Вісник - Випуск 44 - Спеціальний випуск - 2011

Дитяча смертність в містечку Яреськи Миргородського полку (за даними метричних книг другої половини XVIII ст.)

Дитяча смертність в містечку Яреськи Миргородського полку (за даними метричних книг другої половини XVIII ст.). У статті вивчається дитяча смертність в ранньомодерному українському соціумі другої половини XVIII ст. На основі історико-демографічного аналізу даних метричних книг Христорождественської церкви, Автор приходить до висновку, що смерть немовляти була повсякденним явищем, адже тогочасна дитина мала значно більше шансів померти, аніж дожити до п'ятирічного віку.

Ключові слова: вік, дитина, метрична книга, смерть, Яреськи. 

Утому, як людина і суспільство ставляться до смерті та потойбічного світу проявляється їхнє відношення до життя. Саме тому антропологічний поворот в історії, котрий акцентував увагу істориків на таких явищах як «час», «простір», «сім’я», страх», «сміх», активізував зацікавленість і до вивчення явища смерті. Більше того, «бум» подібних розвідок у 70-х - 80-х pp. XXст., навіть, викликав занепокоєння дослідників. Так французький історик Мішель Вовелль застерігав проти змішування наукового дослідження смерті з модою. Заклики вченого стосувалися, передусім, медієвістів і новістів, котрі найбільш активно обговорювали проблеми історичної антропології загалом, і смерті, зокрема. їхня цікавість не випадкова - саме в епоху домінування релігійної свідомості увага людей була сконцентрована на смерті, смертному суді, раї, пеклі. Як влучно висловився Арон Гуревич: «смерть була великим компонентом культури, «екраном», на який проектувалися всі життєві цінності.

Релігійна свідомість українського традиційного соціуму теж зумовлювала сприймання «цього життя», як етапу перед настанням потойбічного. Такі нотки помітно виділяються у віршуванні Климентія Зіновіїва - мандрівного священика початку XVIII ст.:

Егда зТга(р) годині в сво(и) часъ выбіяТтъ. в то врТми смТ(р)тныи на(мъ) часы прТ (з) нача (Т) ть Бо в-кь на (ш) хо (ч) бы долги (и) власнТ якъ годына: а(х) не в-мы что справить минута Тдина...

I неминущаи то смТрнаи дорога:

ко(т)рою влучи(т) бже да(и) до тТбТ бга...

Бо и мовя (т) часъ за часъ, а к (ъ) вТчТру ближТ (и) : та (к) жТ и дТ (н) за дТн(ъ) но(щ) за нощъ, къ смТ(р)ти бли(ж)шТ(и) .

ПрТто братіТ трТб- на смТртъ памятати: и на прихо (д) си Ти прыуготовляти.

Навряд чи зауваження Мішеля Вовелля може всерйоз стосуватися українських істориків, адже тема смерті не є настільки модною у вітчизняному історіописанні і представлена переважно дослідженнями в галузі некрополістики й поодинокими розвідками історико-демографічно то характеру. Натомість, європейські історики-антропологи не тільки відштовхувалися від численних демографічних досліджень, а ще й стимулювали їхній розвиток. В Україні історична демографія мало може допомогти історії ментальності, оскільки перебуває в зародковому стані. Дещо перефразовуючи Сергія Леп’явка, насмілюся стверджувати, що українська історична демографія повинна пройти етап накопичення і засвоєння критичного масиву фактів, нехай і в дусі стихійного позитивізму, щоб мати змогу робити обгрунтовані висновки і теоретичні узагальнення. Це стосується різних аспектів і явищ людського життя: народження, шлюбу, смерті, дитинства, дорослості, хвороб, тощо.

З поміж них малодослідженою залишається проблема дитячої смертності, вивчення якої відкриває шлях до розуміння сприйняття дитини у традиційному суспільстві. Складовими цієї проблеми є питання: причин і механізмів смертності, догляду за дитиною, переживання дитячої смерті батьками, ставлення до дитячого тіла, особливості поховання, дітовбивства (сюжет щодо вбивства новонароджених досліджений Володимиром Маслійчуком). У цій розвідці спробую акцентувати увагу на вивченні дитячої смертності з точки зору історичної демографії. Місцем подій обрано Яреськи - сотенне містечко Миргородського полку. Середнє за числом мешканців, котре знаходилося на віддалі від значних шляхів - тогочасних «артерій» розповсюдження пошестей, і, також, гіпотетично, могло характеризуватися порівняною стабільністю населення.

