Історія України. Опорні конспекти та практичні заняття. 8 клас

Люблінська унія 1569 р.

Передумови Люблінської унії

• Посилення на Сході Московського князівства і загроза його для Великого князівства Литовського.

• Послаблення Великого князівства Литовського у війнах кінця XV — початку XVI ст. із Московською державою, через що воно потребувало постійного союзника для боротьби зі східним сусідом.

• Нездатність Литви самотужки чинити опір зовнішній загрозі та турецько-татарським набігам.

• Плани Польщі щодо захоплення українських земель за умов підвищення попиту на сільськогосподарські товари на зовнішньому ринку, що підштовхувало до остаточного розв’язання проблеми Люблінської унії — об’єднання Польщі і Литви.

Причини Люблінської унії

• Невдачі та послаблення Великого князівства Литовського у період Лівонської війни (1558-1583 рр.), втрата значних територій, руйнування господарства, людські втрати, загроза з боку Московської держави підштовхнула уряд Великого князівства Литовського до об’єднання з Польським королівством.

• Невдоволення різних верств населення українських земель політикою Великого князівства Литовського, яке не протистояло турецько-татарській небезпеці та виявилося неспроможним зупинити її.

• Прагнення литовської, білоруської, української шляхти зрівнятися у правах із польською шляхтою.

• Об’єднання зусиль підвищувало шанси у протистоянні турецько-татарській небезпеці.

• Загарбницькі плани польської шляхти збільшити свої володіння за рахунок українських земель, що перебували під владою Великого князівства Литовського.

Ставлення до унії верств населення залежно від національності

Польські магнати і шляхта добивалися включення Литовської держави до складу Польщі, щоб захопити українські й білоруські землі, які входили до складу Литви.

Представники литовської, української та білоруської шляхти підтримували унію, оскільки сподівалися здобути такі самі права, як і в польської шляхти.

Литовські, українські й білоруські магнати виступали проти унії через побоювання втратити в об’єднаній державі своє панівне становище.

Люблінський сейм 1569 р.

У січні 1569 р. у Любліні відбувся спільний польсько-литовський сейм.

На сеймі почалися суперечки щодо об’єднання:

• литовські магнати добивалися окремого сенату й сейму Великого князівства Литовського, а тому припинили переговори й залишили сейм;

• польський король Сигізмунд II Август оголосив приєднання до Польщі українських земель — Підляшшя, Волині, Брацлавщини, Поділля й Київщини;

• литовські магнати повернулися на сейм і відновили переговори.

1 липня 1569 р. — укладено Люблінську унію.

• Обидві держави об’єднувалися в єдину державу — Річ Посполиту.

• Спільними були:

- єдиний виборний король;

- сейм, сенат, зовнішні зносини;

- скарбниця і монета;

- єдина грошова система.

• До складу Польщі ввійшли:

- Східна Галичина;

- Волинь;

- Київщина;

- Поділля;

- частина Лівобережжя (Полтавщина).

• Території, які увійшли до складу Польщі, поділялися на воєводства.

• У складі Литви залишилися лише Берестейщина й Пінщина.

• Польща й Литва зберегли:

- свої уряди;

- судову систему;

- окреме законодавство;

- фінанси;

- військо;

- адміністрацію.

• Митні кордони було ліквідовано.

Наслідки Люблінської унії

Позитивні:

• об’єднання більшості українських територій в межах однієї держави, що сприяло національно-культурному розвитку українського народу;

• залучення українських земель до нових форм суспільного життя: шляхетської демократії, місцевого самоврядування, станового судочинства тощо;

• активне залучення українських земель до міжнародної торгівлі: через балтійські порти активно вивозили з країни хліб, худобу, віск, вовну тощо;

• поширення на українські землі через Польщу західноєвропейського культурного впливу;

• збільшення кількості навчальних закладів;

• саме Люблінська унія викликала рух опору й соціальну активність різних верств українського населення в боротьбі за національне відродження.

