Розробки уроків. Історія України. 10 клас. Профільний рівень

УРОК №7

Тема. Суспільно-політичне життя в Наддніпрянській Україні на початку XX ст. Українські політичні партії.

Мета: визначити основні напрямки суспільно-політичного життя Наддніпрянщини на початку XX ст.; порівняти напрямки суспільно-політичного життя Наддніпрянщини; пояснити, як сформувалася соціалістична та ліберально-демократична течії українського напрямку суспільно-політичного життя; порівняти програмні засади українських ліберальних демократів і націоналістів; схарактеризувати програмні ідеї та діяльність українських соціалістів; пояснити зміст основних термінів і понять; розвивати вміння учнів порівнювати особливості суспільно-політичних поглядів, аналізувати ідейні засади різних суспільно-політичних течій; виховний аспект уроку реалізується на підставі знайомства з боротьбою українських громадських діячів за майбутнє України.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник, стінна карта «Українські землі на початку XX ст.», атлас, ілюстративний і дидактичний матеріал.

Основні терміни та поняття: пролетар, соціалізація, Бунд, РУП, УДП, УРП, УНП.

Основні дати: 1903 р. — поділ РСДРП на меншовиків та більшовиків; 1897 р. — створення Бунду (повна назва «Загальний єврейський робітничий союз у Литві, Польщі та Росії»); 1900 р. — створення Революційної української партії (РУП); 1904 р. — утворення Української соціал-демократичної спілки; 1904 р. — створення Української демократичної партії (УДП), створення Української радикальної партії (УРП); 1902 р. — створення Української народної партії (УНП).

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель оголошує учням тему й основні завдання уроку.

II. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

• Запитання та завдання

1. Схарактеризуйте розвиток українського кооперативного руху.

2. Визначте роль кооперативів в економічному житті Наддніпрянської та Західної України.

3. Які зміни відбувалися в становищі населення українських земель?

4. Визначте, які проблеми були найважливішими для соціально-економічного розвитку українських земель на початку XX ст. Якими шляхами їх було можливо розв’язати?

III. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ І НАВИЧОК

• Запитання та завдання

1. Якими були основні напрямки суспільно-політичного життя Наддніпрянщини в XIX ст.?

2. Визначте основні форми та прояви українського суспільно-політичного руху Наддніпрянської України в другій половині XIX ст.?

3. Якими були основні засади соціалізму?

4. Коли і як утворилися перші українські політичні партії?

5. Поясніть, що таке лібералізм. Якими були характерні риси ліберально-демократичної ідеології?

6. Поясніть, що таке націоналізм. Чого прагнули досягти прибічники ідеології націоналізму?

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

• Випереджальне завдання

Упродовж розгляду нового матеріалу розпочніть складання таблиці «Українські партії Наддніпрянської України на початку XX ст.», зазначивши: назву партії; дату створення; течію; лідерів; програмну мету.

1. Особливості суспільно-політичного життя Наддніпрянської України на початку XX ст.

• Розповідь учителя

На початку XX ст. в суспільно-політичному житті Наддніпрянської України існувало кілька основних напрямків. У російському напрямку консерватори обстоювали збереження існуючого суспільно-політичного устрою Російської імперії, а ліберали, критикуючи самодержав-

ство, виступали за перетворення Росії шляхом реформ на конституційну монархію. Власних політичних партій російські консерватори й ліберали до 1905 р. не мали. Російські радикали, що поділяли ідеали соціалізму та прагнули повалення самодержавства в Росії, діяли в краї досить активно. У середовищі переважно робітників пропагували свої ідеї представники Російської соціал-демократичної робітничої партії (РСДРП), утвореної в 1898 р. Від 1903 р. вони поділялися на поміркованих меншовиків, які віддавали перевагу мирним методам діяльності, та більшовиків, які виступали за здійснення соціалістичної революції та встановлення диктатури пролетаріату.

