Історія України. Опорні конспекти та практичні заняття. 8 клас

Гетьманування Івана Мазепи

Внутрішня політика І. Мазепи

• І. Мазепа основну ставку робив на старшину, шляхту і духовенство, надаючи їм значні земельні володіння. Сам І. Мазепа володів 120 тис. селян. Тимчасові землеволодіння гетьман перетворював на спадкові.

• У 1698 р. була узаконена майнова нерівність серед козацтва. Козаків за майновим станом розділили на:

- виборних — несли військову службу;

- підпомічників — надавали допомогу виборним у спорядженні їх на військову службу.

• Намагаючись зміцнити гетьманську владу, І. Мазепа вводить нову категорію козацької старшини — бунчукових товаришів, цілком залежних від нього.

• Чимало клопоту І. Мазепі завдали запорожці, які прозвали його «вітчимом України».

• Згідно з універсалом І. Мазепи 1701 р. селяни повинні були працювати на землях козацької старшини (2 дні на тиждень).

Іван Мазепа (1687-1708 рр.)

На козацькій раді у 1687 р. гетьманом було обрано І. Мазепу. Іван Мазепа — видатний політичний і культурний діяч України. Його гетьманування — це час відродження України, епоха політичного, економічного й культурного розвитку.

Народився в сім’ї українського шляхтича в с. Мазепинці, неподалік Білої Церкви. Навчався в Київському колегіумі, Варшавській єзуїтській школі, університетах Голландії, Італії, Німеччини, Франції. Служив у польського короля, при гетьманах П. Дорошенкові і І. Самойловичі обіймав посаду генерального осавула. Ставши гетьманом Лівобережжя, проводив політику об’єднання українських земель в єдиній державі західноєвропейського типу, але зі збереженням традиційної козацької структури. Розправлявся з опонентами, намагався досягти порозуміння з Петром І. І. Мазепа ввів сувору дисципліну і вимогливість серед підлеглих. Пішов на союз зі Швецією, щоб звільнити Україну з-під влади Московської держави. Після поразки шведів у Полтавській битві влітку 1709 р. разом зі шведським королем Карлом XII відступив на територію Молдови, що перебувала під контролем Туреччини. І. Мазепу було скинуто з гетьманства, заочно присуджено до шибениці, проклято всенародно. Турецький султан не видав І. Мазепу, хоча Петро І пропонував йому 300 тис. талярів (10 % річного прибутку Московської держави).

Помер Іван Мазепа 2 жовтня 1709 р. у передмісті м. Бендери, похований у Святогорському монастирі. Згодом турки розкопали його могилу, сподіваючись знайти там золото. Надгробна плита збереглася. І. Мазепа — людина високої культури та інтелекту. Захоплювався літературою і поезією, збирав книги, читав твори Цицерона, Тацита, володів польською, латинською, французькою мовами. Добре знався на гарматній справі, складав вірші й поеми, захоплювався грою на бандурі. Свої твори йому присвятили Вольтер, Байрон, Гюго, Ліст і багато інших. Своєю шляхетною поведінкою І. Мазепа зумів сподобатися Петру І. Цар подарував йому золотий хрест, оздоблений коштовним камінням та шаблю вартістю 2 тис. карбованців.

Про бунтівного гетьмана його соратник по боротьбі, гетьман запорозький у вигнанні Пилип Орлик сказав так: «Він знехтував усім, що було найдорожчого в житті, знехтував і самим життям — аби піднести свою Вітчизну і визволити її від московського ярма». У 1994 р. було встановлено пам’ятник І. Мазепі в його рідному селі.

Крім дводенної панщини, селяни мусили платити податок на утримання найманих військ та військ під час воєн, на спорядження мостів і шляхів та на гетьманський двір.

• Великі кошти І. Мазепа витрачав на будівництво та реконструкцію храмів, монастирів, закупівлю книг для власної бібліотеки, на матеріальну допомогу Києво-Могилянському колегіуму (у 1701 р. отримав статус академії), в якому добудував другий поверх.

• Дітей старшини направляв на навчання за кордон.

