Розробки уроків. Історія України. 10 клас. Суспільно-гуманітарний профіль

УРОК № 11 (17)

Тема. Розвиток українського руху в роки Російської революції 1905—1907 рр.

Мета: проаналізувати діяльність українських політичних партій у роки революції 1905—1907 рр.; охарактеризувати український національно-культурний рух у цей період; порівняти діяльність української громади в І та II Державних думах; пояснити терміни і поняття «УСДРП», «УДПР», «Трудова громада»; розвивати вміння учнів на підставі розгляду окремих фактів формувати уявлення про історичні процеси і явища; виховувати в них повагу до історичного минулого своєї Батьківщини.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник, стінна карта «Україна в роки Російської революції 1905—1907 рр.», атлас, ілюстративний і дидактичний матеріал.

Основні терміни і поняття: УСДРП, УДПР, Трудова громада.

Основні дати: 1905 р. — виникнення Української соціал-демократичної робітничої партії; 1905 р. — створення Української демократично-радикальної партії; 30 жовтня 1905 р. — в Одесі відкрилося перше в Наддніпрянській Україні товариство «Просвіта».

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель повідомляє учням тему й основні завдання уроку.

II. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

• Запитання і завдання

1. Як розгорталися події революції 1905—1907 рр. в Наддніпрянській Україні в січні—серпні 1905 р.?

2. Якими були наслідки проголошення Маніфесту 17 жовтня 1905 р.?

3. Охарактеризуйте селянський рух у Наддніпрянщині в роки революції.

4. Які події революції відбувалися у Наддніпрянській Україні восени—взимку 1905 р.?

5. Сучасний український історик Т. Гунчак, характеризуючи суспільно-політичне життя Наддніпрянщини напередодні революції 1905—1907 рр., пише: «Для зростаючої громадської свідомості потрібна була тільки відповідна нагода, щоб заявити про себе, і не тільки на словах, а й на ділі. Такою нагодою для українців стала революція 1905 р. ...» Яким є ваше ставлення до наведеного твердження? Поясніть свою точку зору.

III. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

• Запитання і завдання

1. Які українські політичні партії виникли в Наддніпрянщині на початку XX ст.?

2. Схарактеризуйте, як розвивався український національний рух у тогочасній Наддніпрянщині.

3. Яка національна політика здійснювалася російською владою щодо українців наприкінці XIX — на початку ХХ ст.?

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Вплив революції 1905—1907 рр. на суспільно-політичне життя в Наддніпрянській Україні.

• Розповідь учителя

Першими серед українців на початок революції 1905—1907 рр. відреагували студенти з Наддніпрянщини, які навчалися в Петербурзі. Вони утворили Тимчасовий український революційний комітет, який закликав усіх українців, що перебували в імперській столиці, взяти участь у боротьбі за національне визволення Наддніпрянської України.

• Робота з документом

З відозви «До українського громадянства, студентства, робітництва і українських офіцерів у Петербурзі», виданої Тимчасовим українським революційним комітетом 2 березня 1905 р.

Гасло демократичної республіки, виставлене російською демократією, забезпечує громадянські права кожної окремої людини. У боротьбі за ці права ми зичимо російській демократії всякого успіху. Але українська демократія, українські маси потребують забезпечення не лише своїх загальногромадянських прав, а й своїх окремих прав національних, тих прав, які російський народ має вже віддавна. Із цим гаслом національного визволення і повинні виступити українські маси в Петербурзі. Найповнішим висловом ідеї національного визволення є національно-державна самостійність, і лише створення власного суверенного державного організму може забезпечити якнайширший культурний розвиток українського народу.

• Запитання до документа

1) Яким було ставлення авторів відозви до гасел, проголошених російською демократією?

2) У чому автори документа вбачали завдання українських мас Петербурга?

3) На підставі наведених у джерелі фактів дайте оцінку рівню розвитку національної самосвідомості тогочасної української студентської молоді.

Початок революції сприяв активізації суспільно-політичного життя в Наддніпрянщині. За висловом її сучасника Олександра Лотоцького, «революційна хвиля розвіяла “сон лихої ночі”, що обняв приспану російським самодержавним режимом Україну». Українські студентські громади Москви, Києва, Харкова та Одеси, як і петербурзькі студенти-українці, висували вимоги перебудови Російської імперії на федеративну демократичну республіку із широкими правами для всіх народів і, зокрема, задоволенням національно-культурних прав українців. Організація «Селянський союз» висувала гасло домогтися від російського уряду надання автономії Україні та запровадження викладання українською мовою в навчальних закладах Наддніпрянщини. Численні вчительські організації підтримували вимоги стосовно українізації шкіл.

