ДПА. Відповіді. Українська література. Витвицька

Варіант 3

1. У рядках з народної балади

Летять три зозуленьки

І всі три рябенькі:

Одна прилетіла,

В головоньках сіла;

Друга прилетіла,

Край серденька сіла;

Третя прилетіла

Та в ніженьках сіла...

йдеться про

|Б| смерть козака.

2. «Де матінка плаче, там Дунай розлився...», — сказано в

|В| баладі.

3. На думку Святослава, «Розбудили лихо недобре, Що приспав був отець їх...», князі (за «Словом о полку Ігоревім»)

|В| Ігор і Всеволод.

4. До козацьких літописів належить

|Г| «Літопис Самовидця».

5. Перший повний переклад Біблії українською мовою здійснили

|В| П. Куліш, І. Пулюй, І. Нечуй-Левицький.

6. Уособленням щасливого хутірського життя в «Чорній раді» є

|Г| Черевань.

7. Епізод страти українських козаків на майдані у Варшаві наявний у творі

|Б| М. Гоголя.

8. За мотивами одного з розділів Біблії, що являє собою пророче видіння майбутніх перетворень, коли «свята на землю правда прилетить», Тарас Шевченко написав твір

|Б| «Ісаія. Глава 35».

9. Незламність, титанізм у поемі Тараса Шевченка «Кавказ» символізує образ

|Б| Прометея.

10. У 40-х роках XIX ст. П. Куліш разом з В. Білозерським, М. Костомаровим та іншими створює

|А| Кирило-Мефодіївське братство.

11. Називав Марка Вовчка «донею»

|Б| Тарас Шевченко.

12. Відгуком на тогочасну загарбницьку імперську політику у творчості Т. Шевченка є

|А| «Кавказ».

13. Головним героєм твору «Гайдамаки» є

|Б| повсталий народ.

14. Зразком сентименталізму є твір

|Б| Г. Квітки-Основ’яненка.

15. Твори «Бджола та Шершень», «Собака і Вовк» за жанром

|Б| байки.

16. З посвятою Т. Г. Шевченку вийшов твір

|А| Марка Вовчка «Інститутка».

17. Установіть відповідність між жанрами народних пісень та їх прикладами

1-Б родинно-побутові — «Сонце низенько, вечір близенько»

2-А календарно-обрядові — «Нова радість стала...»

3-В балади — «Ой на горі вогонь горить»

4-Г історичні — «Ой Морозе, Морозенку»

18. Установіть відповідність між назвами літописів та подіями, які вони описують

1-Б «Повість минулих літ» — відомості про територію, заселену слов’янами, про їхні звичаї та мову, героїчне минуле Київської держави з 852 до 1110 року

2-Г «Галицько-Волинський літопис» — боротьба за престол у Галичі між князями, хоробрість князя Данила в бою з татарами на ріці Калці

3-В «Київський літопис» — велике лихоліття Руської землі — наскоки половців, безлад у державі внаслідок князівських міжусобиць

4-А «Літопис Самовидця» — чорна рада під Ніжином, два ворожі табори — Сомка і Брюховецького

19. Установіть відповідність між художніми засобами та їх прикладами у творах Г. Сковороди

1-Д Я ж у полоні нав’язливих дум:

Лише одне непокоїть мій ум

— епіфора

2-Б непокоїть Венерин амур

— метафора

3-A Знаю, що смерть — як коса замашна,

Навіть царя не обійде вона

— порівняння

4-Г Що є свобода? Добро в ній якеє?

— риторичне запитання

20. Установіть відповідність.

1-Г «Той безперервно стягає поля, / Сей іноземних заводить телят. / Ті на ловецтво готують собак, / В сих дім, як вулик, гуде від гуляк. ..» — «Всякому місту — звичай і права»

2-А «О, якби в дурні мені не пошитись, / Щоб без свободи не міг я лишитись. / Слава навіки буде з тобою, / Вольності отче, Богдане-герою!» — «De libertate»

3-Б «Чи знаєш ти, що плоди твоєї праці не стільки тобі самій, як людям корисні, а тобі часто і шкодять, приносячи замість нагороди смерть...» — «Бджола та Шершень»

4-Д «З усіх утрат втрата часу найбільша» — афоризм

21. Ідея волелюбності яскраво втілена у творі Г. Сковороди «De libertate».