Наприкінці 1901 — на початку 1902 р. в результаті об’єднання народницьких гуртків і груп утворилася Російська партія соціалістів-революціонерів (есерів). Вони виступали за повалення самодержавства шляхом революції, здійсненої «працюючим народом». Ідею встановлення диктатури пролетаріату есери відкидали. Вимоги запровадження загального виборчого права, республіканської форми правління, демократичних свобод, робітничого законодавства та соціалізації землі забезпечували есерам досить значну підтримку в Наддніпрянщині.

• Робота з термінами та поняттями

Пролетар — позбавлений засобів виробництва найманий робітник.

Соціалізація — усуспільнення приватної власності.

На початку XX ст. вагоме місце в суспільно-політичному житті краю посідав єврейський напрямок. Активно діяв, особливо в межах «смуги осілості», Бунд (у перекладі — «союз») — Загальний єврейський робітничий союз у Литві, Польщі та Росії, створений у 1897 р. Це була політична партія, яка захищала інтереси єврейських робітників і вела серед них соціалістичну пропаганду. У 1898—1903 та 1906—1912 рр. Бунд на правах автономної організації входив до РСДРП. Польський напрямок активної ролі в суспільно-політичному житті Наддніпрянської України в цей період не відігравав.

В українському напрямку Наддніпрянщини на основі громадських рухів, що розвивалися раніше, почали формуватися нові течії: із громадського руху — ліберально-демократична, зі студентського — соціалістична та націоналістична течії. Усі вони в цей період долали стадію організаційного та ідейного становлення. Особливістю розвитку цих течій було те, що їхню соціальну базу становила майже виключно українська інтелігенція. Це було зумовлено недостатньою розвиненістю та структурованістю українського суспільства під владою Російської імперії.

2. Формування соціалістичної течії в українському напрямку.

Перша українська політична партія в Наддніпрянській Україні була створена студентською громадою Харкова. 29 січня 1900 р. на зборах студентської молоді міста було ухвалено рішення створити Революційну українську партію (РУП). Першими її членами стали Д. Антонович, М. Русов, Д. Познанський (сини відомих українських громадських діячів), Л. Мацієвич, Ю. Коллард та ін. — загалом близько десяти осіб. Очолив партію Д. Антонович. Своїм гаслом РУП обрала вислів одного з провідних європейських соціал-демократів Є. Бернштейна: «Рух — усе, мета — ніщо».

Із проханням написати програму для партії Д. Антонович звернувся до М. Міхновського. У середині 1900 р. у Львові її було видано окремою брошурою під назвою «Самостійна Україна».

• Робота з документом

Із брошури М. Міхновського «Самостійна Україна»

Кінець XIX ст. визначився з’явищами, що характеризують новий поворот в історії людськості... Ті з’явища — се уоружені повстання зневолених націй проти націй-гнобителів... Ми визнаємо, що наш народ також перебуває у становищі зрабованої нації.

Отже, коли справедливо, що кожна нація з огляду на межинародні відносини хоче вилитись у форму незалежної, самостійної держави; коли справедливо, що тільки держава одноплемінного національного змісту може дати своїм членам нічим не обмежовану змогу всесторон нього розвитку духовного і осягнення найліпшого матеріального гаразду; коли справедливо, що пишний розквіт індивідуальності можливий тільки в державі, для якої плекання індивідуальності єсть метою, — тоді стане зовсім зрозумілим, що державна незалежність єсть головна умова існування нації, а державна незалежність єсть національним ідеалом в сфері межинаціональних відносин.

1) Яку провідну ідею проголошував автор?

2) Чим М. Міхновський аргументував необхідність боротьби за державну незалежність?

І хоча ідею боротьби за державну незалежність України поділяли майже всі члени РУП, брошура «Самостійна Україна» не стала її офіційною програмою. Практична діяльність, зрештою, змусила значну частину рупівців відмовитися від цієї ідеї. Ще однією причиною того, що «Самостійна Україна» не стала програмою партії, була відсутність у ній згадок про боротьбу за соціалізм, за яку виступали її члени.