Негативні:

• закінчення литовсько-руської доби в історії України з укладенням Люблінської унії 1569 р.;

• активна колонізація українських земель польськими магнатами після укладання Люблінської унії;

• виникнення на українських землях володінь польських магнатів спричинило закріпачення селянства і посилення його експлуатації;

• різке поширення соціального, національного, релігійного та культурного пригноблення;

• цілковита втрата Україною державності, яка, хоч і в обмеженому вигляді, зберігалася у складі Великого князівства Литовського;

• сподівання на те, що в новій державі українські землі будуть захищені від турецько-татарських нападів, не виправдалися.

Вплив Люблінської унії 1569 р. на українські землі

На українських землях, які внаслідок Люблінської унії відійшли до Польщі, створювалися колоніальні органи управління і поступово поширювався адміністративний устрій Речі Посполитої.

Річ Посполиту очолювали виборний король, спільний сейм і сенат.

Були утворені воєводства:

• Волинське (Луцьк);

• Подільське (Кам’янець);

• Брацлавське (Брацлав);

• Київське (Київ);

• Руське (Східна Галичина — Львів);

• Белзьке (Белз);

• 1618 р. утворилося Чернігівське воєводство на землях, відокремлених від Московської держави.

Очолювали воєводства призначені урядом воєводи, яким належала вся місцева влада.

Воєводства поділялися на повіти. їх очолювали старости й каштеляни (коменданти фортець). Повіти поділялися на волості.

У воєводствах і повітах діяли місцеві сеймики, у яких шляхта вирішувала місцеві справи та обирала своїх представників до спільного сейму. Шляхетські сеймики були знаряддям панування як польських, так і українських феодалів над населенням.

Для Волинського, Брацлавського, Київського воєводств було збережено дію Литовського статуту й українську мову в судочинстві.

Зазнала змін судова система:

• у кожному повіті були запроваджені гродські й земські суди;

• гродський суд очолював староста, призначений королем. Цей суд розглядав важливі кримінальні справи про пограбування, побої, вбивства, крадіжки;

• земський суд обирався місцевою шляхтою і розглядав різні цивільні справи, межові суперечки, вирішував конфлікти щодо нерухомого майна;

• вищою судовою інстанцією був Люблінський трибунал. Почалося формування фільварків — багатогалузевих господарських цехів, що базувалися на панщині й були орієнтовані на ринок та розвиток товарно-грошових відносин. Головна причина цього процесу — зростання попиту в Європі на зерно та загальне пожвавлення господарської діяльності.

Відбулося остаточне закріпачення селян за Третім Литовським статутом 1588 р., який встановив 20-річний термін розшуку селян-утікачів.

Право власності на землю отримала тільки шляхта.

Після Люблінської унії 1569 р. різко посилився не лише соціальний, а й релігійний гніт — набрав обертів процес окатоличення українського населення.

Позбавлена підтримки Польсько-Литовської держави, православна церква перебувала в занепаді. Поляки заохочували перехід у католицизм православних українців.

Деякі знатні українські роди — Вишневецьких, Корецьких, Заславських та інші, прагнучи зберегти свої володіння і посісти в Польській державі важливе місце в політичному житті, поступово почали зрікалися українства, рідної мови, православної віри. Вони масово переходили до католицтва, переймали польську мову, звичаї та побут.

Українство — це регулярне створення, руйнування, відновлення та розвиток національної культури за умов періодично змінюваного вибору цивілізаційної орієнтації.

На відміну від панів, простий люд не змирився із засиллям поляків і рішуче захищав свої національні інтереси й православну віру, чинив опір окатоличенню. На захист православ’я виступали братства.

Поліпшенню ситуації мала сприяти церковна унія.

Адміністративно-територіальний устрій — поділ території на певні частини для створення державних форм влади й управління на місцях.