Історія України. Опорні конспекти та практичні заняття. 8 клас

Розділ II. Українські землі наприкінці XVI - у першій половині XVII ст.

Церковні собори в Бересті 1596 р.

Причини укладення унії католицької та православної церков:

• прагнення католицької церкви розширити свій вплив і підпорядкувати православних Папі Римському;

• прагнення верхівки православного духовенства позбутися нерівноправності з католиками, посилити свої позиції;

• бажання приборкати простий люд, який не змирився із засиллям поляків і рішуче захищав свої національні та релігійні інтереси;

• намагання частини православного духовенства шляхом унії православної і католицької церков зрівнятися в правах і привілеях із католицькими єпископами;

• православне духовенство хотіло, щоб унія з римо-католицькою церквою була:

- основою національного самозбереження українського народу;

- протидією переходу українців до католицизму.

У Бересті відбулося два собори:

• Уніатський, на якому було проголошено унію православної та католицької церков й утворення уніатської, або греко-католицької, церкви.

Король Сигізмунд III підтримав унію;

• Собор православних єпископів, підтриманий князем В.-К. Острозьким, який рішуче засуджував унію, а її організаторів назвав відступниками й зрадниками свого народу.

Греко-католицька (уніатська) церква:

• визнавала верховенство Папи Римського та вчення католицької церкви;

• зберігала православні обряди, традиції, церковнослов’янську мову у богослужінні;

• священики-уніати дістали чималі привілеї: вони звільнялися від податків, мали право створювати сім’ю;

• шляхтичі — греко-католики отримували право посідати державні посади;

• міщани-уніати могли користуватися перевагами магдебурзького права нарівні з римо-католиками;

• польський уряд оголосив унію обов’язковою для всіх православних Речі Посполитої.

Наслідки Берестейської унії

Позитивні:

• унія викликала пробудження національної свідомості українців;

• створила передумови для появи національної інтелігенції, оскільки українське духовенство одержало можливість здобувати середню і вищу освіту;

• унія стала засобом захисту української мови;

• більшість народних рухів і повстань відбувалися під гаслами боротьби проти католицизму та унії.

Негативні:

• українці були розділені між кількома церквами;

• католицька церква зберегла панівні позиції в державі;

• відбулося значне послаблення позицій православної церкви;

• прихильники православної церкви в Україні зазнавали утисків із боку польської влади;

• справжньої рівності між римо-католиками й уніатами в Речі Посполитій так і не було досягнуто;

• релігійні протиріччя ще більше загострилися.

Значення унії

• Створено Українську греко-католицьку (уніатську) церкву, яка боронила національну ідентичність українців і чинила опір окатоличенню.

• Стала засобом захисту української мови як найважливішої національної ознаки.

• Створила передумови для появи національної інтелігенції завдяки тому, що формальне зрівняння з католицьким духовенством відкрило для українського можливість здобувати середню і вищу освіту.

Висновки:

• Берестейська унія викликала протест більшості українців, їх боротьбу на захист православ’я, українських традицій;

• українська віра, церква і духовність опинилися у принизливому становищі;

• захист православ’я став провідним гаслом національно-визвольної боротьби українського народу проти Речі Посполитої,

Кримське ханство

1242 р. монголо-татари, які повернулися з походу в Західну Європу, осіли в Криму, що став улусом (адміністративно-територіальна одиниця) Золотої Орди й управлявся намісником великого хана. Таким чином, давні слов’янські землі Північного Причорномор’я й Приазов’я потрапили до складу Золотої Орди.

Столицею кримського улусу до середини XIV ст. стало місто Кирим («кирим» у перекладі з татарської означає рів, укріплення), побудоване Золотою Ордою на південно-східному узбережжі Кримського півострова.

У XIV ст. назва міста поступово поширилася на весь півострів.

1449 р. внаслідок розпаду Золотої Орди утворилося Кримське ханство.

Хаджі-Гірей, користуючись підтримкою війська Великого литовського князя Казимира IV Ягеллончика і місцевої знаті сприяли утворенню Кримського ханства.

Столицею Кримського ханства стало місто Крим-Солхат (Старий Крим).

Згодом Хаджі-Гірей своєю резиденцією зробив місто Бахчисарай.

Його наступник — хан Манглі-Гірей захопив Причорномор’я.

1478 р. кримський хан став васалом Османів. Він повинен був брати участь у воєнних кампаніях султана. Влада хана в Криму збереглася, але була істотно обмежена султаном. Південь Криму й Азов стали окремою турецькою провінцією.