Практична робота партії стримувалася ідеологічною невизначеністю та строкатістю поглядів її членів, що були прибічниками європейської соціал-демократії, народницького соціалізму, анархізму, націоналізму тощо. Це обумовило вихід із неї частини членів.

Першими з РУП вийшли прибічники самостійності України на чолі з М. Міхновським, які в 1902 р. утворили Українську народну партію. Також від РУП відокремилися прибічники ідей народників (М. Шаповал, М. Залізняк та ін.), які пізніше, у 1907 р., спробували створити українську есерівську партію. Водночас до РУП приєдналася Українська соціалістична партія (1900 р.), що вела пропаганду ідей соціалізму серед робітників невеликих підприємств. Після цих перетворень партія остаточно визначилася як соціалістична. Це було закріплено в прийнятій 1903 р. програмі РУП, яка також висувала вимогу національно-культурної автономії України в межах Росії.

Протягом 1903 р. РУП зміцнилася організаційно та збільшилася кількісно, її осередки з’явилися в більшості міст Наддніпрянщини. Розгортання діяльності партії занепокоїло владу й спричинило наприкінці 1903—1904 рр. хвилю арештів. Більшість керівників РУП були заарештовані або емігрували.

Улітку 1904 р. на нелегальному з’їзді РУП, який був покликаний відновити діяльність партії, спалахнула суперечка між прихильниками та противниками самостійності України. Останні, очолювані М. Меленевським, залишили з’їзд й утворили нову партію — Українську соціал-демократичну спілку (УСДС), яка наприкінці 1904 р. приєдналася до РСДРП. Однак й після цього провідники РУП сперечалися про те, як поєднати боротьбу за соціалізм і національне визволення.

3. Діяльність РУП.

• Робота з підручником

Учні опрацьовують відповідний матеріал підручника, визначаючи особливості діяльності Революційної української партії. Учитель систематизує й доповнює результати роботи учнів, використовуючи наведений нижче матеріал.

• Додаткова інформація

За період свого існування РУП здійснювала чималу організаторську й агітаційно-пропагандистську роботу серед наддніпрянських українців. Убачаючи основою української нації селянство, вона, ще не маючи ні статуту, ні програми, одразу проголосила себе виразником його інтересів. Починаючи від 1900 р. за кордоном рупівці видали 30 назв агітаційних брошур. У них українською мовою в доступній формі розповідалося про кріпосницькі пережитки, соціальне й національне гноблення селян. Так, у брошурах Д. Антоновича «Дядько Дмитро» і «Чи є тепер панщина?» пояснювалося, як влада й пани гноблять сільських трударів. Рупівці постійно друкували листівки, відозви тощо. Цілком схвальну реакцію в селян знаходили їхні заклики повалити самодержавство, відібрати в панів землю тощо. Свої соціально-економічні й національно-визвольні наміри вони проголошували також зі сторінок власних нелегальних видань — «Селянин» (вийшли 34 випуски), «Гасло» (21 випуск), «Праця» (13 випусків) та ін.

Навесні 1902 р. рупівці взяли участь в організації селянських заворушень на Полтавщині та Харківщині. Селянські протести набули тут небаченого раніше розмаху, їхніми учасниками стали близько 38 тис. селян із 337 сіл. Завдяки РУП вони відбувалися під гаслами ліквідації самодержавства, знищення поміщицького землеволодіння й забезпечення національно-культурних прав українців. Виступи селянства були придушені кількома десятками батальйонів піхоти й козачими сотнями.

Рупівці здійснювали агітаційно-пропагандистську роботу також серед сільських і міських робітників. Вони взяли активну участь у загальному політичному страйку всіх підприємств Києва 27 липня — 6 вересня 1903 р. Свої ідеї партія поширювала в робітничих гуртках Києва, Катеринослава, Полтави, Харкова, Ніжина та інших міст. Об’єктом її постійного впливу були студентська молодь та українська інтелігенція.