Як джерело використано метричну книгу Христорождественської церкви містечка Яреськи 1755-1775 pp., котра локалізується у фонді №1011 Державного архіву Полтавської області. Книга гарно збереглася, написана скорописом XVIII ст., котрий легко читається. Особливістю книги є те, що її частини «о врачующихся» та «о усопшых» починаються з 1755 p., а «о родившихся» - з 1757 р. Також записи про народжених обриваються 1773 р. У межах даного дослідження обмежуся 15-річним віковим проміжком: 1755-1769 pp.

Спочатку розгляну місце дитячої смертності в структурі смертності загалом. Як ілюструє малюнок 1, абсолютна більшість смертей (62%) у Яреськах припадала на дітей. Кожний третій запис в книзі «о усопших» стосувався дитини віком 1 рік, кожен п’ятий - віком 2-4 роки, кожен десятий - 5-14 років. При цьому серед померлих, осіб літнього віку (старших за 60 років) нараховуємо 8%, а людей активного віку - 30%. Тобто, в ранньомодерному містечку смерть була прерогативою дітей, а не старих осіб. У цьому плані Яреськи майже не відрізнялися від сусіднього сотенного містечка Сорочинці Миргородського полку. Там, за дослідженням Олени Замури, у 1741-1786 pp. діти віком до 14 років серед померлих складали 57,4%, дорослі - 28,8%, особи похилого віку - 13,8%.

Малюнок 1

Структура смертності населення м. Яреськи у 1755-1769 pp.

За даними церков Києво-Печерської лаври, у 1763 р. померло 52% новонароджених дітей, у 1764 - 81%, у 1765 - 92,3%. За дослідженнями Б. Миронова 25 - 30% новонароджених не доживали до 1 року, а 57-58% - до 5 років. Така смертність була притаманна й класичному місту, за дослідженнями Д. Моравицької, у Львові XVIII ст. показник смертності дітей до 5 років подекуди сягав 60%. У Торуні в 1769 р. з 213 померлих католиків 114 були дітьми до 14 років. А дитяча смертність загалом в межах міста сягнула 64%, хоча в інші роки вона була нижчою. У 1775-1789 pp.серед всіх померлих протестантів Торуні 35,2% були дітьми до п’яти років. У французькій провінції Прованс з 4844 дітей, що потрапили до притулку Сен-Жан з 1722 по 1767 pp. вижили 2224 (46%).

Отож, ми розглянули загальну структуру смертності за 15 років, безумовно, що в різні роки вона матиме свої особливості (див. мал. 2). Дані метричної книги засвідчили істотні коливання кількості смертей загалом, котрі, в розглядуваний нами час, мали чітко виражений циклічний характер. При цьому різниця між найвищим і найнижчим показниками була двократною. Так за 1761 р. джерело фіксує 23 смерті. За 1762 р. - 49, 1763 р. - 24. За 15 років в Яреськах зафіксовано 6 стрибків (піків) смертності, ймовірно, що вони були зумовлені різними факторами, оскільки структура смертності кожного разу була особливою.

Звернемо увагу на динаміку смертності в окремих «великих вікових групах» (див. мал. 2). Крива смертності дітей віком до 14 років демонструє найбільш різкі коливання. Різниця між найнижчим і найвищим рівнями смертності є майже п’ятикратною, так у 1760 р. померло 9 дітей, а у 1762 р. - 42 дитини. Примітним є 1760 р., при найнижчій дитячій смертності, ми спостерігаємо найвищий стрибок смертності населення активного віку (15-59 p.), це єдиний випадок, коли дитяча вікова група, з якихось причин, не відреагувала на дію несприятливих факторів, котрі спричинили різке збільшення числа летальних випадків у осіб активного і літнього віку.

