираючись на них, здобути доступ до ринків Східної Азії. США, на їхню думку, повинні також посилювати зацікавленість до подій в Європі, брати участь у великій політиці.

Палким прихильником експансіоністів був Т. Рузвельт. Його зовнішньополітичний курс називали політикою «великого дрючка». Він закликав американських політиків розмовляти з діячами інших країн «стримано, але за спиною тримати в руках великого дрючка». У 1902 р. США нав’язали Кубі поправку до конституції, за якою її уряд втрачав право укладати угоди з іншими державами без згоди США, а також надав право американцям створювати там свої воєнні бази і вводити свої війська.

У 1903 р. США, для того щоб примусити уряд Колумбії погодитися на продаж території для будівництва каналу через Панамський перешийок, організували там заколот і під жерлами гармат американського флоту проголосили утворення нової незалежної держави — республіки Панама. Уряд новоутвореної держави одразу уклав із США договір на право будівництва каналу й розташування в його зоні підрозділів американської армії. Оцінюючи ці події, Рузвельт сказав: «Ми почали оволодівати континентом».

Під час російсько-японської війни 1903—1905 рр. США допомагали Японії позичками, зброєю, продовольством і сировиною. Одночасно відбувалися переговори, за якими США визнали за Японією право протекторату над Кореєю, а японці за це відмовилися від будь-яких претензій на Філіппіни. Одночасно з цим США зміцнюють свій вплив на Європейському континенті. Так, було укладено договори з 13 європейськими державами щодо запобігання виникненню воєнних конфліктів. У 1907—1909 рр. 16 броненосців військово-морського флоту США здійснили перше навколосвітнє плавання, щоб продемонструвати Старому Світу свою могутність, яку відтепер не можна ігнорувати у «великій політиці».

Президент В. Тафт запропонував у зовнішньополітичному курсі додержуватися «дипломатії долара», в основі якої було приховане здійснення економічної експансії. Відповідно до неї США надавали позики тим країнам, уряди яких погоджувалися на задоволення їхніх вимог.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ

• Бесіда за запитаннями

1. Що таке імперіалізм?

2. Які форми монополістичних об’єднань переважали в США?

3. Коли економіку США охопила найбільша у передвоєнний період криза?

4. Що таке «прогресизм»?

5. Яку назву мала програма реформ Т. Рузвельта?

6. Який американський президент надавав перевагу у зовнішньополітичному курсі «дипломатії долара»?

V. ПІДСУМКИ УРОКУ

• На початку XX ст. на підставі аналізу нових явищ у розвитку провідних країн світу було сформульовано теорію імперіалізму.

• Розвиток провідних країн світу в період імперіалізму мав як спільні риси, так і відмінності. Зокрема, в економічному житті США панівні позиції посіли трести. У зовнішній політиці країни спостерігалося прагнення збільшити свій вплив на інші регіони світу.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1) Опрацювати відповідний параграф підручника.

2) Повторити матеріал про особливості соціально-економічного і політичного розвитку Великої Британії та Франції в останній третині XIX ст.