Розробки уроків. Історія України. 10 клас. Профільний рівень

УРОК №27

Тема. Лютнева революція в Росії. Передумови Української революції.

Мета: визначити основні суперечності, що спричинили Російську революцію 1917 р., її завдання й періоди; схарактеризувати початок революції та процес формування нових органів влади; пояснити, як утворилося двовладдя в Росії; схарактеризувати квітневу, червневу й липневу кризи Тимчасового уряду; пояснити, як відбувся заколот генерала Л. Корнілова; визначити особливості підготовки та здійснення більшовицького перевороту; пояснити зміст основних термінів і понять; розвивати вміння учнів на підставі аналізу історичних фактів установлювати причинно-наслідкові зв'язки між подіями; виховний аспект уроку реалізується на підставі усвідомлення учнями зв'язку між долями людини та країни, що розв'язувалися у складний період соціальної революції.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручник, стінна карта «Російська революція 1917 р.», атлас, ілюстративний і дидактичний матеріал.

Основні терміни та поняття: локаут, двовладдя, більшовики, більшовизм, Тимчасовий уряд, Жовтневий переворот.

Основні дати: 23 лютого 1917 р. — початок Російської революції 1917 р.; 1 березня 1917 р. — створення Тимчасового уряду; 2 березня 1917 р. — зречення Миколи II престолу і припинення існування монархії в Росії; 25 серпня — 1 вересня 1917 р. — заколот генерала Л. Корнілова; 24—25 жовтня 1917 р. — захоплення влади в Петрограді більшовиками.

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель інформує учнів про початок вивчення теми «Українська революція (1917—1918 рр.)», повідомляє, що на перших її уроках буде розглянуто події Російської революції 1917 р., знайомить із темою й основними завданнями уроку.

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ І НАВИЧОК

• Запитання та завдання

1. Схарактеризуйте державний устрій Росії на початку XX ст.

2. Якими були особливості соціально-економічного й політичного розвитку тогочасної Росії?

3. Якими були результати та наслідки революції 1905—1907 рр. в Росії?

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Причини, завдання та періодизація Російської революції 1917 р.

• Розповідь учителя

У роки Першої світової війни в Росії дедалі глибше відчувалася криза влади. Наростання в країні незадоволення затягуванням війни та поразками на фронтах спричиняло падіння авторитету Миколи II, який від серпня 1915 р. узяв на себе повноваження Верховного головнокомандувача. У цій ситуації загострилися суперечності, які й раніше викликали непримиренну боротьбу різних верств і груп російського суспільства. Суперечності, що призвели до початку в Росії в 1917 р. революції, умовно можна об’єднати у три великі групи. Першу становили загальноцивілізаційні суперечності, обумовлені необхідністю подолати відставання країни від провідних індустріально розвинених держав світу. Для того щоб наздогнати їх, Росії необхідно було здійснити черговий історичний «стрибок». Він мав включати індустріалізацію країни, докорінну перебудову сільського господарства, демократизацію суспільного життя, створення правової держави, розширення прав і свобод людини, розв’язання національного питання тощо. Однак здійснити ці перетворення за умови збереження самодержавства було фактично неможливо.

Другу групу складали соціальні суперечності між селянами й поміщиками, найманими робітниками та підприємцями, містом і селом, центром та околицями, росіянами й представниками інших народів. Але центральним було протистояння між самодержавною формою правління та інтересами прогресивних верств населення. Весь цей спектр конфліктуючих інтересів представляли різноманітні партії та громадські організації — монархічні, ліберально-демократичні, ліворадикальні, національні тощо.

До третьої групи належали кон’юнктурні тимчасові суперечності, викликані тягарем війни. Поглиблення економічної розрухи, загроза голоду, утома від війни, мільйонні людські втрати, величезні жертви, розчарування в цілях війни — усе це породжувало протест у різних верствах населення та сприяло зменшенню підтримки самодержавства в суспільстві. Саме ця група суперечностей, пов’язаних із війною, відіграла головну роль у вибуху революції.

Основними завданнями, які мала розв’язати революція в Росії, були:

• ліквідація самодержавної форми правління й перехід до парламентської демократії;

• здійснення демократизації суспільно-політичного життя країни;

• забезпечення самовизначення й вільного розвитку народів, які населяли Росію;

• усунення перешкод для розгортання індустріалізації;

• розв’язання аграрного питання;

• захист соціальних прав трудящих;

• виведення Росії з війни.