Кілька спостережень щодо їхньої смертності. На відміну від дітей, вона не носила таких яскраво виражених річних коливань, демонструючи, лише два істотні стрибки у 1760 та 1767-1768 pp.Більше того, звернемо увагу на 1762 р. За 15 річний термін, він виявився надзвичайно несприятливим для дітей, адже метрична книга фіксує щодо них 42 смерті, натомість рівень смертності дорослих і осіб літнього віку був найнижчим - 7 смертей.

Розглянемо дитячу смертність докладніше (див. мал. 3). Крива смертності дітей віком до одного року демонструє по-перше своєрідний нижній поріг - мінімум 6-7 смертей на рік, по друге - стрибки смертності немовлят практично завжди співпадають зі стрибками смертності загалом. Ця вікова група найтонше зреагувала на дію несприятливих чинників (пошестей, посух, тощо - до них ми повернемося пізніше). Крива смертності дітей віком 2-4 роки виглядає дещо стабільнішою, при цьому теж демонструючи стрибки у «несприятливі» роки. Діти цього віку помирали від об’єктивних чинників (дія котрих проявлялася циклічно), і від нещасних випадків, котрі з однаковою ймовірністю могли трапитися будь-коли. Як приклад, згадаємо промовистий запис від 22 травня 1725 р. з якого починається щоденник Петра Апостола: «2-хъ летний мальчики въ Суховцахъ, упавъ въ яму съ водой где прежде обжигали известь, утонулъ».

Аналогічні «піки» при менших розмірах смертності притаманні й дітям віком 5-14 років, вони синхронні з показниками двох молодших вікових груп. Вочевидь інфекційні хвороби серйозно загрожу вали дітям всіх вікових груп, тому коливання смертності в них взаємопов’язані, підтвердженням цьому є часті записи про одночасну смерть кількох дітей в одній родині. 20 липня 1755 р. в яресківського обивателя Яреми Кальченка помер однорічний син Іоанн, 24 липня в нього ж представилась дворічна дочка Параскевія. 14 жовтня 1762 р. у Тимоша Ткача «представилася младеница Мотрона» (3 роки), а 1 листопада 1762 р. «у оного ж Тимоша Ткача представился младенец Феодор» (1 рік). Найбільше таких випадків джерело фіксує восени, але траплялися вони й в інші пори року. Наприклад 8 березня 1767 р. у жителя Яресьок Карпа Швидкого помер син Антоній віком 1 рік, а через два тижні (31 березня) - шестирічний син Василь.

Ймовірно, що у таких випадках ми маємо справу з інфекціями, шкода, що джерело не вказує причину смерті. Цей сюжет може бути досліджений детальніше, враховуючи, наприклад, інтервал між такими смертями. Він складає переважно 2-3 тижні. Метрична книга також вказує на основні варіації черговості смертності: спочатку немовля - потім старша дитина, дитина - немовля, немовля - дорослий. До речі, останні варіанти теж траплялися, наприклад 17 квітня 1755 р. в Микити Пивоваренка помер однорічний син Захарія, а 7 травня його дружина Євдокія.

Малюнок 2

Структура й динаміка смертності населення м. Яреськи у 1755-1769 pp.

Що могло бути причинами річних коливань дитячої смертності? В деяких випадках рівень смертності немовлят може бути пов’язаним з рівнем народжуваності, чим більше народжується тим більше помирає. Однак перевірка за даними відповідної частини тієї ж метричної книги такого взаємозв’язку не засвідчила. Співпадіння коливань смертності дітей різних вікових груп уможливлює припущення щодо реакції на вплив дії зовнішніх чинників. Такими чинниками могли бути недороди, нальоти сарани, спалахи епідемічних захворювань. Наприклад за дослідженням Едуарда Острася на 60-80 рр XVIII ст. випало лише два врожайні роки - 1776 і 1780, в інші роки межа між недоїданням і голодом могла бути доволі хиткою. Так у 1756-1757 pp. відбулися значні нальоти сарани, котрі викликали голод, й можливо спричинили стрибок дитячої смертності у 1757 р. У 1766 р. Лівобережжя спіткала сильна засуха, котра спричинила голодний наступний рік, і сприяла стрибку смертності дітей. Важко висловити припущення щодо ситуації у 1762 p., коли у Яреськах зафіксовано найвищий стрибок смертності загалом і дітей зокрема. При цьому картина мало вписується у усталені демографічні схеми, адже, наприклад, при пошесті найбільше помирало немовлят, тоді як в цей рік померло втричі більше ніж зазвичай дітей віком 2-4 роки. Найбільша їхня смертність зафіксована з квітня по липень, коли померло більше 30 дітей віком до 5 років і лише один дорослий.

