Розробки уроків. Історія України. 10 клас. Суспільно-гуманітарний профіль

УРОК № 9 (15)

Тема. Наростання українського руху на західноукраїнських землях.

Мета: визначити, яку роль відігравали в українському русі організації «Сокіл» та «Січ»; охарактеризувати участь галицьких москвофілів у суспільно-політичному житті краю; розповісти, як розгортався український рух на Буковині та в Закарпатті; пояснити терміни і поняття «Сокіл», «Січ», «Пласт», «Національна рада русинів на Буковині»; розвивати вміння учнів аналізувати погляди і діяльність представників різних політичних течій; виховувати в них повагу до самовідданої боротьби західноукраїнських громадсько-політичних діячів за права свого народу.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник, стінна карта «Українські землі на початку XX ст.», атлас, ілюстративний і дидактичний матеріал.

Основні терміни і поняття: «Сокіл», «Січ», «Пласт», «Національна рада русинів на Буковині». Основні дати: 1894 р. — створення першого товариства «Сокіл»; 1900 р. — заснування фізкультурно-спортивної організації «Січ», 1911 р. — утворення дитячо-юнацької організації «Пласт»; 1912 р. — утворення «Національної ради русинів на Буковині».

Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель повідомляє учням тему й основні завдання уроку.

II. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

• Запитання і завдання

1. Проаналізуйте місце і роль РУРП та УСДП в суспільно-політичному житті Галичини на початку XX ст.

2. Охарактеризуйте програмні засади й діяльність УНДП.

3. Яку роль у суспільно-політичному житті Галичини відігравали КРНС, ХСП та РНП?

4. Як відбувалася боротьба галицьких українців за загальне виборче право і реформу крайового статуту?

5. Що таке ідея сепаратизму? Чим була зумовлена її поява в українському русі Галичини?

6. Продовжте складання розгорнутого плану за темою «Здобутки українського національного руху в Західній Україні на початку ХХ ст.».

• Завдання для допитливих

Відомий український історик І. Лисняк-Рудницький, характеризуючи український національний рух у Галичині на початку ХХ ст., писав: «Для українського національного руху в Галичині двадцять п’ять років перед вибухом Першої світової війни були періодом неухильного просування на всіх фронтах. Один із тогочасних польських публіцистів влучно охарактеризував такий розвиток подій як “українське завоювання”. Завоювання було перш за все внутрішнім і полягало в проникненні в широкі маси українців модерної національної свідомості». Поясніть, як ви розумієте цю оцінку. Наведіть факти, які її підтверджують.

III. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

• Запитання і завдання

1. Яку роль відігравали москвофіли в суспільно-політичному житті Галичини в другій половині XIX ст.?

2. Розкрийте особливості українського руху на Буковині в другій половині XIX ст.

3. Як розгортався український рух у цей період на Закарпатті?

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Діяльність організацій «Сокіл» та «Січ».

• Розповідь учителя

Галицькі громадські діячі, за досвідом чехів, стали організовувати товариства для пробудження національної свідомості та національно-патріотичного виховання молоді. У 1894 р. на загальних зборах у Львові було створено перше українське фізкультурно-спортивне та протипожежне товариство «Сокіл». Завданнями товариства, за його статутом, були фізичне вдосконалення його членів і проведення культурно-просвітницьких заходів із метою виховання почуття національної єдності. У 1914 р. в Галичині та на Буковині діяли 974 осередки «Соколу», до яких входило близько 33 тис. членів.

У 1900 р. в селі Завалля, Снятинського повіту, К. Трильовський заснував першу українську фізкультурно-спортивну організацію «Січ». Згодом організації з такою назвою з’явилися в інших повітах Галичини й Буковини. У 1913 р. в Галичині діяло понад 900 первинних осередків «Січі», у яких було близько 80 тис. членів. У роботі товариств наголошувалося на необхідності розвитку історичних традицій українського народу, сприянні патріотичному й фізичному вихованню української молоді. У 1912 р. організацію перейменували на «Український січовий союз». У 1911 р. у Львові було утворено дитячо-юнацьку організацію «Пласт», покликану виховувати українську молодь на морально-християнських засадах і розвивати в неї почуття патріотизму.