На початок 1917 р. Росія опинилася біля критичної межі, коли в країні дедалі більше зростало народне незадоволення, а правлячі кола не робили нічого для того, щоб уникнути революційного вибуху. Рівень «перегріву» суспільства досяг такого ступеня, що не вистачало лише приводу до початку революції.

(Для розкриття питання про періодизацію Російської революції 1917 р. вчитель може використати наведену нижче таблицю.)

Періодизація Російської революції 1917 р. та громадянської війни

Дата

Період

23 лютого — 3 березня 1917 р.

Повалення монархії

Березень—липень 1917 р.

Двовладдя

Липень—жовтень 1917 р.

Революційна криза

Жовтень 1917 — червень 1918 р.

Установлення диктатури більшовиків, початок громадянської війни

Червень 1918 — березень 1921 р.

Громадянська війна

2. Початок революції. Повалення монархії.

• Робота з підручником

Учні опрацьовують відповідний матеріал підручника, визначаючи особливості початку Російської революції 1917 р., і розпочинають складання таблиці «Революція 1917 р. та громадянська війна в Росії», зазначивши назву періоду; хронологічні межі; основні події. Учитель систематизує й доповнює результати роботи учнів, використовуючи наведений нижче матеріал.

• Додаткова інформація

23 лютого (8 березня — за новим стилем) 1917 р. на Путилівському заводі в Петрограді розпочався страйк, викликаний локаутом через трудовий конфлікт між власником і робітниками. Його підтримали робітники інших підприємств і представники інших верств населення, налякані затримками з постачанням місту хліба й падінням свого життєвого рівня. Цей стихійний вибух народного невдоволення дав привід до революції.

• Робота з термінами та поняттями

Локаут — закриття підприємства власником з одночасним звільненням робітників із метою примусити їх відмовитися від своїх вимог.

Влада й опозиційні сили не були готові до такого повороту подій. 25 лютого в Петрограді розпочався загальний політичний страйк під гаслами «Геть царизм!», «Геть самодержавство!», «Геть війну!», у якому взяли участь близько 300 тис. осіб. Микола II, дізнавшись про ситуацію, надіслав телеграму командувачу Петроградського воєнного округу з вимогою «завтра ж припинити безладдя в столиці!». Але спроби поліції виконати цей наказ призвели до сутичок із демонстрантами та лише погіршили ситуацію. Залучення солдатів до каральних операцій викликало серед них обурення. 26 лютого солдати 4-ї роти Павловського полку відкрили вогонь по поліції, а наступного дня солдати запасного батальйону Волинського полку відмовилися стріляти в демонстрантів і перейшли на їхній бік. Ця подія стала поштовхом до переходу всього гарнізону Петрограда на бік повсталого народу. Погіршило ситуацію й оприлюднення указу Миколи II про призупинення діяльності Державної думи на два місяці.

Поки на вулицях столиці вирували демонстрації, лідери політичних партій формували нові владні органи. Майже одночасно виникли два центри, що намагалися очолити революцію. 27 лютого лідери лівих партій (меншовики, більшовики, есери, анархісти та ін.) утворили Тимчасовий виконавчий комітет Петроградської ради, а депутати Державної думи, що не підкорилися указові царя призупинити роботу, — Тимчасовий комітет Державної думи.

Перемога революції залежала від того, на чий бік перейде армія, й обидва центри влади розгорнули боротьбу за неї. Тимчасовий комітет Державної думи закликав солдатів Петроградського гарнізону повернутися до казарм і підкорятися офіцерам. 1 березня 1917 р. Петроградська рада оприлюднила «Наказ № 1», який забезпечив їй підтримку солдатів. Згідно з наказом в армії та на флоті створювалися виборні комітети із солдатів і матросів; у своїх діях воєнні частини підкорялися лише Радам робітничих і солдатських депутатів та своїм комітетам; до Петроградської та інших рад обиралися представники військових; зброя перебувала під контролем солдатських комітетів і не видавалася офіцерам; поза строєм і службою солдати отримували право мати рівні права з усіма громадянами; скасовувалися офіцерські звання, заборонялося брутальне й зневажливе поводження вищих чинів із солдатами.

Петроградська рада ухвалила також рішення про амністію політичним в’язням, відновлення політичних прав і свобод, обмежених в умовах воєнного часу, необхідність проведення виборів до Установчих зборів тощо.