Важливою складовою діяльності РУП стало налагодження співпраці з іншими політичними партіями. Так, тісні відносини на основі спільного ставлення до національних проблем склалися в неї з Бундом. Останній підтримував прагнення українців досягти автономії, а рупівці критикували й засуджували дискримінацію євреїв у Російській імперії. Місцеві осередки обох партій вели пропаганду серед селянства, організовували його страйки на Київщині та Чернігівщині. Навесні й восени 1903 р. РУП у своїх виданнях рішуче засудила єврейські погроми, які відбулися в Кишиневі та Гомелі, закликала робітників усіх національностей, які жили в районах погромів, перешкоджати здійсненню подібних акцій.

Місцеві організації РУП, зокрема в Харкові, співпрацювали з російськими есерами, які теоретично не заперечували можливість перебудови Росії на федерацію, та Польською партією соціалістичною, яка мала помітний вплив на Правобережжі й проповідувала незалежницькі гасла.

4. Формування ліберально-демократичної течії в українському русі.

• Випереджальне завдання

Завершіть складання таблиці «Українські партії Наддніпрянської України на початку XX ст.».

• Робота з підручником

Учні опрацьовують відповідний матеріал підручника, визначаючи особливості формування ліберально-демократичної течії в українському русі та продовжуючи роботу з названою вище таблицею. Учитель систематизує й доповнює результати роботи учнів, використовуючи наведений нижче матеріал.

• Додаткова інформація

У 1903 р. представники поміркованого табору українських громадських діячів висунули проект програми Загальноукраїнської безпартійної організації ЗУБО (політичну платформу). Це був фактично план організації нової партії, яка виступала за проголошення автономії України та впровадження української мови в усіх сферах її життя. Соціально-економічні питання в проекті ігнорувалися. Після тривалої та запальної дискусії на з’їзді ЗУБО восени 1904 р. програму ухвалили та затвердили назву партії — Українська демократична партія (УДП). Серед її лідерів були С. Єфремов, Б. Грінченко, В. Чеховський та ін.

• Робота з документом

Зі звернення «Від Української демократичної партії»

Головні принципи нашої партії такі:

1. Знесення політичного абсолютизму, заведення парламентського ладу, участь народу в державних справах на підставі загального, безпосереднього, рівного, пропорційного і тайного голосування (без різниці статі, віри й національності).

2. Свобода особи, слова, віри (церква повинна бути відділена від держави). Свобода зборів, спілок, організацій, страйків. Знищення станів.

3. Заведення народної мови в школах, судах, адміністрації і у всіх громадських інституціях.

4. ...Ми вимагаємо для території, заселеної українським народом, автономії, заснованої на особливім органічнім статуті, виробленім будущим українським сеймом і запорученім основними загальнодержавними законами.

5. Щодо економічних питань...

а) 8-годинний робочий день;

б) державну пенсію немічним, калікам і всім робітникам, що дожили 60-ти років.

6. Визнаючи, що орудувати землею можуть лише ті, що її обробляють, уважаємо конечним:

а) землі державні, удільні, кабінетні та монастирські на території України експропріювати у власність автономного краєвого сейму;

б) всі приватні землі повинні бути викуплені у власність тої ж інституції... сейм повинен законом урегулювати орендне право відповідно до місцевих природних умов.

За іншими народами, які живуть на території України (Великороси, Жиди, Поляки та інші), ми визнаємо рівне право з Українцями на задоволення їх національних, культурних, політичних та економічних потреб.

1) Які загальнодемократичні перетворення прагнула здійснити УДП?

2) Яким убачали майбутнє України члени партії?

3) Які соціально-економічні вимоги висували члени партії?

