Історія України. Опорні конспекти та практичні заняття. 8 клас

Розділ V. Українські землі у 20-90-х рр. XVIII ст.

Іван Скоропадський (гетьманував у 1708-1722 рр.)

1708 р. І. Скоропадський фактично був призначений царем гетьманом, а формально обраний на старшинській раді в Глухові.

1709 р. подав Петру І на затвердження «Просительні статті», у яких пропонував царю зберегти права й вольності України.

У відповідь на звернення гетьмана Петро І видав «Рішительний указ», або «Решетилівські статті», згідно з якими:

• був установлений контроль за збиранням податків і витратами на утримання козацького війська та гетьманської адміністрації;

• козаки підпорядковувалися московським офіцерам;

• іноземних послів гетьман міг приймати лише в присутності царського представника;

• ліквідовано виборність старшини і полковників;

• при І. Скоропадському Петро І призначає вірного міністра Л. Ізмайлова, якому дає ще й таємну інструкцію:

- пильно стежити за гетьманом і козацькою верхівкою, щоб вони не мали зв’язків із турками, шведами, татарами і поляками;

- фіксувати суми прибутків;

- утримувати при гетьмані два московські полки, які були під безпосереднім командуванням царського міністра — резидента;

- уважно прислухатися до всіх розмов серед українців. За І. Скоропадського тривав процес поступового закріпачення селян, міщан і рядових козаків, обмеження їх прав, посилення феодальної експлуатації. Він видав спеціальні універсали про заборону селянам скаржитися на землевласників. Будучи сам великим землевласником (мав 20 тис. селянських дворів), він роздавав маєтки з тисячами дворів селян і міщан монастирям, московським вельможам, козацькій старшині. Так було роздано приблизно 100 маєтків із 3 тис. дворів феодальнозалежних селян.

Іван Скоропадський (1646-1722 рр.)

Стародубський полковник. Народився в м. Умані на Правобережній Україні у старшинській родині. Був одним із найближчих до І. Мазепи людей, часто їздив із різними дорученнями до царя. Відмовився приєднатися до змови І. Мазепи.

1722 р. Іван Скоропадський помер. Петро І заборонив вибори нового гетьмана.

Наказний гетьман — тимчасовий виконувач обов’язків гетьмана до проведення нових виборів.

Павло Полуботок (1722-1724 рр.)

Наказний гетьман Лівобережжя.

Походив із відомого українського козацького роду, його батько був переяславським полковником. Навчався в Києво-Могилянській академії. Освічений, володів іноземними мовами, знав латину, складав вірші, мав велику домашню бібліотеку, започаткував літописну хронічку. Активно підтримував домагання української старшини відновити гетьманство та ліквідувати Малоросійську колегію.

Мав великий авторитет серед козаків і старшини.

Надзвичайно енергійна людина, твердої вдачі з гордим і незалежним характером, домагався повернення Україні автономних прав. Виступав проти Малоросійської колегії, проти її рішень і втручання у фінансові, військові та судові справи України.

За організацію опозиційної діяльності Петро І викликав П. Полуботка до Петербурга, де його 1724 р. заарештовано. Помер у Петропавлівській фортеці.

П. Полуботок загинув у неволі, бажаючи визволення України з-під московського ярма.

У народній пам’яті він залишився зразком героя-мученика, який у період загального занепаду національної гідності, в період підлості, доносів не побоявся виступити проти московського царя. Петро Полуботок став національним героєм для українців, його прославляють історики, письменники, художники.

Його життя та смерть стали сюжетом численних переказів та легенд.

Перша Малоросійська колегія (1722-1727 рр.)

1722 р. у Глухові указом Петра І була утворена Малоросійська колегія, яка складалася з шести російських офіцерів і прокурора та поділяла владу з гетьманом.

Очолив Малоросійську колегію С. Вільямінов.

Мета Малоросійської колегії — встановлення остаточного контролю над державним життям України. Малоросійська колегія:

• контролювала діяльність гетьмана та козацької старшини;

• відала фінансами, стягненням податків з населення (розмір податків з 1722 р. по 1724 р. зріс у 6 разів);

• контролювала діяльність Генеральної військової канцелярії;

• займалася питаннями розквартирування російських солдат в Україні;

• втручалася у судові справи Гетьманщини;

• стала основним органом управління Україною.

І. Скоропадський намагався протестувати проти створення Малоросійської колегії, спеціально їздив у Санкт-Петербург просити Петра І скасувати рішення про створення Малоросійської колегії, але цар не погодився. І. Скоропадський тяжко переживав відмову царя, 3 липня 1722 р. він помер.