Розробки уроків. Історія України. 10 клас. Профільний рівень

УРОКИ №86—87

Тема. Зовнішньополітична діяльність УСРР. Входження УСРР до складу СРСР.

Мета: охарактеризувати міжнародне становище УСРР на початку 1920-х рр.; визначити причини утворення СРСР; розкрити позицію керівництва УСРР щодо створення СРСР; пояснити зміст основних термінів і понять; розвивати в учнів уміння аналізувати та зіставляти історичні події, робити відповідні висновки; продовжувати формування в них критичного мислення; виховувати почуття національної самосвідомості.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник, хрестоматія, стінна карта «УСРР у період непу», атлас.

Основні терміни та поняття: федералізація, автономізація, «договірна федерація», СРСР. Основні дати: січень 1921 — вересень 1923 р. — здійснення УСРР самостійної зовнішньої політики; 30 грудня 1922 р. — створення СРСР; 1924 р. — схвалення Конституції СРСР; 1925 р. — внесення змін до Конституції УСРР; 1927 р. — прийняття нової Конституції УСРР.

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель оголошує учням тему й основні завдання уроку.

II. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

• Фронтальне опитування

1. Схарактеризуйте внутрішнє становище республіки на початок 1921 р.

2. Визначте причини голоду 1921—1923 рр.

3. До яких наслідків привели факти замовчування українським радянським керівництвом голоду в Україні в 1921—1923 рр.?

4. Чи була можливість уникнути голоду 1921—1923 рр.? Чому цього не зробило партійне керівництво України?

5. Як і коли було здійснено перехід до непу?

6. Дайте характеристику непу. Чим він відрізнявся від політики воєнного комунізму?

7. Якими були особливості впровадження непу в Україні?

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. УСРР на міжнародній арені.

• Розповідь учителя

10 березня 1919 р. Конституція УСРР визначила статус УСРР як незалежної держави.

9 грудня 1920 р. ЦК РКП(б) визначила форму відносин між УСРР і РРФСР як міждержавну.

28 грудня 1920 р. відбулося підписання Союзного робітничо-селянського договору між Російською Соціалістичною Федеративною Радянською Республікою й Українською Соціалістичною Радянською Республікою.

У ньому після підкреслення права народів на самовизначення й суверенність кожної з договірних сторін, зокрема, ішлося:

• про вступ РСФРР та УСРР у військовий і господарський союзи;

• об’єднання комісаріатів військових і морських справ, зовнішньої торгівлі, фінансів, праці, шляхів, пошт і телеграфу, ВРНГ;

• входження об’єднаних комісаріатів до складу Раднаркому РСФРР;

• здійснення контролю й керівництва об’єднаними комісаріатами через Всеросійські з’їзди Рад депутатів, робітників, селян і червоногвардійців та ВЦВК, до складу яких УСРР відряджає своїх представників.

УСРР була єдиною з радянських республік (крім Росії), якій було дозволено самостійно виходити на міжнародну арену. Незважаючи на короткий період зовнішньополітичної діяльності (1921—1923 рр.), дипломатія УСРР досягла вагомих результатів.

Міжнародні угоди УСРР у 1921—1922 рр.: 31 січня 1921 р. — договір із Грузією; 14 лютого 1921 р. — договір із Литвою; 18 березня 1921 р. — Ризький мирний договір із Польщею; 23 квітня 1921 р. — угода між Україною та Німеччиною про обмін військовополоненими та інтернованими громадянами; 3 серпня 1921 р. — договір із Латвією; 25 листопада 1921 р. — договір з Естонією; 7 грудня 1921 р. — тимчасова угода між урядами Росії, України й Австрії; 26 грудня 1921 р. — підписання україно-італійського договору; 2 січня 1922 р. — договір про дружбу та братерство з Туреччиною; 5 листопада 1922 р. — поширення дії російсько-німецького договору в Рапалло на Україну; 6 червня 1922 р. — тимчасова угода між УСРР і Чехословаччиною; вересень 1923 р. — ліквідація Народного комісаріату закордонних справ УСРР.