Висунута УДП програма була досить радикальною. Однак через деякий час керівники партії, які не були прибічниками революційних перетворень, доопрацювали програму, надавши їй більш поміркованого вигляду. Це перетворило УДП на досить аморфне й бездіяльне в політичній площині об’єднання. Єдиною дійсно корисною справою стала кампанія 1904 р., під час якої до різних установ були надіслані звернення з клопотаннями про скасування обмежень на українське друковане слово за Емським указом 1876 р. У 1904 р. радикально налаштовані діячі відокремилися від УДП й утворили Українську радикальну партію (УРП). За програмними цілями остання майже не відрізнялася від своєї попередниці. Налагодити серйозну партійну роботу УРП не змогла й обмежувалася широкою видавничою діяльністю.

5. Формування націоналістичної течії в українському русі.

Виразником прагнень прибічників українського націоналізму на початку XX ст. в Наддніпрянській Україні був М. Міхновський. За своїм змістом націоналістичні погляди, що панували серед невеликої частини молодої інтелігенції, можна визначити як самостійницькі.

У 1902 р., як уже зазначалося, М. Міхновський та його однодумці (брати Шемети, О. Макаренко, І. Бойко, М. Базькевич та ін.) утворили Українську народну партію, започаткувавши існування націоналістичної течії в українському русі. Проголосивши гасло «Україна для українців», основним засобом здобуття незалежності вони вважали збройне повстання. При цьому майбутню самостійну Україну члени УРП бачили лише соціалістичною.

• Робота з документом

Із програми Української народної партії

Українська народна партія визначає соціалістичний ідеал яко єдиний, який може остаточно задовольнити український та інші народи, знищити визиск, безправ’є, знищити сучасний устрій, збудований на насиллі, примусі, нерівності і панованні.

Цей ідеал такий: взагалі знаряддя виробу, фабрики і заводи на землі, оселеній українським народом, мусять належати Українцям-робітникам, а земля (рілля) — Українцям-хліборобам...

Свідомому робітнику-Українцю зовсім не секрет той факт, що робітники і селяни-поляки хочуть захопити політичну власть на своїй землі, Москалі на своїй, Литовці на своїй... Український пролетаріат мусить захватати політичну власть на Україні, аби забезпечити собі щасну будучину...

Націоналізація землі на Україні для запровадження соціалістичного строю і соціалістичного оброблення землі — це наш ідеал...

До загалу українського народу:

1. Незайманість особи і мешкання.

...4. Рівноправність жінок.

...6. Відповідальність урядовців перед громадянами.

...8. Свобода українського друку, слова і просвіти, свобода національності, релігії, совісті, переконань. Свобода зборів, товариств, спілок, організацій.

9. Вибори до парламенту, до управ; взагалі до усіх виборних інституцій...

Вільна українська школа низша, середня і визша в рідній мові. Українська мова в суді і адміністрації.

Самостійна Республіка Україна будучини мусить бути спілкою вільних і самоправних українських земель... такі — Слобожанщина, Правобережна Україна, Запоріжє, Кубань, Чорноморіє, Поліссє, Галичина і т. д.

1) Яким був зміст соціалістичного ідеалу УНП?

2) Які соціально-економічні перетворення збиралася здійснити партія?

3) Які загальнодемократичні перетворення вона відстоювала?

До складу УНП входили переважно українська інтелігенція, причому заможна, студенти і дрібні землевласники. Впливу в масах партія не мала й існувала фактично лише як об’єднання однодумців.

6. Діяльність УНП.

Свою практичну діяльність УНП розпочала організацією видання у Львові часопису «Самостійна Україна». Щоправда, вийшов лише один його номер із проектом Конституції України, написаним М. Міхновським. Протягом 1902—1904 рр. діячі УНП видали пропагандистські брошури «Свято робітників 1 Травня», «Робітницька справа в програмі Української народної партії», «Програма Української народної партії», численні відозви, прокламації тощо. У них партія критикувала «соціалістичне москвофільство» української інтелігенції, старше покоління українофілів, проповідувала радикальні націоналістичні погляди.

Своєрідним маніфестом УНП, відомим в Україні та за кордоном, стали написані в 1903 р. М. Міхновським «Десять заповідей УНП».

