Розробки уроків. Історія України. 10 клас. Профільний рівень

УРОКИ №47—49

Тема. Брестський мир. Вступ німецько-австрійських військ в Україну. Падіння радянської влади. Діяльність УЦР після повернення до Києва. Конституція УНР.

Мета: схарактеризувати Брест-Литовський мирний договір; з'ясувати знамення Брест-Литовського мирного договору для подальшого перебігу подій Української революції; визначити причини падіння УЦР; пояснити зміст основних термінів і понять; розвивати вміння отримувати нові знання, використовуючи різні джерела інформації; сприяти розвитку в учнів патріотичних почуттів.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник, стінна карта «Українська Держава. Утворення Директорії та відновлення УНР (травень—листопад 1918 р.)», атлас, ілюстративний і дидактичний матеріал.

Основні терміни та поняття: сепаратний мир, окупація.

Основні дати: 9 лютого (27 січня) 1918 р. — підписання Брест-Литовського миру між УНР і країнами Четверного союзу.

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель оголошує учням тему й основні завдання уроку.

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ І НАВИЧОК

• Бесіда за запитаннями

1. Як розгорталися події на фронтах Першої світової війни в 1917 р.?

2. Чому питання про мир було одним із головних у Російській та Українській революціях?

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Мирний договір у Брест-Литовську.

• Розповідь учителя

Вихід із війни був одним із головних питань на початку Української революції. Для лідерів національно-визвольного руху підписання миру означало підтримку народу, а зволікання в цій справі — утрату популярності.

Ініціатива в проведенні мирних переговорів належала більшовикам, які на II Всеросійському з’їзді Рад проголосили Декрет про мир. Раднарком звернувся до всіх воюючих сторін із пропозицією розпочати мирні переговори, на яку відгукнулися лише Німеччина та її союзники. Переговори розпочалися у Бресті-Литовську (українська назва — Берестя). Перемир’я було укладено 15 грудня 1917 р.

Керівники Української Центральної Ради, не бажаючи бути заручниками російсько-німецької змови, вирішили втрутитися в переговорний процес. У Бресті відбулася неофіційна зустріч української делегації з представниками Німеччини та Австро-Угорщини. 24 грудня 1917 р. Генеральний Секретаріат звернувся до всіх воюючих і нейтральних країн із нотою, у якій ішлося, що УНР до утворення федеративного російського уряду буде здійснювати міжнародні відносини самостійно. Указуючи на те, що влада Раднаркому не поширюється на Україну, Генеральний Секретаріат заявив, що угода, яку прагне укласти Росія зі своїми противниками, буде чинною в Україні лише тоді, коли її ухвалить і підпише уряд УНР. У відповідь делегація УНР була запрошена до участі в переговорах. Напередодні від’їзду делегації, яку очолив В. Голубович (згодом О. Севрюк), її докладно інструктував М. Грушевський.

Делегація мала домагатися включення до складу УНР Східної Галичини, Буковини, Закарпаття, Холмщини, Підляшшя, а в разі відмови — утворення з цих земель у складі Австро-Угорщини окремого коронного краю з широкими правами автономії.

Переговори тривали від 10 січня 1918 р. Російську делегацію очолював Л. Троцький, який був змушений визнати делегацію УНР. Наприкінці січня в переговорах було оголошено перерву. Раднарком вирішив скористатися цим для встановлення контролю над Україною. До складу російської делегації було включено представників «радянської УНР». Але повноважність цієї делегації не була визнана представниками Четверного союзу. До того ж виконуючий обов’язки голови делегації УНР О. Севрюк ознайомив присутніх із текстом IV Універсалу УЦР і зажадав визнання УНР незалежною державою.

9 лютого 1918 р. було укладено договір УНР із країнами Четверного союзу (Брестський, або Берестейський, мир).

