Історія України. Опорні конспекти та практичні заняття. 8 клас

Відносини між Українською державою і Московією

Б. Хмельницький вирішив звернутися по допомогу в боротьбі проти Речі Посполитої до Московії.

Московській державі була вигідна така пропозиція: вона давала вихід до Чорного моря, ослаблювала його давніх суперників — Кримське ханство, Литву та Польщу.

Від 1649 р., коли Б. Хмельницький відправив до Московії своє перше посольство, і до 1653 р. в Україні побувало 13 посольств із Московської держави.

Мета Московської держави:

• запобігти небезпечному для себе зближенню України з Туреччиною;

• не допустити зміцнення Речі Посполитої і в разі поразки України;

• використати козаків для відвоювання земель, втрачених під час московсько-польських воєн першої половини XVII ст.

1 жовтня 1653 р. Земський собор у Московії прийняв рішення «гетьмана Хмельницького і все Військо Запорозьке з містами і землями взяти під государеву руку».

8 січня 1654 р. у Переяславі відбулася Генеральна військова рада, на яку прибули представники від полків та різних верств населення. Сюди прибула делегація з Московської держави на чолі з боярином В. Бутурліним.

Присягаючи царю, старшина вимагала, щоб і посли присягнули від імені царя, що будуть зберігати вольності козацькі. Але посли відмовилися присягати, пояснюючи тим, що цар своїм підданим не присягає.

Від присяги відмовилися деякі полки, населення окремих міст, полковники Іван Богун та Іван Сірко, київський митрополит Косів.

У Переяславі не було укладено ніякого договору.

Московсько-Український договір 1654 р.

У березні 1654 р. переяславський полковник П. Тетеря і військовий суддя С. Богданович привезли до Московії проект договору у формі петиції до царя з 23 пунктів.

Переговори в Московії велися з 13 по 28 березня 1654 р. Внаслідок переговорів проект договору, який мав 23 пункти, скоротили до 11.

У березні 1654 р. укладено договір між Україною і Московією — «Березневі статті», затверджений царем і Боярською думою.

Умови договору:

• Україна переходила «під рукуі» московського царя як самостійна держава і мала:

- свого гетьмана, якого обирало козацьке військо, лише потрібно було повідомляти про це царя;

- свій політичний устрій;

- свою територію;

- свої закони;

- свою організацію військових сил;

• реєстр установлювався у 60 тис. осіб;

• збір податків залишався за Україною, але їх частину повинні були передавати Московії;

• гетьман мав право підтримувати стосунки з іншими державами, крім Речі Посполитої та Туреччини;

• було надано дозвіл мати російського воєводу і військову залогу в Києві;

• Московія зобов’язувалася вступити у війну проти Речі Посполитої.

Різні наукові оцінки договору 1654 р.

• Персональна унія: незалежні держави мають власні уряди, але визнають владу одного царя (російський історик В. Сергєєв).

• Васалітет: Україна у васальній залежності від Московської держави. Сильніша сторона (цар) погоджувалася захищати слабшу сторону — українців, не втручаючись у її внутрішні справи (М. Грушевський).

• Тимчасовий військовий союз (В. Липинський).

• Возз’єднання: договір — це «возз’єднання України з Росією» (радянська історіографія).

• Приєднання: договір — це приєднання України до Московської держави.

• Реальна унія: українці погоджувалися на поглинання їхніх земель Московською державою.

• Автономія: Україна має право на самостійне управління.

• Інкорпорація: входження українських земель до складу Московської держави.

• Протекторат: формальний захист сильною державою слабкої.

• Конфедерація: це союз самостійних держав, створений із зовнішньополітичною метою.

Різні оцінки пов’язані з тим, що сам договір не зберігся, до нас дійшли лише його копії. Зрозуміло одне: обидві сторони ставили собі певну мету, причому кожна таку, яка була вигідна їй:

- Московська держава — часткову залежність України перетворити на цілковиту, спочатку обмежити, а в перспективі скасувати українські автономні права та вольності;

- Україна хотіла за допомогою Московії вирвати українські землі з-під влади Речі Посполитої та побудувати власну незалежну державу.

Значення Московсько-Українського договору 1654 р.

Договір дав можливість для України:

• зберегти власну державність;

• одержати сильного союзника для протистояння зовнішньому тискові з боку Туреччини та Речі Посполитої;

• позбавити православну церкву релігійних переслідувань. Для Московської держави:

• під впливом Московії опинилися боєздатні українські війська, родючі землі та сировинні родовища, які мали велике значення для подальшого економічного розвитку Московської держави;

• на Півдні Україна захищала Росію від набігів турків і татар;

• царська скарбниця постійно поповнювалася за рахунок податків з України.

Висновки:

• слід розуміти, що багатовікова відсутність національної держави і тяжкі зовнішні умови штовхали Україну на об’єднання з державою, у складі якої вона не мала перспективи для самостійного розвитку;

• у складі монархічної Московської держави Україна з її республікансько-демократичною формою правління була позбавлена можливості подальшого розвитку;

• правові взаємовідносини, закріплені договором між Україною і Московською державою, залишалися лише на папері й не були здійснені на практиці;

• з укладенням договору почався процес обмеження, а через деякий час — повної ліквідації Української держави.