У цілому станом на 1 травня 1923 р. урядом УСРР було підписано 45 міждержавних угод, чотири резолюції загальноєвропейської конференції в Генуї та сім угод із міжнародними організаціями.

У 1922 р. повноважні представництва (посольства) УСРР існували у Великій Британії, Австрії, Італії, Німеччині, Польщі, Чехословаччині, Росії.

• Запитання на закріплення

1) Якими були відносини між радянськими республіками в 1917—1920 рр.?

2) На яких умовах було укладено робітничо-селянський союзний договір між УСРР і РСФРР?

3) Як можна схарактеризувати міжнародне становище України в 1921 — 1922 рр.?

2. Причини утворення СРСР.

Після завершення громадянської війни радянські республіки мали статус незалежних держав (як, наприклад, Українська Соціалістична Радянська Республіка — УСРР). Однак це була імітація державності, оскільки на території радянських республік поширювалися закони Російської Соціалістичної Федеративної Радянської Республіки (РСФРР), і саме з Москви здійснювалося управління країною.

Механізм влади був простий: Російська комуністична партія (більшовиків) прибрала до рук усю повноту влади й визначала державну внутрішню та зовнішню політику. Республіканські ж партійні організації були складовою РКП(б) і виконували волю більшовицького Центрального комітету.

У роки громадської війни радянські республіки були позбавлені суверенних прав у галузі військової, економічної та дипломатичної діяльності. Центральні відомства, розташовані в РСФРР, майже не враховували інтереси республік, розглядаючи їх як адміністративно-територіальні одиниці. Наростання відцентрованих сил свідчило про необхідність вироблення більш гнучких форм союзних відносин.

Між Україною та Росією велися переговори щодо впорядкування взаємовідносин. Те саме питання хвилювало й інші народи колишньої Російської імперії, на території якої постали радянські республіки.

• Робота з термінами та поняттями

Військово-господарський союз (військово-політичний союз) — форма контролю більшовиків над національними радянськими республіками та використання їх ресурсів.

Повторне вторгнення більшовиків в Україну (Друга радянсько-українська війна кінця 1918—1919 рр.) супроводжувалося насадженням того управлінського апарату, який уже був сформований у радянській Росії. Проте, щоб зберегти національний фасад радянської державності в Україні й утримати її під своїм контролем, 1 червня 1919 р. було оприлюднено декрет Всеросійського ЦВК, згідно з яким об’єднувалися: 1) військові організації та військове командування; 2) Ради народного господарства; 3) залізничне управління й господарство; 4) фінанси; 5) комісаріати праці. Керівництво цими галузями зосереджувалося в руках «єдиної колегії». ЦК РКП(б) дозволив залишити звання «нарком УСРР» за головами всіх об’єднаних відомств, крім військового. Але відповідні наркоми вважалися лише уповноваженими наркомів РСФРР.

• Запитання на закріплення

Якими були причини утворення СРСР?

3. Утворення СРСР.

Комісію ЦК РКП(б) із підготовки проекту рішення про відносини РСФРР з іншими республіками очолював Й. Сталін — противник державного суверенітету республік. Очолювана ним комісія постановила, що радянські республіки мали увійти до складу Російської Федерації на правах автономних, тобто ніяке право на державність не визнавалося. Перший секретар ЦК КП(б)У Д. Мануїльський підтримав цей план; проти виступив голова українського уряду X. Раковський.

Вождь більшовицької партії В. Ленін втрутився в підготовку документів, пов’язаних з об’єднанням радянських республік. Він небезпідставно побоювався, що сталінський план лише посилить відцентрові тенденції та призведе до протилежного результату. Тому В. Ленін запропонував нове державне об’єднання створити як Союз Радянських Соціалістичних Республік — союз, зовні рівноправний, навіть із правом вільного виходу з нього. Однак партія при цьому не змінювала своєї структури й функцій, що визначило майбутній унітарний характер держави.

З’їзди Рад радянських республік схвалили проекти Декларації про утворення СРСР і Конституції СРСР. 30 грудня 1922 р. відбувся І з’їзд Рад СРСР, що проголосив утворення Союзу, до якого увійшли Російська та Закавказька федерації, Українська РСР і Білоруська РСР.

