Історія України. Опорні конспекти та практичні заняття. 8 клас

Практичне заняття 2

Військове мистецтво, традиції та побут українського козацтва

(Теоретичні відомості)

Військове мистецтво козаків

Передумови створення військової організації козацтва:

• поява у степовій зоні України угодників, а також втікачів від панського гноблення;

• створення укріплених зимівників і необхідність їх захисту;

• постійна загроза нападу з боку кримських татар;

• необхідність збройного захисту колонізованих земель від військового наступу державної адміністрації Польщі та Литви.

Запорожці створили військову організацію. Запорозьке військо формувалося на добровільних засадах, новобранців упродовж кількох років навчали досвідчені вояки.

• Славилася козацька піхота — найбільш боєздатна в Європі. Піхотинці шикувалися у три шеренги: перша — стріляла, друга — подавала рушниці, третя — заряджала їх.

• Добре організованою в козаків була оборона табору — укріплення з кількох рядів зсунутих і скріплених між собою ланцюгами возів, усередині якого знаходилося козацьке військо.

• Козацька кіннота була нечисленною. Наступала півколом і, таким чином, атакувала ворога не лише з фронту, а й із флангів.

• Успішно діяла козацька артилерія, вогонь якої підтримував дії піхоти.

• Була організована козацька розвідка — розвідувальна служба, що збирала інформацію про ворога в його володіннях. На підставі повідомлень розвідників розроблялися плани козацьких походів.

• Постійно діяли козацькі вартові — сторожова служба. Спеціальні підрозділи несли вартову службу в степу, де пролягали татарські шляхи, і в разі небезпеки повідомляли про неї за допомогою системи димової сигналізації.

• Козацький флот складали морські та річкові човни — чайки.

Козацькі чайки — судна завдовжки 15-20 м, завширшки 3-6 м, заввишки до 4 м, мали від 20 до 40 пар весел, два керма (кормове й носове); рухалися як на веслах, так і за допомогою вітрил.

Наприкінці XVII ст. на кожну чайку витрачалося, крім дерева, 210 кг заліза, 2 бочки смоли, 50 кг клоччя, 140 м полотна на вітрила. Вміщували чайки по 50-70 козаків зі зброєю, кілька гармат (кожна вагою 96 кг).

В похід виходило близько 300 чайок (приблизно 20 тис. козаків). Плавали чайки Чорним та Азовським морями, Дніпром, Дунаєм, Бугом, сягали Кафи, Варни, Стамбула та інших поселень на узбережжі.

Козацька зброя: рушниця, спис, шабля, луки і стріли, легкі гармати.

Кожен козак у поході, крім рушниці, повинен був мати ще сокиру, косу, лопату, мотузки, щоб насипати вали або зв’язувати вози, готуючи табір до відбиття ворога.

Під час походу брали й харчі: у бочці тримали сухарі; мали варене пшоно та змішане з водою тісто, яке їли разом із пшоном. Називали цю страву саламахою. Брали у походи сало.

Під час походу панувала сувора дисципліна. Найбільшою провиною вважали зраду козацтву та Батьківщині.

Усе козацтво поділялося на полки по 500-1000, а згодом і більше вояків, очолюваних полковником.

Полки складалися із сотень, керованих сотниками.

Усе українське козацтво очолював гетьман, а запорозьке козацтво — кошовий отаман. Під час походу він мав необмежену владу.

Традиції та побут українського козацтва

Прийняття в Запорозьку Січ

Запорозьке військо формувалося на добровільних засадах. Умовами прийняття на Січ були:

• знання української мови;

• сповідування православної віри;

• володіння зброєю.

Січовий козак мусив:

• дотримуватися традицій товариства й клятви на вірність йому;

• бути неодруженим.

Сімейні козаки на Січ не допускалися. Жили вони за територією Січі, на хуторах. Прийнятий у запорозькі козаки часто отримував якесь прізвисько, що свідчило про його характер, зовнішність або нагадувало про певні обставини життя.

За порушення звичаїв Запорозької Січі козаків судили і жорстоко карали

Господарська діяльність козаків

• Козаки активно освоюють нові землі.

• Закладають зимівники — козацькі хутори, які складалися з 2-3 хат для людей та господарських будівель — комор, клунь, хлівів, льохів тощо. Іноді на хуторі ставили кузню.

У зимівниках використовувалася лише особиста або наймана праця.

• Основне заняття — землеробство. Також козаки займалися:

- скотарством;

- полюванням;

- рибальством.