Найбільш масовими виховними формами діяльності «Сокола», «Січі» та «Пласту» були спільні сільські, повітові, крайові демонстрації та спортивні змагання. У спортивному святі, проведеному в 1914 р. у Львові, взяло участь близько 12 тис. членів цих трьох організацій.

2. Відродження галицького москвофільства.

• Розповідь учителя

На початку XX ст. старорусинсько-москвофільський напрямок українського руху в Галичині поступово зменшив свій вплив, незважаючи на те що москвофіли мали досить розгалужену мережу громадських і культурно-освітніх установ — Ставропігійний інститут, Народний дім, Товариство ім. Качковського, різноманітні фонди, училища, культурно-освітні заклади.

У 1900 р. галицькі москвофіли проголосили «новий курс», в основі якого була ідея цілковитого ототожнення з Росією. Спираючись на Руську народну партію, очолювану В. Дудикевичем, яка отримувала велику грошову допомогу від російського уряду, вони підтримували зв’язки з місцевою польською аристократією, що намагалася розколоти український рух. У 1908 р. на Новослов’янському конгресі в Празі галицькі поляки домовилися з росіянами, що польська адміністрація в Галичині буде підтримувати місцевих москвофілів, щоб знищити український національний табір. Це польсько-московське порозуміння стало основою кривавих виборів до Галицького крайового сейму у 1908 р. Саме тому намісник Галичини Анджей Потоцький напередодні виборів надав підтримку москвофілам й пообіцяв, що «влаштує українцям нове Берестечко». Завдяки цьому москвофіли провели до крайового сейму вісім своїх депутатів проти 12 українських.

Подальше загострення стосунків між українцями і поляками в краї призвело до втручання австрійської влади. Після розв’язання польсько-українського конфлікту москвофіли опинилися осторонь боротьби. На виборах до Галицького крайового сейму в 1913 р. вони не змогли отримати жодного депутатського мандата. Однак вони зберігали досить вагомий вплив на суспільно-політичне життя Галичини. У 1914 р. мережа підпорядкованих їм установ налічувала 300 культурно-освітніх організацій і 106 кооперативів.

3. Український рух на Буковині та в Закарпатті на початку XX ст.

• Колективна робота з підручником

Учні самостійно опрацьовують відповідний матеріал параграфа, визначаючи особливості українського руху на Буковині та в Закарпатті у цей період. Учитель систематизує й доповнює результати роботи учнів, використовуючи наведений нижче матеріал.

• Додаткова інформація

Суспільно-політичне життя тогочасної Буковини значно пожвавилося. Політичною сенсацією 1903 р. в краї стало утворення в місцевому сеймі «Вільнодумного союзу». Його співзасновниками стали три найвпливовіші постаті суспільно-політичного життя Буковини — лідер українських народовців Микола Василько, лідер румунських націонал-демократів Аурел Ончул та лідер єврейської сіоністської партії Бенно Штраухер. Члени союзу прагнули по-новому вирішити проблеми краю: вони заявили, що на перше місце ставлять вимоги покращання соціально-економічного становища, розширення політичних прав і добиватимуться задоволення національних потреб усіх народів, які населяють Буковину. У 1905 р. союз через суперечності між його членами розпався.

12 листопада 1905 р. буковинські народовці об’єдналися в «Національну раду русинів на Буковині», яку неофіційно називали національно-демократичною партією, підкреслюючи цим ідейну спільність із подібною партією в Галичині. Партія виступала за запровадження загального, рівного і прямого виборчого права, у сільському господарстві висувала завдання розвивати спілчанський рух, обґрунтовуючи національні потреби українців, визнавала таке ж право за іншими націями краю.