Українські політичні партії на початку революції були досить слабкими й не готовими до того, щоб очолити боротьбу за права українців. Однак вони докладали чимало зусиль для збільшення кількості своїх прибічників серед населення Наддніпрянщини.

Радикальна українська партія на початку революції перебувала в стані розколу і гострої внутрішньопартійної дискусії. Лише після оприлюднення Маніфесту 17 жовтня і повернення її провідників із-за кордону становище дещо змінилося. Та час було згаяно, і тактику РУП було сформовано лише в період спаду революції. Однак її місцеві осередки, не переймаючись дискусіями, уже навесні й восени 1905 р. працювали серед селянства. У грудні 1905 р. на з’їзді було прийнято програму РУП. Партія змінила назву, ставши Українською соціал-демократичною робітничою партією (УСДРП). Вона оголосила, що вестиме боротьбу за знищення самодержавства, автономію України, вільний розвиток національно-культурного життя, права робітників тощо. Однак розгорнути діяльність партія не змогла, бо наприкінці 1905 — на початку 1906 р. більшість її активних членів заарештували. Проте незважаючи на це вона діяла. У 1906—1907 рр. завдяки зусиллям УСДРП було влаштовано ряд страйків, налагоджено широку видавничу діяльність. Партія брала активну участь у виборах до II Державної думи й провела туди одного свого депутата. Хвиля арештів після завершення революції спричинила припинення активної діяльності УСДРП.

Українська соціал-демократична спілка (УСДС) у роки революції діяла успішніше. Ставши складовою РСДРП, вона використовувала її партійну мережу, зв’язки тощо. Фактично вона очолила керівництво масовим робітничим рухом у Наддніпрянщині й намагалася впливати на селянство. Негативним наслідком співпраці з РСДРП стало те, що, оголосивши себе єдиним представником українських робітників, УСДС у повсякденній роботі поступово перейшла на російську мову й втратила будь-які ознаки національної організації. Серйозним успіхом партії стали вибори до II Державної думи, куди вона провела 14 депутатів. Після розгону II Державної думи майже всі місцеві осередки УСДС було розгромлено, а провідників заарештовано. На кінець 1907 р. спілка фактично припинила існування.

Початок революції спонукав українських ліберальних демократів подолати розкол і об’єднатися. Наприкінці 1905 р. на основі УДП та УРП постала нова організація — Українська демократично-радикальна партія. Однак значної популярності ця партія не набула. Долучившись до передвиборної боротьби, вона провела до І Державної думи лише одного представника — українського земського діяча, землевласника з Полтавщини В. Шемету. Участь українських ліберальних демократів у революції 1905—1907 рр. не мала значних результатів. Однак у цілому за цей період вони здійснили перехід від культурницької до політичної діяльності.

Українська народна партія в роки революції головним своїм завданням уважала поширення впливу на маси і пропаганду своїх ідей. Одним із засобів досягнення цього вона визначила поєднання націоналістичних гасел із соціалістичними. Але пропаговані УНП ідеї не знайшли підтримки і призвели до її політичної ізоляції. У 1905 р. партія спробувала організувати видання легальних друкованих органів — «Самостійна Україна» у Львові, «Запоріжжя» у Катеринославі,— однак ця спроба закінчилася невдало.

У червні 1905 р. УНП вирішила відмовитися від гасла «Самостійна Україна» й об’єднатися з УДП та УРП. Проте останні відхилили її пропозицію. Від цього часу партія поступово занепала. Після 1907 р. відомості про неї відсутні.

2. Український національно-культурний рух.

• Розповідь учителя

У роки революції 1905—1907 рр. влада змушена була піти на певні поступки в національно-культурній сфері неросійським народам імперії. У Наддніпрянщині розвитку українського культурно-освітнього руху сприяло скасування Емського указу 1876 р. Важливу роль у прийнятті цього рішення відіграла позиція Російської академії наук, яка висловилася за скасування обмежень стосовно української мови.

