Історія України. Опорні конспекти. 7 клас

Кревська унія 1385 р. і українські землі

Мовою джерела

«Почали ляхи слати з Кракова... аби прийняв хрещення старого Риму (вихрестився на католика), й узяв за дружину в них королівну Ядвігу, і став би в них королем у Кракові й на всій Лядській землі».

• 1385 р. між Польським королівством та ВКЛ укладено Кревську унію.

Унія — державно-політичний союз між державами під владою одного монарха, укладений шляхом угоди.

Причини укладання союзу:

• наступ Тевтонського ордену на землі Литви і Польщі;

• зазіхання Московського князівства на руські землі;

• необхідність протистояти нападам татар;

• прагнення польських феодалів отримати українські землі, а литовських — здобути економічні та політичні привілеї, які мали польські магнати.

Основні положення Кревськоіі унії:

• укладення династичного шлюбу між литовським князем Ягайлом і польською королівною Ядвігою;

• приєднання до Польщі земель Литви;

• прийняття литовцями католицизму.

Наслідки Кревської унії:

• втрата державного суверенітету Литви;

• перетворення земель Русі-України на об’єкт колонізації польської знаті;

• поширення католицизму на Литву та на землі колишньої Русі-України;

• розгром Тевтонського ордену об’єднаними силами у Грюнвальдській битві (1410 р.);

• опір унії частини литовської, української та білоруської шляхти, яку очолив Вітовт.

Остаточна ліквідація Волинського та Київського удільних князівств

• Після смерті Вітовта 1430 р. великим князем литовським було проголошено Свидригайла Ольгердовича.

• У відповідь на прагнення Свидригайла обмежити або навіть розірвати зв’язки Литви з Польщею, поляки окупували Поділля і Волинь. Свидригайло оголошений поляками недійсним князем, замість нього в 1432 р. було обрано молодшого брата Вітовта — Сигізмунда.

• Українські та білоруські князі відмовилися визнати владу Сигізмунда й заявили про утворення Великого князівства Руського на чолі зі Свидгригайлом.

• У 1435 р. відбулася битва під Вількомиром, яка визначила долю повстання: сили Свидригайла зазнали поразки.

Наслідки:

• руська знать програла в боротьбі за власну державність і збереження православних традицій;

• розпочалася остаточна ліквідація удільних князівств, перетворення їх на воєводства:

Мовою джерела

«У Києві перестали бути князі, а замість князів стали воєводи...».

Воєводства - адміністративно-територіальні одиниці в Литві і Польщі.

• у 1452 р. відбулась ліквідація Волинського князівства;

• у 1470 р. було ліквідовано Київське удільне князівство, а у 471 р. — його було перетворено на воєводство;

Мовою джерела

«Упокоївся Семен Олелькович, князь київський. Після його смерті Казимир, король польський, бажаючи припинити існування князівства Київського, не посадив уже там Семенового сина, а посадив воєводу з Литви Мартина Гаштовта, ляха, якого не хотіли кияни прийняти не тільки тому, що не був князем, а більше тому, що він був ляхом; одначе, будучи примушені, погодилися».

• останні спроби руської верхівки здобути незалежність від польсько-литовського панування зазнали поразки:

1481 р. — «змова руських князів»;

1508 р. — повстання М. Глинського;

• унаслідок покатоличення зникає українська еліта, що призводить до переривання державотворчих традицій на українських землях.

Утвердження польської влади в Галичині й Західному Поділлі

• У 1387 р. Галичина ввійшла до складу Польського королівства; на її території 1434 р. було створене Руське воєводство з центром у Львові.

Мовою джерела

«Після смерті короля Казимира цей край перейшов під владу Угорщини. Однак після укладення Кревської унії Польща знову набирає силу і остаточно приєднує його до своїх володінь».

• У васальній залежності від поляків опинилося Белзьке князівство, яке у 1462 р. було перетворене на Белзьке воєводство.

• Польськими феодалами було захоплено значну частину Поділля, на землях якого у 1434 р. було утворене Подільське воєводство із центром у Кам’янці.