У червні 1907 р. від «Національної ради русинів на Буковині» відокремилося ліве крило й заснувало Радикальну партію. Визволення українського народу ця партія пов’язувала із широкими соціально-економічними перетвореннями і встановленням соціалізму. Майже одночасно на Буковині сформувалася Українська соціал-демократична партія (УСДП), яка проповідувала ідеї марксизму, вимагала докорінних перемін у суспільстві. Однак більшість гасел соціал-демократів були незрозумілими для селян, а робітників у краї було дуже мало.

У 1907 р. на Буковині відбулися вибори до австрійського парламенту за новим виборчим законом. У всіх українських виборчих округах перемогли кандидати «Національної ради русинів на Буковині». Уперше після 1848 р. буковинські українці обрали п’ять депутатів до австрійського парламенту. У лютому 1910 р. «Національна рада» об’єдналася зі створеним одним із лідерів народовців С. Смаль-Стоцьким товариством «Руська рада» (її називали також «мужицька партія») у нову партію під назвою «Руська рада». У 1912 р. вона розпалася. Колишні члени «Національної ради» оголосили про створення Національно-демократичної партії, а прибічники С. Смаль-Стоцького — Української народної партії. Однак до початку війни обидві партії остаточно не сформувалися.

У 1911 р. відбулися останні вибори до Буковинського крайового сейму. Із 17 обраних українських депутатів 15 були народовцями, по одному від радикалів і соціал-демократів. Москвофіли на виборах зазнали цілковитої поразки.

На початку XX ст. у суспільно-політичному житті Закарпаття панівні позиції зберігав москвофільський напрямок. Однак у цей час зародилося й народовство. Молоді русинські діячі, які заснували його, шукали нові засоби для забезпечення виживання свого народу в умовах мадяризації. Переконавшись у безперспективності москвофільства, вони звинувачували його прибічників у занепаді русинського національного життя в краї. Вирішальним кроком стали відмова закарпатських народовців від використання російської мови і вибір ними як мови освіти і літератури народної мови.

Друкованим органом народовського руху в краї став тижневик «Наука», що виходив від 1897 р. Його головним редактором від 1903 р. був Августин Волошин (1874—1945), якому згодом судилося відіграти визначну роль в історії Закарпаття. Розвиток народовства в краї відбувався під впливом і в тісній взаємодії з українським рухом Галичини. Зокрема, праці закарпатських учених і громадських діячів друкувалися у виданнях Наукового товариства імені Шевченка у Львові, а галицькі громадські діячі (І. Франко, С. Томашівський, В. Гнатюк та ін.) докладали чимало зусиль для ознайомлення світової громадськості з безправним становищем закарпатських русинів.

Роль народовців на початку XX ст. в суспільно-політичному житті Закарпаття була досить скромною. Це була цілком аполітична діяльність, що обмежувалася питаннями мови, літератури, історії та освіти. Вони не прагнули надання краю автономії або самоврядування, не виступали за його приєднання до решти українських земель. Головним завданням народовці вважали зберегти ті прояви національного життя, які в майбутньому сприятимуть відродженню Закарпаття.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

• Експрес-опитування

1. Скільки осередків товариства «Сокіл» діяло в Галичині та на Буковині в 1914 р.?

2. Хто і коли заснував першу організацію «Січ»?

3. У чому полягав «Новий курс», проголошений галицькими москвофілами в 1900 р.?

4. Коли відбувся Новослов’янський конгрес у Празі?

5. Хто був лідером буковинських народовців?

6. Назвіть друкований орган народовців Закарпаття на початку XX ст.

VI. ПІДСУМКИ УРОКУ

• Створені на початку XX ст. організації «Сокіл» та «Січ» стали новими формами залучення молодих українців до участі в національному житті.

• У тогочасному суспільно-політичному житті західноукраїнських земель поряд з іншими розвивалася москвофільська течія, х Досить вагомими були успіхи тогочасного українського руху на Буковині, де в цей період виникли перші українські політичні партії. На Закарпатті український рух залишався досить слабким.

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати відповідний параграф підручника.