• Робота в документом

З доповідної записки Російської академії наук «Про скасування обмежень малоросійського друкованого слова» (квітень 1905 р.)

...Друковане слово не може бути предметом переслідування за внутрішній зміст того, що ним передано... Зовнішня оболонка думки, спосіб висловлення її, літери звільнено від цензорських та всіляких інших поглядів. Тільки сплетіння нещасливих випадковостей могло підвести під заборону цілу мову; тільки нещаслива випадковість могла спонукати уряд до переслідування цілого письменства і прийняття на себе турбот про малоруський правопис. Академія наук переконана у тому, що розпорядження 1863 р. і височайші накази 1876 і 1881 рр. ...необхідно тепер же скасувати...

Водночас усе викладене вище сповнило Академію наук переконання, що малоруське населення повинно мати таке ж право, як і великоруське, розмовляти публічно і друкувати рідною своєю мовою.

• Запитання до документа

1) На підставі яких фактів російські вчені вважали необхідним скасувати обмеження стосовно української мови?

2) Яку оцінку можна дати такій позиції науковців?

Офіційне рішення про скасування обмежень, запроваджених Емським указом, з’явилося в травні 1906 р. Однак на цей час розгортання революції дозволило українству здійснити важливі заходи. Так, у Наддніпрянщині розгорнулося видання української преси. З листопада 1905 р. в Лубнах вийшов друком номер першої української газети «Хлібороб». У Києві став виходити щомісячний журнал «Нова громада», редактором якого був Б. Грінченко, а від 1907 р. замість «Киевской старины» було вирішено видавати українською мовою журнал під назвою «Україна». Загалом у краї через рік після Маніфесту 17 жовтня виникло 17 українських видавництв і виходило близько 20 періодичних українських видань різних жанрів.

Революція 1905—1907 рр. привела до поширення із Західної до Наддніпрянської України мережі «Просвіт». 30 жовтня 1905 р. в Одесі було відкрито першу «Просвіту». У травні 1906 р. в Києві відкрилася «Просвіта ім. Т. Шевченка». Її головою став Б. Грінченко. На середину 1907 р. у Наддніпрянщині діяли 35 «Просвіт». Вони здійснювали видавничу діяльність, організовували в селах читальні, розповсюджували українські видання, допомагали організовувати різноманітні товариства («Український учитель», «Технік», «Український агроном», «Наша кооперація») тощо. Неофіційним друкованим органом просвітянського руху стала газета «Рада», яка видавалася від 1906 р. в Києві. Її видання фінансували українські меценати Є. Чикаленко і В. Симиренко.

Українці в роки революції висували вимоги запровадження рідної мови у середній та вищій школах. У травні 1906 р. утворилася Українська учительська спілка, яка рішуче засудила русифікаторську політику уряду в галузі народної освіти. Українське студентство на своїх вічах вимагало створення в університетах українознавчих кафедр. Російський уряд змушений був піти на поступки. У 1906 р. з’явився циркуляр міністра освіти, який дозволяв учителям на уроках вживати «малоросійську мову для пояснення того, чого учні не розуміють». У Харківському та Новоросійському (в Одесі) університетах були відкриті україномовні відділення.

3. Діяльність українських громад у І та II Державних думах.

• Колективна робота з підручником

Учні самостійно опрацьовують відповідний матеріал параграфа, складаючи таблицю «Діяльність українських громад у І та II Державних думах».

Питання для характеристики

І Державна дума

II Державна дума

Усього депутатів

Серед них обрано від дев'яти губерній Наддніпрянщини

Дата створення Української громади

Кількість членів Української громади

Друкований орган

Політична платформа

Діяльність

Учитель систематизує й доповнює результати роботи учнів, використовуючи наведений нижче матеріал.

• Додаткова інформація

У виборах до І Державної думи українські соціалістичні партії, підтримавши в цьому загальноросійські партії, участі не брали. Своїх кандидатів висунули тільки Українська радикально-демократична партія та Українська народна партія. І Державна дума працювала в Петербурзі 27 квітня — 8 липня 1906 р. Із 497 її депутатів 102 представляли дев’ять губерній Наддніпрянщини.

