Розробки уроків. Історія України. 10 клас. Профільний рівень

УРОКИ №61—62

Тема. Окупація Північної Буковини й Бессарабії румунськими військами. Події в Закарпатті.

Мета: розповісти про розвиток українського національного руху на Буковині, у Бессарабії та Закарпатті; пояснити зміст основних термінів і понять; розкрити причини входження цих земель до складу Румунії та Чехословаччини; розвивати в учнів уміння аналізувати та зіставляти історичні явища й факти; виховувати в них інтерес до національної історії.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручник, хрестоматія, стінна карта «Західноукраїнська Народна Республіка», атлас. Основні терміни та поняття: Хотинська директорія, Підкарпатська Русь, Народні Ради, Гуцульська Народна Республіка.

Основні дати: 25 жовтня 1918 р. — створення в Чернівцях Українського крайового комітету Буковини; 3 листопада 1918 р. — народне віче про приєднання Буковини до ЗУНР; листопад 1918 р. — виникнення Народних Рад на Закарпатті; січень 1919 р. — Хотинське повстання; січень—червень 1919 р. — існування Гуцульської Народної Республіки; березень—квітень 1919 р. — існування радянської влади на Закарпатті; травень 1919 р. — входження Закарпаття до складу ЧСР.

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель оголошує учням тему й основні завдання уроку.

II. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

Виступи учнів із підготовленими рефератами.

• Історичний диктант

1. Президентом ЗУНР було обрано...

2. Як називалися збройні сили ЗУНР?

3. Коли було проголошено Акт злуки УHP та ЗУНР?

4. Проголошення ЗУНР відбулося до чи після повалення гетьманського режиму в Наддніпрянщині?

5. Як називався уряд ЗУНР?

6. Яку назву дістала ЗУНР після 22 січня 1919 р.?

7. Окупація ЗУНР польськими військами була завершена...

8. Чи брала участь делегація ЗУНР у Паризькій мирній конференції?

9. Між якими країнами була поділена територія ЗУНР?

10. Диктатором ЗУНР було обрано...

11. Яка державна символіка існувала в ЗУНР?

12. «Чортківська офензива» відбулася...

III. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ І НАВИЧОК

• Запитання та завдання

1. Коли було проголошено створення Західноукраїнської Народної Республіки?

2. На які українські землі претендувала ЗУНР? Покажіть їх на карті.

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Український національний рух на Буковині та Бессарабії.

• Розповідь учителя

25 жовтня 1918 р. у Чернівцях було створено Український крайовий комітет Буковини, який очолив О. Попович, український депутат австрійського імперського парламенту. Незабаром він почав перебирати владу в імперської адміністрації. 27 жовтня румуни створили свою Румунську національну раду, яка претендувала на владу в краї. У цей час українські військові частини, що перебували на Буковині, були відкликані для боротьби за Львів, й українці краю залишилися без військової сили. 3 листопада 1919 р. Буковинське народне віче, яке проводив крайовий комітет, вирішило приєднати українську частину Буковини до Західноукраїнської держави, висловило вимогу «прилучення австрійської часті української землі до України» і, нарешті, опротестувало спроби Румунської національної ради оголосити всю Буковину «румунською землею». Після переговорів української та румунської сторін 6 листопада австрійське керівництво, яке ще зберігалося, передало владу О. Поповичу (представнику Українського комітету) і А. Ончулу (представнику Румунської національної ради). Ці дві інституції мали правити тими частинами Буковини, де їхня національність становила більшість. Але ці домовленості не надто вплинули на подальші події. Того самого дня керівник Румунської національної ради Я. Флондор звернувся до Румунії з проханням вислати війська, які 11 листопада вступили до Чернівців.

На початку листопада румунські війська окупували також Хотинський повіт, який був складовою частиною Бессарабської губернії. У січні 1919 р. тут відбулося найбільше повстання проти румунських окупантів. Повстанці захопили міст через Дністер, зайняли Хотин та утворили Хотинську директорію. Загалом вони зайняли близько 100 населених пунктів у двох повітах Бессарабії. Але повстання було придушене регулярними румунськими військами. Близько 4 тис. повстанців і 50 тис. біженців перейшли через Дністер на територію України.