• Для академії на місці старої дерев’яної церкви часів П. Сагайдачного на гетьманські кошти звели собор Братського монастиря.

• Тільки в Києві Мазепа збудував 12 церков, реставрував храм Святої Софії, який із кінця XVI ст. стояв без даху й руйнувався.

• Український архітектурний стиль часів І. Мазепи назвали «мазепинським бароко».

• Розбудовував козацьку столицю Батурин. Тут побудовано гетьманську резиденцію. Розкішний палац мав великі зали, прикрашені портретами і картинами визначних діячів Європи, серед яких був і портрет Людовика XIV — французького короля. Окрасою палацу стала одна з найбільших бібліотек в Україні та колекція зброї.

• Багато уваги приділяв господарським справам: заохочував організаторів промисловості різними пільгами.

• Майстри київської гравюри присвятили І. Мазепі декілька десятків робіт. Найвідоміша з них зображує гетьмана в лицарському одязі, шоломі, з булавою, а по обидва боки від нього шість жіночих фігур — символізують Істину, Справедливість, Правду, Силу, Науку й Мистецтво.

Висновки:

• соціальна політика І. Мазепи породжувала соціальне напруження, оскільки відродження панщини викликало велике незадоволення в селян;

• його політика в царині культури та освіти забезпечувала навіть після поразки існування гетьманської держави, сприяла формуванню національної культури, зростанню національної самосвідомості українського народу та його державницьких традицій.

Коломацькі статті 1687 р. (між новообраним гетьманом України Іваном Мазепою й козацькою старшиною — з одного боку, та московськими царями Іваном і Петром та царицею Софією — з другого)

Мазепа прийняв присягу на вірність цареві й підписав складені напередодні Коломацькі статті:

• документ підтверджував привілейоване становище старшини;

• козацький реєстр — 30 тис. осіб;

• одночасно Статті були подальшим кроком у посиленні позицій Московської держави в Україні:

- українська автономія зберігалася, але в досить обмеженому вигляді;

- без царського указу військо не мало права обирати гетьмана;

- універсали, які видавав І. Мазепа, повинні були підтверджуватися грамотами царя;

- без дозволу царя гетьман не мав права призначати та звільняти старшин;

- гетьман не мав права підтримувати дипломатичні відносини з іноземними державами;

- внутрішню та зовнішню політику гетьман міг проводити лише за погодженням з царем;

- для забезпечення контролю над гетьманським урядом у гетьманській резиденції Батурину розташовувався полк московських стрільців;

- московські воєводи могли перебувати в Києві, Чернігові, Переяславі, Ніжині;

- українським купцям заборонялося торгувати в Московській державі та підтримувати торгові зв’язки з Кримським ханством;

- для захисту від татар на півдні будувалися міста-фортеці (запорожці це сприйняли як зазіхання на їхні привілеї);

• встановлювалося «государове жалування»:

- гетьману — 1 тис. золотих червоних дукатів (1 дукат = 10 злотих);

- обозному і писареві — по 1 тис. злотих;

- військовим суддям — по 300 злотих;

- полковнику — 500 злотих;

• заохочувалися шлюби між українцями та росіянами.

Висновки:

• Коломацькі статті фіксували автономію України в дуже обмеженому вигляді. Вони законодавчо утверджували всілякі заборони, обмежували економічну, соціальну та зовнішню політику України;

• у Коломацьких статтях стверджувалося, що Гетьманщина є лише частиною «самодержавної держави».

Зовнішня політика гетьмана І. Мазепи

• Розраховуючи зберегти автономію і розширити кордони на південь і захід, він проводить промосковську політику.

• Прихильником Московії гетьман залишався доти, доки Петро І не заходився нищити підвалини української автономії. .

• У 1689-1701 рр. війська І. Мазепи разом із московською армією брали участь в 11 походах проти Туреччини і Кримського ханства:

- у 1689 р. — у другому поході проти кримських татар;

- у 1695-1696 рр. — у двох походах на Азов і пониззя Дніпра;

- у 1696 р. в другому азовському поході було здобуто турецьку фортецю на Азовському морі — Азов.

