Історія України. Опорні конспекти. 7 клас

Галицьке і Волинське князівства у другій половині XII ст.

Галицьке князівство. Ярослав Осмомисл

• Формування Галицького князівства розпочалося у другій половині XI ст. Засновник місцевої династії — Ростислав Володимирович (онук Ярослава Мудрого). Щоправда, намагання Ростислава проводити незалежну політику скінчилося невдачею (під тиском великого князя Ізяслава він змушений був залишити Галицьку землю), але справу батька продовжили три його сини — Рюрик, Василько та Володар.

• У 1084 р. в Галичині утворилися три князівства, у яких запанували брати Ростиславичі. Найстарший з них Рюрик володарював у Перемишльському князівстві, куди входили землі над Сяном і Верхнім Дністром, приблизно до р. Стрий. Василькові належало Теребовельське князівство, що включало Поділля, Буковину, східну частину українських Карпат. На північ від нього лежало Звенигородське князівство. Воно припало третьому братові, Володареві, який після смерті Рюрика став князем і у Перемишлі. В 1099 р. він, спільно з Васильком, переміг військо угорського короля в битві під Перемишлем. На деякий час це припинило напади Угорського королівства на Підкарпаття.

• У 1141 р. Галицьке князівство об’єднав Володимирко Володаревич, який переніс столицю князівства до Галича і фактично став єдиним правителем.

• Головне місто князівства — Галич, на території якого розміщувалася велика кількість кам’яних храмів, а з-поміж міських будівель вирізнялися князівські палаци та боярські хороми.

• Місцеві майстри славилися гончарними й кованими виробами, скляною та ювелірною продукцією.

• Важливими господарчими центрами були Перемишль, Звенигород, Теребовля.

• Захист кордонів забезпечували міста-фортеці Санок, Ярослав, Любачів.

• Більша частина населення князівства займалася землеробством.

• Важливою складовою економічного життя був видобуток і продаж солі.

• Через Галичину пролягали важливі міжнародні торговельні шляхи: із Західної Європи до Києва і далі на схід та зі Скандинавії і країн Балтії на Балкани до Константинополя.

• Галицьке князівство переживало розквіт за правління сина Володимирка — Ярослава Осмомисла (1153-1187 рр.):

• Ярослав розширив територію князівства шляхом приєднання земель між Карпатами та Дністром, пониззя Дунаю;

• наказав створити нові фортеці й захисні споруди;

• у союзі з іншими князями вів боротьбу проти половців;

• брав участь у боротьбі за Київ;

• активно протистояв боярській опозиції;

• сприяв розвитку ремесел, сільського господарства, торгівлі;

• був збудований Успенський собор у Галичі (1153-1177 рр.);

• уклав союзницький договір із Угорщиною, встановив дружні зв’язки з Візантією та Священною Римською імперією.

• Особливістю політичного життя Галичини був значний вплив боярства, яке формувалося не з князівської дружини, як в інших землях, а з родоплемінної знаті. Могутність великих бояр у Галицькій землі пояснюється не тільки різноманітністю їхніх прибутків (розвинуте сільське господарство, солеварні промисли, торгівля), а й тим, що в ході боротьби за утвердження своєї династії на Прикарпатті Ростиславичі мусили залучити на свій бік місцеву боярську верхівку. Для цього існував єдиний шлях — надання посад і, головне, маєтків, які стали базою зростання впливу боярських родів, дали їм потім змогу протидіяти спробам зміцнення князівської влади (боярство могло дозволити собі утримання навіть власних бойових дружин).

Мовою джерела

Галицький Осмомисле Ярославе!

Високо сидиш ти

на своїм золотокованім престолі,

підперши гори угорські

своїми залізними полками,

заступивши королю дорогу,

зачинивши ворота на Дунаї,

через хмари каміння кидаючи,

суд по Дунай радячи.

Грози твої по землях течуть,

одчиняєш ти браму Києву,

стріляєш із отчого столу золотого

на султанів у далеких землях.

Волинське князівство

• Князівство межувало на заході — з Польщею, на півночі — з Литвою, на сході — з Турово-Пінськими й Київськими землями, а на півдні — з Галицьким князівством.

• Адміністративний центр — м. Володимир — осередок ремісництва, торгівлі та культури.

• Найрозвиненіші міста — Луцьк, Белз, Червен, Холм, Дорогобуж та ін.

• Волинська земля традиційно мала тісні зв’язки з Києвом. З часів Ярославичів великі київські князі дивилися на цю окраїну давньоруської землі як на свою вотчину і не хотіли віддавати її в спадкове володіння якоїсь князівської лінії. У зв’язку з цим Волинь до середини XII ст. не мала власної династії князів, нею або безпосередньо управляли з Києва, або ж на володимирському столі сиділи київські ставленики.

• У князівстві розвивалися ремесла: гончарство, зброярство, ковальство. Місцеві майстри славились обробкою каменю та виготовленням ювелірних виробів.

• Основними заняттями селян були землеробство і промисли.

• Волинське князівство підтримувало економічні зв’язки з Галичиною.

• У другій половині XII ст. у Володимирі зведено Успенський собор, який зберігся до сьогодні.

• 1170 р. — початок князювання Романа Мстиславича.