Румунські каральні загони жорстоко розправилися з українським населенням Хотинщини. Було спалено десятки сіл. Понад 15 тис. селян розстріляно або замордовано. Територія залишилася за Румунією, але боротьба на цьому не припинилася. У наступні роки «бессарабське питання» стало джерелом напруження у відносинах між радянськими республіками, які не визнавали окупації, і Румунією. На початку 1920-х рр. радянські спецслужби й партійні органи, Комінтерн стимулювали антирумунський повстанський рух на території Буковини та Бессарабії. Кульмінацією боротьби стало Татарбунарське повстання 1924 р.

2. Український національний рух на Закарпатті.

На Закарпатті ситуація була значно складнішою. 16 листопада 1918 р. Угорщина проголосила свою незалежність. Нова республіка заявила претензії на всі території, що входили до Угорського королівства, включно із Закарпаттям. Національні меншини Угорщини (серби, словаки, українці, румуни тощо) були невдоволені таким поворотом подій і розпочали боротьбу за власну державність.

У листопаді 1918 р. на Закарпатті починають виникати Народні Ради, які брали на себе функції місцевої влади. На деякий час у краї встановлюється двовладдя: діяла угорська адміністрація, яка після короткочасного шоку почала знову свою активну роботу, і Народні Ради.

У діяльності HP чітко виокремилися три політичні напрямки: перший — приєднання краю до Угорщини, другий — до новоутвореної Чехословаччини, третій — до соборної України.

Щоб утримати у складі Угорщини території, населені національними меншинами, уряд М. Карої створює спеціальне міністерство для неугорських національностей.

21 грудня 1918 р. угорський парламент приймає закон «Про Автономію Руської нації, що живе в Угорщині», згідно з яким Закарпаттю (під назвою Руська Країна зі столицею в Мукачевому) були надані широкі автономні права. Міністром у справах Руської Країни був призначений О. Сабо(в). У березні 1919 р. були проведені вибори до Сойму краю, який відбув свою єдину сесію. Зрив подальшої роботи Сойму був зумовлений заявою Сабо(ва), що міста Ужгород, Мукачеве, Берегове, Сигіт (Мараморош), Севлюш, Свалява, Солотвине є інтегральною частиною Угорщини. Навіть лояльно налаштовані до Угорщини депутати Сойму відмовилися працювати до моменту справедливого визначення кордонів краю.

Тим часом представники проукраїнських сил приймають рішення про скликання конгресу в Хусті 21 січня 1919 р.

А в ніч із 7 на 8 січня 1919 р. Гуцульська Народна Рада з допомогою УГА роззброїла угорські війська на всій Гуцульщині й проголосила Гуцульську Народну Республіку, яка протрималася до червня 1919 р.

Тим часом 21 січня 1919 р. в Хусті відкриває свою роботу конгрес, на якому були присутні 420 делегатів. Конгрес був широким представницьким форумом, але не всенародним волевиявленням народу. Делегати просили прийняти край до складу соборної України, але вимагали зважати на їх «окремішне положення» — це була вимога автономії. Реалізувати цю постанову в тих умовах виявилося неможливим.

У цей самий час проявляли політичну активність русини Америки (емігранти із Закарпаття в США), які відіграли вирішальну роль у долі краю. 12 листопада 1918 р. на з’їзді у Скрентоні вони приймають рішення приєднати край до ЧСР та обирають своїм представником молодого адвоката Г. Жатковича, який приїздить до Європи й розгортає активну діяльність у цьому напрямку. У грудні 1918 р. серед русинів Америки було проведено плебісцит, на якому 68 % висловилися за приєднання батьківщини до Чехословаччини.

Навесні 1919 р. в Угорщині відбувається ще одна подія, яка вплинула на Закарпаття. 21 березня 1919 р. в результаті політичної кризи влада перейшла до рук радикальних елементів із числа соціалістів і комуністів, яких фактично очолив Б. Кун. В Угорщині була проголошена радянська влада.