• І. Мазепа прагнув об’єднати під своєю булавою землі Правобережної та Лівобережної України.

• Був направлений Петром І на Правобережну Україну для придушення національно-визвольного повстання проти польського панування під проводом Семена Палія (1704 р.).

• І. Мазепа у 1704 р. здійснив об’єднання Лівобережної і Правобережної України, яке тривало лише до подій 1708-1709 рр.

Імперська політика Петра І, його прагнення обмежити автономію України підштовхували І. Мазепу до переходу на бік Швеції під час Північної війни.

Північна війна і Україна

1700-1721 рр. — Північна війна.

Північна війна — боротьба союзу в складі Речі Посполитої, Саксонії, Данії, Росії проти Швеції.

Мета Московії у війні — здобути вихід до Балтійського моря та приєднання прибалтійських територій.

• Козаки України у Північній війні повинні були воювати за інтереси царя. Тільки у 1700 р. для ведення бойових дій проти шведів було направлено 17 тис. козаків, із них 50-70 % загинули.

• За свою службу козаки ніякої платні не отримували. Доводилося їм терпіти утиски, образи, жорстоке ставлення з боку московського командування.

• Козацьке військо використовувалося на будівництві царських фортець, доріг та інших укріплень. Тільки на спорудженні Петропавлівської фортеці та деяких інших споруд Петербурга загинуло майже 100 тис. душ, із яких значну частину становили українці.

• На території України було збудовано чимало фортець, зокрема, Київську фортецю на Печерську.

• Цивільне українське населення повинно було утримувати в ряді міст України московські війська та працювати на спорудженні військових укріплень.

• Українських селян обкладали новими податками, вони повністю забезпечували московську армію провіантом, фуражем і кіньми. З України у великих розмірах вивозили хліб та інші продукти, що розоряло населення краю.

Висновки:

• Північна війна була для України чужою і не велася в її інтересах, проте козацьке військо за наказом московського царя брало активну участь у воєнних діях на початку війни, зазнаючи значних втрат;

• Україна повинна була воювати за невигідні для неї інтереси, бо вихід Росії до Балтійського моря і через нього в Європу означав для України розрив традиційних зв’язків із Заходом;

• серед населення України, козацької старшини поширювалися антимосковські настрої.

Українсько-шведський союз

Причини переходу І. Мазепи на бік Швеції:

• тиск з боку московського уряду;

• Петро І розгорнув активну боротьбу за підпорядкування гетьманської влади московському урядові. До І. Мазепи доходили відомості про підготовку царем докорінної реформи України в напрямку ліквідації козацько-гетьманської автономії;

• бажання добитися самостійності України;

• поразка московських військ та успіхи шведів на початку війни.

Все це змусило І. Мазепу піти на союз зі Швецією.

«Я кличу всемогутнього Бога у свідки і заприсягаюся, що не заради високих почестей, не задля багатства або яких інших цілей, а для нас всіх, що є під моєю владою, задля жінок і дітей ваших, для добра матері нашої, бідної України, для користі всього народу українського, для піднесення його прав і вольностей хочу я з допомогою Бога так чинити, щоб ви з жінками вашими і отчизна не загинули ні під москалями, ні під шведами» (І. Мазепа).

• І. Мазепа ще у 1705 р. налагодив зв’язки з польським королем Станіславом Лещинським, через посередництво з яким мав намір вступити в союз зі шведським королем Карлом XII.

• Час від часу до Московії приходили доноси на І. Мазепу, яким Петро І не вірив. За донос на гетьмана було страчено генерального суддю В. Кочубея і полковника І. Іскру.

• На переговорах із Карлом XII І. Мазепа висунув головну ідею — незалежність Української держави з довічною владою гетьмана.

• 1708 р. розпочався похід 35-тисячної шведської армії, очолюваної Карлом XII, на Росію. Шведський король повернув свої війська в Україну, щоб використати її як плацдарм для наступу на Московію.

• Коли восени 1708 р. шведські війська прийшли в Україну, І. Мазепа приєднався до Карла XII тільки з 4-тисячним військом. Козаки, народні маси не розуміли політики гетьмана.