Тим часом столиця повністю перейшла до рук повсталого народу. 28 лютого на бік революції перейшли солдати Петроградського гарнізону. «Відновлення порядку» в місті за допомогою частин, викликаних із фронту, провалилося. Каральні загони не змогли дістатися залізницею до міста через протидію робітників-залізничників.

1 березня Тимчасовий комітет Державної думи утворив Тимчасовий уряд, що складався з кадетів і представників інших правих партій. Його очолив князь Г. Львов. Тимчасовий виконавчий комітет Петроградської ради своїх представників у новий уряд вирішив не направляти й, залишаючи за собою право підтримувати лише ті його дії, що сприятимуть розвитку революції, вимагав проголошення республіки, скликання Установчих зборів, політичної амністії, скасування всіх станових, національних і релігійних обмежень, запровадження політичних свобод тощо.

2 березня Микола II зрікся престолу на користь свого брата Михайла, однак той також відмовився від корони. Відтак монархія в Росії припинила існування. 3 березня у «Зверненні до громадян і товаришів» Тимчасовий уряд оприлюднив свою програму, що передбачала:

• повну й термінову амністію;

• політичні права і свободи для всіх громадян;

• скасування всіх станових, національних і релігійних обмежень;

• заходи з організації й проведення прямих, рівних, таємних і загальних виборів до Установчих зборів, які визначать майбутні форми правління й устрою Росії;

• створення виборних органів місцевого самоврядування;

• заборону виведення зі столиці військових частин, які підтримали революцію.

У березні 1917 р. слідом за Петроградом хвиля революційних виступів прокотилася всією країною. Під час неї в регіонах виникали Ради робітничих і солдатських депутатів, органи самоврядування й місцеві структури Тимчасового уряду.

3. Двовладдя.

Після повалення монархії в Росії встановилося двовладдя — владу робітників і солдатів уособлювали Ради, а владу ліберальної інтелігенції, підприємців і частини землевласників — Тимчасовий уряд. Ставлення обох керівних органів один до одного було суперечливим і коливалося від суперництва до співробітництва. Виникнення двовладдя в країні спричинили стихійність соціального вибуху, розрізненість дій і непідготовленість для взяття влади політичних партій як правого, так і лівого табору.

• Робота з термінами та поняттями

Двовладдя — одночасне існування після перемоги революції в Росії протягом березня — початку липня 1917 р. двох систем влади — Тимчасового уряду й Рад робітничих і солдатських депутатів.

Повалення монархії й здійснення заходів для демократизації політичного життя країни спричинили розмежування в революційних силах Росії: праві й ліберали вважали революцію завершеною, а для лівих вона лише розпочиналася. Це викликало загострення політичної боротьби в країні.

3 квітня 1917 р. з еміграції до Росії повернулася група російських лівих, і серед них був лідер більшовиків В. Ульянов (Ленін). Його приїзду сприяли урядові кола Німеччини, розраховуючи, що прихід до влади більшовиків дозволить підписати мир із Росією. Наступного дня на нараді більшовиків В. Ленін оприлюднив доповідь «Про завдання пролетаріату в цій революції», відому під назвою «Квітневі тези». Він закликав своїх прибічників до розгортання боротьби за перехід до соціалістичного етапу революції. При цьому соціалістична революція в Росії мала стати початком світової соціалістичної революції.

• Робота з термінами та поняттями

Більшовики — представники політичної течії (фракції) у Російській соціал-демократичній робітничій партії (від квітня 1917 р. — самостійна партія), очолювані В. Леніним. Поняття «більшовики» виникло на II з’їзді РСДРП, після того як прибічники В. Леніна отримали більшість під час виборів до керівних органів партії.

Більшовизм — радикальна революційна течія політичної думки в російському й міжнародному робітничому русі, утілена в практичній діяльності партії більшовиків.

4. Кризи Тимчасового уряду.

Революція в Росії спонукала уряди держав Антанти з’ясувати, якою буде її подальша участь у війні. 18 квітня 1917 р. було оприлюднено заяву міністра закордонних справ Тимчасового уряду П. Мілюкова до урядів держав Антанти, де наголошувалося «всенародне прагнення довести світову війну до вирішальної перемоги». Ця заява викликала хвилю демонстрацій протесту, організатори яких висували гасла недовіри Тимчасовому уряду, і спричинила першу квітневу політичну кризу. Її було розв’язано відставкою міністра закордонних справ П. Мілюкова та військового й морського міністра О. Гучкова. Було створено перший коаліційний уряд, до складу якого увійшли представники меншовиків та есерів. Уряд заявив про прагнення якнайшвидше домогтися укладення миру без анексій і контрибуцій.