• Розвивалися різноманітні ремесла. Популярні види ремесла:

- будування чайок;

- виробництво пороху та боєприпасів (куль, ядер тощо);

- ковальство тощо.

• Займалися козаки й торгівлею: продавали продукти власного виробництва та здобич, купували хліб, одяг, зброю

Козацькі звичаї

Козацькі звичаї були надзвичайно суворими:

• використовувалися тілесні покарання та тортури;

• винних у вбивствах та крадіжках вішали, закопували живцем, забивали палицями біля ганебного стовпа, залишали зв’язаними в степу на поживу звірам та комахам;

• найтяжчим злочином на Запорожжі вважалося вбивство козака іншим козаком (якщо хтось убивав товариша, то його живцем разом із убитим закопували в землю);

• за крадіжки карали на смерть;

• великим злочином вважалося розкрадання майна чи грошей, порушення дисципліни, особливо в поході;

• за неповагу до начальства практикувалося прив’язування винних ланцюгами до гармати на майдані;

• за вживання алкоголю під час походу могли засудити на смерть;

• жорстоко карали козаків, якщо вони приводили на Січ жінку.

Не було місця в січовому товаристві зраді, боягузтву, підлості та шахрайству. Найтяжчою карою для запорожців було ганебне вигнання з Січі.

Головна мета покарання — завдати страху іншим козакам.

Деякі звичаї козаки перейняли у тюркських народів;

• биття по п’ятках;

• підкидання гостя на руках;

• звичай не прощатися через поріг тощо. Козаки були безстрашними вояками, які з презирством ставилися до смерті, не знали страху в битвах із ворогом, героїчно захищали рідну землю

Поділ та життя козаків

Козаки поділялися на:

• старшину;

• рядове козацтво (молодики, сіромахи);

• запорозьке посольство (яке жило поза Січчю, на зимівниках);

• городових (тих козаків, що мешкали в селах, містечках);

• голоту (козацьку бідноту);

• багатих козаків (дуків).

На Січі козаки дбали про фізичну загартованість і військову майстерність. Щоранку вони купалися, незалежно від пори року; дбали по господарству; займалися бойовим вишколом

Зовнішній вигляд козаків

Запорожці брили голову й залишали тільки одну чуприну над лобом — оселедець, що його козак закладав за вухо.

Вусів не підстригали, але змащені підкручували вгору. Якщо у когось виростали дуже довгі вуса, то їх закручували і закладали аж за вуха. Вуса були особливою гордістю козаків

Одяг козаків

До середини XVII ст. одяг козаків був різноманітним.

Рядові козаки одягалися просто: сорочки, штани, поганенькі свитки й шапки, плащі (кобеняки).

Згодом з’явився типовий козацький одяг:

• каптан (жупан) довгий, перепоясаний м’яким поясом, до якого з лівого боку причеплена шабля;

• шапка, обшита хутром, дно дещо звисало. Знатний козак поверх жупана носив широку кирею, підбиту хутром, деколи з багатим коміром. Парадний одяг у козаків був багатим і розкішним

їжа запорозьких козаків

Основу козацького харчування становили страви з борошна й круп. Широко вживалася риба. Овочі були на козацькому столі дуже рідко.

Козацькі страви: тетеря, рубці, галушки, риба, свиняча голова до хрону, локшина, гречана й пшоняна каші, житній хліб, пшеничні коржі, молоко.

3 житнього борошна варили соломаху, в яку додавали олію.

Тетерею називали тісто з житньої муки, розведене молоком або водою з медом.

Від татар козаки перейняли вживання часнику й цибулі, від молдаван — мамалиги. Гарячу їжу готували у великих мідних або залізних казанах, на весь курінь.

У кожному курені стояли столи, а довкола них — лави, на яких сідали козаки. Кошовий отаман завжди сидів під іконою на покутті. Обід розпочинався о 12 годині з молитви.

Кухарі насипали їжу у великі миски й ставили на кожному столі, а поруч із їжею — всілякі напої у великих відрах, на яких вішали дерев’яні черпаки. Рідкі страви їли ложками, а тверду їжу брали руками або однозубою виделкою.

Після обіду козаки кланялися отаману, одне одному й дякували кухареві.

Отаман виходив із-за столу й кидав гроші у скриньку. Так само чинили всі козаки: ці гроші діставав кухар і за них купував на базарі харчі на другий день.

Із міцних напоїв козаки пили горілку, варенуху, пиво. Консервувати овочі козаки не вміли, натомість масово використовували соління, сушіння та в’ялення м’яса й риби. У морські походи вони брали сухарі, соломаху, варене пшоно та солоне сало.