Кость Гордієнко (р. н. невідомий — 1733 р.)

Родом із Полтавщини, навчався в Києво-Могилянській колегії. У 1702 р. був обраний кошовим отаманом Січі. Виступав проти зазіхань московського уряду на Запорожжя. Був в опозиції до І. Мазепи за його промосковську політику. У 1708 р. з 8-тисячним загоном запорожців приєднався до військ І. Мазепи. Поразка шведсько-українських військ під Полтавою у 1709 р. змусила кошового разом з І. Мазепою і Карлом XII відступити за межі України.

Після смерті І. Мазепи підтримував Пилипа Орлика, брав участь у створення «Конституції» 1710 р.

У 1711 р. очолював військо запорожців у невдалому поході П. Орлика на Правобережжя.

У 1711-1728 рр. — неодноразово обирався кошовим отаманом Олешківської Січі на території Кримського ханства.

Весь час мріяв про повернення запорожців на батьківщину. Помер 1733 р.

• На допомогу гетьману прийшли запорожці під проводом кошового Костя Гордієнка.

На початку 1708 р. був підписаний таємний договір І. Мазепи з Карлом XII.

За договором:

• Швеція виступала гарантом козацьких вольностей і недоторканності українських кордонів;

• гетьман мав одержати титул князя;

• шведи зобов’язувалися обороняти українські землі;

• князь і старшина зберігали всі свої привілеї і вольності;

• гетьман зобов’язувався на час війни передати шведам міста Стародуб, Полтаву, Гадяч, Батурин, Мглин;

• більшість українського населення не підтримало І. Мазепу:

- через його соціальну політику (запровадив 2 дні панщини);

- через його лояльність до Московії;

- через договір зі Швецією, який був незрозумілим для населення.

Завдяки рішучим заходам Петра І і жорстокій розправі над прихильниками гетьмана відбулася ізоляція І. Мазепи.

Воєнно-політичні акції російського царя проти українців

• Дізнавшись про зраду І. Мазепи, цар негайно видав Маніфест до українців, в якому називав І. Мазепу «юдою», вказував, що І. Мазепа хоче віддати Україну Речі Посполитій, а всі православні церкви — католикам. Зразу ж було скликано раду в Глухові, щоб обрати нового гетьмана.

• І. Мазепу було піддано анафемі (церковному прокляттю), його опудало спалено. Майже два століття ім’я національного борця українського народу проклинали щороку на Великдень у всіх церквах Російської імперії, намагаючись викреслити його з історичної пам’яті українського народу (це прокляття було урочисто знято 10 липня 1918 р. за гетьмана П. Скоропадського).

• Російські війська під командуванням О. Меншикова підійшли до міста-фортеці Батурина. Гарнізон гетьманської столиці налічував близько 8 тис. вояків та мав 70-80 гармат. На пропозицію здатися захисники міста відповіли відмовою. Наказний полковник Прилуцького полку видав О. Меншикову слабке місце в обороні Батурина. Було зруйновано гетьманську столицю Батурин (1708 р.), в якій замордовано 6 тис. козаків та 3-4 тис. мирних жителів.

• За допомогу запорожців І. Мазепі цар наказав у 1709 р. зруйнувати Січ і видав постійний наказ страчувати на місці кожного спійманого запорожця.

• Жорстоко карали всіх, кого запідозрювали у прихильності до гетьмана. Було обрано нового гетьмана. За прихильне ставлення до мазепинців росіяни спалили Гадяч і навколишні села.

• Багато козаків і старшин, запідозрених у прихильності до І. Мазепи, піддавали різним тортурам: їх колесували, вішали, четвертували, саджали на палю, рубали голови.

• Убивствами і масовими репресіями Петро І намагався викорчувати волелюбний дух українського народу. Прихильним до царської влади старшинам Петро І роздавав маєтності, чини та ордени.

Цікаво знати

Відновлення Батурина, гетьманського палацу почалося лише навесні 2005 р.

Полтавська битва (27 червня 1709 р.)

Битва відбулась між шведськими та російськими військами.