Мовою джерела

«Після смерті Вітовта, Ягайло у 1431 р. розпочав воєнні дії у проти Литви. Чергове протистояння закінчилося перемир’ям, за яким західна частина земель відходила Польщі, а східна залишалася під контролем Литви».

• Політика польської влади щодо українських земель:

• на приєднаних землях запроваджено польський адміністративно-територіальний устрій — поділ воєводств на землі й повіти, підпорядковані польським урядовцям;

• запровадження польського судочинства;

• ополячення місцевого населення;

• насадження католицизму:

• закриття православних церков і монастирів;

• обмеження української православної верхівки в доступі до державних посад, що призводило до ополячення та покатоличення української еліти.

Приєднання українських земель до Угорського королівства, Молдавського та Московського князівств

Закарпаття у складі Угорщини

• У другій половині XI ст. Закарпаття було завойоване угорцями.

• У XIII-XV ст. цей край заселявся мадярами, волохами (румунами), німцями, словаками, угорцями, а слов’янське населення витіснялося в гори та піддавалося мадяризації.

• На Закарпаття поширювалась адміністративно-територіальна система Угорщини: територія поділялася на комітати (жупи) на чолі з королівськими намісниками — жупанами, яких призначав король. У їхніх руках зосереджувалася адміністративна, військова та судова влада.

• Помітний внесок в історію краю зробив подільський князь Федір Коріатович, який захищав національно-релігійні інтереси місцевого населення:

• за його правління пожвавилося господарське життя краю;

• важливого значення набув мукачівський ярмарок, що від початку XV ст. проводився щороку;

• спостерігався значний розвиток культурного та церковного життя;

• зведено мурований замок у Мукачеві, православний монастир Святого Миколая тощо.

• У 1526 р., після поразки угорського війська від турків у битві під Могачем, Закарпаття поділили між собою князівство Трансильванія і Священна Римська імперія, у якій правили імператори з австрійської династії Габсбургів.

Буковина у складі Молдавії

• У першій половині XIV ст. північна частина Буковини потрапляє під управління Золотої Орди, а з середини XIV ст. — до складу Угорщини.

• У 1359 р. проголошено незалежність Молдавського князівства, до складу якого потрапляє і Північна Буковина, яка наприкінці XIV — у першій половині XV ст. називалася Шипинською землею.

• Відбувалась колонізація Буковини волохами, яка супроводжувалась національними та релігійними утисками місцевого населення.

• У 1457 р. на території Буковини було утворено Чернівецьку і Хотинську волості.

• У 1498 р. до складу Молдавії приєднано частину Галицького Покуття.

• Центром однієї з волостей Молдовського князівства був Хотин, який став важливим торговельним пунктом на кордоні Молдавії. Саме там, на правому березі Дністра, розбудовують знаменитий Хотинський замок-фортецю.

• У 1514 р. Молдавія визнала васальну залежність від турецького султана. На землях Буковини була створена Хотинська райя.

Приєднання Чернігово-Сіверщини до Московської держави

• 40-і рр. XIV ст. ознаменувались зростанням могутності Московського князівства, володарі якого з 80-х рр. XV ст. намагались поширити свою владу на всі землі колишньої Київської держави (Русі-України).

• Через ліквідацію удільних князівств виникає практика «від’їздів» окремих білоруських та українських князівств до Москви.

• На початку 1500 р. під «государеву руку» переходять князі, яким належала більшість чернігівських і сіверських земель.

• У 1503 р. після низки невдач у війні з Московією литовський уряд визнав входження до її складу Чернігово-Стародубського й Новгород-Сіверського князівств.

• У 1508 р. Литва підтвердила відмову від Чернігівщини та Сіверщини.

Мовою джерела

«...Була битва велика між Литвою та Москвою на річці Ведроши, де Москва побила Литву та багато панів у полон узяла... У той же рік московський цар побрав війною усю Чернігово-Сіверську землю, з головними містами: Брянськ, Стародуб, Новгород Сіверський, Трубчевськ, Чернігів, Путивль — та інших 60 міст було взято...».

На землях, які опинилися під владою Москви, встановлюється соціально-політичний устрій, притаманний Московській державі: поділ на повіти, очолювані московськими воєводами. Місцевих князів позбавляють земельних володінь.