Наприкінці XVI ст. Кримське ханство досягло своєї найвищої могутності.

Йому сплачували данину Молдавія, Польща і до 1685 р. — Московське царство.

Значення утворення Кримського ханства:

• кримськотатарський народ почав жити самостійним життям;

• формування власної політичної влади;

• створення сприятливих умов для розвитку власної мови і культури.

Внутрішня політика

Уся повнота влади в Кримському ханстві належала хану і баям (багатим сановникам).

Новостворена держава була слабкою і в політичному, і в економічному аспекті. Господарство Кримського ханства базувалося на кочовому скотарстві й примітивному землеробстві, тому не забезпечувало необхідні потреби населення. Грабунок сусідів був основою економічного добробуту ханства. А постійна боротьба за владу значно ослаблювала державу.

Управління ханством здійснювалося ханом і державною радою — диваном, що складався з хана, його заступника і спадкоємця султана, старшої дружини або матері хана — ханші валіде, глави мусульманського духівництва — муфтія та головних баїв.

Усе населення ханства поділялося на три групи: мусульман, православних (есір), раїя (підданих різних релігійно-етнічних спільнот).

Центрами кримської торгівлі були Перекоп, Кафа, Євпаторія. На півострів завозили хутра, тканини, шкіри, залізо, зброю, продовольство. З Криму вивозили багато солі, щороку — до півтори тисячі возів.

Зовнішня політика

Основною складовою політики турецьких і кримських феодалів були загарбницькі війни й походи.

Особливості зовнішньополітичного курсу Кримського ханства:

• зовнішня політика мала агресивний характер;

• уряд постійно прагнув до завоювання чужих територій, розширення сфер свого впливу;

• у свідомості татар сформувався погляд на війну як на звичний спосіб життя;

• захоплена під час нападів на чужі території здобич за умов недостатнього кочового скотарства ставала для більшості татарських родин основним засобом існування.

Причини грабіжницьких походів:

• Кримське ханство займалося в основному кочовим скотарством, що не забезпечувало ані потреб держави, ані засобів для існування місцевого населення;

• географічне положення ханства;

• наявність численної, добре організованої армії, в якій існувала сувора дисципліна;

• велика швидкість пересування татар, кожен із яких мав по кілька коней;

• підтримка Османської імперії;

• нездатність Речі Посполитої захистити свої південні кордони.

Понад 200 років Кримське ханство здійснювало грабіжницькі походи на українські землі, спустошувало міста і села, захоплюючи там невільників та здобич.

У таких походах брали участь загони вершників по 3-7 тис. воїнів, забираючи щороку кілька тисяч полонених — ясир.

1448 р. татари вперше вдерлися на землі Поділля.

Лише протягом 1566-1567 рр. було пограбовано 327 українських сіл, вивезено до Криму 9 тис. полонених, чимало худоби.

1482 р. кримський хан Манглі-Гірей напав на Київ, пограбував і підпалив його.

Після цього татари майже щороку нападали на українські землі.

Із 1446 по 1556 рр. кримські татари вчинили 86 великих грабіжницьких нападів на українські землі. Найбільшої шкоди зазнали землі Київщини та Поділля.

Наслідки татарських походів на українські землі:

• весь тягар оборони свого краю припав на плечі українського народу;

• татари грабували українські землі, перетворивши Південь і центр України майже на пустелю;

• внаслідок частих набігів південноукраїнські землі обезлюдніли;

• захоплення в полон і продаж в рабство мирних жителів. Лише за 1575 р. татари вивезли з України понад 35 тис. бранців;

• жінки й дівчата потрапляли до гаремів;

• збирання данини;

• встановлення різноманітних податків для населення;

• грабунок і знищення українських міст і сіл;

• Чорноморсько-азовське узбережжя аж до 70-х років XVIII ст. стало турецько-татарським.

Найбільшим ринком із продажу рабів стала Кафа (сучасне місто Феодосія).

Висновки:

• постійні напади Кримського ханства, які підтримувала Османська імперія, стали великою трагедією для українського народу;

• жах татарської навали і страхіття тяжкого татаро-турецького полону стало характерною рисою життя в Україні на цілі століття;

• Кримське ханство своїми походами загрожувало життєдіяльності українських земель, й навіть самому існуванню українського народу — втрати України від татарських наскоків становили 2-2,5 млн осіб.