22—23 березня 1919 р. ця влада, подекуди із застосуванням зброї, була встановлена і на більшій частині Закарпаття (крім Гуцульщини). Очолила її група комуністів Руської Країни, яка була створена при ЦК КП Угорщини в лютому 1918 р. Радянська влада на Закарпатті проіснувала 40 днів.

Усю повноту влади в цей час на себе перебрали жупні директори, яких призначали з Будапешта.

Нова влада скасувала «буржуазний суд» і створила тимчасові революційні трибунали, склад яких персонально призначався в Будапешті. Усі службовці під страхом смерті мали виходити на роботу та скласти присягу на вірність новій владі.

Була націоналізована промисловість із кількістю робітників понад 20 осіб. Ними керували комісари, призначені з Будапешта. Проводилися реквізиції, конфіскації. Була розпочата аграрна реформа.

Виборчих прав були позбавлені ті, хто використовував найману робочу силу, торговці, священики й монахи (до цих верств населення належали всі освічені русини).

Створювалися загони Червоної армії (червоноармійці забезпечувалися всім необхідним й отримували велику платню; завдяки цьому до Червоної армії йшло багато селян). 18 квітня 1919 р. почала створюватися служба держбезпеки.

У цілому за структурою та функціонуванням ця влада нагадувала більшовицьку в Росії. Але вона мала низку суттєвих відмінностей: не було масових репресій, комуністи не обіймали командні пости, стара державна машина не була зламана. Це пояснюється такими причинами: по-перше, місцеве населення не дуже підтримувало ідеали нової влади і не відрізнялося крайнім радикалізмом; по-друге, місцева інтелігенція зробила все можливе, щоб притупити вістря революційних постанов уряду в Будапешті.

Для придушення Угорської Радянської Республіки Антанта організовує проти неї агресію, яка приводить до війни УРР із Румунією та Чехословаччиною. Згідно з рішенням Паризької мирної конференції румунські війська від 16 квітня (південна частина Закарпаття, Мармарощина, увійшла до складу Румунії), а чеські — від 24 квітня 1919 р. почали займати опорні пункти в краї.

У той час як на території краю точилася запекла боротьба, великі держави на Паризькій конференції вирішили долю Закарпаття на користь ЧСР.

Справа Закарпаття на конференції вперше була порушена 5 лютого 1919 р. представником Чехословаччини Е. Бенешом. Він у своїй промові заявив: «Що русини на південь від Карпат — це той самий народ, що і русини у Східній Галичині, від яких вони були відділені Карпатськими горами». Е. Бенеш, посилаючись на рішення американських русинів, вимагав приєднання краю до ЧСР.

8 травня 1919 р. конференція затвердила кордон між Угорщиною та Підкарпатською Руссю. А провести кордони між словаками й русинами доручено представникам цих народів.

У цей час на Закарпатті діячі революційного руху намагалися врятувати хоч деякі автономні права. 7 травня 1919 р. представники трьох Рад (Хустської, Пряшівської, Ужгородської) утворюють в Ужгороді Центральну Руську Народну Раду. Очолював її А. Бескид, заступниками стали А. Волошин, Ю. Бращайко. Ця Рада, у роботі якої брав участь Г. Жаткович, приймає рішення про злуку краю з ЧСР на автономних правах. Рада затвердила спеціальну комісію на чолі з І. Гаджегою для виготовлення резолюції про автономію краю. У ній викладалися умови, за яких Закарпаття «погоджується» включитися до ЧСР. 15 травня ЦРНР заслухала звіт цієї комісії і прийняла рішення: «Русини утворюють в рамках ЧСР самостійну державу». «Підкарпато-Русинська Держава являється незалежною у всіх її автономних і внутрішніх правах». «У всіх спірних питаннях, як також у справах інтерпретації цього (міжнародного договору відносно злуки) договору, так ЧСР, як і Руська Держава, має право звернутися до найвищого авторитету, який уповноважений рішати такі питання, тобто до Ліги Націй. Рішення ЛН являються зобов’язуючими для обох сторін». (Це останнє домагання повністю збігається з пропозицією американської делегації, але представник Франції Ля Рош відкинув це тим, що «українська делегація в Парижі вже висловила домагання щодо території угорських русинів».)