Малюнок З

Структура й динаміка дитячої смертності в м. Яреськи у 1755-1769 pp.

З точки зору шансів на смерть п’ятирічний вік в історичний демографії вважається певним рубежем, адже узагальнені підрахунки демонструють різке зменшення рівня смертності по досягненні цього рубежу (це явище дістало назву «парадокс дитячої смертності»). Тому в усталених дослідницьких методиках, вивчаючи дитячу смертність прийнято акцентувати увагу саме на дітях віком до 4-х років включно і застосовується коефіцієнт вірогідності доживання дитини до п’ятирічного віку. Такий коефіцієнт за даними метричної книги можна визначити і для Яресьок. Зокрема на 1762-1766 pp. він становив 0,460, це означає, що 460 немовлят з 1000 мали шанси дожити до 5 років. Майже аналогічна ситуація в цей час простежується у містечку Сорочинці, де коефіцієнт становив 0,420.

З приводу 5 років, нагадаю, що це узагальнений рубіж, а конкретні випадки часто відрізняються від узагальнених схем. Ми обчислили як знижувалася смертність з віком у дітей до 9 років включно. Результати підрахунків показані на малюнку 4 засвідчили значне скорочення рівня смертності з кожним роком життя і його стабілізацію вже по досягненню чотирирічного віку. Тобто, картина смертності у Яреськах відповідала названому парадоксу, починаючи з першого року, з кожним наступним прожитим шанси вижити у дітей істотно збільшувалися, при цьому рубіж виживання був зсунутий на рік і проходив між третім і четвертим роком життя.

Малюнок 4

Вікова структура дитячої смертності населення м. Яреськи у 1755-1769 pp.

Тепер докладніше розглянемо смертність дітей віком 1 рік (нагадаю, що таким був практично кожен третій померлий у Яреськах). Спочатку з’ясуємо, кого ж у джерелі записано однорічними. На початку книги «о умерших», ми зустрічаємо кілька записів про померлих дітей віком 1, або ж 3 місяці, далі таких записів не має, вочевидь священик вирішив не надто перенапружуватися і не писати точний вік, обмежу ючись цифрою 1 в графі вік. Наприклад у 1759 записано 11 померлих дітей у віці 1 рік, співставлення з книгою про народжених дозволило виявити серед них 2 дитини віком 3 місяці, 1-4 місяці, 2-6 місяців, 1-8 місяців, 1-11 місяців. Ще три у списках про народжених відсутні, хоча їхні батьки вказані, як «яресковские жители». Несігівпадіння записів про народжених і померлих дітей спостерігаємо і в плані їхніх імен. Проілюструємо це щодо 1762 р. (коли померло найбільше дітей). Запису про смерть дочки Василя Гончаренка Євфросинії відповідає запис про хрещення Устиниї, але ці імена хоча б близькі за звучанням. Тоді, як запису від 21 липня про померлого Іоанна - однорічного сина Карпа Швидкого, відповідає запис від 1 січня про охрещення сина Василя, так само дитина охрещена Мойсеєм в графі померлих записана Яковом.

Питання з іменами вимагає подальшого більш детального дослідження, натомість щодо віку померлих можемо констатувати, що наймолодшим з них виповнився місяць. Важко припустити що молодші діти не помирали - навпаки, у демографії є таке поняття, як неонатальна смертність (або ж смертність новонароджених), яке позначає смертність дітей щойно від народження до 28-денного віку. Досліджень неонатальної смертності у ранньомодерну добу нам знайти не вдалося (є лише констатація її великого рівня), однак навіть станом на 80-ті pp. XX ст. в країнах Західної Європи частка померлих на першому місяці життя складає 60-80% померлих віком до 1 року. Основними її причинами вважаються вроджені пороки розвитку, родові травми, асфіксії, пневмонії, діагностика і лікування яких ускладнені навіть сьогодні. В ранньомодерну добу такі проблеми мали виникати частіше, хоча б через умови пологів і рівень так званого «акушерства» , тому метричні книги не фіксують значний пласт смертей неохрещених немовлят.

