Історія України. Опорні конспекти та практичні заняття. 8 клас

Культура України наприкінці 50-х років XVII - на початку XVIII ст.

Особливості розвитку культури

Сприяли розвитку культури:

• Національно-визвольна війна 1648-1657 рр. й утворення Української держави, які сприяли піднесенню творчого духу українського народу;

• культурницька політика окремих гетьманів, спрямована на підтримку освіти, православної церкви, книгодрукування, архітектури та мистецтва;

• взаємозбагачення культур українського народу та тих народів, у складі яких перебувала Україна;

• вплив на розвиток культури України загальноєвропейських процесів: реформації, просвітництва та зростання реалістичних тенденцій.

Негативні впливи на розвиток культури:

• розчленування українських земель;

• політика урядів тих держав, у складі яких перебували українські землі і які намагалися позбавити українське населення його самобутніх, національних рис, асимілювати, злити з панівною нацією (у Московії — русифікувати, у Речі Посполитій — ополячити, в Австрії — онімечити тощо);

• політична нестабільність, внутрішні конфлікти, постійні війни призводили до масового знищення культурних цінностей, гальмували культурні процеси;

• наступ царизму на державність України;

• підпорядкування Української православної церкви Московському патріархату;

• цензурні утиски українського книгодрукування з боку царизму;

• контроль царського уряду за українською освітою (обмеження кількості студентів Києво-Могилянської академії, звільнення її викладачів тощо);

• великий відплив українських вчених до Московії;

• утиски культури на західноукраїнських землях з боку Речі Посполитої.

Наступ царату на українську культуру

• Звужувалося вживання української мови, особливо в офіційних установах, в містах.

• Скоротився друк українських книжок.

• Із 1720 р. заборонено друкувати церковні книги українською мовою.

• 1721 р. Києво-Печерській і Чернігівській друкарням було заборонено друкувати книги, крім церковних, та й ті мали пристосовуватися до російських норм.

• Московська цензура наклала 1 тис. крб штрафу на Києво-Печерську лавру за друкування українських книжок.

• Чернігівську друкарню вивезли до Московії, конфіскувавши все її майно.

• Здобуття освіти було взято під нагляд державної цензури.

• За наказом царя усіх студентів Києво-Могилянської академії, які були родом із українських провінцій Речі Посполитої (понад 1 тис.), було вислано за кордон.

Із церков вилучали книги українського друку й заміняли їх московськими виданнями.

Освіта

• Освіта на Гетьманщині піднялася на високий рівень, писемність охопила всі верстви населення.

• Середню освіту давали колегіуми, які були засновані у Чернігові (1700 р.), Харкові (1721 р.), Переяславі (1738 р.). Навчання в колегіумах було доступним для всіх верств населення. У них готували служителів православної церкви, чиновників державних установ, учителів початкових шкіл.

• У колегіумах вивчали старослов’янську, польську, німецьку, французьку мови, риторику, філософію, богослов’я, математику, медицину, астрономію, музику, історію, географію.

• Харківський колегіум став центром освіти Слобідської України. У 1765 р. при ньому було відкрито додаткові класи, де викладали інженерну й артилерійську справу, геодезію та географію.

• На Правобережжі та в Західній Україні більшість колегіумів перебувала під контролем єзуїтів.

• Середні школи відкрито при деяких монастирях.

• Вищими навчальними закладами були:

- із 1661 р. Львівський університет;

- із 1632 р. Києво-Могилянська колегія одержала звання академії і до відкриття Московського університету була єдиним вищим навчальним закладом Східної Європи.

• Осередком освіти була Києво-Могилянська академія. Бібліотека академії вважалася однією з найкращих у Східній Європі.

Продовжувалася практика навчання українців у зарубіжних університетах. Найчастіше вихідці з України вивчали за кордоном філософію, право, медицину, іноземні мови.

Архітектура

• Архітектура й будівництво в другій половині XVII ст. в Україні продовжували розвиватися на місцевій, самобутній народній основі тощо.

• Утверджується стиль бароко, який в Україні отримав назву козацького. Українські архітектори запозичували й творчо застосовували прийоми стилю бароко, для якого характерними були пишність, вигадливість, мальовничість, багате оздоблення, яскравий орнамент. Розквіт бароко припав на добу І. Мазепи. Споруди, які побудовані на кошти І. Мазепи, мали спільні риси, названі «мазепинське бароко».