Карл XII вирішив оволодіти Полтавою — важливим стратегічним пунктом, де перехрещувалися шляхи на Московію, Річ Посполиту, Туреччину й Кримське ханство.

Облога Полтави успіху шведам не принесла. Під Полтаву підійшли головні сили московських військ.

Війська Карла XII і Мазепи зазнали поразки. Вони змушені були відступити у Молдавію, що перебувала під владою Туреччини. Близько 50 осіб козацької старшини, 500 козаків Гетьманщини і понад 4000 запорожців супроводжували І. Мазепу до Бендер. Вони стали українськими політичними емігрантами.

Полтавська катастрофа глибоко вразила І. Мазепу, він тяжко захворів, не підводився з ліжка. 21 (22) вересня 1709 р. біля міста Бендери, у селі Варниця, гетьман помер.

Причини поразки шведських військ під Полтавою:

• чисельна перевага московських військ;

• Карл XII внаслідок поранення не міг особисто керувати боєм;

• козаки, народні маси України не підтримали І. Мазепу, у битві під Полтавою участі в бою не брали.

Наслідки Полтавської битви:

• поразка шведської армії та великі втрати шведських військ;

• завершилася остання спроба відірвати Україну від Московської держави;

• Полтавська битва стала національною катастрофою для українського народу, початком колоніальної залежності від Московії;

• почалася ліквідація царським урядом Гетьманщини.

Гетьман І. Мазепа в історії України

В умовах жорстких колоніальних утисків з боку Росії І. Мазепі вдалося зберегти українську державність. Своєю політикою в галузі культури і збройним виступом проти царизму він започаткував новий етап у формуванні національної самосвідомості. Увійшов в історію як видатний діяч своєї епохи, який прагнув створити на українській землі незалежну державу західноєвропейського типу з абсолютною владою гетьмана.

І. Мазепі не судилося реалізувати свої плани. Головними причинами провалу політики гетьмана, орієнтованої на союз зі Швецією, були:

• поразка Швеції у війні з Московією;

• вузькість соціальної бази І. Мазепи (основні маси населення не розуміли політики гетьмана і його не підтримали). Після смерті ім’я гетьмана залишилося для наступних поколінь символом боротьби за незалежність України.

Улюблений племінник гетьмана А. Войнаровський, хоча й успадкував майно покійного, але від булави відмовився.

У незалежній Україні ім’я І. Мазепи повертається з небуття. Він став для нас героєм, взірцем боротьби за національні інтереси. Його іменем називають вулиці, собори.

Цікаво знати

В архіві французького міністерства закордонних справ знайдено проект Петра І щодо ліквідації Гетьманщини та козацького устрою України, датований 1703 р., відповідно до якого планувалося:

• дочекатися смерті І. Мазепи або усунути його силоміць;

• виселенням і терором знищити козацтво;

• колонізувати українські землі росіянами та німцями.

В історичній літературі є й інші згадки про плани ліквідації Гетьманщини, про передачу українських земель під управління князя Меншикова тощо.

Причини невдач І. Мазепи

• Вузька соціальна база, на яку спирався І. Мазепа.

• Усі заходи і реформи І. Мазепи було проведено в інтересах козацької старшини, за допомогою якої він хотів вести боротьбу за незалежність України. Йому були далекі інтереси селян, міщан, козаків.

• Заклики І. Мазепи підняти повстання проти московського царя не знайшли підтримки серед селян і козаків, які боялися знову потрапити під владу польської шляхти.

• Нерішучість дій І. Мазепи. Народні маси не повірили йому, не підтримали, не зрозуміли його дій щодо союзу зі Швецією, яка не була з ними однієї віри.

• І. Мазепа перебільшив сили Швеції та свої власні, тому замість обіцяних шведам 50 тис. військ зумів привести з собою лише 4 тис.

• Жах у народу викликали масові репресії з боку царських військ щодо прихильників І. Мазепи, яких саджали на палі, четвертували, вішали тощо.

Посилення розриву між козацькою старшиною і народом зумовило остаточну поразку І. Мазепи.