3 червня в Петрограді відкрився І Всеросійський з’їзд Рад. У доповіді про організацію влади лідер меншовиків І. Церетелі заявив, що в Росії відсутня партія, яка могла б одна взяти всю владу. У відповідь на це В. Ленін вигукнув із залу: «Є така партія!» — і, піднявшись на трибуну, виголосив політичну програму більшовиків. Однак тоді його заяву не сприйняли серйозно. З’їзд утворив для керівництва роботою Рад Всеросійський центральний виконавчий комітет (ВЦВК).

Тим часом соціально-економічне становище в країні залишалося складним. Зростаючим незадоволенням народу скористалися ліві партії, які в червні провели в столиці та інших містах масові політичні демонстрації під гаслом «Уся влада Радам!» проти політики Тимчасового уряду й продовження війни. У Росії виникла друга, червнева, політична криза. Для її розв’язання уряд організував наступ на фронті, але він провалився й лише погіршив ситуацію.

У липні спалахнула нова політична криза. Її спричинили провал літнього наступу російської армії на фронті з остаточною втратою Східної Галичини, укладення Тимчасовим урядом угоди з Українською Центральною Радою (II універсал). Міністри-кадети на знак протесту заявили про вихід з уряду. Кризою спробували скористатися більшовики для здобуття влади. Найбільш радикально налаштовані з них організували антиурядовий збройний виступ частини солдатів Петроградського гарнізону й спробували встановити контроль над містом. В. Ленін вважав повстання передчасним і намагався скерувати виступ у мирне русло. 4 липня в Петрограді відбулася мирна демонстрація під гаслом «Уся влада Радам!», у якій взяло участь понад 500 тис. осіб. Урядові сили розігнали її за допомогою зброї. Проти більшовиків, як шпигунів Німеччини та зрадників революції, розпочалися репресії — арешти їхніх лідерів, закриття газети «Правда» тощо. В. Ленін, який після цього був змушений переховуватися в підпіллі, заявив, що двовладдя в Росії завершилося.

Завершенням липневої кризи стало формування другого коаліційного уряду, який оголосили «урядом порятунку революції». Його голова есер О. Керенський обіцяв здійснювати жорстокі заходи в «надзвичайних обставинах часу». Однак зусилля уряду з наведення ладу в країні не мали значних результатів та викликали незадоволення як правих, так і лівих. Праві вважали єдиним порятунком для Росії встановлення диктатури військових. Більшовики на VI з’їзді РСДРП(б) взяли курс на підготовку збройного повстання для повалення Тимчасового уряду і захоплення влади.

5. Заколот генерала Л. Корнілова.

• Робота з підручником

Учні опрацьовують відповідний матеріал підручника, продовжуючи роботу з таблицею «Революція 1917 р. та громадянська війна в Росії». Учитель систематизує й доповнює результати роботи учнів, використовуючи наведений нижче матеріал.

• Додаткова інформація

Поразки на фронті, розвал армії, розгул анархії й насильства в країні, самочинне захоплення землі селянами, виступи робітників, протиправна діяльність екстремістських організацій, вимоги України надати їй автономію, Польщі та Фінляндії — незалежність, повстання в Середній Азії, катастрофічний спад виробництва, інфляція, параліч державного управління — усе це схиляло частину великих підприємців і генералітету до запровадження в країні режиму «твердої влади» — воєнної диктатури.

12—15 серпня в Москві відбулася Державна нарада, скликана Тимчасовим урядом. На ній Верховний головнокомандувач російської армії генерал Л. Корнілов закликав для порятунку Росії від загибелі до проведення Установчих зборів створити сильну владу та «навести порядок у Петербурзі». 25 серпня Л. Корнілов заявив О. Керенському, що готовий для цього взяти всю владу у свої руки й наказав кавалерійському корпусу рухатися на Петроград. У відповідь О. Керенський оголосив його бунтівником, позбавив посади верховного головнокомандувача та закликав захищати революцію всіх її прибічників.

Для захисту Петрограда й інших міст створювалися революційні комітети й загони Червоної армії, які переважно перебували під впливом більшовиків. Для придушення заколоту Л. Корнілова, за дозволом О. Керенського, Червона гвардія отримала зброю. На захист столиці став гарнізон міста і кронштадські матроси. Частини, спрямовані Л. Корніловим до Петрограда, зупинилися й відмовилися рухатися далі. 1 вересня Л. Корнілов добровільно склав свої повноваження й був заарештований. Заколот зазнав поразки.