• Прикладами українського бароко є:

- Іллінська церква в Суботові, збудована 1653 р.;

- Троїцький собор Густинського монастиря (1674-1676 рр.);

- Покровський собор у Харкові (1689 р.);

- Георгієвська церква Видубицького монастиря в Києві (1686-1701).

• Як будівельний матеріал використовували переважно дерево, з якого будували хати селян, міщан, козаків, сільські церкви.

• У містах найчастіше споруджували будови з цегли й каменю — гетьманські палаци, будинки старшини, магістрати, монастирі, церкви.

• На початку XVIII ст. ведуться великі будівельні роботи в Софійському соборі:

- розпочато будівництво кам’яної Софійської дзвіниці;

- реставровано Софійський собор;

- зведено південну надбрамну башту.

• У 20-х рр. XVIII ст. почалося будівництво Митрополичого дому.

• Митрополичий дім було побудовано у 1722 р. Його прикрашали три великих фронтони. Це один із кращих зразків архітектури Києва першої половини XVIII ст.

• Велися відбудовчі роботи в Михайлівському золотоверхому монастирі.

• Видатні українські архітектори:

- С. Ковнір (збудував ряд будівель Києво-Печерської лаври);

- І. Григорович-Барський (збудував перший київський водогін, архітектурно-скульптурний «Фонтан Самсона», церкви Покровська і Миколи Набережного в Києві, а також цілий ряд споруд в інших містах і монастирських комплексах).

Образотворче мистецтво

• Наприкінці XVII — на початку XVIII ст. продовжував розвиватися іконопис. Збереглося чимало безіменних іконописців. Найчастіше вони зверталися до образу Божої Матері.

• Поширення в Україні набула ікона Покрови. Образів Покрови збереглося чимало. Збереглася ікона Покрови Богородиці із зображенням Богдана Хмельницького.

• Визначними художниками XVII-XVIII ст. були;

- Іван Руткович — його пензлю належать ікона «Архангел Михаїл» (1698-1705 рр.), іконостас П’ятницької церкви м. Жовкви;

- Йов Кондзелевич — ікона «Вознесіння».

• Одним із найпопулярніших жанрів мистецтва XVII ст. став портрет.

Портрети замовляли представники козацької старшини. У панських маєтках, помешканнях заможних міщан, багатьох козацьких маєтках створювалися портретні галереї. Для портретів характерні: реальне передання рис обличчя, вимальовування деталей, звідси неповторний урочисто-піднесений настрій портретів. Чудовим зразком такого портрета є зображення знатного військового полковника Григорія Гамалії.

• Популярністю в Україні користувалося зображення козака Мамая.

• Українські майстри розписували палаци, церкви.

• Широко була розвинена книжкова графіка.

• До середини XVIII ст. формуються школи граверів та графіки. Найбільші школи графіки були у Київській академії, Києво-Печерській лаврі, в Чернігові та Львові.

• Гравюрами прикрашали книжки, видані в українських друкарнях.

• Видатними графіками цієї доби є:

- Олександр Тарасевич — створив гравюру «Воскресіння Христа» (1709 р.) та серію гравюр до Києво-Печерського патерика, який вийшов друком 1702 р. у Києві із 40 гравюрами;

- Іван Щирський — автор багатьох гравюр до книжок Л. Барановича, С. Яворського;

- Іван Мігура — автор гравюри «Іоанн Златоуст» (1705 р.), а також відомі гравюри із зображенням представників козацької верхівки та вищого духовенства. Його гравюри оздоблені декоративними прикрасами.

Скульптура

• Розвивалася скульптура. Нею оздоблювали споруди, церкви (наприклад, Успенську церкву у Львові), будинки феодалів і заможних міщан.

• Набула розвитку монументальна декоративна скульптура з кераміки.

• У 1746-1747 рр. одночасно з огорожею Софійського монастиря було побудовано Браму Заборовського з фігурним фонтаном у стилі українського бароко.

Висновок

Період другої половини XVII — початку XVIII ст. був важливим етапом у розвитку української культури. Відхід від середньовічних канонів, поширення ідей гуманізму і раннього просвітництва сприяли суспільному прогресу, формували почуття національної свідомості.