Брестський мирний договір містив десять статей: 1-ша стаття визнавала самостійність України; 2-га — визначала її кордони; 3-тя — установлювала порядок евакуації союзних військ; 4-та — засвідчувала дипломатичні зв’язки України з державами Четверного союзу; 5-та — розв’язувала питання про відмову сторін від військових контрибуцій; 6-та — регулювала питання військовополонених; 7-ма — регулювала господарські справи (взаємне постачання сільськогосподарських і промислових надлишків, зокрема постачання Україною 1 млн тонн зерна, м’яса, круп до липня 1918 р.); 8-ма — відновлювала правові відносини між сторонами; 9-та — установлювала, що всі умови договору становлять єдину цілісність; 10-та — стверджувала автентичність усіх текстів договору.

За договором, УНР зобов’язалася поставити Німеччині та Австро-Угорщині 60 млн пудів хліба, 2750 тис. пудів м’яса, 400 млн яєць та іншої сільськогосподарської продукції й сировини. Делегації Німеччини та Австро-Угорщини погодилися на приєднання Холмщини та Підляшшя до УНР. Крім того, з Австро-Угорщиною було укладено таємну угоду, за якою на західноукраїнських землях утворювався окремий коронний край із земель Буковини та Східної Галичини. Але цей документ так і не вдалося реалізувати через невиконання УНР умов постачання продовольства та протести поляків в Австро-Угорщині.

• Робота з документом

Таємна угода між Австро-Угорщиною й УНР

Зважаючи на те, що українці надали національним меншинам на території України, серед них і полякам, широку автономію та можливості для культурного розвитку; ми [австро-угорський уряд] також проголошуємо: для забезпечення національно-культурного розвитку тієї частини українського народу, що проживає на австрійській території, а також із метою посилення зв’язків між нашими державами, не пізніше ніж 31 липня на обговорення в парламент буде винесено законопроект про створення окремого коронного краю на землях Буковини та тієї частини Східної Галичини, що заселена переважно українцями. Австрійський уряд використовує всі можливі конституційні засоби, щоб цей законопроект набув законної сили через парламентський акт.

1) Що передбачала ця таємна угода між Австро-Угорщиною й УНР?

2) Чому Австро-Угорщина пішла на укладення цієї угоди?

2. Вступ німецько-австрійських військ в Україну.

Тим часом успіхи більшовиків примусили лідерів УНР шукати міцних союзників. Після підписання мирного договору делегація УНР оголосила, що УЦР перебуває у важкому становищі й вимагає негайної допомоги. Країни Четверного союзу погодилися її надати (збройними силами й позикою в сумі 1 млрд крб).

У лютому 1918 р. їхні війська перейшли в наступ на території України, попереду них просувалися українські частини армії УНР. Серед них наступали Синьожупанна й Сірожупанна дивізії, що були сформовані з українців, які перебували в німецькому й австрійському полоні. 2 березня 1918 р. Київ було звільнено від більшовиків. Першими до міста вступили гайдамаки під командуванням С. Петлюри, які влаштували урочистий парад. Наступного дня до міста увійшли німецькі підрозділи.

З березня 1918 р. у Бресті-Литовську РСФРР підписала мирний договір із Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією й Туреччиною. Росія зобов’язувалася визнати право українського народу на самовизначення, законність влади Української Центральної Ради на території України, визнати договір держав австро-німецького блоку з УНР, укласти з нею мирний договір, вивести з її території частини Червоної гвардії, припинити будь-яку агітацію та пропаганду проти уряду й громадських установ УНР.

Брестський договір поклав початок міжнародно-правового визнання України як незалежної держави та засвідчив успіх молодої української дипломатії. Але договір із країнами Антанти вважався сепаратним, що згодом негативно позначилося на долі Української держави.

• Робота з термінами та поняттями

Сепаратний мир — у міжнародному праві договір про мир чи перемир’я у війні, укладений однією державою або групою держав із противником окремо від своїх союзників.

3. Ліквідація більшовицького режиму в Україні.

Наступ німецьких та австрійських військ поставив під загрозу більшовицький режим. Тоді Раднарком Росії зажадав від Народного Секретаріату організації опору.

Так, при радах утворилися мобілізаційні відділи, Київ було оголошено в стані облоги, а Київська, Подільська й Волинська губернії переведені на воєнний стан. Усе це вповільнило наступ німців, але не могло його зупинити. З України на схід почалася евакуація матеріальних цінностей, створювався єдиний фронт оборони від Криму до Росії.