Козаки витримували всі християнські пости й не вживали тваринної їжі у середу та п’ятницю

Школи на Січі

На Січі при церквах створювали школи.

• Відомо про 16 шкіл, які існували на Січі.

• Дві школи спеціалізувалися на фізичному й військовому навчанні.

• Була школа, яка готувала писарів, військових канцеляристів, керівників паланок і куренів.

• Була на Січі одна музична школа (школа вокальної музики і церковного співу), де готували читців і співаків для церков, трубачів, сурмачів, довбишів. При школі було створено групу виконавців-лицедеїв, які ставили народну лялькову драму. Вони ж організовували різноманітні урочистості та карнавали під час свят і на честь повернення запорожців із військових походів

Кобзарі на Січі

На Січі жили й кобзарі. З історичних джерел відомо, що кобзарі ходили в походи, самі складали пісні та думи.

Чимало кобзарів побувало в Криму й Туреччині. Музикантів ніхто не чіпав, кордони були для них відкриті. Тому народних співців із України можна було зустріти у Кафі й Стамбулі. Саме вони подавали вісті про невільників на батьківщину, створювали думи про полонених, про їхні жахливі муки на чужині. До нас дійшли: «Плач невільників», думи «Втеча невільників» та «Смерть козаків в Азові».

Кобзарі офіційно входили до складу Війська Запорозького і разом із довбишами, сурмачам та іншими виконавцями грали козацьку полкову музику. Такі воїни носили бандуру поряд зі списом і шаблею. Багато пісень і дум створили вони під час походів.

Бандуристами ставали також козаки, які втратили зір у боях чи полоні, але були музично та поетично обдарованими. Кобзарі користувалися великою шаною у війську та серед народу

Церква в житті козаків

Центром духовного життя козаків була січова церква. Запорозькі козаки були глибоко релігійними людьми.

У межах вольностей Війська Запорозького існувало близько 60 церков.

Козаки постійно відвідували богослужіння, читали Біблію, а повернувшись із походу з трофеями, значну частину їх віддавали на церкву.

У кожному курені були ікони — багаті, гарно оздоблені, перед ними висіли розкішні свічники й лампади. Під час читання Євангелія в церкві козаки тримали шаблі напоготові на знак того, що готові будь-якої миті боронити православну віру.

Кожен козак, умираючи, відписував на церкву ікону, злиток золота і срібла, гроші тощо

Видатні діячі науки і культури про запорожців

• Український історик Д. Яворницький так писав про козацтво:

«Тримаючи високо своє знамено і свято виконуючи свій обов’язок, вони ні перед ким і ні перед чим не відступали; не боялися ні вогню, ні морських хвиль, ні страшного голоду, ні нестерпної спраги, ні найбільш жорстоких варварських катувань у ворожому таборі».

• М. Грушевський зазначав:

«Козацтво стало представником національних інтересів свого народу і взяло на себе державне будівництво України».

• Вольтер захоплювався козацьким героїзмом і намагався знайти паралелі в світовій історії.

• М. Гоголь писав:

«Так ось вона, Січ! Ось це гніздо, звідки вилітають усі ті горді й міцні, як леви, ось звідки розвивається воля і козацтво на всю Україну».

• Ілля Рєпін — творець славнозвісної картини «Запорожці пишуть листа турецькому султану», захоплено висловився:

«Ніхто на всім світі не відчував так волі, рівності й братерства».

• О. Герцен стверджував:

«Запорозька Січ становила собою дивовижне явище плебеїв-звитяжців, лицарів-мужиків, і запорозькі козаки прирекли себе на захист усіх дорогих інтересів Батьківщини».

• М. Чернишевський називав козаків «захисниками і героями України»

Завдання до практичного заняття 2

1. Повторюємо і узагальнюємо інформацію

Користуючись теоретичними відомостями й матеріалом підручника, дайте відповіді на запитання.

1) Якими були передумови і причини виникнення українського козацтва? ____________ .

2) Яку роль в житті козацтва відігравала православна церква і чому? ____________ .

3) Якою господарською діяльністю займалися козаки? ____________ .

4) Чому козаки завжди працювали озброєними? ____________ .

5) Чому український народ бачив у козаках своїх захисників? ____________ .

2. Вчимося працювати з додатковими джерелами інформації

Підготуйте короткі повідомлення за однією з тем (на вибір).

1) Зброя козаків і їх бойове спорядження.

2) Військове мистецтво козаків.

3) Козацькі чайки.

4) Козацьке звичаєве право.

3. Вчимося аналізувати інформацію

Виконайте одне із завдань (на вибір).

