Історія України. Опорні конспекти та практичні заняття. 8 клас

Західноукраїнські землі

Західноукраїнські землі у складі володінь австрійських Габсбургів

Західноукраїнські землі опинилися під владою Австрійської імперії:

Галичина — внаслідок першого поділу Речі Посполитої у 1772 р.;

Буковина — відійшла до складу Австрії з 1774 р.;

Закарпаття — перебувало під владою Австрійської імперії з XVII ст.

Австрійська імперія стала володарем великої частини України площею понад 70 тис. кв. км із населенням понад 2,5 млн осіб. Усі вони належали до різних адміністративних одиниць:

• Закарпаття було частиною Угорського королівства;

• Буковина становила окрему адміністративну одиницю з 1775 до 1789 р.;

• Галичина входила до складу Галичини і Лодомерії.

На новоприєднаних до Австрії землях було запроваджено традиційну для держави централізовану систему управління.

За польською шляхтою в Галичині, румунськими боярами на Буковині, угорськими панами в Закарпатті були збережені їхні права та привілеї.

Понад 90 % українського населення мешкало в селах і було зайнято в сільському господарстві.

На керівні посади в Галичині, Буковині, Закарпатті призначалися німецькі, польські, румунські, угорські урядовці. Наприкінці XVIII ст. у Галичині налічувалося 3 тис. службовців, але тільки 250 із них — місцевого походження.

У 70-80-х рр. XVIII ст. на західноукраїнських землях почали втілюватися в життя реформи австрійських монархів Марії-Терезії та Йосифа II.

Висновки

Колоніальна політика з боку Австрії призвела до втрати української державності.

Реформи Марії-Терезії та Йосипа II

Австрійська імператриця Марія-Терезія та її син Йосип II (1780-1790 рр.) проводили політику в дусі освіченого абсолютизму.

Мета реформ:

• ліквідація в Австрійській імперії старої системи, за якої панівне становище належало місцевій шляхті, потрібна була для укріплення управління і заміни її чиновництвом, яке проводило б політику центру;

• зміцнення Австрійської імперії вимагало стабілізації соціально-економічного становища краю — покращення життя населення, його освітнього рівня, вирішення релігійних питань.

Передбачалося:

• посилення державної централізації;

• осучаснення аграрних відносин;

• обмеження міського самоврядування й цехових привілеїв;

• удосконалення системи освіти;

• запровадження єдиного кримінального кодексу;

• звуження впливу церкви.

Результати реформ

Судова:

• уніфіковано судову систему.

Селянська:

• Йосип II звільнив селян від особистої залежності, чітко визначив розміри панщини, селянам надавалися громадянські права;

• скорочено панщину з 5-6 днів на тиждень до 3;

• звужено владу поміщиків над селянами;

Релігійна:

• церква була підпорядкована державі;

• проголошена політика релігійної терпимості;

• визнано рівні права католицької та греко-католицької церков;

• священики прирівнювалися до державних службовців;

• було вжито заходів щодо підвищення освітнього рівня греко-католицького духовенства.

Освітня:

• у початковій школі дозволено викладати рідною мовою;

• державним коштом відкрито широку мережу світських шкіл.

Після смерті Йосипа II протягом першої половини XIX ст. всі прогресивні перетворення були спочатку згорнуті, а згодом і повністю скасовані його наступниками.