• Робота з термінами та поняттями

Автономізація — форма входження національних утворень (республік) до складу РСФРР, запропонована Й. Сталіним як спосіб створення СРСР. Перетворення незалежних національних радянських республік на автономії у складі радянської Росії.

«Договірна федерація» — система відносин між радянськими республіками. 28 грудня 1920 р. між РСФРР і УСРР було укладено союзний робітничо-селянський договір, за яким дві республіки вступали у військовий та господарський союз. Договір лише підтвердив ті міжреспубліканські відносини, які склалися в умовах воєнного комунізму. Характерно, що об’єднані наркомати входили до складу РНК РСФРР і мали уповноважених при РНК УСРР на правах народних комісарів. За УСРР залишилося право на окремі військові формування. Це означало, що управління найважливішими сферами життя УСРР здійснювалося з Москви. Подібні угоди були укладені РСФРР і з іншими радянськими республіками. Таким чином, відбулося об’єднання радянських республік під зверхністю Москви в «договірну федерацію».

СРСР (Союз Радянських Соціалістичних Республік) — форма об’єднання радянських республік, що постали на теренах колишньої Російської імперії. Утворений 30 грудня 1922 р. Хоча за формою він мав стати союзом незалежних держав, по суті, виявився унітарною державою, яка в новій формі відродила Російську імперію.

Союзний договір 1922 р. мав бути міжнародним договором, однак його ніколи ніхто не затверджував і не підписував. Замість нього в Конституції 1924 р. з’явився розділ «Договір про утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік», а Конституція — це внутрішній, а не міжнародний юридичний документ.

У складі СРСР права радянських республік ще більше звузилися. У віданні центру залишилися найважливіші функції: зовнішньополітичні та зовнішньоекономічні відносини, армія, флот, засоби зв’язку, транспорт. Республіканський уряд мав право управляти внутрішніми справами (звітуючи при цьому перед центральними органами), у деяких питаннях сільського господарства, у галузі освіти, охорони здоров’я тощо. Однак були й позитивні сторони: визнавалася територіальна цілісність України, її власні, хоч і обмежені у своїх правах, органи управління. Україна стала чітко окресленим національним і територіальним утворенням, що відображало її національну самобутність.

• Робота з документом

Із Листа уповноваженого УСРР у Берліні тов. Аусена в НКЗС

Лист ваш підтвердив мої припущення, а саме — що буде вироблено деякий компроміс за формою, а ліквідація «незалежної» республіки [ідеться про створення СРСР. — Авт.]. Але й форму треба визнати не зовсім своєчасною. Хоча для політиків іноземних держав ця постановка питання великим сюрпризом не виявиться, але декому послужить, безумовно, стимулом посилити ту підтримку української еміграції, яку вони останнім часом почали значно скорочувати. Але особливо послабленою буде наша позиція щодо еміграції. Тут уже брехати буде не те що важче, ніж досі, а зовсім неможливо...

1) Який статус мала УСРР на початку 1920-х рр. і як він змінився після утворення СРСР?

2) Чи була УСРР суверенною державою в 1921—1922 рр.?

3) Якою була реакція українського дипломата на створення СРСР?

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

• Бесіда за запитаннями

1. Які два підходи до «договірної федерації» сформувалися в РКП(б) на початку 1920-х рр.?

2. Чим сталінський проект автономізації відрізнявся від проекту представників радянських республік?

3. Коли було утворено СРСР?

V. ПІДСУМКИ УРОКУ

• На міжнародній арені Україна в 1921—1923 рр., хоч і виступала як суверенна держава, проте діяла вона в межах, установлених Наркоматом іноземних справ РСФРР.

• Наприкінці 1922 р. було створено СРСР. За задумом В. Леніна, він мав стати союзом рівноправних радянських республік.

• Незважаючи на всі спроби українського радянського керівництва, йому не вдалося відстояти більшу самостійність УСРР.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Підготуйте реферат за однією з тем: «Україна і створення СРСР», «Конституційне оформлення СРСР».