Підписання УЦР Брестського миру й наступ німецько-австрійських військ було використано більшовиками як привід для розколу України. 9 лютого 1918 р. у Харкові відбувся обласний з’їзд Рад, на якому було проголошено Донецько-Криворізьку Республіку, що входила до складу РСФРР. У той самий час утворилася Одеська радянська республіка. Більшовики сподівалися тим самим не допустити окупації промислово розвинених регіонів України на тій підставі, що це не Україна. Проте німецьке командування на це не зважало. До того ж сам В. Ленін виступив проти розчленування України.

Ще одна регіональна радянська республіка була проголошена в Криму. 19 березня 1918 р. утворилася Соціалістична Радянська республіка Таврида. Метою її створення було також недопущення німецької окупації півострова й захоплення Чорноморського флоту. Але Німеччина на це не зважила. Крім того, «зацікавленість у приєднанні Криму до УНР проявила й УЦР. Командувач українських військ Болбочан отримав таємний наказ випередити німців і захопити Крим, що він блискуче й виконав. УЦР проголосила Чорноморський флот 20 квітня 1918 р. флотом УНР. Але під тиском Німеччини українські частини були змушені залишити Крим. Частина кораблів Чорноморського флоту, команди яких піддалися більшовицькій агітації, вийшли в море та попрямували до Новоросійська, де всі були затоплені (близько 400 суден). Фактично як бойова одиниця Чорноморський флот припинив існування.

• Робота з документами

Із декларації ЦВК Рад України із закликом до створення військово-політичного союзу радянських республік Півдня Росії (7 березня 1918 р.)

1. Ми ніколи не розглядали Українську Радянську Республіку як національну республіку, а виключно як Радянську Республіку на території України.

2. Ми ніколи не стояли на точці зору повної незалежності УНР, розглядаючи її як більш-менш самостійне ціле, пов’язане з загальноросійською робітничо-селянською республікою федеративними зв’язками.

3. Одночасно ми не заперечували проти утворення різноманітних радянських об’єднань, залишаючи питання про взаємини їх як із крайовою, так і з центральною загально федеративною Радянською владою до більш кращих часів.

Із телеграми В. Леніна до Г. Орджонікідзе від 14 березня 1918 р.

...Негайна евакуація хліба і металів на схід, організація підривних (диверсійних) груп, створення єдиного фронту оборони від Криму до Великоросії із залученням до справи селян, рішуча і беззастережна переробка наших частин в України на український лад — таке тепер завдання. Потрібно заборонити Антонову називати себе Антоновим-Овсієнком, — він повинен називатися просто Овсієнком...

1) Якою була політика більшовиків щодо України?

2) Чим була зумовлена зміна завдань в Україні?

У березні 1918 р. у Катеринославі відбувся II Всеукраїнський з’їзд Рад, на якому, за наполяганням В. Леніна, було обрано новий склад ЦВК (старий був занадто проросійським). До складу Центрального Виконавчого комітету увійшли російські та українські ліві есери, ліві українські більшовики, соціал-демократи. Сформувався новий Народний Секретаріат, головою якого став М. Скрипник. На з’їзді також було прийнято рішення про формування армій, які очолив В. Антонов-Овсієнко. Але таке «перефарбування» влади не ввело в оману населення. Сил у більшовиків катастрофічно не вистачало. Тоді було обрано шлях боротьби з окупаційними військами: поєднання фронтових дій із партизанською боротьбою в тилу.

Участь радянських військ Росії в бойових діях в Україні дала привід німецькому командуванню просунути свої війська значно далі на схід та південь за кордони України, захопивши Бєлгород, Ростов тощо. Щоб припинити наступ німців, було підписано угоду про припинення воєнних дій та утворено «нейтральну зону» на ділянці від Рильська до Суджі.

Із приходом союзників Україна фактично була окупована. Австро-Угорщина зайняла південь — західну Волинь, Подільську, Херсонську й Катеринославську губернії, а Німеччина — решту території. У Миколаєві, Маріуполі, Ростові-на-Дону стояли мішані гарнізони. Управління залізницями й водним транспортом контролювало німецьке командування, кам’яною та залізорудною промисловістю союзники управляли спільно.