1) Складіть план повідомлення «Господарська діяльність козаків». ____________ .

2) Назвіть види козацької зброї. ____________ .

3) Опишіть січові звичаї. ____________ .

4) Наведіть факти, що свідчать про військову майстерність козаків. ____________ .

4. Вчимося аргументувати і доводити власну точку зору Чи згодні ви з наведеною думкою? Обґрунтуйте свою відповідь.

1) В умовах прикордоння південноукраїнського степу формується своєрідний тип козака — людини, в одній особі якої було поєднання воїна і трудівника. ____________ .

2) Формування своєрідного життя і побуту козаків сприяло поступовому його перетворенню на окремий стан українського суспільства. ____________ .

3) Порядки на Запорожжі поєднували свободу особистості і терор агресивної більшості, аскетизм і розгул, благородство і надмірну жорстокість, активність своєвільного натовпу і розніжені лінощі, європейську обачливість та азійську безтурботність. ____________ .

5. Вчимося критично мислити

Чи правильним є наведене твердження? Обґрунтуйте свою відповідь.

Поява козацтва мала під собою два основних взаємозв’язаних чинники: природне прагнення людей до особистої, політичної, господарської і духовної свободи та необхідність захисту від татар. ____________ .

6. Тренуємо асоціативне мислення:

1) Творцями і виконавцями дум та історичних пісень були ____________ .

2) Життя козаків в козацькому краю проходило в умовах постійного ризику через навали ____________ ., які завдавали шкоди господарству і загрожували життю козаків.

7. Формуємо поняття

1) Козак — це ____________ .

2) Січ — це ____________ .

3) Чайка — це ____________ .

8. Вчимося аналізувати письмові джерела

Твердження француза Г. де Боплана про козаків

а) Вони дуже міцні тілом, легко зносять спеку і холод, голод і спрагу; на війні витривалі, відважні, хоробрі і навіть легковажні, бо не цінують свого життя.

(Із книги І. Крип’якевича «Історія України»)

б) Вони дотепні й проникливі, вибагливі й щедрі, не жадні до багатства, але страшенно цінять свою свободу. На зріст гарні, проворні, сильні, з природи мають добре здоров’я і навіть мало підлягають хворобам; від хвороби вмирають дуже рідко, хіба в дуже великій старості; здебільшого кінчають життя на ложі слави — вбиті на війні.

(Із книги М. Грушевського «Ілюстрована історія України»)

1) Як характеризує козаків Г. де Боплан? ____________ .

2) На які риси козацького характеру звертає увагу Г. де Боплан? ____________ .

3) Яким є ставлення Г. де Боплана до козаків? ____________ .

Твердження турецького історика XVII ст. Найма про козаків

Можна стверджувати напевно, що немає на світі людей, які б менше дбали про своє життя і менше боялися смерті, ніж ця голота... Знавці військової справи твердять, що ці сіромахи, завдяки своїй хоробрості та вправності, в морських боях не мають собі рівних в усьому світі.

(Із книги О. Субтельного «Історія України»)

Яку оцінку козакам давав турецький історик XVII ст. Найма? ____________ .

9. Вчимося робити висновки

1) Чим життя і побут козаків відрізнялися від життя і побуту селян та міщан? ____________ .

2) Чим можна пояснити, що багато європейців у XVI-XVII ст. писали про козаків і залишили багато свідчень про їхнє життя? ____________ .

Боротьба за відновлення православної ієрархії

Після укладення у 1596 р. Берестейської унії:

• православна церква зазнавала утисків;

• більшість православних храмів і монастирів стали уніатськими;

• православних не допускали до виборів;

• чинилися різні утиски православних міщан у промислах, торгових та ремісничих справах.

1620 р. на прохання П. Сагайдачного до України приїхав єрусалимський патріарх Феофан, який повертався із Московії. Він висвятив митрополита (ним став Йов Борецький) та українських єпископів, відновив православну ієрархію. Київ знову став центром політичного й культурного життя українських земель. Православні продовжували боротьбу проти католицизму та унії.

Йов Борецький (1560-1631)

Йов Борецький — високоосвічена людина, знавець багатьох мов. Навчався в Острозькій академії, а згодом у Краківському університеті. Був активним борцем за православну віру.

Написав трактат «Протестація» (1621 р.), в якому обстоював право православного населення на свою віру і церкву та засуджував запровадження унії насильницькими методами. Виступав проти утисків православних у Речі Посполитій. Він постійно виступав перед народом, закликаючи його до боротьби проти унії та католицизму. Часто виступав перед козаками, вважаючи їх оборонцями православної віри.