17 травня на засіданні міжнародної конференції Е. Бенеш представив основні пункти автономних прав Закарпаття, які 20 травня були прийняті як § 10—13 Сен-Жерменського договору:

§ 10. ЧСР зобов’язується, що організує Русинську землю... як автономну одиницю в Чехословацькій державі і забезпечить їй найвищу форму самоврядування, що відповідатиме окремому державному утворенню в Чехословацькій державі.

§ 11. Земля русинів на південь від Карпат матиме законодавчу владу з мовних, шкільних та релігійних питань, з усіх місцевих справ і в тих питаннях, у яких його уповноважать закони ЧСР. Губернатор краю русинів призначається президентом ЧСР і буде відповідальним перед Русинським Соймом.

§ 12. ЧСР зобов’язується, що урядовці в краї русинів будуть, наскільки це можливо, вибиратися з числа жителів цього краю.

§ 13. ЧСР гарантує землі русинів представництво у законодавчих зборах республіки...

ЧСР зобов’язувалася включити ці статті в текст конституції країни. У розвиток статей Сен-Жерменського договору був прийнятий «Генеральний Статут про організацію і адміністрацію Підкарпатської Русі, приєднаної Паризькою конференцією до ЧСР», який був оголошений в Ужгороді 16 липня 1919 р. Зокрема, у ньому зазначено, що вибори членів Сойму Підкарпатської Русі відбудуться найдалі до 90 днів від дня виборів до загального Народного Згромадження ЧСР».

Але уряд ЧСР не збирався виконувати взяті на себе обов’язки про надання автономних прав краю. 29 лютого 1920 р. він приймає конституцію, до якої увійшли § 10—13 Сен-Жерменського договору, але в дещо зміненому вигляді.

26 квітня 1920 р. уряд ЧСР проголошує постанову «Про зміну Генерального Статуту», яка остаточно скасовує будь-які автономні права. Закарпаття стає частиною унітарної Чехословаччини.

• Завдання

Визначте, що стало вирішальним у приєднанні Закарпаття до Чехословаччини. За яких умов відбувся цей акт?

V. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

І варіант

• Фронтальне опитування

1. Які події зумовили активізацію національних рухів на Буковині, Бессарабії та Закарпатті?

2. Назвіть країни, що претендували на землі Буковини, Бессарабії та Закарпаття після розпаду Австро-Угорської та Російської імперій.

3. Як розвивалися події українського національного життя в Північній Буковині наприкінці 1918 р.?

4. Коли існувала Гуцульська республіка?

5. У якому році відбулося антирумунське повстання в Хотині?

6. Якої політичної орієнтації дотримувалися Народні Ради в Закарпатті?

II варіант

• Письмове завдання

Складіть хронологію основних подій українського руху на території Буковини, Бессарабії та Закарпаття.

III варіант

• Творче завдання

Поясніть, чому діячі національного руху Закарпаття головною вимогою при входженні краю до складу будь-яких держав (Угорщини, Чехословаччини чи України) вважали надання йому автономії.

VI. ПІДСУМКИ УРОКУ

• Революційні перетворення у Східній Європі, розвиток національних рухів зумовили розгортання українського руху на Буковині, у Бессарабії та Закарпатті.

• Ці місцевості, які в силу історичних обставин тривалий час фактично були відірвані від масиву українських земель і піддавалися жорсткій асиміляції, в умовах територіального переділу у Східній Європі стали об’єктом зазіхання сусідніх держав.

• Під час подій 1918—1919 рр. більшість населення цих земель виступала за входження до складу України, але слабкість українських держав УНР і ЗУНР та позиція країн Антанти вирішили долю цих територій не на користь України.

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацюйте відповідний матеріал підручника.