Історія України. Опорні конспекти та практичні заняття. 8 клас

Українсько-шведсько-трансільванський союз

Зміна зовнішньополітичної орієнтації Б. Хмельницького

Віденське перемир’я було сприйнято козаками як зрада з боку московського царя.

Б. Хмельницький розпочинає активний пошук нових союзників: намагався створити коаліцію держав за участі Швеції, Семиграддя, Молдови, Валахії, Литви.

Йому вдається домовитися про спільні дії зі шведським королем Карлом X Густавом та семиградським князем Юрієм II Ракоці.

Незважаючи на погрози Московії, Б. Хмельницький разом зі Швецією і Семиграддям (Трансільванією) вирішив продовжувати війну з Річчю Посполитою.

1656 р. Б. Хмельницький уклав договір із Трансільванією (Семиграддям) з князем Юрієм II Ракоці.

До Речі Посполитої Б. Хмельницький посилає експедиційний 20-тисячний корпус на чолі з полковником А. Ждановичем.

Союзникам вдалося взяти Краків і Варшаву.

Утім, згодом ситуація змінилася:

• Річ Посполита отримала підтримку від татар і Австрії;

• семиградського князя Юрія II Ракоці скинули з престолу;

• Швеція вийшла з коаліції через власну війну з Данією;

• семиградські війська капітулювали, а українські — відступили на свою територію.

Все це остаточно підірвало здоров’я хворого Б. Хмельницького і 27 липня 1657 р. Б. Хмельницький помер. Був похований в Іллінській церкві на своєму хуторі Суботові поруч із могилою сина Тимоша.

«У 1664 р. С. Чернецький, захопивши Суботів, наказав викинути для наруги прах Б. Хмельницького і йог осина Тимоша» (Із книги А. Мельника «Боротьба за українську державність (XVII ст.)»).

Трансільванія — князівство, розташоване на території сучасної Румунії.

Особливості Національно-визвольної війни

• Тісний взаємозв’язок і взаємовплив національно-визвольної, релігійної та соціальної боротьби.

• Значний розмах селянської боротьби у 1648-1652 рр., що сприяло утвердженню в Козацькій державі нової моделі соціально-економічних відносин.

• Провідну роль відігравало козацтво.

• Домінування збройної боротьби, яка час від часу набувала надзвичайно жорстокого характеру.

Основні досягнення під час Національно-визвольної війни

• Ліквідація національного гніту — здобуття української національної державності (офіційна назва Військо Запорозьке).

• Послаблення соціального гніту — ліквідація магнатського землеволодіння (фільварків), поширення козацького (хуторського, фермерського) землеволодіння.

• Ліквідація кріпацтва, селяни одержали особисту свободу.

• Ліквідація релігійного гніту — відновлення в правах православної церкви, її самостійне існування.

• Зміцнилися традиції боротьби проти чужоземного, соціального, національного і релігійного гніту, розвинувши в українському народові почуття самосвідомості. Національно-визвольна війна — приклад для наступних поколінь у їхній боротьбі за свою незалежність, зразок мужності й героїзму заради свободи і створення незалежної Української держави.

Причини невдач Національно-визвольної війни українського народу

• Соціальні протиріччя, повстання, різні конфлікти під час Національно-визвольної війни, глибокий розкол всередині українського суспільства значно ослаблювали сили повсталих.

• Відсутність у лідерів чітких політичних орієнтирів, чіткої мети (погляди Б. Хмельницького під час Національно-визвольної війни змінювалися — від автономізму до створення самостійної держави).

• Слабкість новоствореної держави та відсутність надійних важелів управління суспільними процесами.

• Численні прорахунки керівництва, відсутність єдності дій, боротьба між різними старшинськими угрупуваннями за владу, переважання особистих, групових, станових інтересів над національними, державними.

• Постійний зовнішній тиск із боку Речі Посполитої, Туреччини, Московської держави, Кримського ханства.

• Постійне втручання цих держав у внутрішні справи України.

Історичне значення Національно-визвольної війни

• Національно-визвольна війна призвела до створення національної держави, частина якої на території Лівобережної України (Гетьманщина) на правах автономії проіснувала в складі Російської імперії до 80-х рр. XVIII ст.

• Пришвидшила формування національної державної ідеї, що стала для наступних поколінь українців прапором у боротьбі за незалежність.

• Сприяла розвиткові національної самосвідомості українців.

• Сформувала нову політичну еліту, яка захищала національні інтереси.

• Збагатила й зміцнила традиції боротьби проти національного, релігійного та соціального гніту.

• Пробудила в народу прагнення боротися за власну незалежну соборну державу.

• Сприяла розвиткові усної народної творчості, літописання, історичної та художньої літератури.

Уроки Національно-визвольної війни

• Події Національно-визвольної війни довели, що тільки утворення власної незалежної держави створює політичні умови для розвитку нації.

• Розбудова держави вимагає значної роботи зі створення ефективного апарату управління.

• Не можна ігнорувати розв’язання важливих соціально-економічних проблем, спрямованих на задоволення інтересів переважної більшості населення.

• Необхідна єдність політичної еліти.

• У боротьбі потрібно захищати насамперед власні національні інтереси.

• Спроби перекласти вирішення національних інтересів на зовнішні держави і здійснення заради цього поступок національними інтересами обертається для нації і держави катастрофою.