Перед смертю Йов Борецький написав духовний заповіт, в якому все своє майно заповів православній церкві у Києві. Помер 12 березня 1631 р.

Польський уряд розцінив відновлення митрополії як державний злочин, а патріарха, митрополита і єпископів оголосив зрадниками. Проти них готувалися репресії, але війна Речі Посполитої з Туреччиною 1620 р. перешкодила їх здійсненню. Річ Посполита сподівалася на допомогу козаків, тому польський уряд був змушений піти на деякі поступки.

1632 р. польський король Владислав офіційно визнав ієрархію православної церкви і видав «Статті для заспокоєння руського народу» (1632 р.), які були затверджені сеймом у 1633 р.

Мета «Статей...»:

• повернути на свій бік козацьку верхівку і православне духовенство;

• залучити козаків до участі у війні проти Московської держави;

• припинити селянсько-козацькі повстання;

• одержати підтримку православного населення Речі Посполитої.

Зміст «Статей...»:

• узаконювалося існування православної церкви;

• відновлювалося право обрання православного митрополита;

• православні отримали право обирати собі 4 єпископів — львівського, перемишльського, луцького і мстиславського;

• православне населення отримало право вільно проводити релігійні обряди, споруджувати церкви, засновувати братства, школи, друкарні, обіймати урядові посади;

• православній церкві повернули частину церков, монастирів і земельних володінь, захоплених уніатами після Берестейської унії 1596 р.

Згідно зі «Статтями...» король:

• погодився легалізувати православну церкву;

• затвердив новообраних ієрархів православної церкви;

• київським митрополитом законно став архімандрит Києво-Печерського монастиря Петро Могила.

Висновки:

• унаслідок Берестейської унії православна церква опинилася у скрутному становищі;

• православну церкву підтримували широкі народні маси та козацтво України;

• завдяки козацтву відбулося відновлення ієрархії православної церкви;

• поляки були змушені піти на деякі поступки, але це не могло заспокоїти український народ.

Реформи митрополита Петра Могили

1632 р. Петро Могила став митрополитом православної церкви.

Своєю діяльністю Петро Могила здобув великий авторитет.

Провів церковні реформи:

• упорядкував церковне життя. Відтепер жоден єпископ не міг посісти кафедру без згоди митрополита;

• у богослужінні запровадив українську мову замість церковнослов’янської;

• для вирішення поточних проблем у єпархіях щороку скликалися з’їзди священиків — єпархіальні собори;

• провів ряд змін в обрядовій справі. У 1640 р. церковний собор у Києві затвердив перший православний катехізис. Катехізис (повчання) — це стислий виклад християнського віровчення у формі запитань і відповідей.

• було запроваджено посади митрополичих намісників;

• створив церковний суд — консисторії;

• зміцнив матеріальну базу митрополії;

• обмежив право магнатів втручатися у церковні справи на території своїх володінь;

• будував церкви, засновував школи, в яких вивчали основи релігії.

Висновки:

• реформи церкви приносили на український ґрунт західноєвропейські зразки духовного життя;

• церковна реформа сприяла відродженню православної церкви та перетворенню Києва на релігійний і культурно-політичний центр українського народу.

Петро Могила (1596-1647 рр.)

Видатний церковний і культурний діяч, палкий захисник православної віри, людина з великими організаторськими здібностями, відомий вчений свого часу, просвітитель.

Походив зі славетного старовинного роду, син молдавського воєводи, навчався у Львівській братській школі, згодом у Парижі, здобув блискучу європейську освіту.

Сім’я Могили дотримувалася православної віри.

Служив у польському війську, брав участь у Хотинській війні, згодом постригся у ченці.

У 1622 р. став архімандритом Києво-Печерської лаври.

Петро Могила був рішучим противником церковної унії, дбав про піднесення авторитету православної церкви та традицій православ’я.

Домігся повернення православній церкві від уніатів Софійського собору в Києві, Києво-Видубицького монастиря та деяких інших церков і монастирів. Дбав про освіту, культуру, реставрував ряд храмів.

У 1631 р. Петро Могила заснував при Києво-Печерській лаврі школу.

1632 р. ця школа була об’єднана з Київською братською школою і дістала назву Києво-Могилянська колегія.

П. Могила усі свої знання, організаторські здібності, а також матеріальні кошти віддавав Києво-Могилянській колегії (згодом академії). Відіграв величезну роль в оновленні православного богослов’я і зміцненні православної церкви в Україні.

12 грудня 1996 р. Петро Могила за заслуги перед Українською православною церквою був канонізований — визнаний святим.