Безпосереднім результатом Корніловського заколоту було зростання впливу більшовиків як активних учасників порятунку революції від спроби встановлення воєнної диктатури. Це сприяло розгортанню більшовизації Рад, які стали підтримувати гасла більшовиків. Під час Корніловського заколоту розпався другий коаліційний уряд. На зміну йому прийшла Директорія — вищий виконавчий орган із п’яти міністрів на чолі з О. Керенським. 1 вересня вона проголосила Росію республікою, призначила вибори до Установчих зборів та оголосила про скликання Демократичної наради.

6. Підготовка і здійснення більшовицького перевороту.

14—22 вересня в Москві працювала Демократична нарада. Її керівництво відкинуло пропозиції про передачу влади Радам і формування однорідного соціалістичного уряду. Пошуку соціального компромісу й розширенню демократичних основ мало сприяти створення своєрідної погоджувальної комісії — тимчасової ради Російської республіки (Передпарламенту), яка мала вести підготовчу роботу до скликання Установчих зборів. На нараді було обговорено, а через кілька днів після неї буде сформовано новий склад Тимчасового уряду на чолі з О. Керенським.

В. Ленін розцінив участь більшовиків у Демократичній нараді як помилку, закликав своїх прибічників бойкотувати Передпарламент та активізувати підготовку до збройного повстання. 25 вересня головою Петроградської ради обрали одного з лідерів більшовиків Л. Троцького, що дозволило перетворити її на орган боротьби проти Тимчасового уряду.

5—18 жовтня відбулося кілька засідань ЦК РСДРП(б), на яких В. Ленін, що повернувся до Петрограда, придушив опір і вагання однопартійців у ставленні до повстання. Членів ЦК Л. Каменева і Г. Зинов’єва, які свою незгоду висловили в інтерв’ю в газеті «Новая жизнь», тим самим сповістивши уряд про наміри більшовиків, В. Ленін назвав зрадниками революції й висунув вимогу їх виключення з партії. 16 жовтня для безпосередньої підготовки повстання при Петроградській раді утворили Військово-революційний комітет, до складу якого увійшов Військово-революційний центр ЦК РСДРП(б). Спираючись на ці організації, більшовики встановили контроль над більшістю військових підрозділів Петроградського гарнізону.

О. Керенський спробував організувати протидію більшовикам. Вірні уряду частини намагалися взяти під контроль основні райони міста. Проте сил було недостатньо, а прохання О. Керенського до Передпарламенту надати йому необмежені повноваження для порятунку республіки останній відхилив.

24—25 жовтня більшовики здійснили збройне повстання в Петрограді й захопили владу. Підпорядковані Військово-революційному комітету частини встановили контроль над найважливішими об’єктами столиці. О. Керенський залишив Петроград і виїхав до Пскова. Уранці 25 жовтня відбулося засідання ЦК РСДРП(б), на якому В. Ленін зажадав рішучих дій з усунення від влади Тимчасового уряду. Було ухвалено склад нового радянського уряду. В. Ленін також оприлюднив відозву «До громадян Росії», де зазначалося: «Тимчасовий уряд повалено. Державна влада перейшла до рук органу Петроградської Ради робітничих і солдатських депутатів — Військово-революційного комітету...». Це рішення за його задумом мав схвалити II Всеросійський з’їзд Рад робітничих і солдатських депутатів, санкціонувавши цим взяття влади більшовиками.

II Всеросійський з’їзд Рад відкрився 25 жовтня о 22 годині 40 хвилин, коли місто вже фактично перебувало в руках більшовиків. Із 649 делегатів з’їзду більшовиків представляли 390. Завдяки наявному розподілу сил з’їзд схвалив відозву В. Леніна «Робітникам, солдатам і селянам», де стверджувалося, що «спираючись на волю величезної більшості робітників, солдатів і селян, спираючись на здійснене в Петрограді переможне повстання робітників і гарнізону, з’їзд бере владу в свої руки...». Цей документ було зачитано після надходження повідомлень про те, що 26 жовтня загони Військово-революційного комітету заарештували Тимчасовий уряд.