У даному джерелі є лише опосередковані натяки про це, про неповну фіксацію смертності свідчать записи про близнюків у книзі хрещень. На сьогодні встановлено одну з біологічних констант, згідно якої одна двійня народжується на кожні 80 пологів. З 1757 по 1769 pp. у Яреськах зафіксовано 525 хрещень, тож мало народитися 6-7 пар близнюків. Натомість у метричній книзі записані лише 3, тобто частина таких дітей не дожила до хрещення. Цікаво, що хрещення двох пар близнюків відбулося з інтервалом в один день: 11 грудня 1762 р. у жителя яреськівського КлимаТараненка «родилися Даниил и Анна», а 12 грудня у жителя яресковского Михайла Дмитрика «родилися Даниил и Анна». Помітно, що священик не мав багато варіацій з іменами парних святих. А щодо близнюків, то, як підмітив у свій час Климе нтій Зіновіїв:

ОудивитТлно (ст) трТба и в томь д-ле м-ти жТ многіи жТны по двоТ родя(т) д-ти.

І что бы то такая была за причина: жТ у іно(и) нТ Тдна роди(т)си дытина.

І чТму на(и)бо(л)шъ того на св-т- бываТтъ: жТ Тдно умираТ (т) Тдно оставляТть.

А часо(м) и j6oT такожъ помирають:

и мало гдТ близнюки на св-т- взрастаю (т).

Вочевидь мандрівний священик знав про що писав, бо вже менше ніж через рік один з двійнят - Данило (син Михайла Дмитрика помер). Тож від близнюків повернемось, до неонатальної смертності і констатуємо, що це питання теж вимагає детального дослідження, а насамперед, розробки відповідних методик інакше картина смертності буде не повною. Врахувавши велику смертність дітей в перший місяць життя можна було б припустити прагнення батьків і священика якнайшвидше охрестити дитину одразу після народження. Однак цього не відбувалося чи то через забобони, або ж меркантильні міркування батьків, чи то через небажання священика робити «лишні» записи про народжених і померлих. Ймовірно, що не всі дотримувалися значної паузи між народженням дитини і її хрещенням. Так у щоденнику Миколи Ханенка знаходимо практики ранніх хрещень дітей старшини. 22-23 червня у Іскрицького народилася дочка Тетяна, а 28 червня її вже охрестили. Сам же Ханенко, теж поспішив охрестити свого сина Петруся, це трапилося на сьомий день після народження хлопця.

Подібні практики швидкого хрещення дітей виглядають логічними в умовах їхньої велетенської смертності. Як засвідчили підрахунки, смерть малої дитини у ранньомодерну добу була повсякденним явищем і спостерігалася значно частіше ніж смерть дорослої чи літньої людини. Немовля мало більше шансів померти, аніж дожити до п’ятирічного віку. При цьому потрібно враховувати, що метричні книги XVІІІ ст. приховують від дослідника значний пласт дитячих смертей, котрі доводилися на дітей віком до 1 міс. А таких, смертей, відповідно до демографічних законів, має бути значно більше, за померлих дітей у старшому віці. Тому реальні коефіцієнти смертності можуть бути значно вищі від обчислених мною, а шанси дитини на життя, відповідно, істотно меншими. Вважаю, що результати обчислень на українському матеріалі підтверджу ють концепцію специфічного (фаталістичного) ставлення до малолітніх дітей і їхньої смерті у ранньомодерну добу. Також дослідження провокує низку питань, зокрема: більш детального вивчення можливих причин смерті дітей, її сезонності; статевої структури смертності; особливості поховання померлих немовлят (хрещених і нехрещених); сприйняття дитячого тіла, тощо.