• Робота з документом

Десять заповідей Української народної партії

1. Одна єдина, нероздільна від Карпат аж до Кавказу, самостійна вільна демократична Україна — республіка робочих людей — от се національний всеукраїнський ідеал. Нехай кожна українська дитина тямить, що вона народилася на світ на те, щоб здійснити сей ідеал.

2. Усі люди — твої брати, але москалі, ляхи, угри, румуни та жиди суть вороги нашого народу, аж поки вони панують над нами і визискують нас.

3. Україна для українців. Отже вигонь звідусіль з України чужинців-гнобителів.

4. Усюди і завсігди вживай української мови. Хай ні дружина твоя, ні діти твої не поганять твоєї господи мовою гнобителів-чужинців.

5. Шануй діячів рідного краю, ненавидь його ворогів, зневажай перевертнів-відступників, і добре буде цілому твоєму народову і тобі.

6. Не вбивай Україну своєю байдужістю до всенародних інтересів.

7. Не зробись перевертнем-відступником.

8. Не обкрадай власного свого народу, працюючи на ворогів України.

9. Допомагай своєму землякові наперед усіх. Держись купи.

10. Не бери дружину собі з чужинців, бо твої діти будуть тобі ворогами, не приятелюй з ворогами нашого народу, бо ти додаси їм сили й відваги; не накладай укупі з гнобителями нашими, бо ти зрадником будеш.

1) У чому, на вашу думку, були характерні риси ідеології українських націоналістів?

2) Яким є ваше ставлення до проголошених гасел?

3) Чи могли, на вашу думку, ці погляди здобути багато прихильників в Україні? Чому?

«Десять заповідей УНП» зазнали жорстокої критики з боку інших українських політичних партій.

У 1903 р. при УНП було створено бойову організацію «Оборона України», яка повинна була очолити майбутнє всеукраїнське національне повстання. Основний осередок цієї організації існував у Чигиринському повіті й об’єднував близько 20 учасників із-поміж студентів і селянської молоді. Організація здійснила низку терористичних актів та пограбування місцевої скарбниці на Чигиринщині.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

I варіант

Обговорення результатів роботи учнів із таблицею «Українські партії Наддніпрянської України на початку XX ст.».

II варіант

• Бесіда за запитаннями

1. За що боролися більшовики?

2. Коли утворився Бунд?

3. Яка течія українського руху сформувалася з громадського руху?

4. Коли утворилася РУП?

5. Хто був автором брошури «Самостійна Україна»?

6. Яка партія приєдналася до РУП у 1900 р.?

7. Коли утворилася УДП? Хто був її лідерами? Яким убачала майбутнє України УДП?

8. Хто був виразником прагнень прибічників українського націоналізму на початку XX ст.?

9. Коли утворилася УНП? Яким убачала майбутнє України УНП?

VI. ПІДСУМКИ УРОКУ

• На початку XX ст. в суспільно-політичному житті Наддніпрянської України провідну роль відігравали російський, єврейський та український напрямки.

• Домінуючою течією в українському напрямку була соціалістична.

• Першою українською політичною партією Наддніпрянської України стала Революційна українська партія (РУП).

• Закономірним наслідком прагнення українських ліберально-демократичних сил до політично-організаційного об’єднання стало виникнення Української демократичної партії (УДП). Разом із тим до здійснення цього кроку лібералів спонукало побоювання, що молоді громадські діячі, захоплені ідеалами соціалізму, підпорядкують собі український рух і зроблять його ліворадикальним.

• Із виникненням Української народної партії (УНП) пов’язане організаційно-політичне оформлення українських національно-радикальних сил. Від перших днів існування партія обстоювала ідею самостійності України, обґрунтовану М. Міхновським ще в 1900 р. Однак висунуте УНП гасло «Україна для українців» викликало гостру критику з боку українських соціалістів та лібералів.

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацюйте відповідний матеріал підручника.

2. Повторіть матеріал про розвиток українського національного руху на західноукраїнських землях у другій половині XIX ст.