Для обстоювання своїх інтересів українські депутати 1 травня 1906 р. створили власну парламентську громаду, до якої увійшли 45 депутатів. Головою української думської громади став адвокат і громадський діяч із Чернігівщини Ілля Шраг (1847—1919). Політична платформа громади включала вимоги надання Україні в її етнографічних межах політичної автономії, запровадження української мови в школах, судових та адміністративних органах. Щодо аграрного питання одна частина депутатів-українців обстоювала передачу селянам частини поміщицької землі за викуп, друга — конфіскацію поміщицьких земель та їх націоналізацію.

Велику допомогу депутатам-українцям надавав М. Грушевський, що в той час поселився в Петербурзі. Він організував видання друкованого органу місцевої громади українців — місячника «Украинский вестник». На думку М. Грушевського, метою журналу було «пояснювати українське національне питання з історичного, побутового, соціального й економічного боку, вказати місце і значення України між інших територій нової демократичної Росії».

За період діяльності І Державної думи члени української громади неодноразово виступали з приводу аграрного питання, розробили законопроекти про національні права, автономію України та рідну мову, неодноразово порушували проблему єврейських погромів, що відбувалися за бездіяльності влади. На жаль, через 72 дні цар розпустив Думу і підготовлені українською громадою законопроекти розглянуто не було.

Вибори до II Державної думи українські (як і загальноросійські) соціалістичні партії не бойкотували, а тому її склад значно «полівішав». До II Державної думи входило 518 депутатів, і працювала вона від 20 лютого 1907 р. Від дев’яти губерній Наддніпрянщини було обрано 102 депутати. 4 березня 1907 р. 47 українських депутатів заснували думську громаду, що мала назву «Трудова громада». Вона видавала часопис українською мовою «Рідна справа — Вісті з Думи», що виходив два рази на тиждень.

Утворюючи громаду, українські депутати склали відозву, де виклали свою політичну платформу: перебудова імперії на конституційних засадах, автономія України, амністія політичним в’язням, свободи слова, друку, зборів, совісті, пересувань і союзів, українізація освіти, судочинства й церкви. Щодо аграрного питання, то єдиної позиції нова громада не мала.

Українською громадою на розгляд II Державної думи було внесено поправки до законопроектів про народну освіту, що передбачали організацію курсів української мови, літератури та історії для вчителів, запровадження викладання української мови у вчительських семінаріях України, організацію українознавчих кафедр у Київському, Харківському та Одеському університетах. Були також підготовлені законопроекти про організацію автономії й місцевого управління в Наддніпрянщині. Проте плани української громади не були реалізовані, оскільки 3 червня 1907 р. II Державну думу розпустили. Ця подія вважається датою закінчення революції.

Революція 1905—1907 рр. завершилася поразкою і не привела до розв’язання основних протиріч у розвитку країни. Однак вона спонукала уряд до проведення низки реформ, сприяла активізації суспільно-політичного життя та розгортання національно-визвольних рухів народів Російської імперії, і зокрема українців.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

• Бесіда за запитаннями

1. Яка політична партія Наддніпрянщини в роки революції змінила назву на УСДРП?

2. Яка українська політична партія провела до II Державної думи 14 своїх депутатів?

3. Коли з’явилося офіційне рішення російської влади про скасування Емського указу?

4. Де і коли відкрилося перше в Наддніпрянщині товариство «Просвіта»?

5. Хто очолював українську громаду в І Державній думі?

6. Яку назву мала громада, створена депутатами-українцями II Державної думи?

VI. ПІДСУМКИ УРОКУ

• Революція 1905—1907 рр. сприяла активізації українських політичних партій Наддніпрянщини. Після проголошення Маніфесту 17 жовтня 1905 р. розпочався легальний період їхньої діяльності.

• Революція 1905—1907 рр. створила нові можливості для розвитку українського національно-культурного руху. Важливим досягненням українців стало те, що вони змогли видавати твори, газети і журнали рідною мовою, створювати власні культурно-освітні товариства.

• Участь у виборах до І та II Державних дум та їхній діяльності дозволила українцям Наддніпрянщини вперше набути парламентського досвіду. Українські депутати у складі Державної думи, вважаючи першочерговим її завданням забезпечити розв’язання національних проблем народів Росії відповідно до їхніх реальних потреб, добивалися насамперед автономії для Наддніпрянської України. І хоча жодного закону, корисного для України, Думою прийнято не було, депутати-українці, об’єднавшись у громаду, мали можливість оприлюднити з її трибуни національні потреби українського народу.

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати відповідний параграф підручника.