Хоча союзники проголошували єдиною метою відновлення в Україні законної влади — Центральної Ради, фактично встановлювався окупаційний режим.

Разом із військами Центральних держав 7 березня 1918 р. до Києва повернулася й УЦР. Але її було зустрінуто без особливого ентузіазму. Політика Центральної Ради в нових умовах не змінилася, а це не влаштовувало практично всі верстви суспільства.

4. Конфлікт УЦР із німецько-австрійською окупаційною владою. Останні дні УЦР.

Після повернення до Києва перед УЦР відразу постало безліч питань, які потребували негайного розв’язання: забезпечення спокою та порядку в країні, відновлення органів влади, а головне — виконання договору з Німеччиною про постачання продовольства. Але УЦР виявилася нездатною розв’язати ці завдання. Вона продовжувала ту політику, яка була окреслена ще в листопаді 1917 р. За січень—квітень 1918 р. УЦР здійснила такі заходи:

• запровадження нового стилю в літочисленні (юліанський календар було замінено григоріанським);

• уведення в обіг національної валюти — гривні;

• затвердження державного герба — тризуба Володимира Великого;

• прийняття Закону про громадянство;

• скасування приватної власності на землю (19 січня 1918 р.), затвердження Закону про землю (31 січня 1918 р.), який передбачав соціалізацію землі й установлення максимуму землеволодіння у 30 десятин;

• підтвердження курсу й соціально-економічної політики, проголошених III і IV Універсалами;

• схвалення Конституції УНР (29 квітня 1918 р.)

Така політика не влаштовувала командування німецьких військ, які фактично окупували Україну. Йому було зрозуміло, що Центральна Рада не зможе забезпечити регулярні поставки продуктів до Німеччини та Австро-Угорщини. Так, німецький полковник фон Штольценберг на початку березня 1918 р. телеграфував німецькому командувачу Східного фронту: «Сумнівно, чи цей уряд, складений винятково з лівих опортуністів, зможе встановити тверду владу... Якщо не можна буде розв’язати проблему іншим способом, ми повинні будемо взяти силою те, що абсолютно необхідно для нашого життя та ведення військових дій».

Зрозуміло, що конфлікт між Центральною Радою й окупаційною адміністрацією був неминучим. З особливою силою він спалахнув у зв’язку з наказом німецького головнокомандувача Г. фон Ейхгорна від 6 квітня 1918 р. про примусовий засів усієї землі. Незважаючи на це, посівні площі в Україні скоротилися вдвоє. Наказ Г. фон Ейхгорна викликав протест Центральної Ради. Ще раніше, наприкінці березня 1917 р., український міністр юстиції спростував право німецьких та австрійських німецько-польових судів судити громадян УНР.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

• Запитання та завдання

1. Визначте позитивні та негативні наслідки Брест-Литовського договору для України. Відповідь оформіть у вигляді таблиці.

2. Чи можна вважати Брестський мир між УНР і країнами Четверного союзу сепаратним? Свою думку обґрунтуйте.

• Бесіда за запитаннями

1. Що спонукало Центральну Раду піти на мирні переговори з країнами Четверного союзу?

2. Де відбувалися переговори між делегаціями УНР та країн Четверного союзу про умови укладенння миру?

3. Якими були результати миру для УНР?

4. Чи вдалося делегації УНР на переговорах у Брест-Литовську досягнути своєї мети?

5. Як ви вважаєте, чи був Брестський мир між УНР і країнами Четверного союзу справедливим?

V. ПІДСУМКИ УРОКУ

• Брестський мир став першим мирним договором, укладеним під час Першої світової війни. Він забезпечував вихід України зі «світової бійні». Але платою за це стала окупація України австро-німецькими військами.

• УЦР, яка повернулася до Києва, не змогла забезпечити виконання своїх зобов’язань перед країнами Четверного союзу. Крім того, її «соціалістична» політика не сприймалася німецько-австрійським окупаційним командуванням.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацюйте відповідний матеріал підручника.

2. Випереджальне завдання. Підготуйте повідомлення про гетьмана П. Скоропадського (кільком учням).