22. Твір «Наталка Полтавка» за жанром — це соціально-побутова драма.

23. Перші друковані книги в Україні (записати не менше двох): Апостол (1574), «Буквар» (1574), Острозька Біблія (1581).

24. Кульмінацією твору Т. Шевченка «Сон» («У всякого своя доля...») є сцена «генерального мордобитія».

25. Які основні мотиви послання Т. Шевченка «І мертвим, і живим, і ненарожденним...»?

Поема «І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє», написана наприкінці грудня 1845 р., завершувала цикл раніше написаних поем і стала синтезом Шевченкових думок про волю, живою програмою національно-культурного, соціального і політичного визволення України. Цей твір — справжній заповіт Шевченка для нації.

Уже в епіграфі твору («Коли хто говорить: люблю Бога, а брата свого ненавидить,— лжа оце») поет виразно вказував на свій ідеал — Україну як національну спільність, побудовану на засадах гуманної християнської моралі. Нація в поемі постає в образі спільного дому. Тому ліричний герой важко переживає зло і неправду, які бачить у цьому домі:

Кайданами міняються,

Правдою торгують.

І Господа зневажають,

Людей запрягають

В тяжкі ярма.

Послання охоплює минулий («мертвим»), теперішній («живим») і майбутній («ненарожденним») часи, а разом це — вічність, отже, поширюється і на нас. Звертаючись до совісті дворян-українців, які не цікавляться уроками історії, рідною мовою, за кордоном здобувають освіту, Тарас Шевченко докоряє, просить, проклинає:

Прочитайте знову

Тую славу. Та читайте

Од слова до слова...

Все розберіть...

З провідної ідеї поеми — «В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля» — випливало найперше завдання дбати про державно-політичну незалежність України: «Розкуйтеся...» Але перш ніж позбутися політичного гноблення, треба було скинути ті кайдани, якими обмінювалися, які кували один на одного земляки-українці. Тому «...братайтеся!» — це вищий ступінь любові до України. Вищі верстви українців, як спостерігав Т. Шевченко, були глухими до потреб простого народу, не чули зойку покривджених не тільки російським царатом, але й ними людей. Поет закликає панство схаменутися, брататися з «нижчими» верствами українського народу («...Бо хто матір забуває, того Бог карає»). У посланні «І мертвим, і живим...» поет не просить, а навіть благає панство обняти «найменшого брата», тобто поневолений трудящий люд, під покровом матері-України:

Обніміте ж, брати мої,

Найменшого брата —

Нехай мати усміхнеться,

Заплакана мати.

Благословить дітей своїх

Твердими руками

І діточок поцілує

Вольними устами.

Образ майбутнього такий привабливий, такий довгожданий і, здається, недосяжний.

Найвищий ступінь любові до України поетові земляки виявили б тоді, коли шукали б для себе правди, волі й братерства не поза її межами — у Росії чи навіть у Західній Європі, а «у своїй хаті». «У чужому краю» для них не може бути «братерства братнього», бо воно можливе тільки на рідній землі. І це цілком природно. Цю одвічну правду поет стверджує образно й рішуче:

Нема на світі України,

Немає другого Дніпра...

Злочин багатих Шевченкових земляків полягав не тільки в тому, що вони шукали в чужих краях «доброго добра», а й у тім, що занедбали національно-культурний розвиток України, стали зрадниками, перевертнями — «свого цуралися». Таких Бог карає і навіть чужі люди проганяють. Здобутки науки і культури інших народів дуже потрібні, без їх засвоєння неможливий національний прогрес у цих галузях, але занедбувати при цьому своє, рідне — просто недопустимо.

Заповіт для сучасників і нащадків досить промовистий:

Учітесь, читайте,

І чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь.

Отже, з безмежної любові Шевченка до України і до земляків народилося це сміливе, гостре й одночасно дружнє поетичне слово, яке «неложними устами» не тільки сказало землякам усю правду в очі, але намагалось повернути на праведну дорогу, збудити у них національну свідомість, спрямувати їх зусилля для справи національно-політичного визволення України.

Підсумкові контрольні роботи можна знайти тут