На з’їзді за доповідями В. Леніна було прийнято перші декрети нової влади «Про землю» і «Про мир». Декретом «Про землю» скасовувалася приватна власність на землю й вона перетворювалася на загальнонародне надбання. Усі конфісковані в поміщиків і церкви землі підлягали розподілу серед селян у безкоштовне та безстрокове користування на зрівняльних засадах. Декрет «Про мир» містив пропозиції радянського уряду до урядів усіх воюючих країн і їх народів щодо припинення війни.

• Робота з документом

Витяги з декрету «Про мир», затвердженого II Всеросійським з’їздом Рад робітничих і солдатських депутатів 26 жовтня 1917 р.

Робітничий і селянський уряд... пропонує всім воюючим народам та їхнім урядам негайно розпочати переговори про справедливий і демократичний мир... без анексій і контрибуцій...

Таємну дипломатію уряд скасовує, висловлюючи зі свого боку твердий намір вести переговори цілком відкрито перед усім народом, приступаючи негайно до повного оприлюднення таємних договорів, підтверджених або укладених урядом поміщиків і капіталістів від лютого до 25 жовтня 1917 р. ...

Тимчасовий робітничий і селянський уряд звертається також, зокрема, до свідомих робітників трьох найпередовіших націй людства й найбільших держав, що беруть участь у цій війні, — Великої Британії, Франції та Німеччини, закликає робітників цих країн усебічною, рішучою й самовідданою енергійною діяльністю допомогти йому успішно довести до кінця справу миру й рівночасно справу визволення трудящих та експлуатованих мас населення від будь-якого рабства та будь-якої експлуатації.

1) Якою була мета проголошення декрету?

2) Назвіть його основні положення.

3) Чи можна стверджувати, що декрет містить заклики до населення інших держав розгорнути боротьбу проти своїх урядів? Обґрунтуйте свою думку.

З’їзд, вважаючи себе вищим органом влади, скасував смертну кару на фронті, закликав солдатів створювати тимчасові революційні комітети для керівництва військовими підрозділами тощо. Було обрано новий склад ВЦВК, у якому переважали більшовики та ліві есери. Управління країною, за пропозицією більшовиків, з’їзд доручив новому радянському уряду — Раді народних комісарів (РНК), яку очолив В. Ленін. Раднарком сформували виключно з більшовиків, оскільки ліві есери від участі в ньому відмовилися, вимагаючи створення «однорідного соціалістичного уряду». Через деякий час меншовики й ліві есери, організувавши страйк залізничників, примусили більшовиків піти на поступки. 10 грудня 1917 р. було сформовано коаліційний склад уряду, до якого увійшли п’ять лівих есерів.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

I варіант

Обговорення результатів роботи учнів із таблицею «Революція 1917 р. та громадянська війна в Росії».

II варіант

• Бесіда за запитаннями

1. Назвіть періоди Російської революції 1917 р. та громадянської війни.

2. Які події започаткували революцію 1917 р. в Росії?

3. Що таке двовладдя?

4. Які події спричинили липневу кризу Тимчасового уряду?

5. Коли відбувся Корніловський заколот?

6. Як розв’язувалося питання власності на землю за декретом «Про землю»?

V. ПІДСУМКИ УРОКУ

• Російська революція 1917 р. стала результатом загострення суперечностей, накопичених країною до початку XX ст.

• Лютнево-березневий переворот був надзвичайно швидкоплинним, широким за складом учасників революційного виступу, стихійним, хаотичним за обсягом першочергових завдань і столичним за характером перетворень (зміна центральної влади).

• У складній соціально-економічній ситуації, яка не могла швидко змінитися на краще після повалення монархії, ліворадикальні сили, перш за все більшовики, використовували ситуацію пробудження стихії масового незадоволення для дискредитації Тимчасового уряду й здобуття влади.

• Унаслідок здійсненого більшовиками Жовтневого перевороту владу Тимчасового уряду було повалено. II Всеросійський з’їзд Рад своєю ліворадикальною частиною (права частина меншовиків та есерів залишила з’їзд), своїм авторитетом освятив збройний виступ більшовиків, передав владу в центрі та на місцях Радам. До керівництва країною прийшли більшовики на чолі з В. Леніним. Розпочався процес становлення більшовицької диктатури.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацюйте відповідний матеріал підручника.

2. Підготуйте реферат за однією з тем: «Створення УЦР», «Українізація армії», «Лідери Української революції», «Участь українців у революційних подіях у Петрограді в лютому—березні 1917 р.», «Відновлення діяльності українських політичних партій», «Загальноросійські партії в революційних подіях в Україні».